Постанова № 18684403, 16.08.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

16.08.11 Справа № 4/1940-20/278

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Зварич О.В.

суддів Юрченко Я.О.

Якімець Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Колос»(надалі ПП «Колос») за № 29 від 24.10.2005р.

на рішеннягосподарського суду Львівської області від 03.10.2005р.

у справі№4/1940-20/278

за позовом:ПП «Колос», м. Чернівці

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_2 (надалі ПП ОСОБА_2.), с. Черляни Городоцького р-ну Львівської обл.

про стягнення 10543,07 грн.,

за участю:

від позивача: ОСОБА_3 представник (довіреність № 7 від 10.01.2011р.);

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.10.2005р. у справі №4/1940-20/278 (суддя Манюк П.Т.) позов задоволено частково, стягнуто з ПП ОСОБА_2 на користь ПП «Колос»2992,13 грн., з яких: 2678,95 грн. основного боргу, 202,29 грн. пені, 50,57 грн. 3 % річних, 28,46 грн. держмита та 31,86 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується сума основного боргу відповідача перед позивачем в розмірі 2678,95 грн. Щодо іншої частини основного боргу в розмірі 6388,00 грн., то позивачем не представлено належних доказів отримання товару відповідачем чи уповноваженими ним особами.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає незаконним та необгрунтованим, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ПП «Колос»задоволити в повному обсязі. Зокрема, зазначає, що накладні на суму 6388,00 грн., в стягненні якої місцевий суд відмовив у відповідності до вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, містять печатки відповідача.

Ухвалою від 11.11.2005р. Львівським апеляційним господарським судом в складі колегії суддів Дух Я.В. (головуючий), Зданкевич З.І., Краєвська М.В. прийнято дану апеляційну скаргу до провадження.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу частково визнає суму основного боргу в розмірі 2678,89 грн.

13.04.2006р. вищезазначеною колегією суддів зупинено провадження у справі

№ 4/1940-20/278, матеріали справи скеровано в Прокуратуру Львівської області.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 07.04.2008р. дану справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Зварич О.В., суддів Юрченка Я.О. та Якімець Г.Г.

В період з 04.06.2008р. по 02.06.2011р. Львівський апеляційний господарський суд неодноразово звертався з запитами в прокуратуру Львівської області, прокуратуру Личаківського району м. Львова та в прокуратуру Городоцького району Львівської області з метою отримання даних про результати розслідування законності вчинення дій ПП ОСОБА_2 по отриманню від ПП «Колос»товару на загальну суму 9066,95 грн.

18.07.2011р. матеріали даної справи прокуратурою Львівської області повернуто до Львівського апеляційного господарського суду.

У відповіді № 05/1-473вих-11 на запит суду від 02.06.2011р. в.о. начальника управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Львівської області Л. Філюкова повідомила, що за матеріалами перевірки правомірності дій ПП ОСОБА_2 щодо отримання товарів з ПП «Колос»прокуратурою Городоцького району 03.07.2006р. прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_7 за відсутністю в її діях складу злочину.

Ухвалою від 18.07.2011р. колегією суддів поновлено провадження у справі № 4/1940-20/278 та призначено її до розгляду на 16.08.2011р.

Відповідач не забезпечив явки в судове засідання уповноваженого представника, про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги належно повідомлений, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 19.07.2011р.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про часткове скасування рішення господарського суду Львівської області від 03.10.2005р. у справі №4/1940-20/278 з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 01 лютого 2003 року між ПП «Колос»(постачальник) та ПП ОСОБА_2 (покупець) укладено договір, за умовами якого постачальник зобов'язався постачати, а покупець - приймати та оплачувати м'ясні, ковбасні імолочні вироби, надалі товар, за асортиментом та цінами згідно накладних, які є невід'ємними частинами даного договору, на умовах, визначених цим договором (а.с. 16, т.1).

В п. 2.3 договору зазначено, що покупець розраховується за товар, що постачається за даним договором в безготівковому порядку або іншим чином, що незаборонений законодавством, на протязі 5 календарних днів з дня поставки товару.

Згідно п. 2.4 договору прийняття товару по накладній, що підписана директором, або уповноваженою особою є підставою щодо узгодження асортименту, кількості та ціни товару, строку поставки і не може бути підставою для виникнення суперечок в зв'язку з цим.

Пунктом 2.6 договору встановлено, що сторони повинні не менше, ніж 1 раз в квартал проводити звіряння взаєморозрахунків. Сторона, що вважає за потрібне провести звіряння, повинна надіслати два екземпляри Акту поштою, або через представника. Інша сторона повинна звіритись та підписати Акт на протязі 5 днів з моменту його отримання. У випадку ухилення від проведення звірки та/або підписання Акту звіряння взаєморозрахунків, винна сторона сплачує на користь іншої штраф у розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 7.1 договору у випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню, що обчислюється від вартості несвоєчасно оплачених товарів за кожен день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Даний договір вступає в силу з моменту підписання і діє до кінця поточного року. Якщо до закінчення строку жодна із сторін письмово не заявить про його закінчення або зміну, то договір вважається продовженим на наступний календарний рік і т.д., але не більше 5-ти років (п.8.2 договору).

Згідно п. 9.5 даний договір укладений сторонами за їх волевиявленням при повному розумінні їх прав, обовязків та юридичних наслідків, що виникають при його реалізації.

Договір від 01.02.2003р. скріплений печатками та підписами обох сторін, що свідчить про погодження ними всіх істотних умов даного договору.

Листом б/н і дати ПП ОСОБА_2 надала позивачу зразки підписів матеріально-відповідальних осіб, що будуть приймати товар та зразок своєї печатки (штампа) (а.с.17, т.1).

На виконання умов договору в період з 01.07.2004р. по 29.10.2004р. ПП «Колос»поставило ПП ОСОБА_2 товар на загальну суму 9066,95 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними №23 від 01.07.2004р., № 38 від 06.07.2004р., №64 від 20.07.2004р., № 85 від 27.07.2004р., № 47 від 14.07.2004р., № 2642 від 25.10.2004р., № 2647 від 26.10.2004р., №2654 від 28.10.2004р. та № 2652 від 29.10.2004р., які підписані представниками та скріплені печатками сторін (а.с. 6-14, т.1).

В матеріалах справи відсутні і суду не надані докази виконання відповідачем свого обовязку щодо оплати вартості отриманого товару.

З акту звірення взаємних розрахунків вбачається, що станом на 01.11.2004р. існує заборгованість СПД ФО ОСОБА_2 перед ПП. «Колос»за отримані мясо-ковбасні вироби в сумі 9067,06грн. (а.с.18, т.1).

Позивач надіслав на адресу відповідача лист-вимогу б/н від 18.11.2004р. про оплату вищевказаної заборгованості, яка була залишена без відповіді та задоволення, що стало підставою звернення до суду (а.с. 19, т.1).

При винесенні постанови, колегія суддів керувалася наступним:

Згідно ч. 2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується факт укладення між позивачем та відповідачем договору поставки мясних, ковбасних та молочних виробів.

В позовній заяві позивач посилається на те, що відповідач не виконав взятих на себе зобовязань за даним договором та не оплатив товар, поставлений йому згідно накладних №23 від 01.07.2004р., № 38 від 06.07.2004р., №64 від 20.07.2004р., № 85 від 27.07.2004р., № 47 від 14.07.2004р., № 2642 від 25.10.2004р., № 2647 від 26.10.2004р., №2654 від 28.10.2004р. та № 2652 від 29.10.2004р. на загальну суму 9066,95 грн.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні місцевого суду, відповідач визнав частково позовні вимоги на суму 2678,95 грн., тобто неоплаченими є накладні № 2642 від 25.10.2004р., № 2647 від 26.10.2004р., №2654 від 28.10.2004р. та № 2652 від 29.10.2004р.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині основного боргу на суму 2678,95 грн., місцевий суд вказав, що позивачем не представлено належних доказів отримання товару відповідачем чи уповноваженими ним особами, відмовив в задоволенні позовних вимог про стягнення частини основного боргу в розмірі 6388,00 грн.

Судова колегія вважає неправомірним вищевказаний висновок місцевого суду, враховуючи наступне:

Факт поставки товару позивачем та отримання його відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи накладними (а.с.6-14, т.1) на суму 9066,95 грн., які підписані та скріплені печатками ПП ОСОБА_2 Жодних застережень щодо справжності відтиску власної печатки відповідачем не висловлено.

Відповідальність за печатку та проставлення її відтиску на документах несе ПП ОСОБА_2 як власник. Тому колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні дійшов неправильного висновку щодо непідтвердженості факту отримання відповідачем товару по вищевказаних накладних на суму 6388,00 грн.

З огляду на вищеописані обставини, вимога позивача щодо стягнення з відповідача на його користь 9066,95 грн. основного боргу, оскільки дана вимога є документально обґрунтована, підставна, в свою чергу відповідачем належними та допустимими доказами не спростована.

З врахуванням п. 2.3 договору відповідач повинен був розрахуватися за товар на протязі 5 календарних днів з дня поставки товару.

Однак, докази оплати поставленого відповідачу товару в матеріалах справи відсутні.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 219,6 грн. 3 % річних підлягають до задоволення, оскільки є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 1256,52 грн. пені, колегія суддів вбачає наявність підстав для її задоволення, оскільки пунктом 7.1 договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню, що обчислюється від вартості несвоєчасно оплачених товарів за кожен день прострочення платежу в розмірі подвійної ставки НБУ, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Статтями 1, 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання»від 22.11.1996р. №543/96-ВР з наступними змінами та доповненнями передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Нацбанку України, що діяла в період, за який обчислюється пеня.

Таким чином, колегія суддів констатує неправомірність часткового задоволення місцевим господарським судом позовних вимог ПП. «Колос»про стягнення з СПД ФО ОСОБА_2 боргу, штрафних санкцій та 3% річних.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Всупереч вимог ст.33 ГПК України відповідачем не було надано суду доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки, наведені в оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 6388,00 грн. основного боргу, 1054,23 грн. пені та 169,03грн. 3% річних не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, тому в цій частині його слід скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. В рештій частині рішення місцевого господарського суду відповідає обставинам справи, судом правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, відповідно його слід залишити без змін.

Судові витрати у справі слід покласти на відповідача відповідно до вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу задоволити.

2.Рішення господарського суду Львівської області від 03.10.2005р. у справі №4/1940-20/278 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

Прийняти нове рішення в цій частині.

Позов задоволити.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2, реєстраційний номер ФОП ЄДР НОМЕР_1, АДРЕСА_1, на користь Приватного підприємства «Колос», ідентифікаційний код 14257808, Чернівецька обл., м. Чернівці, Шевченківський район., пл. Театральна, 6, 6388,00 грн. основного боргу; 1054,23 грн. пені; 169,03грн. 3% річних, 76,97 грн. державного мита за розгляд позовної заяви, 52,72 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги та 81,14 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В рештій частині рішення господарського суду Львівської області від 03.10.2005р. у справі №4/1940-20/278 залишити без змін.

Місцевому господарському суду видати наказ відповідно до ст.116 ГПК України.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

4.Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Головуючий суддяЗварич О.В.

судді Юрченко Я.О.

Якімець Г.Г.