Постанова № 18684323, 27.07.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

27.07.11 Справа № 5015/118/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Желік М.Б. /головуючий/, Кузь В.Л., Юркевич М.В., розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області

на ухвалу Господарського суду Львівської області

від 20.06.2011р. у справі № 5015/118/11

за заявою про визнання грошових вимог Державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області

боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач»(с. Коростів)

у справі за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина»(м. Київ)

про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач»(с. Коростів)

за участю представників:

від Боржника: Гаврилюк О.Р.;

від ініціюючого кредитора: Змінчак Л.В.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.06.2011р. у справі № 5015/118/11 (суддя Чорній Л.З.) частково задоволено заяву Державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області та включено грошові вимоги Державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області в розмірі 8631,03 грн. до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач». В решті частин грошових вимог Державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області до боржника –відмовлено у включенні до реєстру вимог кредиторів.

Не погоджуючись із вказаним процесуальним документом, Державною податковою інспекцією у Сколівському районі Львівської області, у якій Скаржник просить його скасувати в частині невизнання грошових вимог Скаржника на суму 6143076,51 грн, з огляду на те, що з моменту прийняття податкового повідомлення-рішення у платника податку виникає податкове зобов’язання, а виходячи зі змісту ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»при зверненні до суду із заявою з грошовими вимогами до боржника кредитор не повинен надавати докази безспірного характеру грошових вимог.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників Боржника та ініціюючого кредитора, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що підстави для скасування ухвали Господарського суду Львівської області у даній справі - відсутні, з огляду на наступне:

Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.03.2011р. у справі №5015/118/11 було прийнято до розгляду заяву кредитора Державної податкової інспекції у Сколівському районі Львівської області від 28.03.2011 року про грошові вимоги до боржника ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач».

Відповідно до вказаної заяви було заявлено кредиторські вимоги на загальну суму 6151707,54 грн.

В обґрунтування заявленої суми кредиторських вимог, Скаржник у справі послався на наявність податкового зобов’язання, яке виникло на підставі повідомлень-рішень про донарахування податків та застосування фінансових санкцій.

Так, заявлені кредиторські вимоги ДПІ у Сколівському районі в сумі 6161707,54 грн. донараховано боржнику на підставі акту перевірки від 07.10.2010 р. №88/23-0/31148163 та відповідних повідомлень-рішень:

- №0000362351/0 від 20.10.2010 р. –донараховано податків, зборів (обов’язкових платежів) на суму 1 935 432,00 грн., застосовано штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1640449,00 грн;

- №0000372351/0 від 20.10.2010 р. донараховано податків, зборів (обов’язкових платежів) на суму 1143356,00 грн., застосовано штрафних (фінансових) санкцій у сумі 571678,00 грн;

- №0000242380 від 20.10.2010 р. про застосування фінансових санкцій в сумі 846800,00 грн.

Вищевказані податкові повідомлення-рішення від 20 жовтня 2010 р. №0000362351/0 на загальну суму 3575881,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 20 жовтня 2010 р.№0000372351/0 на загальну суму 1715034,00 грн. на які посилається кредитор як на підставу включення в реєстр вимог кредиторів були оскаржені боржником в адміністративному порядку (в ДПА України). На даний час податкові повідомлення-рішення №0000362351/0 від 20.10.2010 р., №0000372351/0 від 20.10.2010 р. та №0000242380 від 20.10.2010 р. є предметом розгляду Львівським окружним адміністративним судом. Тобто, на момент звернення ДПІ у Сколівському районі з кредиторськими вимогами до боржника, грошові зобов’язання на загальну суму 6137715,00 грн. не є узгодженими.

Арбітражним керуючим-розпорядником майна ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач»разом з боржником розглянуто заяву ДПІ у Сколівському районі від 28.03.2011р. про визнання грошових вимог на загальну суму 6151707,54 грн. та повідомлено суд та заявника, що ці вимоги визнані в частково, лише в сумі 8631,03 грн.

Суд, розглянувши вимоги ДПІ у Сколівському районі, вважає, що вони не можуть бути включені до реєстру вимог кредиторів виходячи з наступного.

Ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що грошове зобов’язання платника податків - сума коштів, які платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов’язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а податкове зобов’язання –сума коштів, які платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначених платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Зазначеним кодексом встановлено, що податкові зобов’язання можуть бути визначені самостійно платником податків у податковій декларації або контролюючим органом з прийняттям податкового повідомлення-рішення.

Згідно положень п. 56.15 ст. 56 Податкового кодексу України – скарга подана із дотриманням строків, визначених п. 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов’язань , визначених у податковому повідомленні-рішенні на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов’язання вважається неузгодженою. З урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов’язання у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, податкове зобов’язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п.56.18. ст. 56 ПК України).

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Таким чином, висновок місцевого господарського суду про те, що податковим боргом визнається узгоджене платником податків або встановлене судом податкове зобов'язання, є обґрунтованим.

Згідно з нормою ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

При цьому, конкурсними, відповідно до вказаної норми Закону, визнаються кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.

Також, згідно з положеннями ст. 1 Закону грошовим є зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до самого змісту Закону та з аналізу його норм випливає, що провадження у справі про банкрутство не є позовним, а тому інститут доказовості у справах про банкрутство зводиться до встановлення наявності чи відсутності грошових вимоги кредиторів, які, з огляду на системних аналіз вищенаведених приписів Закону повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами, а тому твердження Скаржника про протилежне, визначені як одна з підстав для скасування оскаржуваної ухвали, є необґрунтованими.

Відтак, з огляду на вищенаведені обставини та приписи норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що висновок місцевого господарського суду про те, що грошові зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач»на суму 6137715,00 грн. є неузгодженими, є обґрунтованим та такими, що відповідає зазначеним нормам матеріального права, а тому оскаржувана ухвала прийнята з врахуванням усіх обставин, що мають значення для справи при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, з огляду на що підлягає залишенню без змін.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

п о с т а н о в и в:

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.06.2011р. у справі № 5015/118/11 залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Кузь В.Л.

суддя Юркевич М.В.