Постанова № 18683881, 03.08.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

03.08.11 Справа № 5015/2906/11

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого - суддіКордюк Г.Т.

суддів:Гриців В.М.

Мурська Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 від 08.06.2011 року б/н

на ухвалу господарського суду Львівської області від 02.06.2011 року

у справі № 5015/2906/11

за позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Лубяна», с.Лубяна, Миколаївський район, Львівська область

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Агрофірма Орсан», с. Лубяна, Миколаївський район, Львівська область

до відповідача-2: Відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції, м. Миколаїв, Львівська область

до відповідача-3: Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство юстиція», м. Київ

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1:

ОСОБА_2, м. Львів

про визнання права спільної сумісної власності на 8/100 частки майна: будівлі зернового складу “А-1”, загальною площею 1629,7 кв.м.; силосної ями; насосної; водонапірної башти, що знаходяться у АДРЕСА_1

За участю представників сторін:

від позивача не зявився

від відповідача-1 не зявився

від відповідача-2 не зявився

від відповідача-3 не зявився

від третьої особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 - представник

Права та обовязки третьої особи, передбачені ст.ст. 20, 22, 27 ГПК України розяснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 02.06.2011 року (суддя Деркач Ю.Б.) заяву СТзОВ «Лубяна»№ 01/06-11 від 01.06.2011 року про вжиття заходів забезпечення позову задоволено, а саме: заборонено СТзОВ «Агрофірма Орсан», Відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції та ПП «Спеціалізоване підприємство юстиція»та іншим особам вчиняти будь які дії щодо будівлі зернового складу «А-1»загальною площею 1629,7 кв.м., силосної ями, насосної, водонапірної башти, що знаходяться у АДРЕСА_1 та накладено арешт на дане майно.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд прийняти до розгляду апеляційну скаргу, ухвалу господарського суду Львівської області від 02.06.2011 року скасувати, в задоволенні заяви позивача № 01/06-11 від 01.06.2011 року про забезпечення позову відмовити.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 20.07.2011 року ОСОБА_2 залучено третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1.

Позивач та відповідачі про день та час розгляду апеляційної скарги були належним чином повідомлені, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, участь представників сторін обовязковою не визнавалась. Позивач вимог ухвали суду від 20.07.2011 року в частині подання відзиву не виконав, проте представником позивача подано клопотання від 27.07.2011 року № 04/07-11 про відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю забезпечення участі уповноваженого представника в судове засідання.

Також, представником відповідача-1 подано клопотання від 26.07.2011 року № 17 про відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю забезпечення участі уповноваженого представника в судове засідання та у звязку з неотриманням копії апеляційної скарги останнім.

Дані клопотання, судова колегія вважає необґрунтованим і безпідставним та вважає, що учасники судового процесу не позбавлені права і можливості за необхідності забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч. 1-4 ст.28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і з числа осіб, не повязаних з ним трудовими відносинами. Крім того, неможливість представників взяти участь в судовому засіданні документально не підтверджена, обовязкову участь представників сторін суд ухвалою суду не визнавав, додаткових доказів від позивача та відповідачів не витребовував, необхідність подання додаткових доказів, які не могли бути подані в суді першої інстанції, ні позивач, ні відповідач-1 не обґрунтували, а відзив на апеляційну скаргу позивач міг підготувати та подати до судового засідання разом з клопотанням, оскільки як вбачається із поданого 27.07.2011 року клопотання, таке було подано особисто представником ОСОБА_4 через канцелярію суду. Крім того, апеляційна інстанція зазначає, що строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду обмежений ч. 2 ст. 102 ГПК України 15-ма днями. Неподання відзиву позивачем та відповідачами у справі не позбавляє права апеляційної інстанції, щоб розглянути справу без участі представників останніх за наявними у справі матеріалами.

Окрім цього, необґрунтованим є посилання представника відповідача-1 на неотриманням копії апеляційної скарги останнім, оскільки до апеляційної скарги долучений належним чином оформлений з відбитком штемпеля поштового відділення реєстр рекомендованої кореспонденції та фіскальний чек, відправленої 09.06.2011 року скаржником, на адресу позивача та відповідачів у справі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги та додатково поданих доказів, заслухавши доводи скаржника Львівський апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 67 ГПК України, забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову повинна довести адекватність засобу забезпечення позову, тобто відповідність вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно з приписами ст. 67 ГПК України, арешт може накладатися на майно або грошові кошти, що належать тільки відповідачеві, а заборона на вчинення дій може стосуватися лише предмету спору.

Як вбачається із заяви позивача № 01/06-11 від 01.06.2011 року про забезпечення позову, застосування заходів шляхом заборони відповідачам та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо будівлі зернового складу «А-1», площею 1629,7 кв.м., силосної ями, насосної, водонапірної башти, що знаходяться в АДРЕСА_1 та накладення арешту на дане майно, позивач обґрунтовує тим, що відповідачі без участі позивача вчиняють між собою та з третіми особами дії, зумовлені на відчуження майна, зміну його статусу, внаслідок чого є незаконне заволодіння часткою, яка належить на праві спільної сумісної власності також позивачу. Дані обставини позивач підтверджує витягом про реєстрацію прав КП ЛОР «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації»від 13.05.2011 року № 29249222, право спільної часткової власності, яке на будівлі і споруди АДРЕСА_1 зареєстроване за громадянином ОСОБА_2.

Наданим в судовому засіданні ОСОБА_2 свідоцтвом про придбання майна з прилюдних торгів, реєстровий № 1470 та Витягом про державну реєстрацію прав від 13.05.2011 року №29249222 (оригінали яких оглянуто в судовому засіданні), підтверджується, що будівля зернового складу «А-1»складає 92/100 ідеальних частин будівель та споруд вартістю 315037,50грн., що знаходиться в АДРЕСА_1, належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2.

Оскільки, ОСОБА_2 не є відповідачем у даній справі, тому накладення арешту на будівлю зернового складу, що становить 92/100 ідеальних частин будівель та споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1, здійснено місцевим господарським судом з порушенням ст. 67 ГПК України.

Не підтверджено жодними доказами у справі, що інше майно, на яке накладено арешт, а саме силосна яма, насосна, водонапірна башта належить на праві власності відповідачу у справі ТзОВ СП «Агрофірма Орсан».

Таким чином, забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно, зазначеного в заяві позивача, суперечать ч. 1 ст. 67 ГПК України та порушує права власника цього майна, який на момент прийняття оскаржуваної ухвали не був встановлений судом і не залучався до участі у справі. Вказаною ухвалою суд обмежив власника майна прав, передбачених ст. 41 Конституції України.

Крім того, суд першої інстанції не обґрунтував яким чином невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду. Такий висновок апеляційної інстанції, узгоджується із практикою Верховного Суду України (постанова Судової палати у господарських спорах Верховного Суду України від 13.03.2007 року у справі № 1/530-22/164).

Також, апеляційна інстанція зазначає, що згідно ст. 67 ГПК України застосовуються такі заходи як: заборона відповідачеві вчиняти певні дії та заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору.

Приймаючи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен також визначити які саме дії забороняється вчиняти. Таке правило повинно застосовуватися і до інших осіб, яким на підставі ст. 67 ГПКУ забороняється вчинення дій щодо предмету спору (Розяснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/611 від 23.08.1994р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»).

Натомість, місцевий господарський суд в порушення цих норм, не зазначив, які саме дії забороняється вчиняти відповідачам та іншим особам (відчуження майна у будь-який спосіб, витрачання для власних потреб, інше.).

Не зазначено які саме дії забороняється відповідачам та іншим особам вчиняти щодо спірного майна також і в заяві позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, а тому така заява, до задоволення не підлягає.

Однак, апеляційна інстанція зазначає, що відхилення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, не позбавляє останнього подати її вдруге, якщо змінились певні обставини.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, ухвалу господарського суду від 22.06.2011 року скасувати.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити.

2.Ухвалу господарського суду Львівської області від 02.06.2011 року скасувати. В задоволенні заяви сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Лубяна»про забезпечення позову відмовити.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддяКордюк Г.Т..

суддяГриців В.М.

суддяМурська Х.В.