Постанова № 18684328, 27.07.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.11 Справа № 5015/298/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Желік М.Б. /головуючий/, Кузь В.Л., Юркевич М.В., розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м. Луцьк)

на рішення Господарського суду Львівської області

від 14.03.11 у справі № 5015/298/11

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м. Луцьк)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Полюс»(м. Червоноград)

про визнання договору оренди нежитлового приміщення недійсним та стягнення на суму 52945,00 грн.

за участю представників:

від Позивача: не зявився.;

від Відповідача: Яцинич Я.Я.;

З правами та обовязками, передбаченими ст. 22 ГПК України, представник Відповідача ознайомлений.

Рішенням від 14.03.2011р. у справі №5015/298/11 Господарського суду Львівської області (суддя Гулик Г.С.) в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним процесуальним документом, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій Скаржник просить рішення Господарського суду Львівської області скасувати, з огляду на наступне:

- приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд не розглянув клопотання про зупинення провадження у справі;

- судом не враховано обставин, за яких був укладений договір оренди;

- судом неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, а також не надано юридичної оцінки юридичним фактам.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника Відповідача у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що підстав для скасування рішення Господарського суду Львівської області відсутні, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується наявними у нвй документами, 01.11.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Полюс»(надалі - Орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_3 (надалі - Орендар) було укладено два договори оренди нежитлового приміщення магазину пл.75 м кв., який розташований на земельній ділянці Орендодавця за адресою: АДРЕСА_1, та є його власністю. За першим договором розмір орендної плати становить 1000,00 грн. (в т.ч. з ПДВ) на місяць, за другим 7500,00 грн. на місяць.

Відповідно до п.1.1 договорів (першого і другого) Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове користування частину нежитлового приміщення магазину пл. 75 м кв., який розташований на земельній ділянці Орендодавця за адресою: АДРЕСА_1 і є власністю ТзОВ «Полюс».

Строк дії договорів становить з 01.11.2010р. по 15.10.2011р. (п.4.1 договорів), тобто менше 1-го року.

Згідно з п. 5.1 Договору (першого) орендна плата за користування нежитловим приміщенням становить 1000,00 грн. на місяць (в тому числі ПДВ у розмірі 166,67 грн.). Орендна плата сплачується щомісячно до 30 числа поточного місяця за наступний місяць в касу ТзОВ «Полюс»(п.5.3 Договору).

Пунктом 5.1 Договору (другого) передбачено, що орендна плата за користування нежитловим приміщенням становить 7500,00 грн. на місяць (в тому числі ПДВ). Орендна плата сплачується щомісячно до 30 числа поточного місяця за наступний місяць в касу ТзОВ «Полюс»(п. 5.3 Договору).

Відповідно до п. 6.2 обох Договорів Орендодавець зобовязаний передати Обєкт після підписання акту прийому-передачі і виконання зобовязань згідно п.7.1.1 та надати послуги з постачання електроенергії і оплаті даного приміщення.

Пунктами 7.1.1 п.7.1 Договорів передбачено, що Орендар зобовязується внести в касу ТзОВ «Полюс»орендну плату за перший і останній місяці оренди, після чого здійснюється передача даного приміщення Орендарю.

Також, пунктами 7.2 зазначених договорів передбачено, що Орендар має право користуватись системами комунікацій, які знаходяться у приміщенні за додатково обумовлену плату.

При цьому, як було правильно зазначено місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні, в матеріалах справи відсутні докази скасування одного з цих договорів оренди та докази визнання їх недійсними.

23.11.2010р. на адресу Відповідача Позивачем направлено претензію з вимогою надати послуги з теплопостачання приміщення, згідно з п.6.2 Договору від 01.11.2010р., у двохденний строк. В іншому випадку Позивач повідомив, що буде змушений придбати декілька електрообігрівачів і використовувати їх для обігріву даного приміщення. Також, як зазначає Позивач, кошти для придбання даних обігрівачів будуть використані ним з резерву, який формується для оплати за оренду даного приміщення.

25.11.2010р., на претензію Позивача, Відповідачем було надано відповідь про те, що згідно з п. 6.2 Договору Орендодавець зобовязаний надавати послуги з постачання електроенергії і опалення орендованого приміщення, а також те, що відповідно до п. 7.2 Договору Орендар має право користуватись системами комунікацій, які знаходяться у приміщенні за додатково обумовлену плату. Також, Відповідач зобовязав Позивача укласти додаткову угоду на обігрів приміщення у двохденний строк. Відповідач даним листом попередив Позивача, що оскільки з 01.12.2010р. ТзОВ «Полюс»буде підключено до газопостачання на обігрів приміщень, незалежно від згоди чи незгоди Орендаря частини приміщення, для виконання санітарних умов температурного режиму, оплата за оренду приміщення зменшиться на суму обігріву орендованого приміщення, тобто 75 м.кв.*30 грн. (у разі відмови від підписання додаткової угоди), що дорівнює 2250,00 грн., що є еквівалентом 9-ти дням оренди. Також Відповідач попередив Позивача, що йому заборонено самовільно змінювати системи комунікацій, а також умови договору. При встановленні додаткових приладів, що збільшить електропостачання, Позивач повинен затвердити технічні умови і обговорити додаткову оплату зі збільшення обєму використовуваної електроенергії з ТзОВ «Полюс», при невиконанні цієї вимоги електропостачання даного приміщення буде припинено. Відповідач запропонував Позивачу за наявності відповідного волевиявлення розірвати договір оренди та повідомити його про це в письмовому вигляді і звільнити дане приміщення до 21.12.2010р.

Скаржник зазначає, що спірний договір оренди нежитлового приміщення, укладений між ТзОВ «Полюс»та ФО-СПД ОСОБА_3 від 01.11.2010р. (з орендною платою в розмірі 7500,00 грн.) є таким, що укладений під впливом обману, оскільки, як вбачається з матеріалів справи в першому варіанті договору від 01.11.2011р., укладеного між Сторонами у даній справі, було зазначено право Орендаря користуватись системами комунікацій, які знаходяться в приміщенні. Позивач зазначає, що вимога щодо укладення додаткових договорів на комунікації орендованого приміщення зявились у іншому примірнику договору від 01.11.2011р.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства (під сферу регулювання якого і підпадають дані правовідносини) є свобода договору.

У статті 627 Цивільного кодексу України, зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до 230 ЦК України - якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Частина перша статті 230 ЦК України передбачає чітке визначення обману, яке не збігається з обставинами про які зазначає Позивач, оскільки з аналізу п.7.2 обох Договорів від 01.11.2010р. вбачається, що Орендар має право користуватись системами комунікацій, які знаходяться у приміщенні за додатково обумовлену плату.

Відповідно до вимог ст 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ст. 33 ГПК України передбачає обовязок сторін у справі довести ті обставини, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з цим, звертаючись з позовом до ТзОВ «Полюс», ФОП ОСОБА_3 не подав належних та допустимих доказів того, що при укладенні оспорюваного договору мав місце обман.

Також, Скаржник стверджує, що спірний договір є таким, що вчинений під впливом насильства, оскільки відповідачем було застосовано психічний тиск на позивача, що у разі коли останній не підпише договір з орендною платою у розмірі 7500,00 грн. на місяць то йому не будуть повернуті кошти вкладені ним у ремонт орендованого приміщення.

Проте, згідно з ч. 1 ст.231 ЦК України - правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Разом з цим, в матеріалах справи відсутні докази психічного тиску на нього з боку відповідача.

Окрім того, виходячи з вищезгаданих принципів диспозитивності та свободи цивільно-правових відносин, Позивач вправі був відмовитись від укладення оспорюваного договору, якщо такий договір був йому невигідний.

Разом з тим, Скаржник зазначає, що на адресу Господарського суду Львівської області було надіслано клопотання, про зупинення провадження у справі. Однак, як вбачається з матеріалів справи, дане клопотання надійшло на адресу суду об 11год.40хв., хоча розгляд справи був призначений, відповідно до ухвали Господарського суду Львівської області від 21.02.2011 року, на 10год.30хв, що також підтверджується протоколом звукозапису від 14.03.2011р. (а.с.85).

З огляду на зазначене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у ній додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи все вищенаведене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Львівської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

п о с т а н о в и в:

Рішення від 14.03.2011р. у справі №5015/298/11 Господарського суду Львівської області залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

ГоловуючийсуддяЖелік М.Б.

суддяКузь В.Л.

суддяЮркевич М.В.