Постанова № 18683972, 04.08.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

                                                                                                                                            ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.11                                                                                 Справа № 5008/577/2011

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гриців В.М., суддів Кордюк Г.Т., Мурська Х.В.

при секретарі судового засідання Бохонок В.З.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бульвар»на рішення господарського суду Закарпатської області від 26 травня 2011 року по справі №5008/577/2011 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Бульвар»про стягнення заборгованості за договором поставки товару №БОД-2702-1 від 01 грудня 2010 року.

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Закарпатської області (суддя Тисянчин В.М.) рішенням від 26 травня 2011 року по справі №5008/577/2011 порушеній за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Бульвар»про стягнення заборгованості за договором поставки товару №БОД-2702-1 від 01 грудня 2010 року позов задоволив частково: стягнув з товариства з обмеженою „Бульвар” на користь фізичної особи–підприємця ОСОБА_2 19 686,38 грн. основного боргу, 600,03 грн. –пені, 231,87 грн. –3% річних, 794,78 грн. –інфляційних збитків, 219,14 грн. – у відшкодування витрат по оплаті держмита та 236,00 грн. –у відшкодування витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу; в решті заявлених вимог в сумі 600,03 грн. відмовив.

Не погоджуючись із даним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Бульвар» звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 26 травня 2011 року по справі №5008/577/2011 та прийняти нове. Вважає, що рішення рішення підлягає скасуванню у зв’язку з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони повідомлені належним чином, про що є докази у справі.

14 липня 2011 року розгляд справи відкладався у зв’язку із неявкою відповідача. У судове засідання 04 серпня 2011 року з’явився представник позивача, просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідач (скаржник) участі повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, про причини суд не повідомив.

Заслухав пояснення представника позивача, розглянув матеріали справи колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Закарпатської області від 26 травня 2011 року по справі №5008/577/2011 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що оскаржуване рішення господарський суд Закарпатської області постановив у першому засіданні, на якому відповідач не був присутній і не мав можливості своєчасно повідомити суд про неможливість участі в судовому засіданні, чим і порушив його конституційні та процесуальні права, посилаючись на п. 2 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст.ст. 4-2, 22 ГПК України. Також на думку відповідача судом не правильно було визначено основну суму заборгованості, оскільки відповідач оплатив частково вартість товару по накладній в сумі 1200,00 грн., тому до стягнення підлягає сума основного боргу в розмірі 18486,38 грн. а не 19686,38 грн. Відповідач визнає факт отримання ним 03 грудня 2010 року товару за видатковими накладними № БОД–4513, № БОД–4517, № БОД–4520 та № БОД–4522, поставленого позивачем на виконання договору поставки товару №БОД-2702-1 від 01 грудня 2010 року.

Згідно з матеріалами справи між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальність «Бульвар»01 грудня 2010 року було укладено договір поставки товару №БОД-2702-1 ( надалі договір). За умовами п.1.1. договору, в порядку та на умовах останнього, постачальник (позивач) зобов’язується систематично поставляти і передавати у власність (повне господарське відання) покупцю (відповідач) визначений за цим договором товар, а покупець зобов’язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Пункт 1.2. договору вказує, що кількість, ціна та вартість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються у видаткових накладних на кожну партію товару, які є невід’ємною частиною договору.

Розділ 7 договору передбачає наступний порядок розрахунків: або розрахунок за кожну поставлену партію шляхом передоплати або отримання товарного кредиту (п.7.1.), або розрахунок шляхом відтермінування на оплату товару протягом 30 банківських днів з моменту поставки товару (п.7.3.).

За порушення строків оплати фактично поставленої партії товару покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості, за кожен день прострочення оплати ( п.11.3.).

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання договору поставки № БОД-2702-1 позивач 03 грудня 2010 року поставив відповідачу товар на загальну суму 55853,45 грн., що підтверджується видатковими накладними № БОД–4513, № БОД–4517, № БОД–4520 та № БОД–4522. Відповідач частково оплатив вартість поставленого товару (1200,00 грн. - платіжним дорученням від 28 грудня 2010 року, 4750,00 грн. - платіжним дорученням від 05 січня 2011 року, 1500,00 грн. –платіжним дорученням від 03 лютого 2011 року), 21 січня 2011 року повернув товар на загальну суму 28717,07 грн. Неоплаченою залишилась сума 19686,38 грн.

Задовольняючи частково позов в оскаржуваному рішенні господарський суд Закарпатської області виходив з наступного. Заборгованість відповідача в сумі 19686,38 грн. основного боргу щодо оплати за поставлений згідно договору поставки № БОД-2702-1 від 01.12.2010 року товар підтверджується матеріалами справи, зокрема:

·          видатковими накладними: № БОД–4513, № БОД–4517, № БОД–4520 та № БОД–4522 від 03.12.2010 року;

·          актами звірки розрахунків за період з 03.12.2010 року по 31.03.2011 року;

·          платіжними дорученнями: № 1799 від 28.12.2010 року, № 20 від 05.01.2011 року, № 218 від 03.02.2011 року та № 1454 від 06.05.2011 року;

·          розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

Позивач, відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу 231,87 грн. 3% річних та 794,78 грн. інфляційних збитків. Крім того, за неналежне виконання умов договору відповідно до п. 11.3 договору відповідачу начислено пеню в розмірі 1200,06 грн. за період заборгованості з 05 січня 2011 року до 03 травня 2011 року.

Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення вимог щодо стягнення пені в сумі 600,03 грн., а в решті вимог в цій частині відмовив, посилаючись на п. 3 ст. 83 ГПК України, ч. 3 ст. 509, ч. 3 ст. 551 ЦК України. При цьому суд врахував факт задоволення позовних вимог в частині нарахованих до стягнення 3% річних та інфляційних збитків, незначну тривалість існування боргу, збитки кредитора, майново–економічний стан сторін, відсутність прямої вини цивільно–правової відповідальності, такі принципи цивільного судочинства, як розумність, справедливість, моральності, обмеження подвійного застосування до одного й того ж суб’єкта правовідносин в одних і тих же правовідносинах фінансових санкцій за своєю правовою природою, дійшов висновку про часткове задоволення вимог щодо стягнення пені в сумі 600,03 грн., а в решті вимог в цій частині відмовив, посилаючись на п. 3 ст. 83 ГПК України, ч. 3 ст. 509, ч. 3 ст. 551 ЦК України.

В апеляційній скарзі ТзОВ «Бульвар»зазначає, що не мав змоги своєчасно повідомити суд про неможливість участі в судовому засіданні 26 травня 2011 року коли було винесене оскаржуване рішення. Також скаржник вказує на те, що суд першої інстанції проігнорував його процесуальні права, чим позбавив його можливості захищати свої права та інтереси.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, зокрема, є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. В свою чергу порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо, зокрема справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

В даному випадку відповідач 24 травня 2011 року був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи 26 травня 2011 року, про що є докази у матеріалах справи ( а.с.52). Проте клопотань, відзиву чи заперечень не надав, явку повноважного представника не забезпечив. Тому суд вирішив розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що відповідає приписам ст. 75 ГПК України.

Також в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом неправильно було визначено основну суму заборгованості за поставлений товар, оскільки відповідач частково оплатив вартість товару по накладній в сумі 1200,00 грн., тому до стягнення з нього підлягає сума 18486,38 грн. а не 19686,38 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З матеріалів справи випливає що сума 1200,00 грн., яку за твердженням відповідача не було враховано при постановленні рішення, як сплачену, вже була врахована позивачем при розрахунку суми позову і у стягувану суму не входить, що підтверджується розрахунком основного боргу та копією платіжного доручення №1799 від 28 грудня 2010 року на суму 1200,00 грн.

Доказів сплати відповідачем 1200,00 грн. позивачу в інший період, ніж 28 грудня 2010 року, відповідач не надав і не назвав, такі в матеріалах справи відсутні.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Подібні приписи містить і Господарський кодекс України. Так, відповідно до ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Статтею 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

За приписами ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що строк виконання відповідачем грошового зобов»язання з оплати вартості товару, поставленого 03 грудня 2010 року на виконання договору поставки № БОД-2702-1 від 01 грудня 2010 року, настав 02 січня 2011 року ( як це передбачено п.7.3. договору). Відповідно інфляційні втрати від заборгованої суми обраховано за період з 05 січня 2011 року до 30 березня 2011 року, а три проценти річних від простроченої суми та пеня від суми боргу розраховано починаючи з 05 січня 2011 року до 03 травня 2011 року.

Суд першої інстанції обгрунтовано зменшив розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача за невиконання грошового зобов»язання, наполовину. Таке право суду надано п.3 ст.83 ГПК України.

Таким чином, рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам закону. Доводи ж апеляційної скарги цього висновку не спростовують.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що господарський суд Закарпатської області на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів встановив фактичні обставини справи та дав їм відповідну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування оскарженого рішення немає.

Керуючись ст.ст. 82-1, 99, 101, 103, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Закарпатської області від 26 травня 2011 року у справі №5008/577/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

          Головуючий суддя                                                             Гриців В.М.

                              суддя                                                             Кордюк Г.Т.

                              суддя                                                             Мурська Х.В.