Постанова № 18683544, 26.07.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.11 Справа № 5008/172/2011

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого суддіЮрченка Я.О.

суддівЗварич О.В.

Хабіб М.І.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд»б/н від 06.06.2011р. (вх. № 415 від 14.06.2011р.)

рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.05.2011р.

у справі № 5008/172/2011

за позовом Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд», м.Львів в особі Будівельного управління-21, м.Ужгород

до відповідача Виноградівського міжрайонного управління водного господарства, м.Виноградів Закарпатської області

про визнання договору недійсним

За участю представників:

позивача: не зявився

відповідача: Товт-Параска К.С.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 12.05.2011 у справі № 5008/172/2011 відмовлено в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд»м.Львів в особі Будівельного управління-21, м.Ужгород, до Виноградівського міжрайонного управління водного господарства, м.Виноградів Закарпатської області, про визнання недійсним договору від 01.12.2009р.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст.ст.92, 203, 204, 215, 239, 241 Цивільного кодексу України та відсутності підстав вважати спірний договір, укладеним з перевищенням повноважень.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Господарського суду Закарпатської області від 12.05.2011р. у справі № 5008/172/2011 скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Вимог апеляційної скарги скаржник не уточнив.

В апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що оспорюваний договір укладений від імені позивача неуповноваженою особою, що обгрунтовує наступним.

Як видно з Преамбули укладеного між сторонами Договору від 01.12.2009р., від імені БУ-21 ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд»Договір підписаний начальником, який діє на підставі Довіреності № 59-Д від .2009р.

30.12.2009р. БУ-21 ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд»та Виноградівським районним управлінням водного господарства укладено Додаток № 1 до Договору від 01.12.2009р., про внесення змін до Договору щодо Довіреності, на підставі якої начальник БУ-21 підписав цей Договір, а саме - замінено Довіреність № 59-Д від 20.10.2009р. на Довіреність № 30-ЗД від 06.10.2009р.

Відповідно до п.9.3 Положення про Будівельне управління Публічного акціонерного товариства - фірма «Нафтогазбуд», Начальник Управління, при наявності доручення ПАТ укладає від його імені господарські договори, необхідні для виконання виробничої програми.

Так, відповідно до Довіреності № 30-ЗД від 06.10.2009р., ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд», в особі Голови правління, уповноважило начальника БУ-21 укладати від імені Товариства договори на надання послуг у випадку, якщо сума договору не більша 200000,00 грн.

Згідно з п.3.2 Договору ціна одного кубічного гравійного грунту складає 12 грн., в т.ч.ПДВ. Відповідно: 18000 куб.м. (кількість) * 12,00 (ціна) = 216000,00 грн., що перевищує суму договорів, повноваження на укладення яких були у начальника БУ-21.

Таким чином, апелянт вважає, що правочин від імені юридичної особи було вчинено особою, яка не мала на це відповідних повноважень, а отже такий правочин не створює юридичних наслідків.

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України Кодексу. Згідно з ч.1 ст.207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, може бути, на вимогу однієї з сторін визнано господарським судом недійсним повністю або в частині.

Позивач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи апеляційним господарським судом, про причини неявки не повідомив.

Виходячи з приписів ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності представника позивача.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти доводів апелянта, просив залишити рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.05.2011 без змін, як таке що прийнято з дотриманням норм чинного законодавства та на підставі дослідження усіх обставин справи, у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вимог апелянта.

При цьому колегія виходила з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що сторони спірних відносин 01.12.2009р. уклали оспорюваний договір, за умовами якого виконавець (відповідач) зобовязався передати гравійний грунт, добутий при розчистці р.Тиси у кількості 18 тис. метрів кубічних, замовнику (позивачу), а замовник зобовязався прийняти вказані обсяги грунту, вивезти його своїм транспортом та оплатити виходячи із ціни 12 грн. (включаючи ПДВ) за один метр кубічний грунту.

Оспорюваний договір був укладений від імені БУ-21 ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд»начальником БУ-21 ОСОБА_1 на підставі довіреності № 59-Д від 20.10.2009р.

30.12.2009р. сторони, посилаючись на помилково зазначені у тексті договору номер та дату довіреності, внесли щодо цих даних зміни до договору, зазначивши при цьому, що ОСОБА_1 діє на підставі довіреності № 30-ЗД від 06.10.2009р.

Довіреністю № 30-ЗД від 06.10.2009р. ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд»уповноважила начальника БУ-21 ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд»ОСОБА_1 зокрема укладати від її імені договори на надання послуг, якщо сума договору не більша 200000,00 грн. та договори на виконання робіт, якщо сума договору не більша 300000,00 грн.

На протязі грудня 2009р. сторони здійснили господарські операції по поставці та прийому гравійного грунту відповідно до умов договору у кількості 18 тис. кбм на загальну суму 216000,00 грн., що підтверджується довіреністю на представника позивача від 28.12.2009р. № 435, накладними від 30.12.2009р. № 129, № 130, актами замірів обємів грунту від 30.12.2009р. № 1, № 2, податковою накладною від 31.12.2009р. За даними наявних у матеріалах справи актів звіряння розрахунків станом на 01.06.2010р. та на 15.10.2010р. заборгованість позивача відповідно становила 216000,00 грн. та 166000,00 грн.

Позивач свої вимоги, як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі, обґрунтовує тим, що оскільки оспорюваний договір, як договір надання послуг, укладений на суму 216000,00 грн., то є підстави вважати укладення його представником позивача всупереч встановлених для нього обмежень при укладанні таких договорів сумою 200000,00 грн., тобто з перевищенням повноважень, неуповноваженою особою.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочинів, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав передбачених законом. Підставою для визнання судом недійсності правочину за змістом ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою ст. 203 цього ж кодексу.

За змістом ст.203 ЦК України (ч.ч.1, 2) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільної дієздатності через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно з ст.246 ЦК України представництво юридичної особи може здійснюватися на підставі довіреності, виданої її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

За змістом ст.ст.239, 241 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє; правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Однак, в матеріалах справи міститься подана відповідачем у спростування позовних вимог довіреність від 19.01.2009р. № 25-ЗД, за змістом якої позивач уповноважував начальника БУ-21 «Фірма «Нафтогазбуд»ОСОБА_1 укладати від його імені договори на надання послуг, якщо сума договору не більша 500000,00 грн. та договори на виконання робіт, якщо сума договору не більша 1000000,00 грн.

Крім того, сторонами фактично виконано умови оспорюваного договору, за винятком неповністю здійсненої оплати позивачем вартості одержаного за договором грунту, тобто фактично відбулося наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який, на думку позивача, не мав належних повноважень, що робить її дійсною з моменту укладення та унеможливлює задоволення вимоги про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника.

За таких обставин підстави вважати, що ОСОБА_1 перевищив свої повноваження при укладенні оспорюваного договору, відсутні. Відтак, судом першої інстанції правомірно відмовлено в позові за безпідставністю.

З огляду на вище викладене, колегія суддів, вважає, що місцевим господарським судом за наявних у справі доказів зроблені правильні висновки щодо обставин справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги.

Тому керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.05.2011р. у справі № 5008/172/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд»без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд»(79026, м.Львів, вул.Стрийська, 144, п/р 26008100000397 у ЛФ АКБ «Індустріалбанк»МФО 385424, код ЄДРПОУ 01293961) в особі Будівельного управління-21 (88000, м.Ужгород, вул.Урожайна, 28а, р/р 260014968 у ЗОФ АППБ «Аваль», м.Ужгород МФО 312345, код ЄДРПОУ 01293984) в дохід державного бюджету 42,50 грн. несплаченого державного мита за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддяЮрченко Я.О.

СуддяЗварич О.В.

СуддяХабіб М.І.