Постанова № 18683757, 02.08.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

02.08.11 Справа № 5015/884/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого суддіЮрченка Я.О.

суддівЗварич О.В.

Якімець Г.Г.

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м.Львів

на рішення Господарського суду Львівської області від 31.05.2011р.

у справі № 5015/884/11

за первісним позовом Дочірнього підприємства «ГарантіяМаркет», м.Київ

до відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м.Львів

про стягнення 56200,71 грн.

та за зустрічним позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м.Львів

до Дочірнього підприємства «Гарантія Маркет», м.Київ

про визнання недійсним договору суборенди № 36-Льв/х/з від 18.04.2008р.

За участю представників:

позивача за первісним позовом: ОСОБА_4

відповідача за первісним позовом: ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 31.05.2011р. у справі № 5015/884/11 задоволено повністю первісний позов Дочірнього підприємства «ГарантіяМаркет»та стягнуто з фізичної особи підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Дочірнього підприємства «ГарантіяМаркет», м.Київ, пр-т Перемоги, 94/1 (р/р 26009420111 в КФ АКБ «Морський транспортний банк», м. Київ, МФО 300829, ідентифікаційний код 32254181) 56200,71 грн. заборгованості, 562 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в зустрічному позові відмовлено повністю.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст.ст.15, 203, 207, 215, 526, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач за первісним позовом подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права, в первісному позові відмовити, з мотивів у ній наведених. Зокрема апелянт покликається на те, що договір суборенди був укладений без наміру створення правових наслідків; договір підписаний неуповноваженою особою; відхилено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи підпису ОСОБА_5 на договорі суборенди. Вимог апеляційної скарги апелянт не уточнив.

Позивач за первісним позовом подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги повністю.

В судовому засіданні відповідач вимоги та доводи апеляційної скарги підтримала. Представник позивача проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Дочірнє підприємство «ГарантіяМаркет»звернулось в Господарський суд Львівської області з позовом до фізичної особипідприємця ОСОБА_2, м.Львів, про стягнення 56200,71 грн. заборгованості, з яких 43632 грн. основний борг, 2743,09 грн. 3% річних, 9825,62 грн. інфляційні нарахування. Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 подано зустрічний позов до Дочірнього підприємства «ГарантіяМаркет»про визнання недійсним договору суборенди № 36-Льв/х/з від 18.04.2008р.

Як вбачається з довідки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців НОМЕР_2, ОСОБА_6 змінила прізвище на ОСОБА_2.

14.05.2007р. між дочірнім підприємством «Строй-Маркет Груп»(орендодавець) та дочірнім підприємством «ГарантіяМаркет»(орендар) був укладений договір оренди № 14/07-02, за яким орендодавець передав орендареві у тимчасове платне користування блок допоміжних цехів (літ. Б-4) в цілому за адресою: АДРЕСА_2 (п.1.1) загальною площею 6663,7 кв.м. (п.1.2). Договором передбачено, що будівля використовуватиметься орендарем для організації магазину і розміщення офісів (п.1.7). Орендар має право передавати повністю або частково приміщення будівлі в суборенду (піднайом) без згоди орендодавця (пп.“е” п. 3.4.).

20.03.2008р. між позивачем (орендар) та відповідачем (суборендар) був укладений договір суборенди № 35-Льв/х/з, за яким орендар передає суборендарю у тимчасове платне користування на визначений договором строк без права викупу частину нежилого приміщення загальною площею 71 кв.м. у АДРЕСА_2 (п.1.1). План приміщення та його місцезнаходження зазначені у додатку № 1 до вказаного договору. Додатковою угодою № 35-Льв/х/з від 25.03.2008р. про внесення змін до договору суборенди № 35-Льв/х/з 20.03.2008р. площу приміщення визначено 71,28 кв.м. У відповідності до акту приймання-передачі № 1 від 25.03.2008р. це приміщення було фактично отримано відповідачем. Відповідач посилається на виконання умов цього договору, сплату за суборенду приміщення, підтверджуючи свої твердження відповідними квитанціями. Вимог, повязаних із виконанням сторонами умов вказаного договору, позивач не заявляв.

18.04.2008р. між тими ж сторонами був укладений договір суборенди № 36-Льв/х/з, за яким орендар передає суборендарю у тимчасове платне користування на визначений договором строк без права викупу частину нежилого приміщення загальною площею 72 кв.м. у АДРЕСА_2 (п.1.1). План приміщення та його місцезнаходження зазначені у додатку № 1 до вказаного договору. Відповідач зобовязаний щомісячно, не пізніше пятого числа поточного місяця сплачувати орендну плату (п.3.9 договору) з розрахунку 75,75 грн./1 кв.м. (п.3.8.1 договору).

Приміщення було фактично отримано відповідачем, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.05.2008р.

Як вбачається з планів приміщень (додатків № 1 до вказаних договорів), відповідачем було отримано в суборенду два суміжні приміщення третього поверху.

Доказів проведення оплат за суборенду приміщення, суборендованого на підставі договору № 36-Льв/х/з, відповідач не надав, факт несплати за суборенду визнав у зустрічній позовній заяві, в якій заявляє вимогу визнати недійсним вказаний договір, обгрунтовуючи її тим, що договір підписаний зі сторони орендаря не уповноваженою особою.

В прохальній частині апеляційної скарги апелянт просить скасувати оскаржуване рішення господарського суду та відмовити у задоволенні первісного позову. Однак, вимог щодо заявленого зустрічного позову апеляційна скарга не містить. При цьому, в апеляційній скарзі наведено доводи в обгрунтування заявленої зустрічної вимоги. Однак, не наведено доводів на спростування первісних позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Посилання апелянта на недійсність вказаного договору, як такого, що підписаний зі сторони орендаря не уповноваженою особою та укладений без наміру створення правових наслідків, не знаходить підтвердження у матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний договір № 36-Льв/х/з від 18.04.2008р. зі сторони орендаря був підписаний не керівником, а від імені позивача - його представником - ОСОБА_7, яка діяла на підставі довіреності від 01.04.2008р. в межах наданих їй повноважень. Договір та додатки до нього скріплені печаткою позивача. Довідкою ДП «Гарантія-Маркет»№ 1542 від 30.05.2011р. додатково підтвердило підписання спірного договору уповноваженою особою. Акт приймання-передачі приміщення в суборенду складено та підписано сторонами 01.05.2008р., тобто пізніше ніж сам договір суборенди, що свідчить про те, що дії осіб були спрямовані на реальне настання прав та обовязків зазначених у договорі суборенди №36-Льв/х/з від 18.04.2008р.

Згідно з ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з ч.2 ст.203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України.

Апелянтом не доведено суду належними доказами та допустимими доказами наявності правових підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним. Відтак, у задоволенні зустрічного позову судом першої інстанції відмовлено правомірно.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсність договору суборенди прямо законом не встановлена, підстави для визнання оспорюваного договору № 36-Льв/х/з від 18.04.2008р. недійсним в судовому порядку відсутні, а отже він є чинним.

Згідно з ч.2 ст.11 ЦК України та ч.1 ст.174 ГК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків (господарських зобовязань)

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказана норма кореспондується з абзацом 1 ч.1 ст.193 ГК України, яким встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.527 України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1,5 статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настало після прострочення.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобовязань.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Доказів погашення 43632 грн. основного боргу відповідач за первісним позовом суду не подав.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За невиконання умов договору № 36-Льв/х/з від 18.04.2008р. позивач нарахував відповідачу 2743,09 грн. 3% річних, 9825,62 грн. інфляційних втрат, що підтверджується відповідним розрахунком.

Відтак, судом першої інстанції позовні вимоги про стягнення 56200,71 грн. заборгованості задоволені правомірно, як підставні та обґрунтовані.

Доводи апелянта про безпідставне відхилення судом першої інстанції клопотання про призначення почеркознавчої експертизи підпису ОСОБА_5 на договорі суборенди є надуманими та не спростовують правомірності судового рішення з огляду на наступне.

ФОП ОСОБА_3 Господарському суду Львівської області було подано клопотання від 30.05.2011р. про зупинення провадження у справі та призначення почеркознавчої експертизи акту приймання-передачі приміщення в суборенду до договору суборенди № 36-П66/Х/3 від 18.04.2008р. та довіреності від 01.04.2008р. Для проведення почеркознавчої експертизи просить поставити наступні питання - чи виконано рукопис на акті приймання-передачі приміщення в суборенду до договору суборенди № 36-П66/Х/3 від 18.04.2008р. громадянкою ОСОБА_5; чи виконано рукопис на довіреності від 01.04.2008р. громадянкою ОСОБА_5.

Однак, наведені питання, які позивач за зустрічним позовом просив поставити на експертизу, не стосуються предмету зустрічного позову, оскільки таким є визнання договору недійсним з підстави підписання його зі сторони ДП «Гарантія-Маркет»не уповноваженою особою. А підпис гр.ОСОБА_5 на спірному договорі, акті приймання-передачі приміщення в суборенду та на довіреності від 01.04.2008р. орендодавцем - ДП «Гарантія-Маркет»не оспорюється, а підтверджується.

Тому, виходячи з наведеного в сукупності та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставин, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку статей 33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, таким, що прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Тому керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 31.05.2011р. у справі № 5015/884/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м.Львів - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддяЮрченко Я.О.

СуддяЗварич О.В.

СуддяЯкімець Г.Г.