Постанова № 18684565, 30.08.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.08.11

Справа № 5015/2324/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого суддіЮрченка Я.О.

суддівЗварич О.В.

Якімець Г.Г.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міф», м.Трускавець Львівської області

на рішення Господарського суду Львівської області від 24.06.2011р.

у справі № 5015/2324/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міф», м.Трускавець Львівської області

до відповідача Приватного підприємства «Галімпортсервіс», м.Львів

про стягнення 159826,00 грн. завданої матеріальної шкоди

За участю представників сторін:

позивача: Перцева В.П.

відповідача: Харечко В.І., ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.06.2011р. у справі № 5015/2324/11 відмовлено в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Міф», м.Трускавець Львівської області, до Приватного підприємства «Галімпортсервіс», м.Львів про стягнення 159826,00 грн. завданої матеріальної шкоди.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що рішенням Трускавецького міського суду від 14.12.2006р. у справі № 2-322/2006 було визнано недійсними договори купівлі-продажу нежитлової будівлі та купівлі-продажу земельної ділянки. Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Тобто власником приміщення залишався позивач. Згідно з ч.ч.1, 2, 4 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. На відповідача в силу закону чи договору не покладалось обовязку проводити ремонтні чи будь-які інші роботи. Згідно з ч.2 ст.14 ЦК України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Відповідно до ст.323 ЦК України, ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом. У звязку із цим, суд першої інстанції вважає, що посилання позивача на те, що приміщення було передане відповідачу без пошкоджень, не доводить обґрунтованості позовних вимог. Доказів завдання шкоди майну позивача поведінкою відповідача, протиправності такої поведінки відповідача та причинного звязку між поведінкою відповідача та стверджуваною позивачем шкодою, суду не надано. На підставі ч.ч.1, 2 ст.1166 ЦК України в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішення суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати з підстав невірного застосування норм матеріального права, без врахування обставин, які мають значення для даної справи, позов задоволити, з мотивів у ній наведених.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник відповідача подав відзив на апеляційну скаргу, в якій проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанції, 24.02.2006р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) були укладені договір купівлі-продажу нежитлової будівлі та договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчені приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, за якими відповідач придбав нежитлову будівлю магазину загальною площею 198,4 кв.м. у м.Трускавець, вул.Стебницька, 11 та земельну ділянку площею 0,0398 за цією ж адресою.

04.03.2006р. за актом приймання-передачі нежитлової будівлі по вул.Стебницькій 11 в м.Трускавець Львівської області відповідач прийняв вказану будівлю зазначивши, що будівля була оглянута візуально, недоліків чи дефектів, які б перешкоджали її використанню відповідачем не виявлено. Право власності на будівлю було зареєстровано за відповідачем, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №10524604 від 28.04.2006р.

Рішенням Трускавецького міського суду від 14.12.2006р. у справі № 2-322/2006 за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Міф», ОСОБА_2, за участю третіх осіб, приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ПП «Галімпортсервіс»було визнано недійсними зазначені вище договори.

Додатковим рішенням Трускавецького міського суду від 06.03.2007р. у справі № 2-322/2006 було зобовязано ПП «Галімпортсервіс»повернути ТзОВ «Міф»не житлову будівлю магазину загальною площею 198,4 кв.м. у м.Трускавець, вул.Стебницька, 11 та земельну ділянку площею 0,0389 га за цією ж адресою, а ТзОВ «Міф»зобовязано повернути ПП «Галімпорртсервіс»142000 грн. за куплену нежитлову будівлю магазину та земельну ділянку.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2007р. у справі № 2/322-06 рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 14.02.2006р. та додаткове рішення від 06.03.2007р. залишено без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2008р. касаційну скаргу ПП «Галімпортсервіс»залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2007р. у справі № 2/322-06 без змін.

10.01.2009р. позивач подав заяву про примусове виконання судового рішення, на підставі якої 10.01.2009р. державним виконавцем ВДВС Трускавецького МУЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 10770796.

03.07.2009р. земельну ділянку та нежитлову будівлю було повернуто позивачу, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 03.07.2009р., актами державного виконавця від 03.07.2009р.

Позивач стверджує, що майно (нежитлова будівля) було повернуто йому у технічно пошкодженому стані, оскільки під час перебування його у фактичному володінні відповідача, останній його не обслуговував. У відповідності до звіту про незалежну оцінку ринкової вартості ремонтно-відновлювальних робіт нежитлових приміщень (загальною площею 198,4 кв.м.), що розташовані за адресою: м.Трускавець, вул.Стебницька, буд.11, виконаного ПП «Юрексперт», ринкова вартість таких робіт становить 159826 грн. Позивач звернувся в господарський суд з позовом до відповідача про стягнення 159826,00 грн. завданої матеріальної шкоди.

Однак згідно із ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. з урахуванням наведеного, власником приміщення залишався позивач.

Згідно із ч.1,2,4 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власність зобовязує.

З врахуванням наведеного, на відповідача в силу закону чи договору не покладалось обовязку проводити ремонтні роботи чи будь-які інші роботи. Згідно ч.2 ст.14 ЦК України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї.

Відповідно до акту приймання передачі приміщення від 04.03.2006р. його технічний стан був визнаний як задовільний для відповідача, що не доводить відповідного рівня його технічного стану.

Відповідно до ч.1,2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобовязань. Деліктна (позадоговірна) відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. При цьому, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний звязок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний звязок, як елемент цивільного правопорушення, виражає звязок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком.

Тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Відсутність хоча б одного елементу складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведеності їх переконливості. Отже, за приписами вище наведених норм позивач повинен довести суду належними та допустимими доказами факт заподіяння йому збитків, розмір цих збитків, наявність неправомірної поведінки відповідача, безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між неправомірною поведінкою та заподіяними збитками.

Відповідно до ч.1. ст 216 ГК України Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій, якщо законом чи договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Отже, при визначенні збитків враховується вжиті кредитором заходи для їх недопущення. Проте позивач не подав доказів, які б підтверджували вживання необхідних заходів по недопущенню збитків.

Проте, доказів завдання шкоди майну позивача поведінкою відповідача в ході розгляду справи не надавалося, а сама нежитлова будівля та земельна ділянка, що розташовані в м.Трускавець, вул.Стебницька, 11 з 28.04.2006р. (дати набуття права власності ПП «Галімпортсервіс») ухвалою Трускавецького міського суду по справі №2-322/2006 від 27.04.2006р. було накладено арешт на все вказане вище майно та встановлено заборону його відчуження. На виконання вищезазначеної ухвали Трускавецького міського суду Постановою ВДВС від 28.04.2006р. було зобовязано саме позивача забезпечити належне зберігання спірного майна, та до Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна було внесено реєстраційний запис про арешт нерухомого майна магазину.

Таким чином, із вказаної дати було встановлено публічну заборону на відчуження приміщення магазину, тобто протягом дії арешту ПП «Галімпортсервіс»не змогло би реалізувати своє право на припинення володіння цим майном в цивільно-правовому порядку.

Відтак, виходячи з наведеного в сукупності та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставин, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку статей 33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, таким, що прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Тому, керуючись статтями 44, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 24.06.2011р. у справі № 5015/2324/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міф», м.Трускавець - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддяЮрченко Я.О.

СуддяЗварич О.В.

СуддяЯкімець Г.Г.