Рішення № 18691677, 22.08.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.11 Справа № 11/83пн/2011

За позовом Управління охорони здоровя Сєвєродонецької міської ради, м. Сєвєродонецьк Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецьке підприємство “Здоровя”, м. Сєвєродонецьк Луганської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунальне підприємство “Луганська обласна “Фармація”, м. Луганськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонд комунального майна Сєвєродонецької міської ради, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про зобовязання звільнити приміщення

суддя Москаленко М.О.

в присутності представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, дов. № 2267 від 04.07.2011;

від відповідача ОСОБА_2, дов. № б/н від 10.01.2011;

від третьої особи (КП «Луганська обласна «Фармація») - ОСОБА_3, дов. № 631 від 17.06.2011;

від третьої особи (Фонд комунального майна Сєвєродонецької міської ради) ОСОБА_4., дов. № 01.09/275 від 01.04.2011;

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про зобовязання відповідача ТОВ СП “Здоровя”, звільнити та повернути Управлінню охорони здоровя Сєвєродонецької міської ради Луганської області нежиле вбудоване приміщення площею 18,0 кв. м, що розташоване за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна, 5.

Позовні вимоги обгрунтовані позивачем фактом закінчення строку дії укладеного сторонами у справі договору оренди зазначеного нежилого приміщення № 32 від 09.11.2009 та подальшою перемогою у конкурсі на право оренди вказаного майна іншої юридичної особи - КП «Луганська обласна «Фармація».

Письмовим відзивом № 275 від 30.06.2011 на позовну заяву (а.с. 48 50) відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на такі обставини:

- на даний час укладений між позивачем та відповідачем договір оренди нежилого вбудованого приміщення площею 18,0 кв. м, що розташоване за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна, 5, не закінчився, тому відповідач знаходиться у вказаному приміщенні правомірно;

- відповідно до умов пункту 10.4 договору позивач не надсилав відповідачеві листа з повідомленням про закінчення строку дії договору та необхідність звільнення орендованого приміщення; за таких обставин строк дії договору є продовженим і договір діє на тих же самих умовах; відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»відповідач мав переважне право оренди майна, що було предметом укладеного сторонами у справі договору;

- лист від 26.10.2010 № 2344 (а.с. 17) з повідомленням про закінчення строку дії договору 30.11.2010 направлений з порушенням вимог пункту 10.4 договору щодо строку повідомлення і не містить в собі повідомлення про небажання позивача продовжувати договір оренди і про необхідність звільнення орендованого майна.

Письмовим відзивом на позовну заяву від 07.07.2011 (а.с. 85 86) та письмовими поясненнями від 22.08.2011 № 05-09/795 КП «Луганська обласна «Фармація»та Фонд комунального майна Сєвєродонецької міської ради позовні вимоги підтримали.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, вислухавши присутніх під час судового розгляду справи представників сторін у справі, суд встановив такі фактичні обставини.

09.11.2009 між сторонами у даній справі укладений договір № 32 оренди нежилого приміщення (а.с. 9 - 13) (далі за текстом договір), відповідно до умов якого позивач як Орендодавець передав, а відповідач як Орендар прийняв у строкове платне користування нежиле вбудоване приміщення площею 18,0 кв. м, розташоване за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Смєтаніна, буд. 5, що знаходиться на балансі позивача.

Майно, що ж предметом договору, передане позивачем відповідачеві за відповідним актом приймання-передачі від 01.12.2009 (а.с. 15).

Умовами пункту 10.1 договору строк його дії з моменту підписання по 30.11.2010.

При цьому відповідно до умов пункту 10.4 договору він припиняється по закінченню строку, на який він був укладений; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Листом від 26.10.2010 № 2344 (а.с. 17) позивач повідомив відповідача про закінчення строку дії договору 30.11.2010. Крім того, у вказаному листі увагу відповідача було звернено на те, що відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні»термін договору оренди не може бути меншим, ніж 5 років, якщо орендар не пропонує менший термін. Крім того, позивач зазначив, що при визначенні терміну дії договорів оренди відповідачеві необхідно керуватися ст. 793 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений строком на три роки і більше, підлягає нотаріальному посвідченню.

За доводами позивача, вказаний лист фактично є повідомленням відповідача про закінчення строку дії договору і необхідність укладення нового договору оренди на загальних засадах.

Як стверджує відповідач, зазначеним листом позивач не повідомляв відповідача про відсутність наміру продовжувати дію укладеного сторонами договору та не просив звільнити орендоване майно внаслідок закінчення договору оренди.

14.12.2010 у друкованому виданні газеті «Сєвєродонецькі вісті», Фондом комунального майна м. Стаханова розміщено інформацію про проведення конкурсів на право оренди нерухомого майна, що є власністю територіальної громади м. Сєвєродонецька Луганської області (далі за текстом конкурс).

У вказаній інформації містяться відомості про конкурс щодо оренди обєкту нерухомого майна нежилого приміщення загальною площею 18,0 кв. м, розташованого за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна, 5, що перебуває на балансі Управління охорони здоровя Сєвєродонецької міської ради. Також в оголошенні зазначено вартість обєкту оренди за незалежною оцінкою 26695 грн. 00 коп.

У конкурсі на право оренди зазначеного вище нерухомого майна прийняв участь відповідач у справі та третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача КП «Луганська обласна «Фармація».

Засідання конкурсної комісії відбулося 20.01.2011.

За результатами конкурсу, зафіксованими у протоколі № 1 від 20.01.2011 засідання конкурсної комісії щодо надання в оренду комунального майна, у тому числі нерухомого, що є власністю територіальної громади м. Сєвєродонецька (а.с. 21 28), переможцем конкурсу оголошено КП «Луганська обласна «Фармація»(а.с. 26-27).

Результати конкурсу відповідачем у даній справі не оскаржені.

На даний час майно, що є предметом укладеного сторонами у справі договору, використовується відповідачем та позивачеві не повернуте, внаслідок чого позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобовязання можуть виникати зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Правовідносини сторін у даній справі регулюються нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна», інших нормативних актів, що регулюються питання оренди комунального майна, а також умовами укладеного сторонами у справі договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна за змістом норма наведена у ст. 759 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності регулюється Законом України “Про оренду державного та комунального майна”, частиною другою, третьою ст. 17 якого визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, під час укладення договору сторонами був встановлений строк його дії до 30.11.2010. Також умовами пункту 10.4 договору передбачений порядок пролонгації дії договору.

Листом від 26.01.2010 № 2344 (а.с. 17) позивач повідомив відповідача про закінчення строку дії договору 30.11.2010.

Про намір продовжити строк дії договору у вказаному листі позивача не йшлося. Увагу позивача було звернено на порядок і строк укладення договорів оренди нерухомого майна.

За таких обставин є наявною викладена у листі воля позивача як орендодавця нерухомого майна щодо припинення укладеного з відповідачем договору внаслідок закінчення строку його дії.

Бажання сторін договору продовжити строк його дії відповідно до умов пункту 10.4 договору повинно знайти своє вираження у вигляді відсутності заяв сторін про закінчення строку дії (припинення) договору.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що лист позивача від 26. 10.2010 № 2344 є саме волею останнього щодо припинення дії укладеного з відповідачем договору.

Посилання відповідача на порушення позивачем встановленого пунктом 10.4 договору строку надсилання заяви про припинення договору судом до уваги не приймається, оскільки вказаний лист позивачем надіслано не пізніше встановленого строку, а на пять днів раніше, що не позбавляє дію позивача її суті виявлення волі щодо припинення договору. Надсилання листа про припинення договору раніше встановленого строку ніяким чином не може порушити права відповідача як орендаря нерухомого майна, оскільки метою завчасного повідомлення про припинення договору оренди є надання орендареві можливості повернути орендоване майно у встановлений законом строк.

Виявлення орендодавцем волі щодо припинення договору оренди раніше встановленого договором строку не може бути доказом того, що після закінчення строку дії договору у випадку відсутності повторної заяви орендодавця він вважається таким, що бажає продовжити строк дії договору оренди.

Таким чином, укладений сторонами у справі договір припинився 30.11.2010 внаслідок закінчення строку, на який його було укладено (за наявності листа позивача про закінчення строку (припинення) договору).

Доводи позивача щодо автоматичної пролонгації строку дії укладеного сторонами договору та переважного права подальшої оренди комунального майна критично оцінюються судом також з тих підстав, що відповідач після закінчення строку дії договору (30.11.2010) добровільно прийняв участь у конкурсі на право оренди нерухомого майна, що було предметом укладеного сторонами договору. До того ж, позивач не мав наміру використовувати обєкт оренди для власних потреб, а тому провів відповідний конкурс на право оренди майна.

За результатами конкурсу його переможцем оголошено КП «Луганська обласна «Фармація».

При цьому результати конкурсу відповідачем не оскаржувалися.

Судом відхиляються посилання відповідача на те, що відповідно до ст. 5 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні” строк дії договору є продовженим, оскільки зазначеним законом внесено зміни лише в ч.1 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, при цьому залишилася незмінною редакція ч.2 зазначеної норми відповідно до якої договір вважається продовженим на той же строк, який передбачений договором, у разі відсутності заяви однієї із сторін про його припинення.

Відповідно до приписів ст. 188 Господарського кодексу України зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір , повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Як свідчать матеріали справи та її фактичні обставини, додаткова угода до договору оренди щодо продовження строку його дії сторонами у справі не укладалася. Проект такої угоди відповідачем позивачеві направлено не було.

Відповідно до п. 4 ст. 291 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 1 ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” також встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Враховуючи вищенаведені вимоги ст. 785 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, а також той факт, що договір є припиненим, відповідач зобовязаний негайно звільнити та повернути орендоване приміщення орендодавцю (позивачу у даній справі).

Згідно з вимогами ст. 43, ст. 33 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано підтвердження того, що на день розгляду справи та прийняття рішення він має право на користування предметом укладеного з позивачем договору.

При цьому є підтвердженим матеріалами та її фактичними обставинами факт користування відповідачем майном, що було предметом укладеного сторонами договору.

Згідно статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 317 Цивільного кодексу України визначає, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За таких обставин позовні вимоги про зобов'язання відповідача звільнити та повернути позивачеві нерухоме майно є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати відносяться на відповідача на підставі приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецьке підприємство «Здоров'я», м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Новикова, буд. 15, код 21779453, у п'ятиденний строк з дня набрання даним рішенням законної сили звільнити та повернути на користь Управління охорони здоров'я Сєвєродонецької міської ради, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Єгорова, буд. 2б, код 26447320, нежиле вбудоване приміщення площею 18,0 кв. м, розташоване за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Смєтаніна, буд. 5, видати наказ позивачу після набрання даним рішенням законної сили.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецьке підприємство «Здоров'я», м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Новикова, буд. 15, код 21779453, на користь Управління охорони здоров'я Сєвєродонецької міської ради, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Єгорова, буд. 2б, код 26447320, витрати зі сплати державного мита у сумі 85 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп., видати позивачу наказ після набрання даним рішенням законної сили.

В судовому засіданні 22.08.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дата складення та підписання повного рішення 29.08.2011.

Суддя М.О. Москаленко