Рішення № 18691286, 04.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

04.10.2011Справа №5002-32/3792-2011

Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-Континент» (95004, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Чонгарська, Б 47/20, ідентифікаційний код 34836385).

До відповідача Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно каналізаційного господарства Південного берега Криму» (98612, АР Крим, м. Ялта, вул. Крівошти, 27, ідентифікаційний код 03348005).

Про стягнення 31500,00 грн.

За участю представників:

Від позивача ОСОБА_1., довіреність № б/н від 29.09.2011р. у справі.

Від відповідача не зявився.

Представнику роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафта-Континент» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно каналізаційного господарства Південного берега Криму» про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 30 000,00 грн., суми неустойки у розмірі 1500,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 05.09.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 19.09.2011 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обовязків за договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 034/45 від 24.02.2010 року в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.

Відповідно до пункту 3.6 Розяснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 ( зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Судом кореспонденція направлялась, зокрема й за адресою, вказаною у Витягу з ЄДРЮОФОП на відповідача, залученому до матеріалів справи .

В пункті 11 Інформаційного листа «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» Вищий господарський суд України зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. З цього приводу див. також пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році".

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обовязку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У звязку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ:

24.02.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафта-Континент» (Продавець) (позивач) та Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно каналізаційного господарства Південного берега Криму» (Покупець) ( відповідач) був укладений Договір № 034/45 (а.с. 23-25).

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором купівлі продажу, відповідно до вимог статті 655 Цивільного кодексу України.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття, або прийняття його товаро-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з пунктом 1.1 Договору, продавець зобовязується передати у власність Покупцеві нафтопродукти -товар, а Покупець зобовязується оплатити та прийняти товар.

У відповідності до пункту 4.2 Договору, покупець зобовязаний оплатити повну вартість товару до дати , зазначеної в рахунку-фактурі, або потягом 3 банківських днів з моменту отримання товару.

Сторонами не представлено доказів розірвання договору, визнання його недійсним, тощо.

Так, на виконання умов Договору позивачем був поставлений відповідачу, а відповідачем прийнятий товар, що підтверджується товарно-транспортною накладною № РН-0000016 від 14.04.2011р. ( а.с. 28).

Товар був отриманий відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженої особи, та довіреність на отримання товару( а.с. 37).

Хоча у зазначених накладних відсутнє посилання на договір, у суду немає підстав вважати, що поставка була здійснена поза договором, оскільки матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що між сторонами існує інший договір, ніж той, на який посилається позивач, і який є у матеріалах справи.

Крім того, позивачем у виконання умов договору був виставлений рахунок на суму 76659, 65 грн. ( а.с. 27).

У підтвердження обовязків за договором відповідачем частково здійснювалась оплата отриманого товару на загальну суму 46659,65 грн., що підтверджується виписками банку по розрахунках за договором ( а.с. 29 -32).

Невиконання відповідачем обовязків зі сплати товару призвела до утворення заборгованості в розмірі 30000, 00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що матеріалами справи підтверджується заборгованість в розмірі 30000, 00 грн., та ця сума підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, з несвоєчасне виконання зобовязань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 1500, 00 грн. штрафу.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1246, 21 грн.

Штраф передбачений пунктом 5.4 договору та становить 5% від простроченого платежу.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що штраф ним розрахований абсолютно вірно, у відповідності до вимог діючого законодавства та умов договору, а отже підтверджується матеріалами справи саме в заявленій позивачем сумі 1500, 00 грн.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно каналізаційного господарства Південного берега Криму» (98612, АР Крим, м. Ялта, вул. Крівошти, 27, ідентифікаційний код 03348005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта-Континент» (95004, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Чонгарська, Б 47/20, ідентифікаційний код 34836385) 30000, 00 грн. заборгованості, 1500, 00 грн. штрафу, 315, 00 державного мита та 236, 00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 04.10.2011р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 05.10.2011р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБарсукова А.М.