Постанова № 1868968, 01.07.2008, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. –головуючого

Волковицької Н.О.

Рогач Л.І.

за участю представників сторін:

позивача

Кудрявцевої Р.М. дов. від 29.05.2008 року

відповідача

Панасюк А.О. дов. від 21.05.2008 року

прокурора

Сахно Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Реста –Київ"

на рішення

від 29.01.2008 року господарського суду міста Києва

у справі

№ 36/140-3/9 господарського суду міста Києва

за позовом

Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Реста –Київ"

про

розірвання договору купівлі –продажу та стягнення фінансових санкцій в розмірі 321160,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реста - Київ" про розірвання договору № 000531/10 купівлі-продажу нежилих приміщень загальною площею 242,80 кв. м., які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Комінтерну, 5 (літера А), укладений між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Реста –Київ" 17.11.2006 року та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Реста –Київ" неустойки в розмірі 321160,32 грн.

Відповідач позовні вимоги визнав в частині стягнення неустойки. Щодо вимоги про розірвання договору купівлі-продажу нежилих приміщень загальною площею 242, 8 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Комінтерну, 5 (літера А) просив суд відмовити, посилаючись на те, що ним грошові кошти відповідно до умов договору сплачені повністю.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.06.2007 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.207 року позовні вимоги задоволені повністю.

Розірвано договір № 000531/10 купівлі-продажу нежилих приміщень загальною площею 242,8 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Комінтерну, 5 (літера А), укладений між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради та відповідачем 17.11.2006 року та стягнуто з відповідача на користь Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради неустойку в розмірі 321160,32 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.11.2007 року вказані судові акти були скасовані з передачею справи на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду справи, господарський суд міста Києва рішенням від 29.01.2008 року позовні вимоги задовольнив повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Реста –Київ" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29.01.2008 року та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної вимоги щодо розірвання договору та стягнення фінансових санкцій у розмірі 321160,32 грн., а стягнути з відповідача 272986,28 грн. пені за прострочення виконання зобов'язання.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення були порушені норми процесуального та матеріального права та наголошує на тому, що суд, в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України, не створив необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, а саме: не взяв до уваги неможливість надання вагомих доказів, оскільки усі документи щодо справи знаходились у директора, який перебував за кордоном на лікуванні; у зв'язку зі смертю головного бухгалтера товариства відповідач не міг надати бухгалтерських документів, необхідних для встановлення істини щодо виконання зобов'язань товариством за договором.

Заявник посилається на те, що судом не взято до уваги той факт, що сплата за договором відбулась, відповідач згоден, що порушив вимоги договору щодо терміну сплати та згоден відшкодувати збитки, понесені позивачем в результаті невиконання своїх обов'язків.

Також, скаржник посилається на те, що розірвання судом договору, зважаючи на виконання відповідачем свого обов'язку щодо сплати вартості, встановленої договором, призведе у відповідності до статті 1212 Цивільного кодексу України до зобов'язання позивача повернути грошові кошти як безпідставно набуті.

Крім того, скаржник погоджується, що у термін з 17.11.2006 року до 15.01.2007 року кошти за об'єкт купівлі –продажу сплачені не були і визнає право позивача вимагати сплати неустойки, але не погоджується з обліковою ставкою НБУ, яка діяла у період з 10.06.2006 року по 01.06.2007 року, а тому розмір пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, на думку скаржника, повинен складати не 321160,32 грн., а 272986,28 грн.

Заслухавши суддю –доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін та прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення № 000531/10 від 17.11.2006 року, який в той же день посвідчено нотаріально.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.7, 2.1, 2.2 договору позивач зобов'язується передати у власність, а відповідач зобов'язується прийняти нежилі приміщення, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Комінтерну, 5 (літера А) загальною площею 242, 8 кв.м. і сплатити 1605801, 60 грн. на протязі 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Термін оплати продовжується на 30 календарних днів за умови внесення покупцем не менше як 50 відсотків від вартості об'єкта продажу.

Під час проведення прокуратурою Шевченківського району міста Києва перевірки виконання умов вищеназваного договору, встановлено, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, а саме не сплатив кошти за об'єкт купівлі-продажу в повному обсязі.

Пунктом 11.3 договору встановлено, що у разі невиконання однією із сторін умов цього договору він може бути розірваний на вимогу другої сторони за рішенням суду.

Пунктами 7.1, 7.2 договору сторони передбачили, що у разі порушення терміну оплати за об'єкт продажу, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожний день прострочення. У разі, якщо покупець протягом 60 днів з моменту нотаріального посвідчення договору не сплатить встановлену в договорі ціну, то він сплачує продавцю 20 відсотків неустойки від ціни продажу протягом 20 календарних днів після 60 днів з моменту нотаріального посвідчення договору, (пункт 7.2).

Судом встановлено, що в зв’язку з невиконанням відповідачем взятих на себе за договором купівлі-продажу зобов’язань, позивач 01.02.2007 року звернувся з попередженням № 7/9-032-02/58 про зобов’язання за невиконання своїх зобов’язань сплатити 20 відсотків неустойки від ціни продажу протягом 20 календарних днів після 60 днів з моменту нотаріального посвідчення договору, тобто 321160,32 грн. до 04.02.2007 року. Крім того в вищезгаданому попередженні позивач зазначив, що рішення про продаж підлягає анулюванню.

З матеріалів справи вбачається, що під час нового розгляду справи, на виконання вказівок, що містилися у постанові Вищого господарського суду України від 27.11.2007 року, господарським судом ухвалами від 12.12.2007 року та від 15.01.2008 року було зобов'язано відповідача належними засобами доказування підтвердити виконання умов договору купівлі –продажу нежилих приміщень №000531/10 від 17.11.2006 року.

Відповідач вимоги суду не виконав.

Жодних належних та допустимих у розумінні статті 1 Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" доказів які б підтверджували сплату відповідачем визначену договором купівлі –продажу суму (пункт 2.1 договору) до матеріалів справи не надав.

Частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов’язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Одночасно позивачем на спростування заперечень відповідача надана довідка №7/9-029-002/58 від 29.01.2008 року за підписом начальника Управління Є.Є. Шевчук про те, що станом на 28.01.2008 грошові кошти в сумі 1605801,60 грн. по договору купівлі –продажу № 000531/10 від 17.11.2006 року на рахунок управління не надійшли.

Згідно з пунктом 2.3 договору гроші повинні бути перераховані на рахунок Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради №37187006002508 в УДК м. Києва, МФО 820019, код ЄДРПОУ 21532540.

Пунктом 11.3. договору купівлі –продажу нежилого приміщення встановлено, що у разі невиконання однією із сторін умов цього договору він може бути розірваний на вимогу другої сторони за рішенням суду.

Відповідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 188 Господарського кодексу України, зміна або розірвання договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частина 2 статті 651 Цивільного кодексу України визначає, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною п’ятою статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов’язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Таким чином, встановивши, що відповідач свої зобов'язання за договором про перерахування вартості придбаного об'єкту у передбачений договором строк не виконав, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про розірвання договору купівлі-продажу нежилих приміщень № 000531/10 від 17.11.2006 року підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до пункту 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно пункту 7.2. договору у разі, якщо покупець протягом 60 днів з моменту нотаріального посвідчення договору не сплатить встановлену в договорі ціну, то він сплачує продавцю 20 відсотків неустойки від ціни продажу протягом 20 календарних днів після 60 днів з моменту нотаріального посвідчення договору.

В зв’язку з тим, що відповідач не виконав взяті на себе за договором купівлі-продажу зобов’язання позовні вимоги про стягнення неустойки за несвоєчасне виконання умов договору в розмірі 321160,32 грн. судом також задоволені обґрунтовано.

Заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Реста –Київ" в частині застосування фінансових санкцій касаційна інстанція не приймає до уваги, оскільки заявник помилково вважає, що передбачена пунктом 7.1 договору пеня тотожна передбаченій пунктом 7.2 неустойці, оскільки згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Матеріали справи також свідчать про те, що господарський суд першої інстанції в порядку статей 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив, встановив та надав юридичну оцінку обставинам справи.

Твердження заявника про порушення судом норм процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду міста Києва від 29.01.2008 року у справі № 36/140-3/9 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Реста –Київ" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Дроботова

С у д д і Н.Волковицька

Л.Рогач