Постанова № 18679472, 05.10.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 жовтня 2011 року № 2а-12796/11/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П. розглянувши, в порядку скороченого провадження, адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

простягнення заборгованості у розмірі 3627,36 грн. В С Т А Н О В И В:

Статтею 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»вiд 03.07.1998 №727/98 передбачено, що суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Згідно приписів статті 4 наведеного Указу форма та порядок видачі свідоцтва про право сплатити єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України. Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації. Суб'єкт малого підприємництва - юридична особа обов'язково зазначає, яку ставку єдиного податку ним обрано. Заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період.

Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності може бути прийняте не більше одного разу за календарний рік.

Відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності і повернення до раніше встановленої системи оподаткування суб'єкти малого підприємництва можуть здійснювати з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) у разі подання відповідної заяви до органів державної податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (кварталу).

У відповідності до вимог пункту 2 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого Наказом ДПА України вiд 29.10.1999 № 599 підставою для видачі Свідоцтва є подання суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою письмової заяви згідно з додатком 1 до цього Порядку та платіжного документа (квитанція, копія платіжного доручення з відміткою банківської установи) про сплату (перерахування) єдиного податку за період не менше ніж календарний місяць. Заява має бути подана не пізніше ніж за 15 днів до початку кварталу, з якого він обирає спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів, термін сплати яких настав на дату подання заяви.

Відповідно до пункту 3 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування», платник податків зобовязаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені терміни.

Статтею 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» також встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Згідно із статтею 2 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", об'єктами оподаткування, зокрема, є автомобілі легкові - код 8703, мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з установленим двигуном - код 8711, крім тих, що мають об'єм циліндра двигуна до 50 куб. см, - код 8711 10.

Частиною третьою статті 3 зазначеного Закону встановлено, що податок з визначених цим Законом власників наземних транспортних засобів сплачується юридичними та фізичними особами за місцем реєстрації таких транспортних засобів та зараховується до місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.

Частинами п'ятою та сьомою статті 6 зазначеного Закону встановлено, що сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується фізичними особами, обчислюється за ставками, визначеними у статті 3 цього Закону. За транспортні засоби, придбані протягом року, крім тих, що вперше реєструються в Україні, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу.Перерахування неправильно сплаченого податку допускається не більш як за три попередні роки.

Згідно із частинами першою та третьою статті 7 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" у разі приховування (заниження) об'єктів оподаткування з власників транспортних засобів стягуються сума несплаченого податку, а також пеня або штраф у порядку, передбаченому законом. Недоїмки із сплати податку, а також суми штрафів, пеня стягуються з платників податку згідно із законодавством.

Частинами першою та третьою статті 44 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище і розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) (обчислюється пропорційно обсягу та активності радіоактивних відходів, а також для експлуатуючої організації ядерних установок атомних електростанцій - на основі показників виробництва електричної енергії за певний період, для інших суб'єктів діяльності у сфері використання ядерної енергії, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, - пропорційно активності радіоактивних матеріалів, та стягується одночасно з їх придбанням) та тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками (обчислюється пропорційно терміну зберігання радіоактивних відходів понад встановлений строк з урахуванням їх обсягу та активності). Порядок встановлення нормативів збору і стягнення зборів за забруднення навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, завтердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України № 162/379 від 19.07.1999 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.08.1999 за № 544/3837 платниками збору є суб'єкти господарювання незалежно від форм власності, юридичні особи, що не здійснюють господарської (підприємницької) діяльності; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації, постійні представництва нерезидентів, які зареєстровані в Україні, або нерезиденти, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.

Абзацами 1 та 2 пункту 9 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору хзатчердженого постановою Кабінету Міністрів України № 303 від 01.03.1999, встановлено, що базовий податковий (звітний) період збору дорівнює календарному кварталу. Платники збору складають податкові розрахунки за формою, затвердженою центральним органом державної податкової служби, і подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби: за місцем знаходження стаціонарних джерел забруднення - у разі здійснення викидів стаціонарними джерелами забруднення та скидів; за місцем знаходження спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об'єктів - у разі розміщення відходів; за місцем перебування платника збору на податковому обліку - у разі здійснення викидів пересувними джерелами забруднення; за місцем перебування платника збору на податковому обліку - в разі утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та тимчасового зберігання радіоактивних відходів їх виробниками.

Пунктом 13 зазначеного Порядку встановлено, що платники несуть відповідальність за правильність обчислення та своєчасну сплату збору згідно із законодавством. Не внесені своєчасно кошти збору стягуються з платників у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку. Для фізичних осіб, які займають посади, що підпадають під визначення суб'єктів корупційних діянь відповідно до закону, за неподання або несвоєчасне подання декларації про доходи таких фізичних осіб, отриманих протягом зайняття такої посади, штраф застосовується у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Згідно із підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно з підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 вказаного Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до підпункту 5.2.1. пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", встановлено, що податки і збори (обов'язкові платежі), які справлялися до 1 січня 2011 року та не встановлені Податковим кодексом України як загальнодержавні і місцеві податки та збори, включаючи розстрочені і відстрочені суми грошових зобов'язань, суми податкового боргу з урахуванням штрафних санкцій та пені, що обліковувалися станом на 31 грудня 2010 року, і суми, донараховані за актами перевірок, за цими податками і зборами (обов'язковими платежами), сплачуються платниками податку за правилами, встановленими відповідними законодавчими актами України, або стягуються у порядку, встановленому Податковим кодексом України, та зараховуються до: загального фонду державного бюджету - в частині податків і зборів (обов'язкових платежів), які зараховувалися до державного бюджету; загального чи спеціального фонду місцевих бюджетів - у частині податків і зборів (обов'язкових платежів), які зараховувалися відповідно до загального чи спеціального фонду місцевих бюджетів.

Відповідно до пунктів 95.1 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

У відповідності до підпункту 14.1.137 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно із пунктом 41.5 статті 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу і виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право: звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини, а також стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Керуючись статтями 17, 50, 69, 70, 71, 158-163 1832 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва звернулася до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 3627,36 грн. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Державного бюджету (рахунок: УДК у Дніпровському районі м. Києва, ідентифікаційний код 24258039, Банк одержувач ГУ УДК у м. Києві, МФО 820019, р/р 34122999700005) суму податкової заборгованості на загальну суму 3 627,36 грн. (три тисячі шістьсот двадцять сім грн. 36 коп.).

Відповідно до частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження підлягають негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

Справа № 2а-12796/11/2670