Постанова № 18684110, 15.08.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.11 Справа № 5015/72/11

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Хабіб М.І.,

Юрченка Я.О.,

при секретарі Горбач Ю.Б.,

за участю представників:

від ТзОВ «Прем’єр капітал»–Тавлуй В.В.

від ДТГО «Львівська залізниця» –Масюк М.В.

Розглянувши апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця», вих.№Л-6/891 від 28.03.2011 року

на рішення господарського суду Львівської області від 16.03.2011 року, суддя Манюк П.Т.

у справі № 5015/72/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем’єр Капітал», м.Одеса

до відповідача Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця», м.Львів

про стягнення 948860,14 грн.

за зустрічним позовом Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця», м.Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем’єр Капітал», м.Одеса

про визнання п.4.1 договору фінансового лізингу обладнання від 15.11.2007 року №64/10/07-Л Л/Л-072269/НЮ та частини 4 додатку №2 договору фінансового лізингу обладнання від 15.11.2007 року №64/10/07-Л Л/Л-072269/НЮ недійсним

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.03.2011 року по справі №5015/72/11 первісний позов ТзОВ «Прем’єр-Капітал»задоволено, стягнено з ДТГО «Львівська залізниця»на користь ТзОВ «Прем’єр-Капітал»: 867967,81 грн. –основного боргу, 45550,09 грн. –інфляційних, 35342,24 грн. –3% річних. В задоволенні зустрічного позову ДТГО «Львівська залізниця»про визнання п.4.1 договору фінансового лізингу від 15.11.2007 року №64/10/07-Л Л/Л-072269/НЮ та частини 4 додатку №2 договору фінансового лізингу від 15.11.2007 року №64/10/07-Л-072269/НЮ недійсним відмовлено.

Суд у рішенні посилаючись на положення та умови договору фінансового лізингу від 15.11.2007 року №64/10/07-Л Л/Л-072269/НЮ, Закону України «Про фінансовий лізинг», ст.ст.6, 526, 534,610, 611, 612, 625, 638, 806 ЦК України, прийшов до висновку про задоволення первісного позову щодо стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу обладнання, інфляційних, 3% річних та відмову у позові про визнання недійними п.4.1 договору фінансового лізингу від 15.11.2007 року №64/10/07-Л Л/Л-072269/НЮ та частини 4 додатку №2 договору фінансового лізингу від 15.11.2007 року №64/10/07-Л Л/Л-072269/НЮ.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ДТГО «Львівська залізниця»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 16.03.2011 року по справі №5015/72/11 в частині відмови в задоволенні зустрічного позову щодо визнання недійсним п.4.1 договору фінансового лізингу обладнання від 15.11.2007 року №64/10/07-Л Л/Л-072269/НЮ та частини 4 додатку №2 вказаного договору, зміст якої повторює зміст пункту 4.1 договору, вказуючи на порушення норм матеріального права. Зокрема, скаржник посилаючись на положення ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг», якою передбачено, що лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно, компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов’язані з виконанням договору лізингу, однак частина 2 пункту 4.1, укладеного між сторонами договору фінансового лізингу обладнання від 15.11.2007 року щодо коригування лізингових платежів суперечать вказаній нормі. Скаржник звертає увагу суду на положення п.1 Постанови КМУ від 18.12.1998 року «Про удосконалення порядку формування цін», яким встановлено, що формування, встановлення та застосування суб’єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці. Вважати під час формування цін обґрунтованим врахування витрат у доларовому еквіваленті лише в частині імпортної складової структури ціни. Таким чином, на думку скаржника, враховуючи ст.203 ЦК України, наявні підстави для визнання недійсним вказаного вище пункту договору та частини 4 додатку №2 цього договору.

Представник ДТГО «Львівська залізниця»в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі.

Представник ТзОВ «Прем’єр-Капітал»в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу. Зокрема, зазначав, що згідно із положеннями ЦК України сторонам на власний розсуд визначають взаємні права та обов’язки (зміст договору), зокрема всі його істотні умови. На думку ТзОВ «Прем’єр-Капітал», положення Закону України «Про фінансовий лізинг»не містять жодних прямих обмежень (заборон) щодо порядку та способу визначення розміру лізингових платежів сторонами у договорі фінансового лізингу.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

15.11.2007 року між ТзОВ «Прем’єр-Капітал»(в тексті договору - лізингодавець) ДТГО «Львівська залізниця»(в тексті договору - лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу обладнання № 64/10/07-Л Л/Л-072269/НЮ, відповідно до умов якого, а саме п.1.1. лізингодавець зобов’язується передати у фінансовий лізинг лізингоодержувачу майно (предмет лізингу), зазначене в Заявці лізингоодержувача на одержання майна в лізинг (додаток № 1 до договору), з можливістю наступної передачі права власності на це майно лізингоодержувачу в порядку, передбаченому даним договором і чинним законодавством.

Згідно пункту 2.2.1. та 2.2.2. договору лізингоодержувач зобов’язаний прийняти і належним чином використовувати предмет лізингу за його цільовим призначенням, а також у встановлений термін, в повному обсязі і в порядку, встановленому в договорі сплачувати лізингові та інші платежі.

На виконання умов вказаного договору фінансового лізингу позивач передав, а відповідач прийняв предмет лізингу, що підтверджується Актом прийому-передачі від 29.02.2008 року, який підписаний уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 4.1 договору, за користування предметом лізингу, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю основні лізингові платежі в розмірі й строки згідно «Графіку оплати основних лізингових платежів», який являється додатком до договору.

Кожен лізинговий платіж складається із суми в яку включено :

- винагороду лізингодавця;

- відсотки за користування позиковими коштами отриманими з метою придбання предмету лізингу;

- податків сплачуваних відносно предмета лізингу лізингодавцем;

Лізинговий платіж підлягає коригуванню 5 числа кожного місяця шляхом множення на коефіцієнт коригування.

Коефіцієнт коригування (К), це розрахункова величина, яка = курс2/курс1, де,

Курс 1 –курс, встановлений НБУ у кількості гривень за 100 доларів США на день укладення договору лізингу.

Курс 2 - курс, встановлений НБУ у кількості гривень за 100 доларів США на день сплати лізингових платежів (тобто станом на 5 число кожного місяця користування предметом лізингу.)

При сплаті лізингових платежів лізингодавець зобов’язаний самостійно коригувати лізинговий платіж на коефіцієнт коригування встановлений в договорі.

Згідно ізп. 4.2 договору до складу лізингових платежів входять:

- сума, що відшкодовує відповідну частину вартості предмета лізингу;

- комісія (винагорода) лізингодавця за надання в лізинг предмета лізингу.

Пунктом 4.4 договору за рахунок комісії (винагороди) лізингодавця компенсуються витрати лізингодавця, пов’язані з залученням кредиту та страхуванням предмета лізингу.

Відповідно до п. 4.7 договору оплата лізингових платежів за відповідний період (місяць) починається з моменту підписання акту прийому-передачі предмета лізингу, при цьому перший лізинговий платіж сплачується протягом п’яти банківських днів з моменту підписання акту прийому –передачі предмета лізингу. Наступні щомісячні лізингові платежі сплачуються лізингоодержувачем не пізніше 5-го числа кожного місяця. Якщо 5 число випадає на вихідний чи святковий день,оплата здійснюється в перший банківський день, наступний за вихідним чи святковим.

Проте, як зазначає позивач за первісним позовом відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов’язання, а саме не сплачував лізингові та інші платежі у встановлені строки та в об’ємі встановленому у договорі, в зв’язку з чим, ТзОВ «Прем’єр-Капітал»просить стягнути з ДТГО «Львівська залізниця»867967,81 грн. –основного боргу, 45550,09 грн. –інфляційних, 35342,24 грн. –3% річних.

Слід зазначити, що матеріали справи містять платіжні доручення від 06.01.2010 року № 3; від 02.02.2010 року № 110; від 09.03.2010 року № 247; від 06.04.2010 року № 434; від 05.05.2010 року № 574; від 05.05.2010 року № 578; від 07.06.2010 року № 734; від 07.06.2010 року № 735; від 05.07.2010 року № 851; від 05.07.2010 року № 852; від 03.08.2010 року № 968; від 03.08.2010 року № 969; від 08.09.2010 року № 1092; від 08.09.2010 року № 1093; від 06.10.2010 року № 1203; від 06.10.2010 року № 1204; від 04.11.2010 року № 1328; від 04.11.2010 року № 1329; від 11.11.2010 року № 1360; від 11.11.2010 року № 1361, якими відповідачем сплачено лізингові платежі в рахунок виконання зобов’язання згідно договору та які позивачем при підготовці позову враховані, однак із коригуванням платежів відповідно до п.4.1. та п.4.8. договору.

Поряд з цим, судом першої інстанції відзначено, що копії платіжних доручень від 03.12.2010 року № 1446; від 03.12.2010 року № 1447; від 09.12.2010 року № 1484; від 09.12.2010 року № 1485; від 09.12.2010 року № 1486; від 06.01.2011 року № 17; від 06.01.2011 року № 18, від 01.03.2011 року № 522 та № 523 подані ДТГО «Львівська залізниця», при розгляді спору в якості часткового погашення позовних вимог не можуть бути враховані, так як відносини за договором між сторонами тривають, і, відповідно до договору, лізингові платежі за користування предметом лізингу повинні сплачуватись у встановленому договором порядку.

Поряд з цим, із графи призначення платежу вказаних платіжних доручень вбачається, що ДТГО «Львівська залізниця»сплачено поточні лізингові платежі за грудень 2010 року –лютий 2011 року, що не є предметом судового розгляду у даній справі, оскільки в даному випадку позивачем за первісним позовом подано позов про стягнення заборгованості за період з липня 2010 року по листопад 2010 року.

На вимогу суду апеляційної інстанції, ТзОВ «Прем’єр-Капітал»подано розрахунок заборгованості з врахуванням курсової різниці та пояснення щодо нарахування заборгованості, 3 % річних і інфляційних.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, а згідно ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.806 ЦК України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно із п.3 ч.2 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із положеннями п.2 ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг», за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення первісного позову.

ДТГО «Львівська залізниця»подала до суду зустрічний позов (арк. справи 144-148 т.І) в якому просить визнати недійсним п.4.1 договору фінансового лізингу обладнання від 15.11.2007 року №64/10/07-Л Л/Л-072269/НЮ та частини 4 додатку №2 договору фінансового лізингу обладнання від 15.11.2007 року №64/10/07-Л Л/Л-072269/НЮ, зміст якої повторює зміст п.4.1 договору.

Як уже зазначено вище, оскаржуваним пунктом та частиною 4 додатку №2 договору фінансового лізингу передбачено коригування ТзОВ «Прем’єр-Капітал»лізингових платежів на коефіцієнт коригування.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Положеннями ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Скаржник посилається на те, що згідно договору купівлі-продажу технологічного обладнання від 15.11.2007 року, укладеного між ТзОВ «Клін Тек»та ТзОВ «Премєр-Капітал», останнє придбало у ТзОВ «Клін Тек»технологічне обладнання –вагономийний комплекс виробництва Christ AG»(Німеччина) за ціною 5 099 402 грн., яке в подальшому передане в фінансовий лізинг ДТГО «Львівська залізниця»та зазначає, що пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 р. № 1998 обмежує застосування в договорах валютного еквіваленту виключно наявністю імпортної складової структури ціни.

Проте, таке твердження не приймається до уваги, з огляду на наступне:

Відповідно до пункту 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 627 вказаного Кодексу встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (пункт 1 частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (пункти 1, 2 статті 533 Цивільного кодексу України).

Тобто, чинне законодавство України забороняє застосування іноземної валюти лише як засобу платежу в розрахунках між резидентами, однак, не містить приписів щодо заборони на визначення грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті.

Слід зазначити, що рішенням господарського суду Львівської області від 10.03.2010 року по справі №12/10 за позовом ТзОВ «Прем’єр-Капітал»до ДТГО «Львівська залізниця»про стягнення заборгованості по договору №64/10/07-Л Л/Л-072269/НЮ від 15.11.2007 року по січень 2010 року включно, позов задоволено частково, зокрема відмовлено в частині стягнення заборгованості нарахованої з проведенням корегування лізингових платежів.

Однак, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.06.2010 року, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.10.2010 року, рішення господарського суду Львівської області від 10.03.2010 року скасовано, позовні вимоги ТзОВ «Прем’єр-Капітал»задоволені повністю, при цьому судами дана оцінка відповідності законодавству України як договору фінансового лізингу від 15.11.2007 року № 64/10/07-Л-072269/НЮ, так і окремих його положень, зокрема правомірності та відповідності чинному законодавству України пункту 4.1. договору та пункту 4 додатку № 2 до договору.

З огляду на наведене, господарський суд правомірно прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ДТГО «Львівська залізниця»про визнання недійсними пункту 4.1. та частини 4 додатку № 2 договору фінансового лізингу від 15.11.2007 року № 64/10/07-Л-072269/НЮ недійсними.

За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення господарського суду Львівської області від 16.03.2011 року по справі №5015/72/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця»без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Хабіб М.І.

Юрченко Я.О.