Постанова № 18678134, 02.09.2011, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2011 р. Справа № 2а-2795/10/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Скільського І.І.

при секретарі Зарицька Н.М.

за участю:

представника позивача Чеха М.В.

представника відповідача Пона В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом : ВАТ «Отинійська ПМК-150»

до відповідача: Коломийської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0004842310/0 від 30.06.10 року та № 0004842310/1 від 28.07.2010 року.,-

ВСТАНОВИВ:

09.08.2010 року Відкрите акціонерне товариство «Отинійська ПМК-150»(далі-позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Коломийської обєднаної державної податкової інспекції (далі-відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0004842310/0 від 30.06.10 року та № 0004842310/1 від 28.07.2010 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання ВАТ «Отинійська ПМК-150»вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.08 року по 31.03.10 року. Результати перевірки оформлені актом № 1556/231/01037560 від 21.06.10 року де вказано про заниження позивачем податку на прибуток, та податку на додану вартість, що є порушенням пп.4.1.6 пункту 4.1 статті 4; пункту 5.1 пп.5.2.1 пункт 5.2., абз. 4 пп.5.3.9 п.5; пп.5.6.1 п.5.6, пп.5.7.1 п.5.7, пп.5.4.8 п.5.4 ст.5; п.6.1 ст. 6 Закону України від 22.05.1997 року №283/97ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»із змінами та доповненнями, а також пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4; пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 та п.4.8 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97ВР від 03.04.1997 року, із змінами та доповненнями, Цивільного кодексу України. На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення рішення № 0004842310/0 від 30.06.2010 року яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 435000, 00 грн., застосовано штрафних санкцій на суму 217500,00 грн, всього на 652500,00 грн. Позивач з висновками викладеними в акті перевірки не погоджується оскільки, контролюючим органом зменшено валові витрати на підставі відсутності додаткових документів, які не вимагаються правилами ведення бухгалтерського обліку та угодами між продавцем та покупцем, зокрема відсутність товарно-супровідних документів, необхідність яких відповідач обґрунтовує «Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні», «Порядком зайняття торговою діяльністю і правилами торгового обслуговування населення», «Постановою РМ УРСР про статус автомобільного транспорту»Інструкціями про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання, затверджені постановами Держарбітражу СРСР від 15.06.1965 року № П-6, П-7. Поряд із цим, позивач зазначає, що для правомірності віднесення до складу валових витрат і податкового кредиту є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції а саме видаткова та податкова накладна які у позивача є в наявності та оформлені належним чином. Крім того позивачем зазначено, що чинним законодавством не передбачено обовязку особи підтверджувати понесені нею витрати з придбанням товарів виключно товарно-транспортними накладними, головною підставою для включення суми до податкового кредиту є податкова накладна. Безпосередні контрагенти позивача зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію та реєстрацію їх як платників ПДВ на момент укладення та виконання договору купівлі-продажу не скасовані. Законодавчих норм по встановленню форм документів податкового обліку, їх ведення та зберігання крім податкової накладної, не існує. Також вказує, що контролюючим органом зроблено помилкові висновки, щодо недійсності правочину (договір поставки від 16.07.09 року), оскільки не вказано норми Закону якою встановлено недійсність вказаного договору (ст. 215 ЦК України), крім того вказані операції з придбання товару повязані виключно з веденням господарської діяльності позивача. Зазначено, що відповідачем не наведено жодних доказів щодо недійсності господарських операцій, договір недійсним в судовому порядку не визнавався. Щодо відсутності на момент проведення перевірки нотаріально посвідченого попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлового приміщення) від 22.12.2008 року, яке буде створено у майбутньому, а також доказів його державної реєстрації, позивачем зазначено, що попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлового приміщення) від 22.12.2008 року, не є основним договором купівлі-продажу, та у відповідності до ст. 656 ЦК України, не потребує обовязкового нотаріального посвідчення правочину. Крім того з урахуванням ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва та прийняття в експлуатацію, а до того часу позивач є власником будівельних матеріалів.

Враховуючи наведене позивач вважає, що обставини на які посилається Коломийська ОДПІ не є підставою для позбавлення платника податку права відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови, щодо підтвердження права на отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту. На підставі наведеного просив суд позов задовольнити, в повному обсязі визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.06.2010 року № 0004842310/0 а також № 0004842310/1 від 28.07.2010 року.

19.10.2010 року представником позивача в судовому засіданні заявлено клопотання про зупинення провадження в даній справі до вирішення іншої справи за позовом ПП «Ніка-Ден»до ВАТ «Отинійська ПМК-150»про стягнення коштів за договором поставки від 16.07.2009 року, яка розглядається Господарським судом Івано-Франківської області.

Ухвалою суду від 27.10.2010 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішення Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 1/57 за позовом Приватного підприємства „Ніка-Ден” до Відкритого акціонерного товариства „Отинійська ПМК 150” про стягнення заборгованості в сумі 300000,00 грн.

15.02.2011 року ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду поновлено провадження у даній справі.

17.03.2011 року представником позивача в судовому засіданні заявлено клопотання про зупинення провадження в даній справі до вирішення іншої справи за позовом ВАТ «Отинійська ПМК-150»до ТОВ «Європейські будівельні технології»про визнання попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлового приміщення) від 22.12.2008 року, що буде створене в майбутньому, укладеного між ВАТ «Отинійська ПМК-150»та ТОВ «Європейські будівельні технології»дійсним, яка розглядається Господарським судом Івано-Франківської області.

Ухвалою суду від 17.03.2011 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішення Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 5010/483/2011-26/22 за позовом ВАТ «Отинійська ПМК-150»до ТОВ «Європейські будівельні технології»про визнання попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлового приміщення) від 22.12.2008 року, що буде створене в майбутньому дійсним.

29.04.2011 року ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду поновлено провадження у даній справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів, наведених у позовній заяві. Крім того зазначив що, помилковість висновків контролюючого органу, щодо нікчемності договору поставки від 16.07.2009 року укладеного з ПП «Ніка-Ден», та реальність цих господарських операцій встановлено рішенням Господарського суду Івано-Франківської області, яке набрало законної сили та згідно якого з ВАТ «Отинійська ПМК -150»стягнуто кошти. Стосовно попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлового приміщення) від 22.12.2008 року, яке буде створене в майбутньому, то рішенням Господарського суду Івано-Франківської області визнано такий договір дійсним. На думку представника позивача, з моменту приймання-передачі векселя припинились зобовязання покупця за договором натомість виникли зобовязання за векселем, вважає що отримання ним податкової накладної після акту приймання передачі векселів є моментом з якого у позивача зявилось право на формування податного кредиту, таким чином, його дії цілком відповідали вимогам закону. Крім того зазначив, що відповідно до ст.72 КАС України обставини встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ в яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні, щодо задоволення позовних вимог заперечив, зазначив, що плановою перевіркою Коломийської ОДПІ від 21.06.2010 року виявлено порушення позивачем пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97ВР від 03.04.1997 року, із змінами та доповненнями. В ході проведення перевірки встановлено, що договір поставки від 16.07.2009р. відповідно до якого ПП «Ніка-Ден»зобовязується постачати товар у власність покупця ВАТ «Отинійська ПМК-150»для використання його у підприємницькій діяльності, не спричиняє реального настання правових наслідків. Оскільки операції з придбання мали не товарний характер, товарно-матеріальні цінності не перевозилися, так, як перевіркою не виявлено документів по яких відбувся рух товарно-матеріальних цінностей від продавця до перевізника, до покупця. Таким чином, на думку представника відповідача, підприємством укладено договір з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, в звязку із чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного Бюджету України. Та в силу ст. 228 ЦК України підприємством порушено вимоги щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним. Крім того, за інформацією ВПМ Коломийської ОДПІ прокуратурою м. Рівне порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_3 - керівника ПП «Ніка-Ден»за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст. 205 КК України, тобто вчинення фіктивного підприємництва, що завдало великої шкоди державі. Досудове слідство по вказаній справ триває, проводяться слідчі дії, таким чином на думку відповідача позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 50000,00 грн. у липні 2009 року по податкових накладних отриманих від ПП «Ніка-Ден»по договору який перевіркою визнаний нікчемним. Також для перевірки було надано попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлового приміщення) від 22.12.2008 року, яке буде створене в майбутньому укладений між ВАТ «Отинійська ПМК-150»та ТзОВ «Європейські будівельні технології»відповідно до якого, позивач отримав податкову накладну № 144 від 31.12.2008р. на придбане нежитлове приміщення загальною вартістю 2310000,00 грн.(втч. ПДВ 385000,00 грн.).

31.12.2008р. позивач передав ТзОВ «Європейські будівельні технології»простий вексель № 703361493496 на суму 2310000,00 грн. в рахунок оплати за нежитлове приміщення. На думку представника відповідача вказана податкова накладна на придбане нежитлове приміщення виписана безпідставно, оскільки відсутній факт придбання платником податку нежитлового приміщення, а вказаний простий вексель не було оплачено, тому такий вексель не змінює податкового обліку податкового кредиту. Крім того, зазначив, що сторони договору не мають одна перед одною жодних зобовязань, оскільки у відповідності до ст.657 ЦК України вказаний договір підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Таким чином вважає, що позивачу в повній відповідності до вимог чинного законодавства визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість у сумі 435000,00 грн., та застосовано штрафну санкцію у сумі 217500,00 грн., просив суд в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши подані суду письмові докази та інші матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ВАТ «Отинійська ПМК -150»відповідно до Свідоцтва від 05.03.1997 року за № 01037560 зареєстроване Коломийською районною державною адміністрацією, як субєкт підприємницької діяльності, та у відповідності до Свідоцтва від 30.09.1997 року за № 12578456 зареєстрований Коломийською ОДПІ як платник податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер - 010375609076).

В період з 17.05.2010р. по 14.06.2010 року Коломийською обєднаною державною податковою інспекцією в Івано-Франківській області проведено планову виїзну документальну перевірку ВАТ «Отинійська ПМК-150»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.03.2010 року. Результати вказаної перевірки зафіксовано в акті від 21.06.2010 року за №1556/231/01037560. А саме, зафіксовано порушення позивачем вимог: 1. пп.4.1.6 п.4.1 ст.4; п.5.1 пп.5.2.1 п.5.2.,абз.4 пп.5.3.9.п.5.,пп..5.6.1. п.5.6, пп..5.7.1. п.5.7., пп..5.4.8.п.5.4. ст. 5; п. 6.1.ст. 6 Закону України від 22.05.1997 року № 283/97 ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»із змінами та доповненнями , п.1,2 ст.215, ст..203, ст. 228 ЦК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 1630, 00 грн, за 4 квартал 2008 року та зменшено відємне значення бєкта оподаткування податку на прибуток за 1 квартал 2010 року на 678 294,00 грн. 2. пп. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4; пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 та п. 4.8 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97ВР від 03.04.1997 року, із змінами та доповненнями ст.657, ст.210, ч.3 ст.640 ЦК України від 16.01.2003 року за № 435-ІV в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 435000,00 грн. в т. ч. за грудень 2008 року в сумі 385000,00 грн. та за липень 2009 року в сумі 50000,00 грн. 3. пп.. 16.4.1. п.16.4. ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-111 від 21.12.2000 року та п.п. 8.1.2. п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІV від 22.05.2003 року в результаті чого донараховано пеню за прострочення встановлених термінів сплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 20182,73 грн. На підставі акту Коломийською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0004842310/0 від 30.06.2010 року Зазначеним повідомленням-рішенням відповідно позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 435000,00 грн. та застосовано штрафну фінансову санкцію в сумі 217500,00 грн., на загальну суму 652500,00грн.

Також, судом встановлено, що вищевказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в апеляційному порядку. Рішенням №4881/10/25-008/7/23 від 26.07.2010 року про результати розгляду скарги позивача податкове повідомлення-рішення №0004842310/0 30.06.2010 року залишено без змін, а скаргу без задоволення а також податковим повідомленням-рішенням № 0004842310/1 від 28.07.2010 року встановлено нові строки для сплати донарахованого податкового зобовязання з податку на прибуток та штрафних санкцій.

Як вбачається з дослідженого в судовому засіданні акту перевірки, 16.07.2009 року між Приватним підприємством «Ніка-Ден»(Продавець) та Відкритим акціонерним товариством «Отинійська ПМК-150»(Покупець) був укладений договір поставки. Відповідно до якого Продавець зобовязувалось поставити товар у власність Покупця для використання його у підприємницькій діяльності. Відповідно до Договору було надано податкову накладну №-41 від 17.07.2009 року «Дріт стальний вуглецевий 4мм»на суму без ПДВ 41666,67 грн, ПДВ-8333,33 гривень, та накладну №-42 від 23.07.2009 року «Запасні частини»на суму без ПДВ 208333,33 грн, ПДВ-41666,67 гривень, загальну суму без ПДВ 250000,оо грн., ПДВ 50000,00 гривень. По отриманих документах підприємством віднесено до складу податкового кредиту 50000,00 грн., за липень 2009 року. Станом на 31.03.2010 року розрахунки з ПП «Ніка-Ден»не проведені та числиться кредиторська заборгованість в сумі 300000,00 грн. До перевірки позивачем не надано товарно-транспортні накладні та інші документи, що свідчать про транспортування товарно-матеріальних цінностей. Також зазначено, перевіркою не виявлено документів по яких відбувся рух товарно-матеріальних цінностей від продавця до перевізника, до покупця, операції із придбання мали не товарний характер, товарно-матеріалі цінності не перевозилися. Зроблено висновки, що вказані операції не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ВАТ «Отинійська ПМК-150»є виключно чи переважно формування податкового кредиту та валових витрат в результаті здійсненої операції а договір укладений між ВАТ «Отинійська ПМК-150»та постачальником ПП «Ніка-Ден»не сприяє реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, в звязку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, та відповідно до п.п.1,2 ст.215, п.п. 1,5 ст.203 ЦК України є нікчемним, і в силу ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю. Також в акті перевірки відображено, що згідно інформації ВПМ Коломийської ОДПІ прокуратурою м. Рівне порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_3 - керівника ПП «Ніка-Ден»за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст. 205 КК України, тобто вчинення фіктивного підприємництва, що завдало великої шкоди державі. Досудове слідство по вказаній справ триває, проводяться слідчі дії. Крім наведеного під час проведення перевірки встановлено, що 22.12.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Європейські будівельні технології »(Продавець) та позивачем (ВАТ «Отинійська ПМК-150») (Покупець) укладено Попередній Договір купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлового приміщення ), яке буде створене в майбутньому. Відповідно до якого Продавець зобовязувався передати у власність Покупця, нежитлове приміщення, яке буде створене ним у майбутньому, а Покупець зобовязувався прийняти нежитлове приміщення у відповідності до умов даного Договору та оплатити його. За даним Договором продається нежитлове приміщення загальною площею 231 (двісті тридцять один) квадратний метр, на першому поверсі, блок 1, секція 1-1, що розташоване в житловому комплексі, який знаходиться за будівельною адресою, м.Івано-Франківськ, вул.Ольги Кобилянської, 24-36А. Планове закінчення будівництва та введення в експлуатацію 30.12.2009 року. Загальна сума Договору на момент укладення становить 2310000,00 грн., в тому числі ПДВ -20% і не підлягає зміні сторонами в односторонньому порядку. Покупець сплачує загальну суму Договору простим векселем. Відповідно до зазначено Договору позивач отримав податкову накладну № 144 від 31.12.2008 року на придбане нежитлове приміщення загальною вартістю 2310000,00 грн, в тому числі ПДВ -385000,00 грн. Позивачем 31.12.2008 року передано ТзОВ «Європейські будівельні технології»простий вексель № 703361493496 на суму 2310000,00 грн., в рахунок оплати за нежитлове приміщення. Зазначено, що вказаний попередній Договір у встановленому Законом порядку не зареєстрований, нотаріально не посвідчений, тому сторони договору не мають одна перед одною жодних зобовязань, право власності у підприємства виникає з моменту державної реєстрації права власності в БТІ за місцем знаходженням обєкта. Також в акті зазначено, що позивачем в порушення пп..7.4.1. п.7.4.,пп..7.5.1. п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями відобразило 385000,00 грн., у складі податкового кредиту за грудень 2008 року у Декларації з податку на додану вартість, а податкова накладна № 144 від 31.12.2008 року на придбане нежитлове приміщення виписана безпідставно, оскільки відсутній факт придбання платником податку нежитлового приміщення. Простий вексель № 703361493496 на суму 2310000,00 грн. не було оплачено, то виписаний вексель не змінює податкового обліку податкового кредиту.

28.12.2010 року рішенням господарського суду Івано-Франківської області по справі № 1/57 за позовом ПП «Ніка-Ден»до ВАТ «Отинійська ПМК-150»про стягнення основної заборгованості в сумі 300000 грн., за отриманий товар по договору від 16.07.2009 року, позов задоволено, стягнуто з ВАТ «Отинійська ПМК-150»на користь ПП «Ніка-Ден»300000 гривень. Вказане рішення господарського суду Івано-Франківської області набрало законної сили в апеляційному та касаційному порядку не оскаржено.

24.03.2011 року рішенням господарського суду Івано-Франківської області по справі № 5010/483/2011-26/22 за позовом ВАТ «Отинійська ПМК-150»до ТзОВ «Європейські будівельні технології»про визнання дійсним попереднього Договору купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлового приміщення), яке буде створене в майбутньому, укладеного 22.12.2008 року, позов задоволено, визнано дійсним Попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлового приміщення), яке буде створене в майбутньому, укладений 22.12.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Європейські будівельні технології»та ВАТ «Отинійська ПМК-150». Вказане рішення господарського суду Івано-Франківської області набрало законної сили в апеляційному та касаційному порядку не оскаржено.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином при розгляді даної адміністративної справи не підлягають доказуванню обставини які встановленні рішеннями господарського суду Івано-Франківської області від 28.12.2010 року у справі № 1/57 та у справі №5010/483/2011-26/22.

Зокрема рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 28.12.2010 року у справі № 1/57, встановлено та підтверджено факт поставки товару відповідно до договору від 16.07.2010 року, відсутність обставин, з якими закон пов»язує, визнання правочину недійсним і настання відповідних наслідків.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 24.03.2011 року у справі № 5010/483/2011-26/22 встановлено, що позивачем (Покупцем) сплачено загальну суму договору простим векселем, що підтверджено актом приймання-передачі векселя № 703361493496 від 31.12.2008 року на суму 2310000,00грн., державна реєстрація таких договорів не передбачена, оскільки із державною реєстрацією пов»язується момент набуття права власності на нерухоме майно, а за попереднім договором купівлі-продажу не відбувається перехід права власності на майно, то державна реєстрація такого договору не вимагається. Попередній договір купівлі продажу майна (нежитлового приміщення), яке буде створене в майбутньому, від 22.12.2008 року укладений в письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню, сторони договору досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, зі сторони позивача Договір частково виконаний, позивач (Ват «Отинійська ПМК-150») звертався до відповідача (ТзОВ «Європейські будівельні технології») із листом з проханням з»явитися для нотаріального посвідчення договору, однак відповідач не надав відповіді та ухилився від вчинення будь-яких дій, спрямованих на нотаріальне посвідчення Договору.

Також суд зазначає, що порушення кримінальної справи відносно директора ПП «Ніка-Ден», за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.205 КК України не свідчить про доведеність вини, оскільки відсутній вирок у даній справі. По вказаній кримінальній справі триває досудове слідство, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину, укладений між сторонами правочин є чиним. Відповідач, зробивши висновок у акті від 21.06.2010 про нікчемність правочину, не міг керуватися, лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору, його позиція про те, що цей правочин очевидно суперечить інтересам держави, не підкріплена належними доказами чи рішеннями суду про визнання його таким.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. За п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, підставою для ведення бухгалтерського та податкового обліку господарських операції є первинні документи, які повинні відповідати законодавчо встановленим вимогам. Вказаним вимогам повністю відповідають надані до перевірки видаткові та податкові накладні. Тож вони є достатньою підставою для відображення господарської операції у бухгалтерському та податковому обліку.

Також суд зазначає, що виникнення у платника податків права на податковий кредит у зв'язку з придбанням товарів чи послуг за операціями з використанням векселів, регулюється відповідними нормами, зокрема пунктами 7.4-7.6 статті 7 Закон України "Про податок на додану вартість". Наведене стосується також і дати виникнення права платника податку на податковий кредит у разі вексельних розрахунків під час придбання товарів (послуг).

Оскільки видані чи отримані платником податку векселі не змінюють сум його податкового кредиту, такий податковий кредит визначається в загальному порядку за нормою підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", тобто за датою здійснення першої з подій: або датою списання коштів у рахунок оплати придбаного товару (послуг), або дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товару чи послуг.

Таким чином, платник податку, який видав або передав вексель для компенсації вартості придбаних товарів чи послуг, отримує право на включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованої на вартість отриманих товарів чи послуг.При цьому слід ураховувати те, що для визначення підстав виникнення права платника податку на податковий кредит вирішальне значення має саме рух товарів та послуг, а не рух векселів, які обслуговують відповідні операції. Факт придбання товарів чи послуг із дотриманням вимог пункту 7.4 статті 7 Закон України "Про податок на додану вартість" є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість навіть у тому разі, якщо розрахунки за товар взагалі ще не здійснені.

Таким чином позивачем правомірно задекларував податковий кредит на підставі податкової накладної № 144 від 31.12.2008 року, яка Законом визначена як підстава для визначення такого кредиту.

При цьому податковим законодавством України встановлено єдиний випадок, що обґрунтовує підставність включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку. Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого зарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами відповідно до статті 7.2.6 цього Закону).

Дата отримання податкової накладної за придбані товариством товари є датою виникнення права у позивача на податковий кредит.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності органів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати позивача підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України в розмірі 3,40 грн.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинними та скасувати податкове повідомленя-рішення від 30.06.2010 року № 0004842310/0 та від 28.07.2010 року № 0004842310/1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ «Отинійська ПМК-150» 3,40 грн., судових витрат.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя:Скільський І.І.

Постанова в повному обсязі складена 12.09.2011 року у звязку з перебуванням судді на лікарняному з 05.09.2011 року по 09.09.2011 року. 10.09.2011 року та 11.09.2011 року вихідні дні.