Постанова № 18684796, 07.09.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.11 Справа № 5015/2234/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мурської Х.В.

суддів Гриців В.М.

Давид Л.Л.

при секретарі судового засідання Куцик-Трускавецькій О.Б.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничого підприємства "Укрзахідавтоспецмаш", м. Дубляни, без номера та без дати

на рішення Господарського суду Львівської області від 20.06.2011 р. (повний текст складено 25.06.2011р.)

у справі № 5015/2234/11, суддя Кітаєва С.Б.

за позовом Приватного підприємства "Ойл-Сервіс", м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничого підприємства "Укрзахідавтоспецмаш", м. Дубляни Львівської області

про стягнення 11 523,76 грн.

за участю представників

від позивача: Теут З.Ф., Коропецька Н.В.;

від відповідача: Кульчицький Н.Б.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.07.2011р. відповідача у справі –ТОВ "Укрзахідавтоспецмаш" замінено його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Укрзахідавтоспецмаш", розгляд справи призначено на 07.09.2011р.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 06.09.2011 року в склад колегії внесено зміни, замість судді Кордюк Г.Т., яка перебуває на лікарняному, введено суддю Гриців В.М.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.06.2011 р. провадження у справі № 5015/2234/11 в частині вимог про стягнення заборгованості у розмірі 4803,63 грн. припинено у зв’язку з відсутністю предмета спору. Позов (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) задоволено. З Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Укрзахідавтоспецмаш»на користь Приватного підприємства «Ойл-Сервіс»стягнуто 5278,83 грн. інфляційних нарахувань, 3 % річних в розмірі 1441,30 грн., 115,25 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ТОВ «ВП «Укрзахідавтоспецмаш»звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати в частині стягнення річних та інфляційних та прийняти в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, мотивуючи свої доводи тим, зокрема, що позивач не звертався до відповідача з вимогою про сплату боргу. Відтак, підстави для нарахування річних та інфляційних відсутні, оскільки строк виконання зобов’язання не був встановлений сторонами.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, просить оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду –залишити без змін, з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, в період з 15.10.2009р. по 17.12.2009р. позивач передав у власність покупця товар (олива індустріальна) на загальну суму 37050, 53 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № ОС-10162 від 15.10.2009 р на суму 552,18 грн.; №ОС-10183 від 19.10.2009 року на суму 1499,62 грн; №ОС-10186 від 19.10.2009 р на суму 4936,39 грн; №ОС-11026 від 03.11.2009 р на суму 3627,48 грн; №ОС-11027 від 03.11.2009 р на суму 138,60 грн; №ОС-11060 від 06.11.2009 р на суму 4732,01 грн; №ОС-11061 від 06.11.2009 р на суму 5285,00 грн; №ОС-11155 від 16.11.2009 р на суму 2261,27 грн; №ОС-11212 від 23.11.2009 р на суму 11179,28 грн; №ОС-11262 від 26.11.2009 р на суму 617,02 грн.; №ОС-11291 від 30.11.2009 р на суму 1187,76 грн. та №ОС-12172 від 17.12.2009 р на суму 1033,92 грн.

За отриманий від позивача товар відповідач розрахувався частково, заборгувавши позивачу, станом на момент звернення до суду з позовом, 4803,63 грн.

За порушення грошового зобов’язання, позивач, з врахуванням вимог ст.625 ЦК України, нарахував відповідачу 3 % річних у розмірі 1441,30 грн. за період з 18.12.2009 р по 12.04.2011 року. При цьому, позивач виходив із суми боргу , яка існувала у періодах, перелічених у позовній заяві після проведення відповідачем кожного перерахування коштів на рахунок позивача, враховуючи кількість днів протермінування, починаючи нарахування з 18.12.2009 р. (після дня, коли по останній накладній товар був переданий і отриманий відповідачем - накладна від 17.12.2009 р №ОС-12172). Окрім того, за це й же період, що охоплений в розрахунку 3 % річних, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в загальній сумі 5278,83 грн.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції відповідач платіжним дорученням №1094 від 10.05.2011 року на суму 4303,63 грн. та платіжним дорученням №1049 від 29.04.2011 року на суму 500,00 грн. сплатив позивачу заборговані кошти в сумі 4803,63 грн.

Відтак, предметом розгляді у справі є 3 % річних у розмірі 1441,30 грн. та інфляційні втрати в розмірі 5278,83 грн., нараховані позивачем за період з 18.12.2009 р по 12.04.2011 року .

Як правомірно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи свідчать про те, що видача відповідачем довіреностей, прийняття товару, підписання уповноваженою особою відповідача накладних, оплата поставленого товару на користь позивача свідчать про те, що між сторонами у справі в період з 15.10.2009 р. по 17.12.2009 р. склалися договірні, господарсько-правові відносини, на підставі яких позивач продав а відповідач прийняв товар та зобов’язався його оплатити на умовах передоплати.

Вказані дії свідчать про виникнення між сторонами спору правовідносин щодо купівлі-продажу товару і такими діями відповідач прийняв на себе зобов’язання оплатити придбаний товар на умовах передоплати, про що свідчать рахунки-фактури, вказані у видаткових накладних.

Згідно з ч.4 ст.538 ЦК України якщо зустрічне виконання обов’язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов’язку, друга сторона повинна виконати свій обов’язок.

Положення вказаної статті дають право позивачу нараховувати та вимагати стягнення з відповідача річних та інфляційних на підставі ст.625 ЦК України з моменту здійснення поставки, оскільки у всіх видаткових накладних, підписаних відповідачем в момент отримання товару, зазначено рахунки-фактури, в яких вказано порядок проведення розрахунку –попередня оплата, яка відповідачем порушувалась.

Порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як правомірно зазначено місцевим господарським судом, приписи частини 2 ст.530 ЦК України не встановлюють обов’язкової форми вимоги кредитора про виконання зобов’язання. В той час, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, рахунку-фактури так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, тощо.

Відтак, виходячи з принципу диспозитивності у господарських правовідносинах, наявні в матеріалах справи рахунки-фактури, які виписані позивачем до отримання товару і які отримані відповідачем слід вважати вимогами щодо виконання зобов’язань по оплаті отриманого товару, і які свідчать про те, що відповідач, підписанням видаткових накладних і отриманням товару засвідчив його прийняття на умовах, що узгоджені сторонами.

У відповідності до вимог ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, твердження відповідача про недоведеність позивачем його вимог, є безпідставними, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог, оскільки відповідач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували безпідставність заявленого позову.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 20.06.2011 р. у справі № 5015/2234/11 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

2. Витрати по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Мурська Х.В.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Давид Л.Л.