Постанова № 18683631, 02.08.2011, Львівський апеляційний господарський суд

Дата ухвалення
02.08.2011
Номер справи
11/88-2267
Номер документу
18683631
Форма судочинства
Господарське
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

02.08.11 Справа № 11/88-2267

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого суддіЮрченка Я.О.

суддівЗварич О.В.

Якімець Г.Г.

розглянув апеляційну скаргу Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м.Тернопіль

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.02.2011р.

у справі № 11/88-2267

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аполон», м.Кіровоград

до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м.Тернопіль

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальність «Смерічка», с.Козівка Тернопільського району Тернопільської області,

про стягнення 32149,44 грн. заборгованості по орендній платі та платі за комунальні послуги

За участю представників:

позивача: не зявився

відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4

третьої особи: не зявився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 09.02.2011р. у справі № 11/88-2267 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аполон»та стягнуто з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аполон», вул.Леніна,8-а м.Кіровоград, ідентифікаційний код 35913774 29974 грн. заборгованості по сплаті орендної плати; 2175,44 грн. компенсації витрат на оплату комунальних послуг; 322 грн. в повернення сплаченого державного мита та 236 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст.ст.525, 526, 527, 530, 629 Цивільного кодексу, ст.193 Господарського кодексу України, ст.1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій».

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, в позові відмовити, з мотивів у ній наведених.

Зокрема апелянт покликається на те, що оскаржуване рішення було прийнято судом за відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про розгляд справи. Відповідач стверджує, що договору суборенди приміщень з позивачем не укладала та не підписувала; натомість 02.01.2008р. був укладений договір оренди приміщення з ТзОВ «Смерічка»на термін до 31.11.2008р., зобовязання щодо оплати по якому виконані, а приміщення повернуто орендодавцю.

Ухвалою суду від 19.07.2011р. було залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальність «Смерічка», с.Козівка Тернопільського району Тернопільської області та зобовязано третю особу подати докази існування та припинення договірних відносин між ТзОВ «Смерічка»та субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) з приводу оренди нею нежитлових приміщень загальною площею 214,1 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3.

Третя особа вимог ухвали суду від 19.07.2011р. не виконала, витребуваних доказів суду апеляційної інстанції не надала.

Позивач та третя особа участі в судовому засіданні уповноважених представників не забезпечили, про причини неявки не повідомили.

Представники відповідача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримали, просили рішення суду скасувати, в позові відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників відповідача, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аполон», м.Кіровоград звернулось в Господарський суд Тернопільської області з позовом до Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, м.Тернопіль про стягнення 32149,44 грн. заборгованості по орендній платі та оплаті за комунальні послуги.

Позовні вимоги обгрунтовуються договором оренди № 93 від 02.06.2008р., актом прийому-передачі від 02.06.2008р., додатком № 1 до договору оренди, договором суборенди № 141 від 02.06.2008р., актом приймання-передачі № 1 від 02.06.2008р., долученими до матеріалів справи в належним чином засвідчених позивачем копіях; рахунками, виставленими для оплати відповідачу; розрахунками заборгованості по орендній платі та комунальних послугах.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що 02.06.2008р. між ТзОВ «Карата»(орендодавець) та ТзОВ «Аполон»(орендар) був укладений договір оренди № 93, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне володіння та користування нежитлові приміщення відомості, про які зазначенні в додатку № 1, що є невідємною частиною договору. Відповідно до Додатку № 1 до договору оренди та актів прийому-передачі орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_2 загальною площею 2232 кв.м.; нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_4 загальною площею 690,6 кв.м. та нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_3 загальною площею 1544,3 кв.м.

Відповідно до пункту 7.1 договору оренди № 93 від 02.06.2008р. орендар має право здавати в суборенду приміщення, що орендується.

На підставі даного пункту 7.1 договору оренди № 93 від 02.06.2008р., між орендарем ТзОВ «Аполон»та субєктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 (суборендар) був укладений договір суборенди № 141 ВІД 02.06.2008р., відповідно до умов якого орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення, загальною площею 214,1 кв.м., а також майно, що знаходиться в зазначеному приміщенні розташоване за адресою АДРЕСА_3.

Відповідно до п.п.3.1, 3.2, 3.3 договору суборенди № 141 від 02.06.2008р. за користування майном суборендар щомісячно сплачує орендарю плату із розрахунку 20 грн. за м.кв., а всього в розмірі 4282,00 грн. Орендна плата сплачується суборендарем на поточний рахунок орендаря щомісячно не пізніше 10 числа кожного місяця за поточний місяць. До орендної плати не входить оплата комунальних послуг та інших послуг, які повязані з утриманням і використанням майна. Оплата даних послуг проводиться орендарем або орендодавцем на підставі діючих тарифів на умовах договору оренди, суборендар відшкодовує орендарю витрати по сплаті даних послуг згідно виставленого орендарем рахунку на протязі 5-ти днів з моменту отримання рахунку.

Згідно з п.п.4.1, 4.2, 4.3 договору суборенди цей договір набуває чинності з моменту підписання акту прийому-передачі майна. Договір укладено на строк до 31.12.2008р., але у будь-якому випадку дія цього договору суборенди не може перевищувати строку дії договору оренди, укладеного між орендарем і ТзОВ «Карата». (а договором оренди № 93 від 02.08.2011р. передбачено термін дії оренди до 30.04.2011р.) Закінчення строку дії договору суборенди не звільняє сторони від обовязків, щ виникли в період дії договору, зокрема внесення плати за користування майном, повернення майна орендарю, тощо.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч.2 ст.11 ЦК України та ч.1 ст.174 ГК України підставою виникнення цивільних прав та обовязків (господарських зобовязань) є зокрема договір.

Згідно з ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.173 ГК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, в тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ч.1 ст.179 ГК України, майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.180 ЦК зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Стаття 205 ЦК України передбачає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Стаття 207 ЦК України встановлює вимоги до письмової форми правочину. Зокрема за ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Із договору суборенди № 141 від 02.06.2008р. вбачається, що він підписаний сторонами та скріплений печатками, зокрема містить відтиск печатки ФОП ОСОБА_2, код НОМЕР_1.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.

Недійсність договору суборенди прямо законом не встановлена. Доказів визнання договору суборенди № 141 від 02.06.2008р. недійсним в судовому порядку відповідач суду не подав, як і не подав належних доказів на спростування факту вчинення правочину. А тому не приймаються до уваги доводи апелянта про те, що відповідач договору суборенди приміщень з позивачем - ТзОВ «Аполон»не укладала та не підписувала.

Доводи апелянта про те, що ФОП ОСОБА_2 02.01.2008р. був укладений договір оренди приміщення з ТзОВ «Смерічка»терміном дії з 01.01.2008р. до 31.11.2008р., зобовязання щодо оплати по якому виконані, а приміщення повернуто орендодавцю, не спростовують факту вчинення правочину з ТзОВ «Аполон». Доказів повернення орендованих нежитлових приміщень загальною площею 214,1 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3, Товариству з обмеженою відповідальністю «Смерічка»відповідач суду не подав.

Як вбачається з акту прийому-передачі № 1 від 02.06.2008р., на виконання умов договору суборенди позивач ТзОВ «Аполон»передав, а відповідач ФОП ОСОБА_2 прийняв у користування нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 загальною площею 214,1 кв.м.,

Однак, відповідач свої зобовязання за договором суборенди в частині сплати позивачу орендної плати за користування приміщенням та відшкодуванню витрат по сплаті комунальних послуг належним чином не виконав, внаслідок чого за період з жовтня 2008р. по серпень 2009р. у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем по орендній платі в сумі 29974 грн. та по відшкодуванню витрат на комунальні послуги в сумі 2175,44 грн., що підтверджується обгрунтованим розрахунком суми заборгованості, виставленими до оплати рахунками по орендній платі та по відшкодуванню витрат на комунальні послуги.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказана норма кореспондується з абзацом 1 ч.1 ст.193 ГК України, яким встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.527 України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1,5 статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настало після прострочення.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобовязань.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Докази погашення відповідачем заборгованості в матеріалах справи відсутні та апелянтом не подані.

Таким чином, дослідивши всі обставини справи та представлені документальні докази, апеляційний господарський суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аполон»про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Тернопіль, ідентифікаційний код НОМЕР_2, на користь позивача 29974 грн. заборгованості по сплаті орендної плати, 2175,44 грн. компенсації витрат на оплату комунальних послуг обґрунтованими, а висновок суду першої інстанції про їх задоволення в повному обсязі - правомірним.

Однак, судом першої інстанції було розглянуто справу за відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про дату, час і місце засідання суду. До такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов в силу того, що в матеріалів справи знаходиться поштовий конверт, яким надсилалась ухвала Господарського суду Тернопільської від 10.12.2009р. про порушення провадження у справі № 11/88/2267, заадресований ФОП ОСОБА_2 на поштову адресу: вул.Макаренка 8/31, м.Тернопіль, з довідкою поштового відділення про повернення за закінченням терміну зберігання. Однак, із позовної заяви та копії паспорту громадянки ОСОБА_2 вбачається, що відповідач знаходиться (зареєстрований) АДРЕСА_1. Докази надіслання ухвал господарського суду відповідачу за адресою його реєстрації: АДРЕСА_1, або за місцем здійснення підприємницької діяльності: вул.Гайова, 32, м.Тернопіль, або докази повідомлення відповідача іншим чином про засідання суду (наприклад, під розписку) в матеріалах справи відсутні.

Згідно з ч.1 ст.64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Згідно з п.2 ч.2 ст.104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду;

З огляду на викладене, рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.02.2011р. підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушення норм процесуального права, з прийняттям у даній справі аналогічного судового рішення по суті спору.

Тому керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м.Тернопіль, задоволити частково.

Скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.02.2011р. у справі № 11/88-2267.

Позов задоволити.

Стягнути з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аполон», вул.Леніна,8-а м.Кіровоград, ідентифікаційний код 35913774 29974 грн. заборгованості по сплаті орендної плати; 2175,44 грн. компенсації витрат на оплату комунальних послуг; 322 грн. в повернення сплаченого державного мита та 236 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити Господарському суду Тернопільської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддяЮрченко Я.О.

СуддяЗварич О.В.

СуддяЯкімець Г.Г.

Попередній документ : 18683626
Наступний документ : 18683634