Рішення № 18690808, 20.09.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

20.09.2011Справа №5002-24/3328-2011 За позовом Управління ПФУ в м. Феодосія (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул.Українська, 44)

До відповідача Приватного підприємства "Технопласт плюс" (95034, АР Крим, м. Феодосія, вул.Дружби, 109А)

Про визнання недійсним договору про закупівлю товарів.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_1., представник за довіреністю № 10969/09 від 15.08.2011р., посвідчення № 8 від 03.07.2009р.

Від відповідача - не зявився.

Обставини справи: до господарського суду звернулося Управління ПФУ в м. Феодосія з позовом до Приватного підприємства "Технопласт плюс" про визнання недійсним договору про закупівлю товарів.

Позовні вимоги вмотивовані наступним: 24.12.2010р. позивач на адресу відповідача для узгодження умов договору про закупівлю товарів за державні кошти та для початку процедури закупівлі в одного учасника направив проект договору за підписом голови комітету з конкурсних торгів та скріплений печаткою Управління ПФУ в м. Феодосія у двох примірниках.

Відповідач не погодився з ціною оренди та запропонував більшу вартість, на що позивач відповів відмовою.

06.04.2011р. відповідач узгодив запропоновану позивачем ціну договору та повернув підписаний один екземпляр проекту договору, датованого 04.01.2011р.

Проте, 11.03.2011р. нежитлове приміщення було продано іншій особі ОСОБА_2.

Таким чином, позивач просить суд визнати недійсним договір про закупівлю товарів, датований 04.01.2011р.

30.08.2011р. через канцелярію суду від представника позивача надійшли пояснення у справі з доданими копіями документів в обґрунтування правової позиції, а саме позивач зазначив на те, що 06.04.2011 р. відповідач узгодив запропоновану позивачем ціну договору та повернув підписаний один екземпляр проекту договору. Тобто відповідач, за думкою позивача, повідомив про прийняття пропозиції позивача укласти договір 06.04.2011 р., що, відповідно до положень ст.. 640 ЦК України, свідчить про те, що спірний договір був укладений 06.04.2011 р. А якщо договір був укладений саме 06.04.2011 р., то позивач по справі вважає, що у ПП «Технопласт Плюс» не має законних підстав вимагати оплати орендної плати за цим договором, в тому числі за період до 06.04.2011 р., тобто до дати укладення.

Оскільки відповідач не забезпечував явку представниками та не виконував вимог суду, суд не мав можливості дослідити у судовому засіданні оригінали договору купівлі-продажу нежилого приміщення у житловому будинку літ.А № 515 від 11.03.2011р. та витягу про державну реєстрацію права власності на нежиле приміщення у житловому будинку АДРЕСА_1, приміщення 1-Н.

У позивача оригінали вказаних документів відсутні.

З урахуванням викладеного, суд ухвалою від 30.08.2011 р. викликав до судового засідання для надання пояснень у справі ОСОБА_2, який мешкає за адресою АДРЕСА_2, стосовно придбання ОСОБА_2 у відповідача у справі нежилого приміщення у житловому будинку АДРЕСА_2, приміщення 1-Н.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач явку представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, у відзиві на позов повідомив про те, що датою підписання спірного договору є саме 04.01.2011 р. і на той момент відповідач був власником орендованого майна. До того ж відповідач зауважив на те, що відповідно до п. 2 ст. 640 ЦК України моментом укладення договору є момент передачі відповідного майна або здійснення певної дії. Відповідач зауважив на те, що орендоване майно позивачем використовувалося як до укладення спірного договору так і після. Також відповідач вважає не доведеним факт підписання спірного договору саме 06.04.2011 р.

Отже, оскільки від подач не заперечує щодо факту продажу спірного приміщення, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за відсутністю представників відповідача.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

19.02.2010 р. між Приватним підприємством “Технопласт плюс” (Орендодавець) та Управлінням Пенсійного фонду України в м. Феодосії (Орендар) був укладений договір оренди обєкту нерухомості № 27 ( а. с. 42 - 43 ).

У відповідності до пункту 1 вказаного договору Орендодавець передає, а орендар приймає у строкове, платне користування частину будівлі, а саме нежилі приміщення №2 - 24 першого поверху, нежитлові приміщення №3 - 7, 9, 16, 17, 19, 20, 37 і коридор ( 30,3 кв. м. ) цокольного поверху будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Сторони погодили в пункті 4.1 Договору, що його строк становить з 01.01.2010р. по 31.12.2010р.

Автоматичного продовження строку дії договору сторонами не було передбачено в договорі.

Господарським судом АР Крим розглянута справа №5002-32/2420-2011 за позовом приватного підприємства “Технопласт плюс” до Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосії про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 109016,00 грн. Позовні вимоги були мотивовані тим, що відповідач своєчасно не звільнив приміщення, не дивлячись на те, що договір оренди №27 від 19.02.2010 р. припинив свою дію, внаслідок чого позивачем була нарахована орендна плата за період з 01.01.2011р. по 10.03.2011р., що і стало приводом для звернення ПП “Технопласт плюс” до суду з вказаним позовом.

Рішенням ГС АР Крим від 06.09.2011 р. по справі №5002-32/2420-2011, яке підписане 08.09.2011р., у задоволенні позову було відмовлено. Підставою для відмови у позові слугувало те, що раніш укладений договір оренди №27 від 19.02.2010 р. припинив свою дію 31.12.2010 р., а в період з 01.01.2011 р. по 10.03.2011 р. між сторонами не було укладено нового договору щодо оренди вищевказаного нерухомого майна.

Судом встановлено, що до закінчення строку дії вказаного договору позивачем по справі було направлено відповідачу лист від 24.12.2010 р. №11088/01. Відповідно до якого повідомлялося про те, що у відповідності до аз. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «про здійснення державних закупівель» сторонам необхідно провести процедуру закупки у одного виконавця і направити проект договору на узгодження в Міністерство економіки України ( а. с. 20 ).

Також відповідачу було направлено проект договору у двох примірниках за підписом голови комітету з конкурсних торгів ( а. с. 21 23 ).

Позивачем було надіслано лист від 12.01.2011 р. №516/01 до Міністерства економіки України з проханням надати погодження застосування процедури закупівлі в одного учасника для укладення договору оренди нежитлового приміщення. Також у вказаному листі було наведено умови договору щодо оренди вищевказаного нерухомого майна, що були висунуті відповідачем ( а. с. 12 ).

Міністерство економіки України, розглянувши вказаний лист, відмовило в погодженні застосування процедури закупівлі у одного учасника ( а. с. 18 ).

Позивач знов звернувся до Міністерства економіки України з листом від 26.01.2010 р. №1050/01 про застосування процедури закупки у одного учасника ( а. с. 15 ).

Міністерство економіки України, розглянувши вказаний лист, знов відмовило в погодженні застосування процедури закупівлі у одного учасника ( а. с. 19 ).

Відповідач листами вих. № 16 від 02.02.2011 р. та вих.. №23 від 16.02.2011 р. запропонував позивачу підписати запропонований проект договору оренди нежитлових приміщень.

Однак позивач запропонований відповідачем проект договору оренди узгоджувати відмовився.

В подальшому відповідач листом вих. №51 від 06.04.2011 р. направив на адресу позивача договір про закупівлю товарів ( робіт або послуг ) за державні кошти, чим узгодив запропоновані позивачем умови та повернув підписаний один екземпляр спірного договору, який було датовано 04.01.2011 р. ( а. с. 7 ).

Позивач позовні вимоги обгрунтовує тим, що 11.03.2011р. нежитлове приміщення, що слугувало обєктом оренди за спірним договором, було продано іншій особі гр.. ОСОБА_2., а тому відповідач не мав право укладати з позивачем спірний договір 06.04.2011 р., оскільки вже не був власником вищевказаного нерухомого майна та умовчав про цю обставину.

В матеріалах справи наявний договір купівлі продажу нежитлового приміщення у житловому будинку літ. «А» від 11.03.2011 р. ( а. с. 9 10 ).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору ПП «Технопласт Плюс» ( Продавець ) передає у власність гр. ОСОБА_2. ( Покупець ) нежитлове приміщення у житловому будинку літ. «А». що знаходиться зв адресою: АДРЕСА_2, приміщення 1 Н ( один офіс «Н» ), а покупець зобовязався прийняти нежитлове приміщення та сплатити за нього обумовлену цим договором грошову суму.

Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу ОСОБА_3.

Відповідно до наявного в матеріалах справи Витягу про державну реєстрацію прав. Наданого КП «Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» 12.03.2011 р. за гр.. ОСОБА_2. було зареєстровано право власності на вищевказане нерухоме майно ( а. с. 11 ).

Відповідач проти вказаних фактів не заперечує, однак наполягає на тому, що датою підписання спірного договору є саме 04.01.2011 р., а на вказану дату він ще був власником орендованого майна за спірним договором, а значить відсутні підстави для визнання його недійсним.

З вказаного приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Так дійсно спірний договір продатовано 04.01.2011 р., однак вказана дата була зазначена на проекті договору при його первісному запропонуванні позивачем відповідачу.

Як вже вказувалося вище в подальшому відбувся тривалий процес переговорів між сторонами щодо істотних умов, в яких кожен наполягав на своєї позиції.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що станом на 16.02.2011р. договір на оренду спірних приміщень між сторонами укладений не був, що підтверджується направленням відповідачем позивачу свого проекту договору оренди (лист № 23 від 16.02.2011р., а.с. 6).

Також суд бере до уваги, що відповідачем були виставлені позивачеві рахунки № 51 та 83 від 31.03.2011р. на оплату коректировки орендної плати з урахуванням індексу інфляції за січень та лютий 2011р. на підставі договору оренди № 27 від 19.02.2010р., та акти виконаних робіт (а.с. 45,46 та на звороті).

Вказане спростовує доводи відповідача щодо дати підписання договору 04.01.2011р.

Підписаний екземпляр договору оренди від 04.01.2011р. відповідач направив позивачеві із супровідним листом вих. №51 від 06.04.2011 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Оскільки відповідач повідомив позивача про прийняття його пропозиції укласти договір лише 06.04.2011р., то саме з цієї дати необхідно вважати спірний договір укладеним, а не з дати яка стоїть на запропонованому проекті.

Посилання відповідача на ч. 2 ст. 640 ЦК, згідно з якою моментом укладення договору є момент передачі відповідного майна або здійснення певної дії, судом до уваги не приймаються.

На думку відповідача, оскільки орендоване майно позивачем використовувалося як до укладення спірного договору так і після, датою підписання договору є 04.01.2011р.

Однак з даного приводу суд зазначає, що орендоване нерухоме майно було передане відповідачем позивачу зовсім не 04.01.2011 р., а набагато раніше, оскільки вже на протязі 2010р. між ними існували договірні відносини щодо оренди вказаного майна, що підтверджується вищевказаним договором №27 від 19.02.2010 р., строк дії якого вже сплинув.

Вказані приписи стосуються договорів, при укладенні яких спірне майне ще не було передано одною стороною іншій.

Оскільки позивач займав вказане приміщення за попереднім договором оренди, та не звільнив його після закінчення строку дії договору, норми ч. 2 ст. 640 ЦК до спірних правовідносин не застосовуються.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

При цьому обманом є умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації, що уклала угоду, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Відповідно до ст. 139 Господарського кодексу України майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

Однак судом встановлено та сторонами по справі не заперечується, що нерухоме майно, що слугувало предметом оренди за спірним договором оренди, що був укладений між сторонами по справі 06.04.2011 р., вже було раніш, а саме 11.03.2011 р., відчужено відповідачем по справі гр. ОСОБА_2. за договором купівлі - продажу, що зареєстрований в реєстрі за №515.

При цьому відповідач приймаючи пропозицію позивача укласти спірний договір оренди, замовчав про існування тієї обставини, що вказане нерухоме майно вже йому не належить та знаходиться у власності зовсім у іншої особи, чим ввів позивача по справі в оману.

При таких обставинах позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складений та підписаний згідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 26.09.2011 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним договір про закупівлю товарів ( робіт або послуг ) за державні кошти, датований 04.01.2011 р.

3.Стягнути з приватного підприємства "Технопласт плюс", ( 95034, АР Крим, м. Феодосія, вул. Дружби, 109А, ЄДРПОУ 32641735 ) на користь державного бюджету м. Сімферополя ( р/р 31115095700002, код платежу 22090200, в банку одержувача: Управління держказначейства в АР Крим, МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополь, ОКПО 34740405) державне мито в розмірі 85,00 грн.

4.Стягнути з приватного підприємства "Технопласт плюс", ( 95034, АР Крим, м. Феодосія, вул. Дружби, 109А, ЄДРПОУ 32641735 ) на користь державного бюджету м. Сімферополя ( р/р № 31214264700002; отримувач: Державний бюджету м. Сімферополь; код платежу: 22050003; ЄДРПОУ 34740405; банк одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь; МФО 824026 ) 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКолосова Г.Г.