Постанова № 18685191, 22.09.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.11 Справа № 5015/1630/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючий суддяДавид Л.Л.

суддівГриців В.М.

Мурської Х.В.

при секретарі судового засіданняКіт М.С.

розглянув матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства “Західенерго” від 10.06.2011 р. №82-1876

на рішення Господарського суду Львівської області від 24.05.2011 р.

у справі №5015/1630/11 (суддя Матвіїв Р.І.).

за позовом Державного підприємства “Вугілля України”, м. Київ

до Публічного акціонерного товариства “Західенерго”, м. Львів

про стягнення грошових коштів в розмірі 272448560,93 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність за вих. №29-12/57-Д від 29.12.2010 р.);

від відповідача: ОСОБА_2. представник (довіреність №82-1580 від 23.05.2011 р.);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.05.2011 р. у справі № 5015/1630/11 позов задоволено частково. З Публічного акціонерного товариства «Західенерго»(79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15, код ЄДРПОУ 23269555) на користь Державного підприємства «Вугілля України»(01601, м. Київ, вул. Б. Хмеьницького, 4, код ЄДРПОУ 32709929) стягнуто 108 021 446, 57 грн. основного боргу, 7000000 грн. 00 коп. пені, 6 253 827, 94 грн. 3% річних, 1991837 грн. 53 коп. втрат від інфляції, 23 046 грн. 25 коп. сплачено державного мита та 213 грн. 29 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ “Західенерго” звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 24.05.2011 р. у даній справі скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, мотивуючи свої доводи тим, зокрема, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм процесуального права та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, фактичним обставинам справи, а саме:

Скаржник посилається на те, що правовідносини сторін, які виникли із договорів №02-10/1-ЕН від 01.02.10 р. та №02-10/2-ЕНП від 01.03.2010 р. не зв»язані між собою підставою виникнення або доказами, у господарського суду не було підстав для розгляду заявлених вимог в одному судовому провадженні. Об»єднання позовних по договорах та розгляд судом цих поєднаних вимог перешкоджало з»ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднило вирішення спору по суті.

Також зазначає, що судом не зазначено та не встановлено припинення провадження в частині стягнення 130638953,45 грн. основного боргу по договору №02-10/1-ЕН від 01.02.2010 р.

Судом також, на думку Скаржника, не повністю з»ясовано винятковість обставин для зменшення розміру нарахованої пені, не повністю досліджено підстави та мотиви обґрунтування зменшення.

Дані обставини, на думку Скаржника, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, просить прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ДП «Вугілля України».

Державне підприємство “Вугілля України” у відзиві на апеляційну скаргу заперечує доводи скаржника, просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін з підстав правомірності та обґрунтованості висновків, викладених в рішення суду.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2011 р. прийнято апеляційну скаргу ПАТ «Західенерго»від 10.06.2011 р. №82-1876 на рішення Господарського суду Львівської області від 24.05.2011 р. у справі №5015/1630/11 та призначено до розгляду в судове засідання на 14.07.2011 р.

Ухвалами суду від 14.07.2011 р., від 28.07.2011 р., 15.09.2011 р. розгляд справи відкладався, крім того в судовому засіданні 08.09.2011 р. оголошено перерву до 15.09.11 р.

В судовому засіданні 15.09.2011 р. представники апелянта заявили клопотання про відкладення розгляду справи в зв»язку з необхідністю подання доказів у справі.

З метою забезпечення принципів рівності перед законом і судом та змагальності судового процесу, судова колегія відклала розгляд справи на 22.09.2011 р.

22.09.2011 р. з»явились представники сторін, додаткових доказів суду не подали, представник ПАТ «Західенерго»підтримав апеляційну скаргу, а представник ДП «Вугілля України»просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для скасування такого, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 01.02.2010 року та 01.03.2010 року між ДП “Вугілля України” та ПАТ “Західенерго” було укладено Договори поставки за № 02-10/1-ЕН та № 02-10/2-ЕНП, відповідно до умов яких позивач постачає у власність відповідача вугільну продукцію, яку останній зобов'язаний прийняти та оплатити (Т-1, а.с.8, Т-1, а.с.108).

В силу п. 4.2. Договору № 02-10/1 -ЕН від 01.02.2010р. та п. 2.1. Договору № 02-10/2-ЕНП від 01.03.2010 р. вугледобувні підприємства, вантажовідправники, ТЕС - вантажоотримувачі, залізничні станції відвантаження та призначення, кількість, марки, базова якість, терміни поставки, максимальний добовий обсяг відвантаження вугілля на кожну ТЕС, ціна та вартість вугілля визначаються сторонами в Додатках (Специфікаціях) до Договору.

Відповідно до п. 7.3. Договору № 02-10/1-ЕН від 01.02.2010 р. та п. 6.2. Договору № 02-10/2-ЕНП від 01.03.2010 р., Покупець оплачує Постачальнику вартість вугілля рівними частинами на умовах 90% попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника кожного банківського дня коштами у сумі, виходячи із розрахунку від погодженої у Додатку до Договору вартості поставки. Залишкові 10 % вартості вугілля оплачуються протягом трьох банківських днів з моменту підписання актів приймання-передачі вугілля.

Як свідчать матеріали справи, за час дії договору № 02-10/1-ЕН від 01.02.2010 року позивач поставив, а відповідач прийняв вугільну продукцію на загальну суму 2 631 900 301, 92 грн. з ПДВ., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі вугільної продукції та актами звірки взаємних розрахунків, підписаних обома сторонами та скріпленими відтисками їх печаток (Томи 2, 3, 4).

Позивачем, як вказано, в позовній заяві, проведено зарахування однорідних зустрічних вимог по договору №02-10/1-ЕН від 01.02.2010 р. на суму 2343501,88 грн. і з врахуванням оплачених Відповідачем 2498917846,59 грн., заборгованість по даному договору становить 130638953,45 грн.

В період дії договору № 02-10/2-ЕНП від 01.03.2010 року позивач поставив, а відповідач прийняв вугільну продукцію загальною вартістю 802 578 829, 93 грн. з ПДВ., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі вугільної продукції та актами звірки взаємних розрахунків, підписаних обома сторонами та скріпленими їх печатками.

По договору № 02-10/2-ЕНП від 01.03.2010 року відповідач здійснив оплату поставленого вугілля грошовими коштами у розмірі 694 557 383, 36 грн. з ПДВ., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Таким чином, станом на 01.02.2011 р. непогашена заборгованість відповідача перед позивачем за відвантажений товар згідно вищевказаних договорів складала 238 660 400, 02 грн. з ПДВ (130 638 953, 45 грн. + 108 021 446 , 57 грн.), що слугувало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції, 23.05.2011 року позивач, в порядку ст. 22 ГПК України, звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог (а.с. 31, том УІІ), якою просив суд стягнути з ПАТ «Західенерго»заборгованість в розмірі 108 021 446, 57 грн. по Договору № 02-10/2-ЕНП від 01.03.2010р.; пеню за кожен день прострочення у розмірі 11 896 839, 91 грн.; 3% річних у розмірі 6 253 827, 94 грн.; інфляційні нарахування у розмірі 15 637 493, 06 грн., витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказана заява (додаткові пояснення) мотивована тим, зокрема, що відповідно до п. 7.3. договору № 02-10/1-ЕН від 01.02.2010 року кожного місяця сторони підписують Додаток до договору, яким передбачають поставки на місяць, обсяги та ціну вугілля. Згідно Додатків № 03/11-Б та № 03/11-Д від 28.02.2011р., укладених до договору № 02-10/1-ЕН від 01.02.2010 року позивач останній раз відвантажував відповідачу вугілля в березні 2011 року. Оскільки в квітні 2011 року позивач не відвантажував вугілля відповідачу, то кошти, сплачені останнім у квітні 2011 року не могли бути зараховані позивачем як передоплата по договору №02-10/1-ЕН від 01.02.2010 року. У звязку з викладеним, отримані від відповідача кошти позивач зараховував в погашення наявної у нього заборгованості за поставлене вугілля по Договору № 02-10/1-ЕН від 01.02.2010 р.

В підтвердження погашення заборгованості по договору № 02-10/1-ЕН від 01.02.2010 року відповідачем було долучено до матеріалів справи належним чином засвідчені копії платіжних доручень з призначенням платежу: «за поставку вугілля згідно Договору від 01.02.2010р. № 02-10/1-ЕН (Т-7, а.с.19-26).

Крім того, як встановлено місцевим господарським судом, відповідачем на адресу позивача було надіслано лист №56-206/1 від 29.04.2011р., в якому відповідач просив змінити призначення платежу в наступних платіжних дорученнях: № 1885, 1886 від 29.04.2011р. на загальну суму 23 322 000, 00 грн.; № 1887, 1888 від 29.04.2011р. на загальну суму 9 600 000, 00 грн.; № 1812, 1813 від 28.04.2011р. на загальну суму 30 400 000, 00 грн.; № 1816, 1817 від 28.04.2011 р. на загальну суму 64 000 000,00 грн., з яких 62 212 559, 53 грн. призначити в рахунок Договору 02-11/2-ЕН від 28.04.2011р., а кошти в розмірі 1 787 440, 47 грн. в рахунок Договору № 02-10/1-ЕН від 01.02.2010 р. (Т-7, а.с.18).

Таким чином, як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідач, сплативши суму коштів у квітні 2011 р., погасив суму основного боргу по Договору № 02-10/2-ЕНП від 01.03.2010р. Окрім викладеного, вказана обставина підтверджується наявним в матеріалах справи Актом звірки взаєморозрахунків, підписаним обома сторонами станом на 01.04.2011р., відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем по договору № 02-10/1-ЕН від 01.02.2010 року відсутня (Т-7, а.с.15).

Докази оплати наявної заборгованості по договору № 02-10/2-ЕНП від 01.03.2010р. в сумі 108 021 446, 57 грн. в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Згідно ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 509 ЦК України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 ГК України, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Порушення боржником, взятих на себе зобовязань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності (ст. 611 ЦК України).

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобовязання позивачем, на підставі ст.625 ЦК України, нараховано три проценти річних від простроченої суми та втрати від інфляції, які згідно розрахунку складають відповідно 6 253 827, 94 грн. та 15 637 493, 06 грн.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, оскільки відповідно до наявного в матеріалах справи правомірного контррозрахунку відповідача, такі складають 1991 837 грн. 53 коп. (по Договору № 02-10/1-ЕН від 01.02.2010р. - 47451 грн. 50 коп. станом на 01.02.2011 року, по Договору від 01.03.2010р. № 02-10/2-ЕНП - 1944386 грн. 03 коп. станом на 01.02.2011 року) (Т-7, а.с.27, 28).

Відтак, такими, що підлягають до задоволення, оскільки ґрунтуються на положеннях ст. 625 ЦК України та ч. 4 ст. 232 ГК України, є позовні вимоги про стягнення з відповідача 6253827, 94 грн. трьох процентів річних та 1991 837 грн. 53 коп. інфляційних нарахувань.

На підставі ст. 231 ГК України, ст. ст. 258, 549-551 ЦК України та відповідно до умов Договору № 02-10/2-ЕНП від 01.03.2010р. позивач нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України за кожен день прострочення платежу. Сума пені, яку нараховано відповідачу, складає 11896839, 91 грн.

Місцевий господарський суд, з врахуванням клопотання відповідача, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення нарахованої пені до 7000000 грн.

При цьому, при вирішенні питання про зменшення розміру пені суд врахував важкий майновий стан ПАТ "Західенерго", наявність значної кредиторської заборгованості ВАТ "Західенерго", яка станом на 01.04.2011 р. складає 2 464,47 млн. грн., небезпеку зупинки енергоблоків та припинення постачання електроенергії.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пунктом 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/293 від 29.04.94 р. "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.

Таким чином, місцевий господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення повно і всебічно з'ясував фактичні обставини справи, дослідив та надав оцінку, як доводам позивача так і запереченням відповідача, взяв до уваги фінансовий стан відповідача, ступінь виконання зобовязання, виключність обставин і обґрунтовано на підставі ст. 33 ГПК України, п. 3 ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України зменшив розмір пені до 7000000грн.

За таких обставин судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд прийшов до вірного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Щодо вимог скаржника про порушення місцевим господарським судом ст.. 58 ГПК України тобто поєднавши в одну справу кілька позовних вимог , викладених в позовній заяві, судова колегія зазначає наступне:

У відповідності до вимог ст.. 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об»єднано кілька вимог, зв»язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Суддя має право об»єднати кілька однорідних позовних заяв або справ , у яких беруть участь ті ж самі сторони , в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні. Не допускається об»єднання в одне провадження кількох вимог , які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів та обставин справи вбачається, що позовні вимоги пов»язані між собою підставою виникнення, оскільки такі виникли з приводу неналежного виконання Відповідачем перед Позивачем своїх зобов»язань за Договорами поставки вугілля, укладеними між тими ж сторонами на тих же умовах.

Відтак, покликання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження.

Враховуючи наведене вище та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, судова колегія прийшла до висновку про законність та обґрунтованість рішення Господарського суду Львівської області і відсутність підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 24.05.2011 р. у справі №5015/1630/11 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Західенерго»від 10.06.2011 р. №82-1876 - без задоволення.

2. Судові витрати по розгляду справи в апеляційному суді відповідно до ст. ст. 49, 105 ГПК України покласти на ПАТ «Західенерго».

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

5.Справу № 5015/1630/11 повернути Господарському суду Львівської області.

Головуючий-суддяДавид Л.Л.

СуддяГриців В.М.

СуддяМурська Х.В.

Повний текст постанови складено та підписано 26.09.2011 р.