Рішення № 18691079, 22.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 221

РІШЕННЯ

Іменем України

22.09.2011

Справа №5002-1/3486-2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Купецький дім Крим», (95000, Україна, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Беспалова, 39; 95000, Україна, АР Крим, м. Сімферополь, пров. Елеваторний, 16),

до відповідача Дочірнього підприємства «Центральна» районна аптека № 13» Товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія «Крим - Фармація», (98400, Україна, АР Крим, м. Бахчисарай, вул. Радянська, 15),

про стягнення 10 544,74грн.,

Суддя Л.О.Ковтун

представники:

від позивача Євстафьєв С.В., директор,

від відповідача не з’явився, повідомлений належним чином,

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Купецький Дім Крим» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Дочірнього підприємства «Центральна» районна аптека № 13» Товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія «Крим - Фармація» про стягнення суми боргу із урахуванням штрафних санкцій в розмірі 10 544,74грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує прийняті на себе зобов’язання за договором поставки № 77/09 від 05.01.2009р., в частині оплати вартості отриманого товару.

Заявою від 06.09.2011р. позивач зменшив розмір позовних вимог, просить стягнути з відповідача 10 244,74грн.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти збільшення розміру позовних вимог, оскільки це не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вищий господарський суд України у інформаційному листі від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року» зазначив, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Отже, у даному випадку, предметом позову є стягнення з Дочірнього підприємства «Центральна» районна аптека № 13» Товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія «Крим - Фармація» заборгованості в сумі 6644,15грн., пені в розмірі 3020,71грн., 3% річних в розмірі 496,55грн., витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 83,33грн.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву та документів витребуваних судом не представив, не забезпечив явку свого представника в судове засідання, про день розгляду справи був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією. Про причини неявки суд не повідомив.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Проте, відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні. Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

05.01.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Купецький дім Крим» (продавець) та Дочірнім підприємством «Центральна» районна аптека № 13» Товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія «Крим - Фармація» (покупець) укладений договір поставки № 77/09 (далі – договір, аркуш справи 12).

У розділі 1 договору сторони обумовили, що продавець зобов’язується поставити непродовольчі товари згідно із замовленням покупця, а покупець зобов’язується приймати товар і своєчасно оплачувати його вартість.

Як свідчать матеріали справи, позивач відповідно до умов договору поставив Дочірньому підприємству «Центральна» районна аптека № 13» Товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія «Крим - Фармація» товар на загальну суму 69 282,45грн., що підтверджується видатковими накладними (аркуш справи 21-64).

Відповідно пункту 4.4 договору, покупець зобов’язується здійснювати оплату 100% вартості кожної партії товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту її отримання.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем частково сплачена вартість поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Купецький дім Крим» товару в розмірі 58 692,56грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (аркуш справи 65-114).

Крім того, матеріали справи містять накладну на повернення нереалізованого Дочірнім підприємством «Центральна» районна аптека № 13» Товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія «Крим - Фармація» товару на загальну суму 3 645,74грн. (аркуш справи 115).

Таким чином, станом на час розгляду справи заборгованість ДП становить 6644,15грн.

Дослідивши надані позивачем докази у підтвердження своїх доводів, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарської діяльності мають виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно умовам договору та вимогам закону.

У розумінні діючого законодавства зобов’язанням визнається правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

В свою чергу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, (стаття 173 Господарського кодексу України).

Приписами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вимог закону та умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.

У порушення вимог статей 33,34 Господарського кодексу України відповідачем жодних доказів належного виконання зобов’язань за договором поставки суду не надано.

За таких обставин, вимоги товариства «Купецький дім Крим» про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 6644,15грн. підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Пунктом 5.6 договору передбачено, що в разі якщо заборгованість перед постачальником триває більше двох місяців, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до відшкодування суму пені у розмірі 3020,71грн., річних в розмірі 496,55грн. та витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції у розмірі 83,33грн., які обчислені правомірно, через що підлягають задоволенню.

Понесені позивачем судові витрати з оплати державного мита в розмірі 105,45грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн. судом покладаються на відповідача у відповідності до статті 49 ГПК України.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України і підписане 27.09.2011р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Центральна» районна аптека № 13» Товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія «Крим - Фармація», (98400, Україна, АР Крим, м. Бахчисарай, вул. Радянська, 15; банківські реквізити: рахунок 26003472195210 в АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324010, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 01978096) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Купецький дім Крим», (95000, Україна, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Беспалова, 39; 95000, Україна, АР Крим, м. Сімферополь, пров. Елеваторний, 16; банківські реквізити: рахунок 26003060125278 в КРУ «Приватбанк», МФО 384436, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 34523370) суму боргу в розмірі 6644,15грн., пеню в розмірі 3020,71грн., 3% річних в розмірі 496,55грн., витрати від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 83,33грн., державне мито в розмірі 105,45грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Ковтун Л.А.