Постанова № 1867771, 23.06.2008, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ  ОКРУЖНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД        

                                                                                                                      справа № 2-а-2053/08

                                                                                                                                                             категорія статобліку-23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

23 червня 2008 року                                                                                                    м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суду складі головуючого судді Головко О.В.

присекретарі судового засідання Любович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовТовариства з обмеженою відповідальністю «Унірем-Агро»

доДержавної податкової інспекції м. Дніпродзержинська

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

24.03.2008 Товариство з обмеженою відповідальністю «Унірем-Агро» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції м. Дніпродзержинська, в якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення  №00116232301/0/36849 від 25.10.2007, №0016232301/1/40806 від 22.11.2007, №0016232301/2/43786 від 21.12.2007, №0016232301/3 від 12.03.2008, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування позову Товариство зазначило, що 15.10.2007 Державною податковою інспекцією м. Дніпродзержинська було складено Акт № 137/231-31329842 «Про результати виїзної планової перевірки ТОВ «Унірем-Агро» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2007». За результатами перевірки відповідачем було видано податкове повідомлення-рішення №00116232301/0/36849 від 25.10.2007, яким визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ позивача у розмірі 92317 грн. та штрафні санкції у розмірі 46159 грн. Це рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку шляхом подання первинної скарги № 340 від 02.11.2007 до відповідача та повторної скарги          № 340/1 від 30.11.2007 до ДПА у Дніпропетровській області і скарги до ДПА України. За результатами розгляду скарг позивачем було отримано податкові повідомлення-рішення №0016232301/1/40806 від 22.11.2007, рішення про результати розгляду повторних скарг №0016232301/2/43786 від 21.12.2007 та рішення про результати розгляду третьої скарги №0016232301/3 від 12.03.2008. Позивач вважає всі винесені рішення такими, що прийняті з порушенням чинного законодавства, у зв’язку з чим звернувся з відповідним позовом до суду.

Відповідач проти позову заперечує, вважає позовні вимоги ТОВ «Унірем-Агро» безпідставними та таким, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши чинне законодавство, матеріали справи та доводи сторін суд доходить висновку, що позов ТОВ «Унірем-Агро» підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що співробітниками ДПІ                м. Дніпродзержинська в період з 01.07.2006 по 30.06.2007 проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Унірем-Агро» з питань з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2007, про що складено відповідний Акт перевірки   № 137/231-31329842.

Перевіркою було встановлено, що відповідачем виявлено порушення порядку ведення позивачем податкового обліку, визначеного п.п. 7.7.1, 7.7.2, п.7.7 ст. 7, п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1999р. № 271, внаслідок чого: у лютому 2007 року завищено від’ємне значення об’єкту оподаткування по податку на додану вартість на 41122 грн.; завищено податковий кредит за березень 2007 року на суму 97239 грн., що призвело до заниження ПДВ до сплати в березні 2007 року на суму 92317 грн. Крім того перевіркою виявлено завищення позивачем зобов’язання з ПДВ на суму 4922 грн.

Проте суд встановив помилковість такого висновку податкового органу.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Унірем-Агро» відноситься до суб’єктів господарювання сільськогосподарської галузі, для яких п.11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено пільговий режим оподаткування ПДВ. В зв’язку з чим до 01 січня 2008 року для позивача зупинено дію п. 7.7 ст.7, п.10.1 і 10.2     ст. 10 вказаного Закону  в частині сплати до бюджету ПДВ щодо операцій з поставки товарів власного виробництва.

Відповідно до ч. 3-4 п.11.29 ст. 11 Закону вказані кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Пункт 7.2.8. статті 7 Закону передбачає, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно зі статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно зістаттею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.

Інших випадків, коли платник податку зобов’язаний вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (робіт, послуг) та відображати його результати в окремих податкових деклараціях Закон не встановлює.

Відповідно до ст.ст. 3, 5,  п. 11.29 ст. 11 Закону спірні операції (тобто операції з придбання будівельних матеріалів для будівництва комплексу по переробці і зберігання зернових культур – далі за текстом «спірні операції») не підпадають під дію п. 3.2 ст. 3 та ст. 5 Закону, тому положення п. 7.2.8 ст. 7 Закону щодо окремого обліку до  спірних операцій не застосовуються.

У разі, коли товари (робота, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподаткованих операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частина сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбані, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

В ході перевірки відповідачем встановлено, що спірні операції пов’язані з придбанням будівельних матеріалів та послуг для будівництва комплексу по переробці та зберіганню зернових культур (елеватора).

Проект будівництва комплексу розроблено ТОВ «Союзспецстрой-плюс». Строк введення в експлуатацію вказаного об’єкту призначено на 30.12.2008 року.

Обставини  щодо введення комплексу в експлуатацію, а також обставини щодо мети та дати початку використання комплексу в господарській діяльності позивача в ході перевірки відповідачем не досліджувались та не знайшли свого відображення а Акті перевірки.

Проте суд зазначає, що ці обставини мають суттєве значення для вирішення питання про наявність або відсутність порушення з боку позивача, оскільки до введення в експлуатацію комплексу по переробці та зберіганню культур (елеватора), останній не може бути використаний в виробництві товарів, які підпадають під дію п. 11.29 ст.11 Закону.

            Також підпунктом  7.4.1 пункту 7.4 статті 7  Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.  Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

            Підпункт 7.7.1 пункту 7.1 статті7 зазначеного Закону встановлює, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

            Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду(пп.7.7.2 п.7.7 ст.7Закону).

            Наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166, у редакції Наказу від 15.06.2005 року №213, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 року за №702/10982, затверджені форми податкової декларації та Порядок її заповнення і подання.  Пунктом 1.2 зазначеного Наказу  передбачено, що платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29ст.11 Закону України«Про податок на додану вартість») суми ПДВ повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених вказаними пунктами.

Затверджена форма  податкової декларації з ПДВ (скорочена) передбачає спеціальні режими оподаткування для: переробного підприємства (пункт 11.21 ст.11 Закону України«Про податок на додану вартість»); сільськогосподарського підприємства (пункт 11.21 ст.11 Закону України«Про податок на додану вартість»); сільськогосподарського товаровиробника (пункт 11.29 ст.11 Закону України«Про податок на додану вартість»). Даний перелік є вичерпним. Спеціальний режим оподаткування, Порядок заповнення та подання податкових декларацій з ПДВ з прийняттям змін до Постанови Кабінету Міністрів України №805 та Порядку не змінювалися.

З урахуванням викладенего суд доходить висновку, що позивач здійснював податковий облік та подавав податкові декларації з ПДВ відповідно до нормвищезазначеного Порядку.  Враховуючи  наявність неоднозначного трактування прав та обов’язків позивача, як платника податків, відповідно до пп.4.4.1 п.4.4 ст.4 ЗУ №2181 у відповідача були правові підстави для прийняття рішення на користь платника податків.   

Суд вважає доводи позивача обґрунтованими, спірні  податковіповідомлення-рішення  такими, що не відповідаютьвищенаведеним нормам податкового законодавства.

Щодо позовної вимоги про присудження судових витрат Позивача з Державного бюджету України на користь Позивача, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 122, 162  КАС України суд, -

п о с т а н о в и в:

            Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Унірем-Агро» задовольнити частково.

Податкові повідомлення-рішення №00116232301/0/36849 від 25.10.2007, №0016232301/1/40806 від 22.11.2007, №0016232301/2/43786 від 21.12.2007, №0016232301/3 від 12.03.2008 визнати недійсними.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Унірем-Агро» всі документально підтверджені судові витрати.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складений 28.06.2008 року

Суддя                                                                                                                       Головко О.В.