Рішення № 18691730, 08.09.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.11 Справа № 8/132/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", м. Енергодар Запорізької області,

до Державного підприємства "Ровенькиантрацит", м. Ровеньки Луганської області, -

про стягнення 9814 грн. 71 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача представник не зявився;

від відповідача ОСОБА_1 провідний юрисконсульт, - довіреність №1-3/3д-37 від 01.04.11 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних за період з 21.03.2010 року по 28.06.2011 року у сумі 2216,71 грн. та інфляційних нарахувань за період з березня 2010 року по червень 2011 року включно у сумі 7598,00 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №19-870гп, укладеного між сторонами 12.06.09 року, та рішення господарського суду Луганської області від 31.05.2010 по справі № 4/74.

У судовому засіданні, що відбулося 22.08.11 року, позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог (без вих. номера та без дати), згідно якій уточнив позовні вимоги щодо суми 3% річних та просить стягнути їх з відповідача за період з 01.05.10 року по 25.06.11 року у сумі 2006,96 грн. (а.с.56).

Судом прийнято цю заяву як таку, що відповідає приписам ч.4 ст. 22 ГПК України.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 22.08.11 року до 08.09.11 року з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази.

31.08.11 року, через канцелярію суду, позивач подав клопотання про розгляд справи по суті за його відсутності (без вих. номера та без дати).

До початку судового засідання 08.09.11 року відповідач подав клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він позов визнав частково, а саме: 3% річних - у сумі 1834,62 грн., інфляційні нарахування у сумі 5062,85 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що позивач безпідставно просить стягнути з нього:

1)інфляційні нарахування за період з березня 2010 року по червень 2011 року, так як, на його (відповідача) думку, вони підлягають стягненню за період з квітня 2010 року по травень 2011 року, оскільки борг він сплатив 03.06.11 року, що документально підтверджено (а.с.66-68);

2)під час розрахунку 3% річних позивач, на думку відповідача, невірно визначив кількість днів для їх нарахування: 465, - замість 440, у звязку з чим сума 3% повинна становити 1834,62 грн. (відзив на позовну заяву за вих. № б/н від 19.08.11року).

Проти задоволення вищезгаданого клопотання позивача відповідач не заперечив.

І.Заслухавши відповідача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

Рішенням господарського суду Луганської області від 31.05.10 року по справі №4/74 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" (далі ТОВ "Україна") до Державного підприємства "Ровенькиантрацит", - про стягнення 78282,68 грн. (а.с.59-62) встановлено наступне.

12.06.09 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) у простій письмовій формі укладено договір №19-870гп, відповідно до якого постачальник зобовязується поставити, а покупець - прийняти та оплатити товар (бандаж К14П900.02.09) згідно номенклатурі, в кількості та за цінами, зазначеними у специфікації, яка є невідємною частиною договору (п.1.1; 3.1).

Покупець повинен сплатити вартість отриманого товару впродовж 30-ти днів з моменту поставки продукції на склад покупця (п.3.4).

Зі змісту останнього вбачається, що сторони узгодили усі інші його істотні умови (а.с.8-10;11).

Внаслідок неналежного ставлення відповідача до виконання умов цього договору між сторонами виник спір, який став предметом розгляду господарського суду по вищезгаданій справі №4/74.

Рішенням суду від 31.05.10 року по названій справі позов задоволено частково та стягнуто з ДП "Ровенькиантрацит" на користь ТОВ "Україна" основний борг у сумі 58000,00 грн., інфляційні нарахування за період з вересня 2009 року по лютий 2010 року у сумі 4431,20 грн. та 3% річних за період з 17.07.09 року по 30.04.10 року у сумі 1368,16 грн.

В ході розгляду справи №4/74 судом було встановлено, що обумовлений договором товар постачальник відпустив на користь покупця на підставі видаткової накладної № РН-000029 від 15.06.09 року на суму 58000,00 грн. (а.с.59-62).

Дослідивши доводи сторін, суд погоджується з ними частково з наступних підстав.

Згідно наявним у справі доказам постачальник відпустив на користь покупця товар 15.06.09 року, а тому відповідно до приписів пункту 3.4 договору покупець був зобовязаний сплатити його вартість впродовж 30-ти днів, - тобто до 15.07.09 року, але не зробив цього.

З огляду на викладене твердження відповідача про те, що період нарахування інфляційних втрат повинен розпочинатися з 30.04.10 року, - є нічим необґрунтованим.

Помилковою є також його думка про те, що 3% річних повинні нараховуватися за період з 21.03.10 року по 03.06.11 року, оскільки згідно наявним у справі №4/74 та додатково наданим відповідачем до справи №8/132/2011 документальним доказам про дату погашення боргу 03.06.11 року (а.с.66-68), - таким періодом є час з 01.05.10 року по 03.06.11 року.

Відповідач, крім того, у своїх розрахунках бездоказово суму основного боргу вказав у розмірі 50730,00 грн., замість 58000,00 грн.

Позивач також невірно визначив обидва вищезгадані періоди.

Так, він вважає, що інфляційні втрати підлягають стягненню за період з березня 2010 року по червень 2011 року, але з огляду на те, що відповідач борг сплатив 03.06.11 року, - названий період становить з березня 2010 року по травень 2011 року включно.

Позивач (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) вірно визначив початок періоду для нарахування 3% річних (з 01.05.10 року, - оскільки рішенням суду по справі №4/74 3% річних стягнуті по 30.04.10 року включно), але кінцеву його дату він визначив без урахування фактичних обставин справи №8/132/2011, оскільки відповідач надав документальні докази факту погашення боргу 03.06.11 року.

Таким чином, інфляційні втрати підлягають нарахуванню з суми основного боргу 58000,00 грн. за період з березня 2010 року по травень 2011 року включно, - тобто у сумі 6362,73 грн., а 3% річних за період з 01.05.10 року по 03.06.11 року включно, - тобто у сумі 1897,32 грн.

ІІ.Заслухавши відповідача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ); його різновидністю є договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обовязковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Уклавши вищезгаданий договір, сторони набули низку прав та зобовязань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон ст.525 ЦКУ не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язання, а в силу ст.526 ЦКУ воно повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З умов договору №19-870гн від 12.06.09 року та обставин справ №4/74 і №8/132/2011 вбачається, що строк сплати основного боргу настав та його стягнуто за рішенням суду по справі №4/74 від 31.05.10 року, але відповідач фактично виконав його лише 03.06.11 року.

З огляду на викладене при вирішенні спору по справі №8/132/2011 суд керується наступним.

В ході розгляду цього спору належним чином доведено, що відповідач після винесення господарським судом рішення по справі №4/74 відповідно до приписів чинного законодавства, у тому числі - ст. 115 ГПК України, був зобовязаний виконати його (рішення), але вчинив такі дії, у т.ч. сплатив основний борг, лише 03.06.11 року, - тобто користувався чужими грошовими коштами впродовж вищезазначених періодів.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позов про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних підлягає задоволенню за періоди та у сумах, про які йдеться вище у цьому рішенні, а разом у сумі 8260,05 грн. (6362,73 грн. + 1897,32 грн.).

Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України, суд покладає судові витрати на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, а саме:

державне мито у сумі 85,84 грн.;

витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 198,62 грн.

На підставі викладеного, ст.ст. 11,16,509,525, 526, 530, 546-547, 610-612, 614, 625 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-35,43,44,47-1,49,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства "Ровенькиантрацит", ідентифікаційний код 32320704, яке знаходиться за адресою: місто Ровеньки, вул.Комуністична,6 Луганської області, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", ідентифікаційний код 25215440, яке знадиться за адресою: місто Енергодар, абонентська скринька №98 Запорізької області, - інфляційні нарахування у сумі 6362 (шість тисяч триста шістдесят дві) грн. 73 коп., 3% річних у сумі 1897 (одна тисяча вісімсот девяносто сім) грн. 32 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 85 (вісімдесят пять) грн. 84 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 198 (сто девяносто вісім) грн. 62 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Решту судових витрат покласти на позивача.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 08.09.11 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 09 вересня 2011 року.

Суддя А.П.Середа