Постанова № 18683697, 26.07.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.11 Справа № 5015/2470/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - суддіЗварич О.В.

суддів Юрченко Я.О.

Хабіб М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд»(надалі ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд») б/н від 01.06.2011р. (вх. №1203 від 14.06.2011р.)

рішення Господарського суду Львівської області від 31.05.2011р.

у справі №5015/2470/11

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазбудсервіс»(надалі ТзОВ «Нафтогазбудсервіс»), м.Мукачево, Закарпатськоїобл.

до відповідача: ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд», м.Львів

простягнення 362072,8 грн.,

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність № 4 від 05.04.2011р.);

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 31.05.2011р. у справі №5015/2470/11 (суддя Бортник О.) позов ТзОВ «Нафтогазбудсервіс»задоволено повністю, стягнуто з ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд»322573,09 грн. основного боргу, 25805,82 грн. інфляційних, 8855,29 грн. трьох процентів річних, 3572,34 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно ст. 526 ЦК України відповідач свої зобовязання за договором від 02.11.2009р. не виконав в повному обсязі, сума основного боргу підтверджується матеріалами справи, в свою чергу відповідачем належними та допустимими доказами не спростована.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Зокрема, зазначає, що судом не досліджено істотних умов укладеного між сторонами договору. Оскільки, позивач не надсилав відповідачу вимоги про сплату 3 % річних та інфляційних втрат, відтак місцевий суд безпідставно стягнув з відповідача на користь позивача 25805,82 грн. інфляційних та 8855,29 грн. трьох процентів річних.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що доводи апелянта, зазначені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та безпідставними. В позивача наявна ліцензія серії АВ № 449797, згідно якої ТзОВ «Нафтогазбудсервіс»має право здійснювати такий вид робіт, як внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами. Звертає увагу суду на те, що направлена позовна заява з вимогою про оплату заборгованості з врахуванням інфляційних та 3 % річних є достатньою підставою для боржника провести повний розрахунок. Просить, залишити оскаржуване рішення місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд»- без задоволення.

Відповідач не забезпечив явки в судове засідання уповноваженого представника, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги належно повідомлений, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 16.06.2011р. та 07.07.2011р.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 25.07.2011р. введено в склад колегії по розгляду справи № 5015/2470/11 замість судді Якімець Г.Г. суддю Хабіб М.І.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на неї та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Львівської області від 31.05.2011р. у справі №5015/2470/11 з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» (замовник) та ТзОВ «Нафтогазбудсервіс»(виконавець) укладено договір №10 від 02.11.2009р. на перевезення вантажів автотранспортом, за умовами якого виконавець своїми силами і засобами зобов'язався надати транспортні послуги автомобілями «Ман»- державний номер АО 51-33 АР та державний номер АО 06-90 АР з перевезення будівельних матеріалів на об'єкт «Реконструкція міжнародного пункту пропуску «Вилок»для автомобільного сполучення Виноградівського району Закарпатської області», а замовник зобов'язався прийняти надані послуги і оплатити їх (а.с. 10-11).

В п. 2.1 договору зазначено, що вартість перевезення вантажів автомобілями «Ман»встановлюється додатком до даного договору, який є його невід'ємною частиною.

Сторони погодили, що розрахунки проводяться в безготівковій формі шляхом перерахування на банківський рахунок виконавця. На останню дату поточного місяця виконавець надає акт виконаних робіт, на підставі товаротранспортних накладних або інших відповідних документів. Після цього в 10-денний строк повинні бути проведені розрахунки (п.п.3.1, 3.2 договору).

Згідно п. 6.2 договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2009 року.

Договір № 10 від 02.11.2009р. підписаний та скріплений печатками обох сторін, що свідчить про погодження ними істотних умов даного договору.

02.11.2009р. замовник та виконавець підписали додаток № 1 до договору № 10 від 02 листопада 2009 року, згідно умов якого вартість перевезення 1 (одного) метра кубічного гравійно-піщаної суміші самоскидами «Ман» на відстань 10 км складає 28,58 грн. в т.ч. ПДВ (а.с. 12).

На виконання умов договору від 02.11.2009р. позивач виконав, а відповідач прийняв роботи по перевезенню грунту гравійного на загальну суму 384740,64 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів виконаних робіт з 01.12.2009 по 15.12.2009р., з 16.12.2009р. по 26.12.2009р. та з 28.12.2009р. по 30.12.2009р. (а.с.13-15).

Відповідач частково оплатив виконані позивачем роботи, станом на 31.12.2010р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 322573,09 грн., що підтверджується належним чином підписаним актом звірки розрахунків (а.с.16).

В матеріалах справи відсутні та суду не надані докази сплати відповідачем вищевказаної сими заборгованості за договором № 10 від 02.11.2009р., що слугувало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

26 травня 2011р. позивач звернувся до місцевого суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 322573,09 грн., 25805,82 грн. інфляційних, 8855,29 грн. річних, витрат по оплаті держмита та інформаційних послуг (а.с.30).

При винесенні постанови, колегія суддів керувалася наступним:

Відповідно до ч. 2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Статтею 908 ЦК України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

У відповідності із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджений факт укладення між позивачем та відповідачем 02.11.2009р. договору №10 на перевезення вантажів автотранспортом.

На виконання умов даного договору позивач виконав для відповідача роботи по перевезенню грунту гравійного на суму 384740,64 грн.

Відповідач частково виконав взяті на себе зобовязання по оплаті виконаних для нього робіт. На момент звернення позивача до суду залишився несплаченим борг в сумі 322573,09 грн.

Відповідачем не надано доказів виконання свого зобов'язання щодо сплати коштів за виконані для нього роботи.

Проаналізувавши вищенаведені приписи ЦК України, умови укладеного між сторонами договору № 10 від 02.11.2009р. та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано задоволив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 322573,09 грн. основного боргу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого позивачем з заявою про уточнення позовних вимог розрахунку вбачається, що сума інфляційних втрат складає 25805,82 грн., 3 % річних 8855,29 грн. (а.с.30-31).

З огляду на вищевказане, висновок місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 25805,82 грн. інфляційних нарахувань та 8855,29 грн. 3% річних, є правомірним та відповідає фактичним обставинам справи.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Всупереч вимог ст.33 ГПК України відповідачем не було надано суду доказів, що спростовують факти, викладені в позовній заяві.

Посилання апелянта на те, договір № 10 від 02.11.2009р. не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки укладений без наявності відповідного дозволу (ліцензії) не заслуговує на увагу суду, враховуючи наступне:

В матеріалах справи міститься ліцензія Міністерства транспорту та звязку України серії АВ № 449797, з якої вбачається, що ТзОВ «Нафтогазбудсервіс» надано дозвіл на здійснення внутрішніх перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами. Строк дії ліцензії: 17.12.2008-16.12.2013рр. (а.с.52).

Крім того, рішенням господарського суду Закарпатської області від 24.06.2011р. у справі № 5008/675/2011 відмовлено ПАТ «Фірмі «Нафтогазбуд»в задоволенні позову про визнання недійсним договору на перевезення вантажів автотранспортом № 10 від 02.11.2009р. (а.с.53-54).

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1.Рішення господарського суду Львівської області від 31.05.2011р. у справі №5015/2470/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

3.Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Головуючий суддяЗварич О.В.

судді Юрченко Я.О.

Хабіб М.І.