Постанова № 18683745, 03.08.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.11 Справа № 5008/316/2011

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії: судді доповідача Дубник О.П. Суддів Скрипчук О.С.

Процика Т.С. при секретарі судового засідання Боршовському Т. розглянув апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця” від 17.06.2011року № 14/1179

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.06.2011 року

у справі № 5008/316/2011

за позовом Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця”,

м. Львів в особі відокремленого підрозділу “Ужгородська дирекція залізничних перевезень”, м. Ужгород

до 1 : Виноградівська митниця, м. Виноградів

до 2 : Головного управління Державного казначейства України у Закарпатській області, м. Ужгород

про стягнення 185743,77 грн. збитків.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача 1, 2: не з'явились(належно повідомлені).

Судом розґяснено права та обов»язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України).

Відводів складу суду в порядку ст. 20 ГПК України не заявлялось.

Заяв про технічну фіксацію судового процесу не надходило.

Причини відкладення розгляду справи, викладені в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 12.07.2011 року.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 01.06.2011 року у справі № 5008/316/2011 (суддя Івашкович І.В.) відмовлено в позові Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця”, м. Львів, в особі відокремленого підрозділу “Ужгородська дирекція залізничних перевезень”, м. Ужгород, до Виноградівської митниці та Головного управління Державного казначейства України у Закарпатській області про стягнення 185743,77 грн. збитків.

При прийнятті цього рішення, суд керувався нормами ст.ст. 22, 1166, 1172-1174 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 15 Митного кодексу України, ст. 12 ГПК України, ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому, суд мотивував своє рішення тим, що позивачем не доведено в установленому законодавством порядку факту неправомірності дій Виноградівської митниці як однієї з передумов для відшкодування нею збитків.

Не погоджуючись з цим рішенням місцевого господарського суду, позивач - Державне територіально-галузеве об”єднання “Львівська залізниця” (надалі Залізниця) оскаржило його в апеляційному порядку. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначає про те, що оскаржене ним рішення прийнято судом першої інстанції за неповного зґясування фактичних обставин справи, невідповідності висновків суду, обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове рішення по задоволення поданого ним позову. В обгрунтування наведених підстав для скасування рішення місцевого господарського суду, апелянт посилається на те, що суд в порушення норм ст.ст. 32, 35, 43 ГПК України не звернув уваги на доводи Залізниці про обставини покладання відповідальності на відповідачів за втрачений вантаж та відшкодування заподіяних збитків. Зокрема, продовжує апелянт, вина Виноградівської митниці у заподіянні збитків встановлена рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 09.06.2008 року у справі № 3-971/08, яким, зокрема, встановлено незаконність вилучення даною Митницею транзитного вантажу «поліхлорвініл», внаслідок чого Залізниця понесла збитки, спричинені відшкодуванням вантажовласнику вартості втраченого вантажу в розмірі 254910,44 грн. Також скаржник посилається на те, що підстава вилучення вантажу постанова Виноградівського районного суду Закарпатської області від 25.10.2007 року, відпала у звязку зі скасуванням постановою цього ж суду від 30.05.2008 року вказаної постанови від 25.10.2007 року. Як наслідок, продовжує апелянт, між ним та відповідачами виникло зобовязання у звязку з набуттям майна без достатньої правової підстави та обовязок повернути це майно або відшкодувати його вартість згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач 1: Виноградівська митниця у відзиві на апеляційну скаргу від 06.07.2011 року (вх. № 5593 від 08.07.2011 року) заперечила проти доводів та вимог позивача, викладених в апеляційній скарзі. Зокрема, вказує на те, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що відсутні підстави для стягнення з неї збитків відповідно до норм ст.ст. 1166, 1172-1174 Цивільного кодексу України, оскільки позивачем не доведено неправомірність його дій по вилученню вантажу. Не встановлено факту неправомірності таких дій Митниці жодним судовим рішенням, в тому числі й постановами Виноградівського районного суду Закарпатської області, на які посилається скаржник. Також зазначає про те, що відсутні підстави для застосування норми ст. 1212 Цивільного кодексу України. Просить залишити без змін оскаржене рішення місцевого господарського суду від 01.06.2011 року в даній справі.

Відповідач-2 - Головне управління Державного казначейства України у Закарпатській області у відзиві на апеляційну скаргу від 01.08.2011 року (вх. № 6208 від 02.08.2011 року) заперечило проти доводів та вимог, викладених в апеляційній скарзі, та просить апеляційний суд залишити її без задоволення. При цьому, зазначив про те, що органи Державного казначейства згідно чинного законодавства лише виконують у встановленому порядку судові рішення, винесені за позовами, заявленими до бюджетних установ, і не відповідають за зобовязаннями інших бюджетних установ.

Від відповідачів представники в дане судове засідання не зґявились.

Від Виноградівської митниці надійшов лист від 27.07.2011 року (вх. № 6139 від 01.08.2011 року), в якому нею заявлено про підтримку своїх заперечень, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, та про розгляд справи в даному судовому засіданні за відсутності її представника.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, враховуючи повідомлення сторін належним чином про час та місце розгляду справи, що стверджується поштовими повідомленнями про вручення їм копій ухвали суду від 12.07.2011 року, необов'язковість явки їх представників в судове засідання згідно вказаної ухвали апеляційного господарського суду, якою вже відкладався розгляд справи для надання можливості сторонам забезпечити явку представників в судове засідання, вважає, що судом забезпечено право сторін на участь в судовому засіданні, а тому, виходячи з достатності матеріалів справи для здійснення апеляційного провадження, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Львівський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, та дослідивши наявні докази у справі, зробив висновок, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому, апеляційний суд встановив наступні обставини та керувався такими мотивами.

Як вбачається з позовної заяви, ДТГО «Львівська залізниця»подав позов до Виноградівської митниці та Головного управління Державного казначейства України у Закарпатській області, в якому просить стягнути з Виноградівської митниці 185743,77 грн. збитків, заподіяних йому незаконністю її дій по вилучення транзитного вантажу, внаслідок чого Залізницею понесено збитки, спричинені відшкодуванням вантажовласнику вартості втраченого вантажу в розмірі 254910,44 грн.

Зокрема, як встановлено судом, 23.08.2007 року в зоні митного контролю м/п «Дяково»було виявлено факт порушення митних правил, а саме: до вантажного потягу № 48601, що слідував із України в Румунію, як зазначено в поданій до митного контролю прийомо-здавачем румунської з/д станції Галмеу ОСОБА_2 вагонній відомості № 606 та передаточній відомості № 012, без вантажу, було долучено вагон № 35403699, завантажений вантажем: «поліхлорвініл»в кількості 28 піддонів, який вилучено, що підтверджується протоколом про порушення митних правил № 1022/302040618/07 від 23.08.2007 року.

Постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 25.10.2007 року визнано факт порушення громадянином Румунії ОСОБА_2 митних правил, встановлених ст. 352 Митного кодексу України, однак, закрито провадження до притягненню його до адміністративної відповідальності у звязку з закінченням 2-х місячного строку накладення адміністративного стягнення відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП. Також даною постановою вилучений Виноградівською митницею вищезазначений вантаж - конфісковано в доход Держави.

Постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 30.05.2008 року скасовано постанову цього суду від 25.10.2007 року, а справу передано на новий розгляд.

Постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 09.06.2008 року справу про порушення митних правил щодо ОСОБА_2 закрито за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ст. 352 Митного кодексу України.

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 10.06.2009 року у справі № 2-671/2009 задоволено позов, поданий заступником прокурора Закарпатської області в інтересах Держави в особі ДТГО «Львівська залізниця»до Відділу державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції: зобовязано відповідача перерахувати позивачу кошти від реалізації конфіскованого товару по постанові Виноградівського районного суду Закарпатської області від 25.10.2007 року в сумі 69166,67 грн. Даним рішенням встановлено, що Відділ державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції зберігає на депозитному рахунку 69166,67 грн. від реалізації конфіскованого вантажу по постанові Виноградівського районного суду Закарпатської області від 25.10.2007 року, а тому зобовязаний їх повернути Залізниці для покриття нею витрат по задоволенню претензії вантажовласника.

Львівський апеляційний господарський суд, оцінивши вказані судові рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області, враховуючи предмети судових розглядів, субґєктний склад справ, по яких вони прийняті, погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що вказаними рішеннями не встановлено факту неправомірності дій Виноградівської митниці по вилученню транзитного вантажу "поліхлорвінілу". Вказані обставини не були предметами досліджень у вказаних судових справах.

Водночас, позивачем відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України не подано рішення суду, до компетенції якого відповідно до ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України віднесено розгляд адміністративних справ у спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субґєктів владних повноважень, яким згідно норм п. 17 ст. 1, ст.ст. 12, 13, 15 Митного кодексу України, є Виноградівська митниця, як митний орган, який є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в галузі митної справи, яким би було визнано неправомірність дій Виноградівської митниці по вилученню вказаного вантажу.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

При цьому, порядок і підстави такого відшкодування визначаються та доводяться відповідно до природи правовідносин, що склалися між сторонами: зобов'язальні правовідносини, що випливають з укладеного договору, чи правовідносини по відшкодуванню позадоговірної шкоди.

В даному випадку, як підставно встановив суд першої інстанції, предметом спору є відшкодування заподіяних збитків на підставі статей 1166, 1172, 1173, 1174, 1191 Цивільного кодексу України, оскільки вони виникли з деліктних правовідносин.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено загальні підстави відшкодування шкоди у позадоговірних (деліктних) зобов"язаннях та передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до статтею 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно з ст. 1174 цього ж Кодексу, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи

Таким чином, зі змісту наведених норм ЦК України, позадоговірна (деліктна) відповідальність настає при існуванні складу правопорушення, що включає такі елементи, як: шкода, протиправна поведінка, причинний звязок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Як вбачається з матеріалів справи, та вище встановлено судом, позивачем відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України не доведено ні господарському суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції належними та допустимими доказами факту неправомірності дій Виноградівської митниці по вилученню 23.08.2007 року транзитного вантажу «поліхлорвінілу»в кількості 28 піддонів та його вини у заподіянні шкоди.

При цьому, не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що між ним та відповідачами виникло зобовязання у звязку з набуттям майна без достатньої правової підстави, у звязку зі скасуванням постанови Виноградівського районного суду Закарпатської області від 25.10.2007 року, та обовязок повернути це майно або відшкодувати його вартість згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до змісту вказаної Статті, дана норма підлягає застосуванню лише в разі наявності факту набуття особою майно або збереження його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Однак, в даному випадку, позивачем не доведено вказаного факту по відношенню до відповідачів. Постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 25.10.2007 року, на яку посилається позивач, як на підставу яка відпала у звязку її скасуванням постановою цього ж суду від 30.05.2008 року, вантаж було конфісковано в доход Державного бюджету України. Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 10.06.2009 року у справі № 2-671/2009 було встановлено, що примусове виконання постанови Виноградівського районного суду Закарпатської області від 25.10.2007 року здійснював Відділ державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції, який 04.02.2008 року реалізував конфіскований вантаж, та отримав від реалізації 69166,67 грн. Вказаним рішенням загального суду зобовязано вказаний відділ державної виконавчої служби повернути ДТГО «Львівська залізниця»отримані від реалізації конфіскованого майна кошти в сумі 69166,67 грн.

Враховуючи вищенаведене, рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.06.2011 року у справі № 5008/316/2011 року є законним та обгрунтованим, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця” без задоволення.

Також суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст.ст. 49, 105 ГПК України, зробив висновок про те, що судові витрати слід покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.06.2011 року у цій справі без змін.

Судові витрати покласти на Державне територіально-галузеве об”єднання “Львівська залізниця”.

'Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-І Господарського процесуального кодексу України.

Суддя-доповідачДубник О.П.

СуддіСкрипчук О.С.

Процик Т.С.

Повне рішення складено

05.08.2011 року