Постанова № 186775, 16.10.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.06 р. Справа № 2/306а

13 год. 50 хв. – 14 год. 55 хв. Зала судових засідань– кабінет № 232

м. Донецьк вул. Артема, 157

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Ханової Раїси Федорівни

при секретарі судового засідання Бахар Світлані Володимирівні

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю “Камнеобробний завод “Омфал” м. Шахтарськ

до Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції м. Шахтарськ

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 25 липня 2006 року № 0000312343/0-1871

За участю

представників:

від позивача: Крамаренко Ю.В. – за дов. від 4 вересня 2006 року

Бахітова О.О. – за дов. від 13 жовтня 2006 року

від відповідача: Романіка О.О. – за дов. від 28 вересня 2006 року

Ібатулін В.В. – за дов. від 28 вересня 2006 року

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Донецької області заявлено позов (арк. справи 2-4) Товариством з обмеженою відповідальністю “Камнеобробний завод “Омфал” м. Шахтарськ до Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції м. Шахтарськ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 25 липня 2006 року № 0000312343/0-1871, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість за лютий 2006 року у розмірі 11391 грн. (арк. справи 8).

Представники відповідача у письмових запереченнях від 29 вересня 2006 року (арк. справи 63-64) та під час розгляду справи проти позовних вимог заперечують.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставне зменшення відповідачем суми бюджетного відшкодування за лютий 2006 року на підставі сформованого позивачем податкового кредиту за січень 2006 року у сумі 11391 грн. (з урахуванням округлення) згідно податкової накладної 54/1 від 16 грудня 2005 року, отриманої від Товариства з обмеженою відповідальністю “РемВугілляБуд”. Наведену безпідставність доводить правомірністю формування податкового кредиту у січня 2006 року у розмірі 11391 грн. за зазначеною податковою накладною, яка складена за наслідками здійснення певної господарської операції, та формування бюджетного відшкодування лютого 2005 року у розмірі 6666 грн. 67 коп., виходячи із фактичної сплати частини податку.

Відповідач вважає, що ним правомірно здійснено зменшення суми бюджетного відшкодування з огляду на відсутність підтвердження надмірної сплати податку на додану вартість позивачем та віднесення до складу податкових зобов’язань сум податку на додану вартість по взаємовідносинам між Товариством з обмеженою відповідальністю “РемВугілляБуд” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Стройпромпроект”.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до вимог пункту 2-1 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Камнеобробний завод “Омфал” м. Шахтарськ є юридичною особою, зареєстроване 1 жовтня 2004 року виконавчим комітетом Шахтарської міської ради Донецької області, включене до ЄДРПОУ за номером 30721174, знаходиться на податковому обліку Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції м. Шахтарськ, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 06800419 від 13 жовтня 2004 року (арк. справи 30-54).

В період з 4 по 6 липня 2006 року працівником Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції м. Шахтарськ було здійснено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку з врахуванням результатів зустрічної перевірки взаємовідносин між ТОВ “РемВугілляБуд” та ТОВ “Стройпромпроект” (у 2 ланцюгу постачання ТОВ “КОЗ “Омфал”) за період з 1 лютого 2006 року по 28 лютого 2006 року, висновки якої викладені в акті від 13 липня 2006 року № 143/23-6/30721174 (надалі - акт перевірки) (арк. справи 9-21).

На підставі акту перевірки відповідачем згідно з абзацом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 25 липня 2006 року № 0000312343/0-1871, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 11391 грн. (арк. справи 8).

Правовою підставою зменшення суми бюджетного відшкодування наведені норми підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 та підпункту 7.7.5. пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР.

З посиланням на вищезазначені норми відповідач у висновках акту перевірки (арк. справи 20) зазначив про завищення позивачем суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, за лютий 2006 року на 11391 грн.

Як вбачається з акту перевірки, на думку відповідача (арк. справи 17-19), позивачем до суми податку на додану вартість, заявленої до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку по декларації за лютий 2006 року включено суму податку на додану вартість, сплачену позивачем згідно податкової накладної № 54/1 від 16 грудня 2005 року у розмірі 11391 грн. ТОВ “РемВугілляБуд”. Сплату зазначеної суми до Державного бюджету України не можливо підтвердити, внаслідок визнання банкрутом контрагента останнього, що призвело до завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у лютому 2006 року у сумі 11391 грн.

Спірним фактом по даній справі є правомірність зменшення позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2006 року у сумі 11391 грн.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю “РемВугілляБуд” позивачу видані накладна № 54/1 від 16 грудня 2005 року та податкова накладна від 16 грудня 2005 року № 54/1 за договором від 16 грудня 2005 року № 05/12/16 на загальну суму 68344 грн. 50 коп., в тому числі податок на додану вартість 11390 грн. 75 коп. (арк. справи 22, 82). Відповідно до платіжних доручень № 1846 від 21 січня 2006 року та № 551 від 21 лютого 2006 року отримані товарно-матеріальні цінності позивачем були фактично оплачені (арк.. справи 18, 83). Розмір податку на додану вартість, який був сплачений позивачем у січні 2006 року за платіжним дорученням № 1846 складає 6666 грн. 67 коп.

Судом встановлено, що податкова накладна від 16 грудня 2005 року № 54/1 на загальну суму 68344 грн. 50 коп., в тому числі податок на додану вартість 11390 грн. 75 коп. включена позивачем до реєстру отриманих та виданих накладних 19 січня 2006 року (арк. справи 75-77). Позивачем у декларації з податку на додану вартість за січень 2006 року, яка подана до податкового органу 17 лютого 2006 року (арк. справи 78-81), включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 11391 грн. на підставі зазначеної податкової накладної.

Судом встановлено, що позивач декларацією з податку на додану вартість за лютий 2006 року, яка надана до податкового органу 15 березня 2006 року, визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 742531 грн. До складу зазначеної суми був включений податковий кредит за податковою накладною № 54/1 від 16 грудня 2006 року у сумі 11390 грн. 75 коп. За наслідками виїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2006 року, які викладені в акті № 81/23-6/30721174, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 18 квітня 2006 року № 0000152343/0-611, яким зменшив бюджетне відшкодування лютого 2006 року на 139965 грн., у тому числі і податок на додану вартість, визначений податковою накладною № 54/1 у сумі 4724 грн. внаслідок неповної сплати зазначеної суми позивачем у січні 2006 року. Таким чином, податок на додану вартість у сумі 4724 грн. 08 коп. зменшено відповідачем двічі, при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 18 квітня 2006 року та при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення. Сума податку на додану вартість у розмірі 6666 грн. 67 коп. була включена позивачем до податкового кредиту та визначена у складі бюджетного відшкодування лютого 2006 року внаслідок її сплати платіжним дорученням № 1846 від 23 січня 2006 року.

На думку відповідача, порушення формування податкового кредиту має місце внаслідок того, що ТОВ “РемВугілляБуд” отримало поставлені позивачу товарно-матеріальні цінності від ТОВ “Стройпромпроект”, яке постановою господарського суду Донецької області від 10 січня 2006 року визнане банкрутом та ліквідоване на підставі ухвали господарського суду Донецької області від 1 березня 2006 року (арк. справи 85-86), внаслідок чого у Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька не було можливості здійснити документальну перевірку, у зв’язку з чим підтвердити сплату ТОВ “Стройпромпроект” податкового зобов’язання з податку на додану вартість, на думку відповідача, неможливо. Інші порушення формування податкового кредиту відповідачем не встановлені.

Актом перевірки відповідача (арк. справи 18-19) визначено, що ТОВ “Стройпромпроект” надав до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька декларацію з податку на додану вартість за грудень 2005 року, у якій визначив обсяг операцій без урахування податку на додану вартість у розмірі 3096700 грн., податок на додану вартість у розмірі 619340 грн. Відповідачем не доведено, що ТОВ “Стройпромпроект” не відніс до складу податкових зобов’язань суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ “РемВугілляБуд”.

Закон України “Про податок на додану вартість” відповідно до преамбули визначає, зокрема, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.6 статті 1 зазначеного Закону визначено податкове зобов’язання як - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом.

Пунктом 1.7 зазначеної статті податковий кредит передбачений як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку.

Бюджетне відшкодування відповідно до пункту 1.8 статті 1 зазначеного Закону - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У спірних відносинах спірною є норма пункту 1.8 статті 1 зазначеного Закону. Відповідач вважає, що право платника податку на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість пов’язане з надмірною сплатою за певною господарською операцією.

З огляду на аналіз норм Закону України “Про податок на додану вартість” погодити доводи відповідача не передбачається можливим, оскільки формування податкового зобов’язання, податкового кредиту та бюджетного відшкодування пов’язане з звітним податковим періодом. Відповідно до норм пункту 1.5 статті 1 цього Закону – це період, за який платник податку зобов’язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету. Надмірна сплата пов’язана з випадками, визначеними цим Законом.

Пунктом 7.7 статті 7 зазначеного Закону (в редакції Закону України № 2505 що діє з 1 червня 2005 року) передбачено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодування з бюджету, та строки розрахунків з бюджетом.

Підпунктом 7.7.1 зазначеного пункту передбачено: суми податку, що підлягають сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначаються як різниця між загальною сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Абзацом 2 зазначеного підпункту визначено що при позитивному значені суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Абзацом 3 зазначеного підпункту передбачено, що при від’ємному значені суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналіз зазначених норм доводить, що із 11390 грн. 75 коп. - суми податку на додану вартість, яка віднесена позивачем до складу податкового кредиту січня 2006 року, сума 6666 грн. 67 коп. (фактично сплаченого податку на додану вартість у січні 2006 року) включається до складу бюджетного відшкодування лютого 2006 року, а частина податку на додану вартість у сумі 4724 грн. 08 коп. включається до складу податкового періоду березня 2006 року. Позивачем сума 4724 грн. 08 коп. була безпідставно включена до складу бюджетного відшкодування лютого 2006 року, оскільки не була сплачена у січні 2006 року, і правомірно зменшена відповідачем податковим повідомленням рішенням № 0000152343/0-611 від 18 квітня 2006 року (арк. справи 89,90), внаслідок чого повторне зменшення зазначеної суми спірним податковим повідомленням–рішенням є безпідставним.

Стосовно суми бюджетного відшкодування у розмірі 6666 грн. 67 коп., суд зазначає наступне.

Законом України “Про податок на додану вартість” введено не прямий податок на додану вартість, запровадження якого не повинно впливати на фінансово-господарську діяльність суб’єктів господарювання.

Тобто, нормами Закону України “Про податок на додану вартість” не передбачений обов’язок покупця товару – платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару податок на додану вартість безпосередньо до державного бюджету, тому доводи податкового органу щодо обов’язку платника податку – покупця доводити надмірну сплату податку на додану вартість саме до державного бюджету, а також про залежність права платника податку – покупця на податковий кредит від перевірки всіх постачальників по всьому ланцюгу, є такими, що не відповідають встановленому законодавчо механізму справляння цього виду податку.

Таким чином, відповідно до пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).Оскільки позивач покладені на нього обов’язки виконав, а відповідач не заперечив, то зменшення бюджетного відшкодування на підставі пункту 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” тягне необґрунтоване обтяження платника податку – покупця доводити законність оплат по всьому ланцюгу господарських операцій.

Безпідставним є також посилання відповідача на приписи підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (у акті перевірки наведений зміст зазначеного пункту у редакції до 31 березня 2005 року, яку не можливо застосовувати до спірних відносин з огляду на загально-правовий принцип дії Закону у часі). Існуюча редакція утримує в собі термін, порядок та наслідки здійснення перевірки податковим органом.

Заперечуючи проти позову, відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірність свого рішення у відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, чим порушені пункти 1, 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що відповідачем порушений засіб здійснення владних повноважень, а саме за наслідками виїзних документальних перевірок з приводу формування бюджетного відшкодування одного звітного податкового періоду прийняті два податкових повідомлення-рішення.

Витрати по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп. за приписами статей 87,94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України.

Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, пунктами 2-1, 6 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Камнеобробний завод “Омфал” м. Шахтарськ до Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції м. Шахтарськ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 25 липня 2006 року № 0000312343/0-1871, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість за лютий 2006 року у розмірі 11391 грн. задовольнити повністю.

Визнати повністю недійсним податкове повідомлення-рішення Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції м. Шахтарськ від 25 липня 2006 року № 0000312343/0-1871.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Камнеобробний завод “Омфал” м. Шахтарськ (86211, м. Шахтарськ, вул. Леніна, 85, рахунок № 260013010450 у ТОВ “КБ” Актив-банк, МФО 300852, ЄДРПОУ 30721174) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошений її повний текст у судовому засіданні 16 жовтня 2006 року в присутності представників сторін.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ханова Р.Ф.

вик. Бахар

3056723

Надруковано 3 примірники :

1 – у справу

2 – позивачу

3 - відповідачу