Рішення № 18691512, 06.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

06.10.2011Справа №5002-7/3762-2011 За позовом Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" (98604, м. Ялта, вул. Горького, 30; 95000, м. Сімферополь, вул. Київська, 81, ідентифікаційний код 03348324)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ті Енд Ті Груп» (98604, м. Ялта, вул. Червоноармійська, буд. 10, кв. 4, ідентифікаційний код 23219161)

Про стягнення 24 213,08 грн.

Суддя ГС АР Крим І. І. Дворний

представники:

Від позивача ОСОБА_1., предст., дов. №1997 від 25.07.2011 р.

Від відповідача Буздаков О. М., директор.

Сутьспору Кримське республіканське підприємство "Протизсувне управління" звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ті Енд Ті Груп» 24213,08 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем належним чином своїх обовязків за договором №81/2Ф від 01.07.2003 р. в частині повної та своєчасної оплати робіт з відновлення та капітального ремонту переданих у користування берегоукріплювальних та протизсувних споруд, що призвело до утворення заборгованості за І та ІІ квартали 2011 року в сумі 24213,08 грн., яку позивач просить стягнути примусово.

Відповідач у судове засідання зявився, однак відзив на позов не надав, у звязку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

01.03.2003 р. між Державним підприємством «Кримське протизсувне управління» (правонаступником якого є Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління», Управління) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Король» (в подальшому перейменоване в ТОВ «Ті Енд Ті Груп», Користувач) був укладений договір №81/2 користування берегоукріплювальними, протизсувними та пляжними спорудами, предметом якого, згідно з пунктом 2.1, є надання в користування майна: берегоукріплювальних споруд пансіонату «Кастрополь», 1-й комплекс, ділянка від буни №3 (вкл.) до буни №5 (вкл.), протяжністю 120 м.

Пунктом 2.4.3 Договору передбачено, що сторони укладають договір про фінансування робіт з відновлення та ремонту берегоукріплювальних та протизсувних споруд відповідно до Постанови Ради Міністрів АР Крим №68 від 11.03.1997 р.

В той самий день, 01.07.2003 р., між сторонами був укладений договір №81/2-Ф, згідно з пунктом 1.1 якого Управління виконує функції замовника з відновлення та капітального ремонту берегоукріплювальних та протизсувних споруд, що знаходяться на його балансі.

Товариство зобовязується провести оплату робіт відповідно до умов цього договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до пункту 2.1 Договору Товариство передає Управлінню кошти на відновлення та ремонт берегоукріплювальних та протизсувних споруд, що знаходяться на балансі Управління, відповідно до Постанови РМ АР Крим №68 від 11.03.1997 р. та інших нормативно-правових актів. Управління акумулюють ці кошти на спеціальному рахунку.

Перерахування коштів Товариство здійснює на розрахунковий рахунок Управління щоквартально, не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним кварталом, рівними частками.

Кошти, що передаються за перший рік дії договору (2003 рік), складають 22645,00 грн. без урахування ПДВ, згідно Додатку №1 (п. 2.2 Договору).

Розмір коштів може бути переглянутий сторонами з урахуванням змін балансової вартості майна (індексація основних фондів тощо) або зміни нормативної бази за методикою нарахування цих коштів (п. 2.3 Договору).

Згідно з пунктом 3.1 Договору він вступає в силу з 01.07.2003 р. та діє 10 років.

01.01.2008 р. між сторонами була укладена додаткова угода, якою пункт 2.1 договору №81/2-Ф від 01.07.2003 р. був викладений в наступній редакції:

«Відповідно до п. 3.2 постанови Ради Міністрів АР Крим №68 від 11.03.1997 р. зі змінами, внесеними Постановою Ради Міністрів АР Крим від 13.12.2007 р. №815, Товариство здійснює перерахування коштів Управлінню (плату за користування майном) на утримання, відновлення та капітальний ремонт берегоукріплювальних, протизсувних та пляжних споруд в розмірі, виходячи з норм амортизаційних відрахувань згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та витрат, повязаних з виробничо-господарською діяльністю Управління з їх обслуговування, утримання та землекористування.

Кошти, що перераховуються, Управління акумулює для виконання покладених на нього функцій замовника з проектування, відновлення та капітального ремонту берегоукріплювальних та протизсувних споруд по всьому узбережжі Чорного моря Автономної Республіки Крим.

Перерахування коштів на розрахунковий рахунок Управління Товариство здійснює самостійно на підставі розрахунку-додатку до Договору на поточний рік щоквартально, не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним кварталом. При необхідності Товариство може отримати рахунок в Управлінні самостійно.

Перерахування коштів Товариством здійснюється в грошовій формі».

Згідно з розрахунком суми коштів на відновлення та капітальний ремонт берегоукріплювальних споруд на 2011 рік (а. с. 24), щоквартальна сума відповідних коштів дорівнює 14243,04 грн. (з урахуванням ПДВ).

Матеріали справи свідчать, що позивачем разом із супровідним листом №257 від 27.01.2011 р. був направлений на адресу відповідача рахунок №81/2 від 25.01.2011 р. на оплату коштів за І квартал 2011 року в сумі 14243,04 р.

Аналогічна сума за ІІ квартал 2011 року була визначена в рахунку №81/2 від 27.04.2011 р., який був направлений відповідачеві з супровідним листом №1241 від 29.04.2011 р.

Проте, матеріали справи свідчать, що визначені у вказаних рахунках суми були сплачені відповідачем лише частково на суму 4273,00 грн., що призвело до утворення заборгованості в розмірі 24213,08 грн., за стягненням якої в примусовому порядку позивач звернувся до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не надав суду доказів погашення ним заборгованості в сумі 24213,08 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення фактів такого роду.

З урахуванням цього, суд вважає, що матеріали справи підтверджують факт порушення відповідачем обовязків за договором №81/2-Ф від 01.07.2003 р. (з урахуванням внесених в подальшому зміни) в частині повної та своєчасної оплати робіт з відновлення та капітального ремонту переданих у користування берегоукріплювальних та протизсувних споруд, у звязку з чим вимоги Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" про примусове стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ті Енд Ті Груп» 24213,08 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ті Енд Ті Груп» (98604, м. Ялта, вул. Червоноармійська, буд. 10, кв. 4, ідентифікаційний код 23219161) на користь Кримського республіканського підприємства "Протизсувне управління" (98604, м. Ялта, вул. Горького, 304 95000, м. Сімферополь, вул. Київська, 81, ідентифікаційний код 03348324) 24213,08 заборгованості, 242,13 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.