Постанова № 18679547, 11.10.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 жовтня 2011 року 10:20 № 2а-12819/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 11.01.2011 р. № 1/11)

від відповідача-1: ОСОБА_2 (довіреність 29.03.2011 р. № 5201/9/10-109)

від відповідача-2: ОСОБА_3 (довіреність від 12.05.2011 р. № 05-04/702-22159)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «САТІС»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (відповідач-1)

Головного управління Державного казначейства України у місті Києві (відповідач-2)

провизнання протиправною бездіяльності та стягнення з Державного бюджету України надміру сплачених до бюджету коштів,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва 07.09.2011 р. звернулось Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «САТІС»з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі ДПІ) та Головного управління Державного казначейства України у місті Києві (далі - Казначейство), в якому просить: (1) визнати протиправною бездіяльність ДПІ щодо підготовки висновку про повернення сум коштів з відповідного бюджету та подачі його для виконання відповідному органові державного казначейства; (2) стягнути на користь позивача з Державного бюджету України помилково (надміру) сплачені кошти у розмірі 18585 грн., а також стягнути судовий збір.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що протягом 2008 року йому було надіслано три послідовні податкові повідомлення-рішення (виходячи з правил та процедур адміністративного оскарження), відповідно до яких йому було визначено податкові зобовязання у загальному розмірі 18585 грн. з податку на прибуток. Позивач повністю сплатив визначені податковим органом податкові зобовязання 29.09.2008 р.

У той же час, відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.05.2010 року, яка залишена без змін ухвалою суду апеляційної інстанції від 10.02.2011 р., зазначені рішення ДПІ були визнані протиправними та скасовані.

Враховуючи наведене, позивач звернувся в передбаченому податковим законодавством порядку до ДПІ із заявою про повернення надміру сплачених коштів. Проте, у встановлений строк ДПІ не підготувала та не направила органам держказначейства відповідний висновок, у звязку з чим позивач вважає, що відповідачами порушується його право на повернення з бюджету належних йому коштів, які були надміру сплачені до бюджету. З огляду на наведене позивач просить задовольнити позов.

Відповідач-1 письмові заперечення не надав, усно заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи ненадання вищезгаданого висновку тим, що відповідний підрозділ ДПІ не відобразив в облікових даних позивача відповідні зміни, повязані з набранням законної сили вищезгаданою постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.05.2010 року.

Окрім того, в судовому засіданні 11.10.2011 року представник ДПІ подав клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п. 3 ст. 156 КАС України у звязку з тим, що Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16.03.2011 року № К/9991/10246/11 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ щодо перегляду вищезгаданих рішень судів першої та апеляційної інстанції, відповідно до яких визнано протиправними та скасовано вищенаведені податкові повідомлення-рішення. Ухвалою суду від 11.10.2011 року ДПІ відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання на підставі, зокрема, ст. 124 Конституції України у звязку з тим, що в будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів, чим і керується суд у даній справі.

Відповідач-2 заперечував щодо задоволенні позову в частині, яка стосується вимог до казначейства, зазначаючи, що вживає дії стосовно повернення коштів з бюджету на підставі висновку податкового органу, який в даному випадку до казначейства не надходив, а отже Казначейство не порушувало прав позивача.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 11.10.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Як встановлено під час розгляду справи, 25.04.2008 року ДПІ у Печерському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001472210/0, відповідно до якого позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 18585 грн., у т.ч. сума основного платежу 12390 грн. та штрафних санкцій 6195 грн.

За наслідками адміністративного оскарження згаданого рішення податкового органу, позивачу було направлено податкові повідомлення-рішення: № 0001472210/1 від 24.07.2008 р. та № 0001472210/2 від 10.10.2008 р., в яких визначено ті самі суми податкових зобовязань.

Зазначені суми податкових зобовязань були сплачені позивачем у повному обсязі 29.09.2008 року на рахунок № 31112007700007 в ГУ ДКУ у м. Києві платіжним дорученням № 2482 з формулюванням платежу «*11020700; сплата податкового зобовязання зг. з податк. повідомленням-рішенням № 0001472210/1 від 24.07.2008 р. (осн.платіж-12390.,штраф-6195,0грн.)Без ПДВ», що підтверджується банківською випискою та платіжним дорученням.

У той же час, відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києві від 18.05.2010 року по справі № 2а-3917/09/2670, яка залишена без змін відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011 року, вищезгадані податкові повідомлення-рішення визнані протиправними та скасовані.

22.04.2011 року позивач звернувся до ДПІ із заявою № 17 від 22.04.2011 та, з посиланням на приписи ст. 43 ПК України, просив зарахувати надміру сплачені кошти в розмірі 18585 грн. на рахунок позивача у банку, виклавши у заяві подробиці відносин щодо перерахування до бюджету зазначених коштів та надавши повязані з цим матеріали.

Проте, як зазначає позивач та знайшло своє підтвердження під час розгляду справи, станом на день звернення до суду ДПІ не підготувало та не направило відповідний висновок органам держказначейства та кошти на рахунок позивача не поступили.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України, що також знайшло своє відображення у ч. 2 ст. 14 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відтак, оскільки в порядку ст. 254 КАС України судові рішення по справі № 2а-3917/09/2670 набрали законної сили, вони є обовязковими для суду та осіб, які беруть участь у даній справі.

Підпунктом 17.1.10. ПК України передбачено, зокрема, що платник податків має право на повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п/п. 14.1.115. ПК України надміру сплачені грошові зобов'язання, це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до п/п. 14.1.182. помилково сплачені грошові зобов'язання, це, зокрема, суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб, що не є платниками таких грошових зобов'язань.

В даному випадку, виходячи з аналізу спірних взаємовідносин та характеру вищезгаданого платежу, беручи до уваги те, що спірні суми податку на прибуток були сплачені до державного бюджету на підставі протиправного рішення податкового органу, ці суми є такими, що сплачені понад встановлений розмір та є за своєю суттю надміру сплаченими до бюджету, а отже з набранням законної сили наведеними вище рішеннями судів, позивач отримав право на їх повернення у визначеному нормами ПК України та БК України порядку.

Так, умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань визначені статтею 43 ПК України.

Помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу (п. 43.1.).

Під час розгляду справи встановлено, що позивач не мав (на час звернення до ДПІ із заявою) та в період до дня розгляду справи не має податкового боргу, що підтверджується і представником ДПІ.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є, зокрема, подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (п. 43.3.). У взаємозвязку з цим п. 102.5. ПК України передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

В даному випадку ці умови щодо строків подання заяви про повернення надміру сплачених сум позивачем не порушені, що визнається також сторонами.

Згідно з п. 43.4. ПК України платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

В даному випадку ці умови також виконано позивачем та, як зазначено вище, до ДПІ 22.04.2011 року позивачем подана заява про повернення коштів на рахунок, а також надано копії скасованих податкових рішень, судові рішення по справі № 2а-3917/09/2670, а також банківська виписка.

Відповідно до 43.5. ПК України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові Державного казначейства України.

На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі Державному казначейству України для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

В даному випадку, двадцятий день після дати подання позивачем заяви припадав на 12 травня 2011 року, проте, не дивлячись на дотримання позивачем наведених вище умов, у встановлений вище строк та на час розгляду справи по суті зазначений висновок ДПІ не був підготовлений та направлений органам держказначейства, що є порушенням законних прав позивача, передбачених п/п. 17.1.10. ПК України на повернення надміру сплачених (на підставі протиправного рішення податкового органу) сум податку на прибуток у розмірі 18585 грн. В даному випадку суд приходить до висновку про протиправну бездіяльність ДПІ, яка полягає у тому, що ДПІ повинна була підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з державного бюджету та подати його для виконання відповідному органові державного казначейства України, але не виконала наведеного. Під час розгляду справи відповідачем не доведено правомірності ненадання висновку казначейству.

У взаємозвязку з вищенаведеним слід додати, що відповідно до ч. 2 ст. 29 Бюджетного кодексу України податок на прибуток підприємств належить до доходів загального фонду Державного бюджету України.

ДПІ є контролюючим органом щодо податку на прибуток, зобовязання щодо чого визначені у вищезгаданих повідомленнях-рішеннях.

Відповідно до ч. 4. ст. 45 БК України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок.

Статтею 43 Бюджетного кодексу України визначено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Державна казначейська служба України, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає: 1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; 2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями; 3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку; 4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.

Відповідно до статей 45 Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс) Державна казначейська служба України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

У той же час, згідно з ч. 1 ст. 25 цього ж Кодексу Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011 (в редакції на час вирішення спору), (1) Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр); (2) здійснює реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; (3) здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Згідно статті 2 Указу Державна казначейська служба України є правонаступником прав та обов'язків Державного казначейства України. Указом Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»від 09.12.2010 року № 1085/2010на службу покладено функції у сфері казначейського обслуговування державного бюджету.

Відповідно до пункту 7 вищезгаданого Положення, Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

Відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою КМ України від 3 серпня 2011 р. № 845 на органи казначейства покладено функції щодо виконання рішень судів про стягнення коштів державного бюджету шляхом безспірного списання коштів державного бюджету.

Відтак, враховуючи те, що спірні кошти є коштами, які надміру були сплачені до Державного бюджету України та під час розгляду справи підтверджено та доведено право позивача на повернення надміру сплаченого податку на прибуток, які підлягають поверненню саме з Державного, а не місцевого бюджету, беручи до уваги, що зазначена вище сума всупереч вимогам законодавства не була повернута позивачу внаслідок протиправної бездіяльності ДПІ, спірна сума коштів підлягає стягненню з Державного бюджету України за рішенням суду. Беручи до уваги те, органом казначейства, яке в даному випадку виконує функції з виконання рішення суду та безспірного списання коштів державного бюджету є ГУДК України у м. Києві, яке не ліквідовано та продовжує виконувати функції щодо виконання рішень судів про повернення відповідних коштів з бюджету, кошти підлягають стягненню з Державного бюджету України через ГУДК України у м. Києві, яке є відповідачем у даній категорії справ поряд з органами податкової служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що ДПІ не доведено законності своєї бездіяльності щодо підготовки та направлення висновку органу держказначейства, а отже позов в цій частині підлягає задоволенню шляхом визнання цієї бездіяльності протиправною. У свою чергу позивачем доведено обґрунтованість та законність позовних вимог в частині стягнення спірних сум, а отже позов у цій частині також підлягає задоволенню шляхом стягнення спірних сум с Державного бюджету України через ГУДК України у м. Києві.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи, що позивачем платіжним дорученням від 05.09.2011 р. № 464 до бюджету сплачено судовий збір у розмірі 189,25 грн. (на рахунок № 31411537700007 в ГУДК України у м. Києві) та позов задовольняється на користь позивача, судовий збір підлягає поверненню позивачу.

Керуючись вимогами статей статті 124 Конституції України, ст.ст. 11, 71, 94, 97, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «САТІС» задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, яка полягає у непідготовці та у неподанні для виконання ГУДК України у м. Києві висновку про повернення ПАТ «Страхова компанія «САТІС» 18 585 грн. надміру сплаченого податку на прибуток з Державного бюджету України за заявою ПАТ «Страхова компанія «САТІС»№ 17 від 22.04.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у м. Києві (01001, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-а) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «САТІС»(код 22963118; адреса: 03028, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, 22) надміру сплачений податок на прибуток у розмірі 18 585 гривень (вісімнадцять тисяч пятсот вісімдесят пять гривень).

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у м. Києві (01001, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-а) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «САТІС»(код 22963118; адреса: 03028, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, 22) на відшкодування сплаченого судового збору (державного мита) 189,25 гривень (сто вісімдесят девять гривень 25 копійок).

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 14.10.2011 року.