Постанова № 18684555, 25.08.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.11 Справа № 5015/2738/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Кравчук Н.М.

суддів Гнатюк Г.М.

Мирутенко О.Л. розглянувшиапеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Радар-сервіс»(надалі ТзОВ «Радар-сервіс») б/н від 01.08.2011р.

на рішення господарського суду Львівської області від 20.07.2011р.

у справі № 5015/2738/11

за позовом:публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Львівської обласної дирекції публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(надалі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі ЛОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»), м. Львів

до відповідача:ТзОВ «Радар-сервіс», м. Львів

за участю третьої особи: ОСОБА_2 (надалі ОСОБА_2), м. Львів

про стягнення 19 530, 84 доларів США,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність від 02.07.2010р. );

від відповідача: не зявився;

від третьої особи: не з`явився

Права та обовязки, передбачені статтями 20, 22, 28, ГПК України представнику позивача розяснено. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.07.201р. у справі №5015/2738/11 (суддя Т. Рим) задоволено позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в особі ЛОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»до ТзОВ «Радар-сервіс», третьою особою виступає ОСОБА_2 та стягнуто з відповідача на користь позивача 6792,02 доларів США простроченої заборгованості за кредитом, 9,48 доларів США простроченої заборгованості за відсотками, 12729,34доларів США пені, 195,31доларів США відшкодування витрат на оплату державного мита та 236,00грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій рішення місцевого суду вважає прийнятим при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки викладені у рішенні не відповідають дійсним обставинам справи, при прийнятті оспорюваного рішення судом було порушено норми матеріального та процесуального права та просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та припинити провадження у справі. Зокрема скаржник зазначає, що судом порушено вимоги ст.. 12 ГПК України щодо підвідомчості справ господарським судам, судом не взято до уваги, що відповідач не мав перед позивачем господарських зобов`язань. Також скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що провадження у справі порушене всупереч п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України без врахування рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02.02.2011р., згідно з яким суд вже стягнув борг за спірним кредитним договором з ОСОБА_2, проте місцевий господарський суд вдруге стягнув за спірним кредитним договором таку суму заборгованості з ТзОВ «Радар-Сервіс». На думку скаржника, судом безпідставно взято до уваги висновки експертизи, які не дали однозначної відповіді на поставлені перед експертом питання. Також судом не з`ясовано у відповідності до яких норм закону позивач сплатив державне мито в іноземній валюті.

Представник позивача в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів скаржника заперечив, рішення місцевого господарського суду вважає законним та таким, що прийняте на підставі правильного застосування норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить оспорюване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач та третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, причин неявки суду не повідомили.

Розглянувши апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль»(Кредитор) (правонаступником є ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»п. 1.3. Статуту ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», Протоколом загальних зборів акціонерів № 36-45 від 14.10.2009р. прийнято рішення про зміну найменування на ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_2 (Позичальник) 27.02.2004р. було укладено кредитний договір № 014/08-5/737-СК, відповідно до умов якого Кредитор на положеннях та на умовах цього договору, надає Позичальнику кредит у сумі 14400,00 доларів США. Кредит надається на 60 місяців з 27.02.2004р. до 26.02.2009р. Сплата кредиту здійснюється щомісячно в розмірі 1/60 від суми отриманого кредиту, погашення відсотків за користування кредитом здійснюється щомісячно. Процентна ставка за користування кредитом складає 13 % річних.

В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 27.02.2007р. між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль»(Кредитор) та ТзОВ «Радар-Сервіс»(Поручитель) було укладено договір поруки № 014/08-5/737-ф, відповідно до умов якого Поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов`язання перед Кредитором відповідати по зобов`язаннях Боржника ОСОБА_2, які виникають з умов кредитного договору , в повному обсязі цих зобов`язань (том І - а.с.17)

Проте, як встановлено судом першої інстанції та як видно з матеріалів справи, Позичальник умови кредитного договору виконував неналежним чином, а саме, строк повернення кредиту у відповідності до спірного кредитного договору настав 26.02.2009р., однак останній не повернув Банку кредит та проценти за його користування.

Згідно поданого позивачем розрахунку основний борг по кредитному договору від 27.02.2004р. № 014/08-5/737-СК станом на 06.04.2011р. становить 19530,84 доларів США еквівалент у гривні 155 557,28грн., з них: заборгованість за кредитом у розмірі 6792,02доларів США - еквівалент у гривні 54096,40грн., заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами в сумі 9,48 доларів США - еквівалент у гривні 75,51грн., та нарахована пеня у відповідності до п. 9.1. кредитного договору в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення становить 12729,34 доларів США - еквівалент у гривні 101 385,37грн. (том І а.с. 10-11)

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Таким чином, виходячи з вищенаведених норм права та матеріалів справи, третя особа ОСОБА_2 порушила зобов`язання, що виникло з вищевказаного кредитного договору в частині повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним.

У відповідності до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися порукою.

Тобто, порука є одним із способів забезпечення виконання зобов`язання.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч. 1 ст.553 ЦК України).

Статтею 554 ЦК України визначено правові наслідки порушення зобов`язання, забезпеченого порукою. Зокрема, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як видно з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами виконати взяті на себе зобов`язання поручителя ( том І а.с. 56, 152, 154), які залишені останнім без відповіді та задоволення.

Отже, покликання скаржника на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02.02.2011р., яким стягнено борг у повному обсязі за спірним кредитним договором з ОСОБА_2 (боржника) (том І а.с. 12) є безпідставним та необґрунтованим.

Не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції також твердження скаржника про те, що висновки експертизи не слід брати до уваги як належні докази, оскільки такі не дав однозначної відповіді на поставлені перед експертом питання. Колегія суддів зазначає, що Висновкам № 1868 та № 1867 судової експертизи технічного дослідження документів від 02.09.2010р. встановлено, що технічного монтажу чи монтажу документа, виконаного шляхом аплікації немає, відтиск круглої печатки ТзОВ «Радар-Сервіс», який міститься в договорі поруки, нанесений круглою печаткою товариства відповідача (том І а.с. 70-77). Окрім того, Висновком № 1870 судової почеркознавчої експертизи від 02.09.2010р. встановлено, що підпис від ім.. Зінкевич Н.В., який міститься в графі «Поручитель»на договорі поруки, виконаний громадянкою Зінкевич Н.В. (том І а.с. 78-84).

З наведеного вбачається, що вказані Висновки судових експертиз надали чіткі та однозначні відповіді про те, що договір поруки № 014/08-5/737-ф від 27.02.2004р., укладений між позивачем та відповідачем, за яким останній є поручителем по зобов`язанням третьої особи ОСОБА_2, які виникають з умов вищезазначеного кредитного договору.

Щодо тверджень скаржника про порушення судом першої інстанції вимог ст.. 12 ГПК України щодо підвідомчості справ господарським судам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. У відповідності до норм Господарського-процесуального кодексу України господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності.

За загальним правилом підвідомчість цивільних справ та господарських спорів визначається законодавчими актами України. Однак, у випадках, коли в законодавчих актах підвідомчість спорів визначена не чітко, слід виходити із суб`єктного складу учасників спору. Якщо сторонами у справі є юридичні особи, спір підлягає вирішенню господарським судам. Таким чином, даний спір є підвідомчий господарському суду та справу порушено відповідно до норм господарського процесуального законодавства.

Також скаржник в апеляційній скарзі вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що державне мито позивачем сплачено в іноземній валюті.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у відповідності до ч. 2 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»з позовів, що подаються до суду та господарського суду в іноземній валюті, а також за дії та операції в іноземній валюті державне мито сплачується в іноземній валюті.

Виходячи з вищенаведених норм права та матеріалів справи, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі ЛОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»та підставно стягнуто з ТзОВ «Радар-Сервіс» 6792,02доларів США простроченої заборгованості за кредитом, 9,48 доларів США простроченої заборгованості за відсотками, 12729,34 доларів США пені, оскільки дані вимоги підтверджені матеріалами справи та відповідачем не спростовані.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним, обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Проте, слід зазначити, що місцевим господарським судом Львівської області помилково в резолютивній частині оскаржуваного рішення суми, які підлягають до стягнення з відповідача, вказані в іноземній валюті без зазначення сум в національній валюті України (в гривневому еквіваленті), в зв`язку з чим суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід частково змінити, доповнивши його розміром стягнених сум у гривневому еквіваленті.

Керуючись, ст.ст.99, 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1. В задоволенні апеляційної скарги ТзОВ «Радар-сервіс»відмовити.

2.Рішення господарського суду Львівської області від 20.07.2011р. року у справі № 5015/2738/11 частково змінити, а саме: в пункті 2 резолютивної частини рішення після слів: «6792,02 доларів США»доповнити словами: «еквівалент у гривні 54 096,40грн.», після слів: «9,48 доларів США»доповнити словами: «еквівалент у гривні 75,51грн.»та після слів: «12 729,34 доларів США»доповнити словами: «еквівалент у гривні 101 385,37грн.». В решті рішення господарського суду Львівської області від 20.07.2011р. залишити без змін.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

4.Справу передати до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддяН.М. Кравчук

судді Г.М. Гнатюк

О.Л. Мирутенко