Рішення № 18691434, 04.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

04.10.2011Справа №5002-32/2418-2011

Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Южна Будівельна Компанія»( м. Сімферополь, вул. Бородіна, 10 ідентифікаційний код 31591605).

До відповідача Управління житлово комунального господарства Сімферопольської міської ради ( м. Сімферополь, вул. Толстого, 15 ідентифікаційний код 22258727).

Про стягнення 107129,93 грн.За участю представників:

Від позивача ОСОБА_1., довіреність № 1 від 20.01.2011р. у справі.

Від відповідача не зявився.

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Южна Будівельна Компанія» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Управління житлово комунального господарства Сімферопольської міської ради про стягнення суми заборгованості у розмірі 107129,93 грн.

Ухвалою господарського суду від 18.08.2011 справу прийнято до провадження суддею ГС АР Крим Барсуковою А.М., розгляд справи призначений на 06.09.2011р., про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обовязків за договором підряду № 265 від 27.08.2010р., внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив лише одного разу , не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.

Відповідно до пункту 3.6 Розяснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 ( зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обовязку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У звязку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

27.08.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Южна Будівельна Компанія» (Підрядник) (позивач) та Управлінням житлово комунального господарства Сімферопольської міської ради (Замовник) ( відповідач) був укладений Договір підряду № 265 (а.с. 7).

Пунктом 1 статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Пунктом 1.1 Договору сторони погодили, що предметом дійсного договору є роботи з реконструкції бартерних огорож на вулицях м. Сімферополя.

У відповідності до пункту 3.2 Договору, оплата виконаних робіт здійснюється відповідно до форм № 2 Підрядника.

Пунктом 3.6 Договору сторони погодили можливість відстрочення платежу від 6 місяців.

Так у відповідності до акту виконаних робіт за вересень 2010 року відповідачем прийняті роботи на суму 121795, 20 грн. ( а.с. 14-15), у грудні 2010 р. на суму 104782, 80 грн. ( а.с. 17-18).

У підтвердження обовязків за договором відповідач частково оплатив суму прийнятих робіт, а саме в сумі 121795, 20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1788696 від 18.10.2010р. на зазначену суму.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, всупереч вимогам норм діючого законодавства , не надано доказів оплати суми 104578, 00 грн., отже ця сума визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача у примусовому порядку.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2347, 13 грн. пені за несвоєчасне виконання обовязків за договором.

Відповідно до пункту 6.3 Договору при порушенні сторони погодили нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до пункту 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Така вимога була направлена позивачем на адресу відповідача 01.04.2011р. ( а.с. 19).

Суд не приймає усні доводи представника відповідача, заявлені в судовому засіданні 06.09.2011р. щодо відстрочки платежу, визначеної пунктом 3.6 Договору, як на законну підставу затримки остаточного розрахунку за договором у звязку із наступним:

Пунктом 3.6 Договору передбачена лише можливість відстрочки платежу від 6 місяців. Проте можливість такої відстрочки не означає її застосування в односторонньому порядку без попереднього погодження з іншою стороною за договором. Та за своїм смисловим навантаженням має на увазі лише гіпотетичну варіацію на тему здійснення оплати з застосуванням відстрочки від 6 місяців, яка повинна бути погоджена з іншою стороною.

Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені має бути розрахована наступним чином:

104782, 80 грн. х 56 днів прострочення х 15,5 % (подвійна облікова ставка НБУ з 12.08.2009р.) / 365 дн. = 2491, 82 грн.

Отже, оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, заявлена позивачем сума пені підлягає стягненню з відповідача в розмірі 2347, 13 грн.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Управління житлово комунального господарства Сімферопольської міської ради ( 95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15 ідентифікаційний код 22258727) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Южна Будівельна Компанія»(95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Бородіна, 10 ідентифікаційний код 31591605) 104782, 80 грн. заборгованості, 2347, 13грн. пені, 1071, 30 державного мита та 236, 00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 04.10.2011р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 05.10.2011р.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБарсукова А.М.