Постанова № 18674684, 12.10.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" жовтня 2011 р. № 2-а-12461/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання М'ясникова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Локомотив"

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Підприємство "Локомотив", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000191820 від 05.09.2011 року.

В обґрунтування позову вказано, що на момент видання податкових накладних контрагенти мали статус платника ПДВ та у відповідності до пп. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" мали право видання вказаних податкових накладних, що не заперечується і податковим органом.

Представник позивача у судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання зявився, щодо задоволення позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що встановлені під час проведення документальної перевірки позивача порушення діючого законодавства були зафіксовані у акті перевірки належним чином, їм надана відповідна правова оцінка, у зв'язку із чим позовні вимоги за своїм характером є необґрунтованими та безпідставними як нормативно, так і документально

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова була проведена документальної позапланової перевірки з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Електроспецтех»за період з.01.10.2010 року по 31.01.2011 року.

За наслідками перевірки було складено акт № 3505/182/25174770 від 22.08.2011 року, яким встановлено порушення позивача, а саме:

- 1. ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ „Підприємство "Локомотив" з постачальником товарів (робіт, послуг) ТОВ «Електроспецтех».

- 2. п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7, п.п. 7.4.4. та п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР „ Про податок на додану вартість" (втратив чинність з 01.01.2011р.), який відповідає п.201 А п. 201.5, п. 201,6, п.201.7, ст. 201, п. 198,4 та п. 198,3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-VI та зависило податковий кредит за рахунок відображення у складі податкового кредиту сум ПДВ по першій події (придбанням товарно-матеріальних цінностей або перерахування коштів) всього у сумі 61435 грн.

На підставі вище зазначеного акту перевірки керівником ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000191820 від 05.09.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 76793,75 грн. у тому числі за основним платежем 61435,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 15358,75 грн.

Суд зазначає, що підставою винесення оскарженого податкового повідомлення рішення є лист ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 19.04.2011р №3233/7/23-03-12, згідно якого направлено акт документальної невиїзної перевірки ТОВ «Електроспецтех»код 34689962 за період з 01.10.2010 по 30.11.2010 та за січень 2011 року, (акт перевірки від 01.06.2011р. № 1250/23-03-05/34689962) у відповідності до якого встановлено порушення:

1. неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді;

2. порушення ч. 1, 5 ст. 203, 215 , п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з зазначеними у додатках 1 та 2 до акту перевірки постачальниками та покупцями;

3. відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. З, ст. 4, ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року за «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями;

За місцем реєстрації ТОВ «Електроспецтех»та його посадові особи відсутні, про що складено акт про відсутність суб'єкта господарювання за юридичною /фактичним місцезнаходженням.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судом та не заперечувалось відповідачем по справі, між ТОВ «Підприємство «Локомотив»та ТОВ «Електроспецтех»було укладено договори, а саме: Договір СП-11 від 16.07.2010 p., Договір СП-16 від 06.12.2010 p., Договір СП-14 від 11.08.2010 p., Договір СП-14/1 від 11.08.2010 p., Договір СП-15 від 06.10.2010 року.

На підставі договорів у відповідності до приписів Закону України «Про податок на додану вартість»були виписані податкові накладні: № 2042 від 14.12.2010 p., № 2064 від 20.12.2010 p., № 1449 від 06.10.2010 p., № 1510 від 19.10.2010 p., №1556 від 26.10.2010року.

Підприємствами виконано зобов'язання по договорам, що підтверджено актами виконаних робіт, а саме: Акт № б/н від 14.12.2010 р., Акт №1 від 2012.2010 р., Акт від 30.12.2010 р., Акт № б/н від 06.10.2010 р., Акт № б/н від 19.10.2010 p., Акт № б/н від 26.10.2010 року.

Також суд зазначає, що розрахунки по даним договорам проведено, що підтверджується виписками по рахунках.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У відповідності до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Враховуючи, що визнаний відповідачем правочин між позивачем та ТОВ «Електроспецтех»на думку відповідача є нікчемним, суд зазначає, що оскільки правочин з якого виникло господарське зобов'язання укладені юридичними особами, проявом вини юридичної особи у договірних відносинах є виключно винні дії уповноважених органів та посадових осіб. Органи юридичних осіб формуються з фізичних осіб, а вина визначається як психічне ставлення особи до скоєного протиправного діяння та його наслідків. Отже за змістом ст. 92 ЦК України доведення умислу у діях юридичної особи можливе через доведення умислу у діях фізичних осіб, які діяли від імені юридичної особи.

Суд зазначає, що зміст спірних договорів не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів також вказаних доказів у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Відповідачем не надано доказів наявності притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб як позивача так і ТОВ «Електроспецтех»за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.

Суд зазначає , що доказів відсутності повноважень у посадової особи ТОВ «Електроспецтех» на підписання договору в момент його укладання суду відповідачем не надано.

Що стосується посилання відповідача на лист ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 19.04.2011р №3233/7/23-03-12, згідно якого направлено акт документальної невиїзної перевірки ТОВ «Електроспецтех»код 34689962 за період з 01.10.2010 по 30.11.2010 та за січень 2011 року, яким встановлено неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді та незнаходження ТОВ «Електроспецтех»за юридичною адресою, то вказані посилання відповідача є необґрунтованими оскільки у відповідності до вимог ст.. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, а отже не знаходження за юридичною адресою тощо не вказує на факт нікчемності укладених між позивачем та ТОВ «Електроспецтех»право чинів.

Крім цього суд зазначає, що згідно п.83.1 ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Суд зазначає, що викладені в акті судження відповідача в акті перевірки не ґрунтуються на жодному з визначених ст. 83 Податкового кодексу України джерел.

Так , підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації, ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні». Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно ст. 91 ЦК України Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Суд зазначає, що на час укладення угоди між позивачем та ТОВ «Електроспецтех»так і на час судового розгляду ТОВ «Електроспецтех»знаходиться в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а також був платником податку на додану вартість.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, мовлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з вище викладено суд приходить до висновку, що відповідачем не наведено та не надано доказів наявності підстав, з якими закон повязує настання наслідків нікчемності угоди передбачених ст. 215 ЦК України, а тому суд не може погодиться з висновком відповідача, що правочин укладений між позивачем та ТОВ «Електроспецтех»є нікчемними та суперечить інтересам держави та суспільства.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з і придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Підпунктом 7.2.4 п.7.2 ст.7 вказаного Закону визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники ПДВ.

Отже, виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку, що податкові накладні, які виписані ТОВ «Електроспецтех»на виконання договору є чинними, оскільки ТОВ «Електроспецтех» на час виконання угоди був платником ПДВ, а отже мав право видавати вище зазначені податкові накладні.

Згідно пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону "Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту."

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку, що оскаржене податкове повідомлення № 0000191820 від 05.09.2011 року винесено ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова з порушення норм чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст. 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Локомотив" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова № 0000191820 від 05.09.2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний" адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 14 жовтня 2011 року.

Суддя Спірідонов М.О.