Постанова № 18683962, 03.08.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.11 Справа № 16/5027/133/2011

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого - суддіКордюк Г.Т.

суддів:Гриців В.М.

Мурська Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_2

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.04.2011 року

у справі № 16/5027/133/2011

за позовом: Приватного підприємства «Нічний Експрес», м. Київ

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Чернівці

про стягнення суми 78 508 грн.

за участю представників:

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_3 представник

Права та обовязки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 05.04.2011 року у справі №16/5027/133/2011 (суддя Гурин М.О.) позовні вимоги ПП «Нічний Експрес»задоволено повністю: стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ПП «Нічний Експрес»78508,00 грн. боргу, 785,08 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При винесенні рішення, суд першої інстанції виходив з того, що сума завданих збитків в сумі 94980,00 грн., внаслідок втрати ПП ОСОБА_2 вантажу, підтверджується копією платіжного доручення № 1393 від 18.03.2009 року, яким ПП «Нічний Експрес»відшкодував вартість втраченого майна ПП ОСОБА_4; відповідач, у порушення встановленого п. 4.1. договору перевезення № 149 від 01.01.2008 року строк, збитки понесені позивачем, внаслідок втрати ПП ОСОБА_2 вантажу, відшкодував частково в розмірі 16472,00грн., в наслідок чого утворилась заборгованість в сумі 78 508,00 грн..

ФОП ОСОБА_2 не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 05.04.2011 року у даній справі та прийняти нове, яким у задоволені позовних відмовити повністю, оскільки рішення винесене з неповним зясуванням обставин справи та висновки господарського суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Зокрема, скаржник вважає, що матеріалах справи відсутні докази того, що позивач передав, а перевізник (ПП ОСОБА_2.) прийняв заявку на здійснення 08.02.2008р. перевезення вантажу (мобільних телефонів) з м. Одеса в м. Чернівці, а отже, висновок суду першої інстанції про те, що 08.02.2008 року у м. Одеса ПП «Нічний експрес» передало фізичній особі підприємцю ОСОБА_2 до перевезення вантаж, вказаний в вантажних деклараціях №6021334, №6021331, №6021329 (мобільні телефони), ґрунтується на припущеннях і не підтверджується доказами, зібраними в матеріалах справи; висновок суду щодо вартості втраченого вантажу не підтверджується первинними документами, а саме товарними накладними або вантажними деклараціями, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що перевізнику (ПП ОСОБА_2.) були передані до перевезення мобільні телефони, перечень яких міститься в рахунку-фактурі №СФ0000010 від 11.02.2009р.; втрачений вантаж був застрахований страховою компанією «БУСІН», яка звернулась до позивача з пропозицією відшкодувати суму збитків за втрачений вантаж в розмірі 80000 грн., а тому позивач фактично отримав відшкодування збитків.

Крім того, скаржник зазначає, що ПП «Нічний експрес»звернулось з позовом до фізичної особи-підприємця після спливу позовної давності, оскільки позивач не пред'явив до відповідача претензію в порядку, передбаченому ст. 165 Статуту автомобільного транспорту, що, виходячи зі змісту ст. 315 Господарського кодексу України, ст. 925 ЦК України, позбавляє його права звернутися з позовом до перевізника.

Позивач у справі в судове засідання участь уповноваженого представника не забезпечив, 02.08.2011 року надіслав на адресу суду телеграму (вх.. ЛАГС № 565 від 02.08.2011р.) про відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю забезпечення участі уповноваженого представника в судове засідання, оскільки останні перебуває на лікарняному.

Дане клопотання, судова колегія вважає необґрунтованим і безпідставним та вважає, що учасники судового процесу не позбавлені права і можливості за необхідності забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч. 1-4 ст.28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і з числа осіб, не повязаних з ним трудовими відносинами. Крім того, неможливість представника взяти участь в судовому засіданні документально не підтверджена, обовязкову участь представників сторін суд ухвалою суду не визнавав, витребувані судом від позивача додаткові докази, останній міг направити поштою на адресу суду. Крім того, апеляційна інстанція зазначає, що строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду обмежений ч. 1 ст. 102 ГПК України двома місяцями.

Представник позивача в судовому засіданні 20.07.2011 року та у поданому відзиві на апеляційну скаргу від 18.07.2011 року, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, з підстав необґрунтованості доводів апеляційної скарги. А саме, позивач зазначає, що ПП «Нічний Експрес»на підставі укладеного з відповідачем договору № 149 від 01.01.2008 року, а саме п. 2.2.8. та п. 4, згідно яких ПП ОСОБА_2 відповідає за збереження вантажу з моменту його одержання до моменту його передачі представникам ПП «Нічний Експрес»та зобов'язаний відшкодувати вартість втраченого вантажу, звернулось до ПП ОСОБА_2 з вимогою відшкодувати позивачу шкоду в розмірі 94 980 грн., в наслідок неналежного виконання договірних зобов'язань. Право вимоги щодо відшкодування завданих збитків ПП «Нічний Експрес»передбачено також і договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 2007 року. Таким чином, відповідач, визнаючи свою відповідальність перед ПП «Нічний Експрес»за неналежне виконання договірних відносин, надав заяву від 02.12.2008 року, директору ПП «Нічний Експрес»про відшкодування матеріального збитку пов'язаного з крадіжкою вантажу з автомобіля 08.02.2008 року на суму 94 980 грн., яку він зобов'язався щомісячно сплачувати. Відповідач на виконання своїх зобов'язань сплатив ПП «Нічний експрес»лише 13052,00грн. 20.07.2009 року позивач звернувся до відповідача з претензією про відшкодування решти боргу в сумі 78508,00 грн., яка залишена останнім без відповіді та задоволення. Щодо посилання скаржника на нібито одержане страхове відшкодування - це лише припущення відповідача ні чим не обґрунтоване, жодних страхових відшкодувань позивач не одержував.

Крім цього, позивач вважає, що обставина щодо строків на звернення з претензією та строків позовної давності розглядалась судом першої інстанції, а оскільки відповідач визнав факт заподіяння збитків позивачу, шляхом надання листа щодо обов'язку з погашення збитків, а також частково відшкодував збитки, отже і строк давності відраховується за загальними правилами встановлення строку позовної давності.

Судом апеляційної інстанції встановлено наступне:

01.01.2008 року між ПП «Нічний Експрес»та ПП ОСОБА_2 було укладено договір перевезення № 149, згідно умов якого, клієнт (позивач) доручає, а перевізник (відповідач) приймає на себе зобовязання здійснювати перевозки вантажу клієнта автомобільним транспортом по Україні кожний день крім неділі у відповідності з графіком визначеним клієнтом (а.с. 8).

Також, між сторонами у справі укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 2007 року, у відповідності до якого, перевізник, що виконує роботу, безпосередньо повязану з матеріальними цінностями приватного підприємства «Нічний Експрес»приймає на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження ввірених йому підприємством матеріальних цінностей, і у зв'язку з викладеним зобовязується: дбайливо ставитися до переданих йому на збереження або з іншою метою матеріальних цінностей підприємства і вживати заходів для попередження збитків; своєчасно повідомляти керівництво підприємства про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження ввірених йому матеріальних цінностей; вести облік, складати й передавати у визначеному порядку товарно-грошові та інші звіти про рух рештки ввірених йому матеріальних цінностей; брати участь в інвентаризації ввірених йому матеріальних цінностей.

11 лютого 2008 року в м. Чернівці позивачем було виявлено недостачу вантажу за вантажними деклараціями № 6021334, № 60221331 та № 6021329, на загальну суму 94980,00грн., які належали замовнику позивача ПП ОСОБА_4.

ПП «Нічний Експрес»звернулося до відповідача з метою з'ясування долі вантажу, якого не вистачає, на що було надано копія відповіді з УМВС Чернівецької області про порушення кримінальної справи за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. а саме було повідомлено, що під час транспортування вантажу ПП «Нічний Експрес», сталася крадіжка з автомобіля «Мерседес - 814»д.н. НОМЕР_1, що належить ПП ОСОБА_2.

11 лютого 2008 року до ПП «Нічний Експрес» звернувся власник вантажу, недостачу якого було встановлено при одержанні вантажу в м. Чернівці, з претензією на суму 94 980 грн. вартості втраченого вантажу. ПП «Нічний Експрес»відшкодував 18.03.2009 року ПП ОСОБА_4 суму завданих збитків, що підтверджено платіжним дорученням № 1393 від 18.03.2009 року на суму 94 980 грн..

В звязку з вищенаведеним, ПП «Нічний Експрес»у відповідності до вимог п. 4.1 договору № 149 від 01.01.2008 року, згідно якого ПП ОСОБА_2 зобов'язаний відшкодувати вартість втраченого вантажу, звернулось до останнього з вимогою відшкодувати позивачу шкоду в розмірі 94 980 грн., в наслідок неналежного виконання договірних зобов'язань. Право вимога щодо відшкодування завданих збитків ПП «Нічний Експрес»передбачено також і договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 2007 року.

Відповідач 02.12.2008 року частково в розмірі 10552,00 грн. згідно прибуткового касового ордеру відшкодував вартість втраченого вантажу.

20.07.2009 року позивач направив відповідачу претензію № 1832 від 20.07.2009 року з вимогою відшкодувати ПП «Нічний Експрес»борг в сумі 78508,00 грн. Однак, відповідач дану претензію залишив без задоволення, в звязку з чим ПП «Нічний Експрес»звернулось до суду з вимогою про її стягнення.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача та 20.07.2011 року представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПП ОСОБА_2 підлягає до задоволення, виходячи з наступного:

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які регулюють спірні відносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Із матеріалів справи вбачається, що предметом позову є вимога позивача щодо відшкодування відповідачем збитків в сумі 78508,00 грн., повязаних з крадіжкою вантажу з автомобіля «Мерсадем»- 814 д.н. НОМЕР_3, що належить ПП ОСОБА_2, і у звязку з неналежним виконання останнім обовязків щодо збереження вантажу, згідного договору перевезення № 149 від 01.01.2008 року та договору про повну матеріальну відповідальність.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони у справі уклали між собою договір перевезення №149 від 01.01.2008 року.

Статтею 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ст. 307 Господарського кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до норм Статуту автомобільного транспорту, затверджений Радою Міністрів Української РСР від 27.06.1969 року № 401, статут є нормативно-правовим актом, що визначає основні умови та правила перевезень автомобільним транспортом вантажів, пасажирів, багажу і пошти, регулює діяльність підприємств та організацій автомобільного транспорту, а також юридичних осіб і громадян, які користуються його послугами. Норми Статуту автомобільного транспорту є обов'язковими для виконання всіма автотранспортними організаціями і підприємствами незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Як вбачається з договору перевезення №149 від 01.01.2008 року, пп. 2.1.1 передбачено, що позивач зобовязаний не пізніше ніж за дві години до виїзду підтвердити замовлення на поточний день в усній формі або повідомити про відміну рейсу. Надати перевізнику відомість на вантаж з зазначенням його характеру, ваги, обєму, цінності та місце призначення (пп. 2.1.2 договору).

Відповідно до п. 40 Статуту автомобільного транспорту, на перевезення вантажів вантажовідправник подає в автотранспортне підприємство або організацію при наявності річного договору на перевезення вантажів відповідну заявку, а при відсутності річного договору разове замовлення.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що факт передачі вантажу ФОП ОСОБА_2 08 лютого 2008 року підтверджується відомістю передачі вантажу. Як встановлено колегіє суддів, в матеріалах справи відсутні такі докази того, що позивач передав, в відповідач (перевізник) прийняв заявку на здійснення 08.02.2008 року перевезення вантажу з м. Одеса в м.Чернівці.

Відповідно до ч. 3 ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Виходячи зі змісту п. 47 Статуту автомобільного транспорту, вантажовідправник повинен подати автотранспортному підприємству або організації на вантажі товарного характеру, що пред'являються до перевезення , товарно-транспортні накладні. При цьому саме товарно-транспортні накладні і акти заміру (зважування) є основними транспортними документами, які визначають взаємовідносини між вантажовідправником, вантажоодержувачем та автотранспортними підприємствами та організаціями.

В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на вантажні декларації №6021334, №60221331 та №6021329 та акт нестачі, псування, вантажу при перевезені від 11.02.2008 року, за якими останнім встановлено факт недостачі вантажів. Однак, судовою колегією встановлено, що в матеріалах справи дані вантажні декларації відсутні та суду першої інстанції позивачем не подавались. Ухвалою апеляційного господарського суду від 20.07.2011 року колегія суддів витребувала у позивача ці документи, однак він їх суду не подав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім цього, судова колегія вважає, що за відсутності вантажних деклараціях №6021334, №60221331 та №6021329 не можливо встановити, чи був переданий 08.02.2008 року відповідачу до перевезення товар, вказаний в вантажних деклараціях, який саме товар (кількість, найменування, вага тощо) був вказаний в вантажних деклараціях, чи засвідчено підписом водія прийняття вантажу (товару) до перевезення, зазначеного в деклараціях.

Акт нестачі, псування, вантажу при перевезені від 11.02.2008 року без товарно-транспортної накладної, заявки та вищевказаних декларацій не може бути доказом вартості втраченого вантажу, оскільки в ньому відсутні відомості, який вантаж втрачено, а підпис водія ОСОБА_6 не підтверджує, що останній як водій ПП ОСОБА_2, прийняв вантаж до перевезення і невідомо який вантаж (кількість, найменування, вага).

Акт здачі приймання від 21.11.2008 року (а.с. 14), рахунок № 10 від 21.11.2008 року (а.с. 15) та від 22.11.2008 року (а.с. 18), свідчать, що транспортні послуги надавались по маршруту «Чернівці Камянець-Подільський Київ»2011.2008 року перевізником ПП Найда ОСОБА_7, а не відповідачем.

Рахунок фактура № СФ-0000010 від 11.02.2008 року (а.с. 22), свідчить, що постачальник ПП ОСОБА_4 виставив одержувачу ПП «Нічний експрес»суму до оплати 88529,00 грн. за отриману продукцію, однак ніяким чином не підтверджує, отримання цієї продукції ПП ОСОБА_8 до перевезення. А відшкодування позивачем платіжним доручення №1393 від 18.03.2008 року ПП ОСОБА_4 94980,00 грн. за відсутності доказів проведення банком, а саме за відсутності печатки банку та підпису відповідальної особи про проведення платежу, не підтверджують понесення позивачем збитків у звязку з невиконання відповідачем умов договору перевезення щодо схоронності вантажу.

Посилання позивача на те, що здійснивши відшкодування вартості втраченого вантажу його власнику в сумі 94980,00 грн., у позивача виникло право на відшкодування (стягнення ) цієї суми з відповідача у звязку з неналежним виконанням договірних правовідносин, колегія суддів вважає даний висновок необґрунтований, оскільки:

Виходячи зі змісту ст. 139 Статуту автомобільного транспорту та ст. 314 Господарського кодексу України, багаж може бути прийнятий до перевезення з оголошеною вантажовідправником цінністю або без оголошення цінності. В залежності від цього перевізник може нести відповідальність за втрату багажу або недостачу в розмірі оголошеної цінності або в розмірі втраченого або невистачаючого багажу.

Як встановлено апеляційною інстанцією, сума 94980,00 грн. вартості втраченого вантажу за вантажними деклараціями №6021334, №60221331 та №6021329, складається з сум страхового відшкодування, які зазначаються власником вантажу у вантажних деклараціях (транспортних накладних).

Отже, судова колегія приходить до висновку, що без вантажних декларацій (транспортних накладних) неможливо встановити, яка цінність переданого до перевезення товару була оголошена вантажовідправником.

Окрім цього, судова колегія вважає, що акт нестачі, псування, вантажу при перевезені від 11.02.2008 року (а.с. 12-13) не може належним доказом нестачі вантажу, оскільки даний акт містить посилання на вантажні декларації №6021334, №60221331 та №6021329, які в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України факту передання вантажу відповідачу для перевезення. За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу ПП ОСОБА_2 належить задоволити та рішення господарського суду скасувати.

Також, суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст.ст. 49, 105 ГПК України, зробив висновок, що державне мито в сумі 393,00 грн., сплачене відповідачем за подання апеляційної скарги, в звязку з її задоволенням, слід стягнути з ПП «Нічний експрес»на користь ПП ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 задоволити.

2.Рішення господарського суду Чернівецької області від 05.04.2011 року у справі скасувати.

3.Прийняти нове рішення.

В позові ПП «Нічний експрес»- відмовити.

4.Стягнути з ПП «Нічний експрес»(вул. Уманська, 7а, м. Київ, код 31511336) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) 393,00 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддяКордюк Г.Т..

суддяГриців В.М.

суддяМурська Х.В.