Постанова № 18674072, 07.09.2011, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2011 р. Справа № 2a-1345/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Тимощука О.Л.

при секретарі Маковійчук С.М.,

за участю:

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представників відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості

до відповідача: Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську

про визнання протиправним та скасування рішення №0006532304 від 20.12.2010 р,-

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківське обласне державне обєднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (надалі по тексту позивач, також Івано-Франківське ОДОСЛГП) звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Івано-Франківську (надалі відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення №0006532304 від 20.12.2010 р., про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1004649,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами перевірки господарської одиниці магазину-складу, що належить позивачу по вул.Торгова,2 смт.Бурштино, Тячівський район, Закарпатська область, Державною податковою адміністрацією у Закарпатській області складено акт від 30.11.2010 року за №20279/09/15/23/00375409, в якому відображено виявлені порушення, а саме: п.п.1, 2 ст.3 п.1 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які полягали в реалізації позивачем горілчаних виробів власного виробництва на підставі прибуткових касових ордерів на загальну суму 200929,80 грн., без використання реєстратора розрахункових операцій та видачі відповідного розрахункового документа, внаслідок чого відповідачем винесено рішення №0006532304 від 20.12.2010 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1004649,00 грн. З висновками відповідача, що послужили підставою прийняття оскаржуваного рішення позивач не погоджується, оскільки оптова реалізація горілчаної продукції власного виробництва проводилась позивачем з окремого структурного підрозділу акцизного складу, який не був предметом перевірки згідно з актом перевірки і здійснював реалізацію вказаної продукції, в тому числі, частково в готівковій формі шляхом оформлення прибутково касових ордерів відповідно до норм Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004 року. А тому у відповідності до вимог п.1. ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»за наведених підстав, застосування реєстраторів розрахункових операцій при оптовому відпуску продукції власного виробництва з акцизного складу не вимагається.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених в заявленому адміністративному позові. Додатково пояснили суду, що приміщення магазину-складу та акцизного складу є двома структурними одиницями невідокремленого структурного підрозділу «Княгинин-Тячів», що знаходяться за однією адресою в двох відокремлених орендованих приміщеннях, відтак магазин-склад працює з використанням РРО, що підтверджується відповідними документами, а акцизний склад оптовий відпуск продукції власного виробництва за готівкові кошти оформляє на основі прибутково касових ордерів з видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку, а тому висновки перевіряючих є помилковими, а оскаржуване рішення таким, що підлягає скасуванню. Просили позов задовольнити повністю.

Представники відповідача проти позову заперечили з підстав, викладених в письмових запереченнях та доповненнях до них, головним чином мотивуючи правомірність прийнятого рішення тим, що позивач, згідно із даними ЄДРПОУ за КВЕД здійснює оптову та роздрібну торгівлю алкогольними та іншими напоями, відтак відноситься до підприємства торгівлі, а тому використання прибуткових касових ордерів при оптовому відпуску продукції власного виробництва суперечить вимогам чинного законодавства, зазначали, що приміщення магазин-складу та акцизного складу знаходяться в одному приміщенні, крім цього, з метою отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями структурним підрозділом «Княгинин-Тячів»позивач в квітні 2009 року подав заяву на видачу довідки про реєстрацію РРО щодо торгової площі 270 кв.м., що підтверджує реєстрацію РРО для здійснення роздрібної торгівлі саме в приміщенні 270 кв.м.. В судовому засіданні представники відповідача звернули увагу суду на наявність постанови Тячівського районного суду Закарпатської області, яка набрала законної сили, про притягнення до адміністративної відповідальності бухгалтера позивача за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що носить преюдиційне значення при вирішенні даної адміністративної справи. За наведених підстав просили в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши адміністративний позов, заслухавши представників сторін та пояснення свідків, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

У відповідності до вимог пункту 2 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»на підставі виданих направлень №23/1566 та №23/1567 від 19.11.2010 року старшими державними податковими ревізорами-інспекторами ДПА у Закарпатській області Маринцівським А.В. та Химинцем І.І. в період з 24.11.2010р. по 30.11.2010 р. проводилась перевірка господарської одиниці магазин-складу позивача, розташованого по АДРЕСА_1 в результаті якої виявлено порушення вимог пунктів 1, 2 статті 3 пункту 1 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: реалізація товару (горілчаних виробів) проводилась бухгалтером даного підприємства з складу за вищевказаною адресою із оформленням розрахункових операцій прибутковими касовими ордерами та веденням листів касової книги без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі відповідного розрахункового документа оптовим покупцям продукції, про що складено акт від 30.11.2010 року №20279/09/15/23/00375409 (Том №І, а.с.44,45). Перевіркою встановлено, що за період з 01.11.2010 р. по 26.11.2010 р., згідно з прибутковими касовими ордерами з №1307 по №1469 бухгалтером касиром прийнято в касу позивача 200929,80 грн., за реалізовану горілчану продукцію, проте вказані готівкові кошти через реєстратор розрахункових операцій не проводились та розрахункові документи не видавались (Том №ІІ, а.с.160), в результаті чого відповідачем, у відповідності до вимог п.1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»прийнято рішення №0006532304 (форми «С») про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1004649,00 грн., що становить пятикратний розмір отриманої позивачем суми готівкових коштів на підставі прибутково-касових ордерів.

З викладеними в акті перевірки висновками відповідача та доводами представників відповідача щодо правомірності прийняття оскаржуваного рішення суд не погоджується з наступних підстав.

Згідно із статутом Івано-Франківського ОДОСЛГП, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 30.12.2009 року №959 позивач створений з метою реалізації виробленої продукції, відтак основними напрямками діяльності позивача є виробництво та реалізація, в тому числі, горілок та лікеро-горілчаних виробів; спиртових настоїв і т.п. (Том №ІІ а.с.155-158).

Відповідно до ліцензії серії АБ №155820, виданої Департаментом з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів та Додатків до ліцензії, наявних в матеріалах справи, позивач провадить господарську діяльність з виробництва алкогольних напоїв (Том №І, а.с.67-75).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до наказу Івано-Франківського ОДОСЛГП №41 від 25.03.2009 року з 01 квітня 2009 року створено невідокремлений підрозділ в складі акцизного складу і магазин-складу з назвою «Княгинин-Тячів»(Том №І а.с.14). У звязку із створенням акцизного складу позивачем, відповідно до наказу №42 від 25.03.2009 року створено касу №2 підприємства для здійснення безготівкових та готівкових розрахунків (Том №І а.с.15).

Абзацами другим та третім, пункту 4.2. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України №637 від 15.12.2004р., передбачено, що кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів).

Відокремлені підрозділи підприємств, які проводять операції з приймання готівки за продану продукцію (товари, роботи, послуги) з оформленням її прибутковим касовим ордером, а також з видачі готівки на виплати, пов'язані з оплатою праці, виробничі (господарські) потреби, інші операції з оформленням їх видатковими касовими ордерами і відомостями, ведуть касову книгу.

З матеріалів справи вбачається, що вищевказаний підрозділ діє на підставі Положення, затвердженого позивачем 25.03.2009 р., створений для досягнення цілей статутної діяльності Позивача шляхом винесення своєї діяльності за межі власного місцезнаходження з метою додаткового територіального охоплення ринків збуту продукції власного виробництва. (Том № І, а.с.16-18).

В судовому засіданні встановлено, що згідно з наказом від 22.05.2009 року №197, у відповідності до наказу ДПА України від 14.05.2005 року №178, встановлено та забезпечено виконання Порядку роботи представників ДПІ у Тячівському районі на акцизному складі Івано-Франківського ОДОСЛП за адресою вул.Торгова, 2 с.Бурштино. Вказаний склад внесений до Єдиного державного реєстру місць зберігання оптових партій алкогольних напоїв, що підтверджується довідкою про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру Серія №015024 від 07.04.2009 року (запис № 07160109875).

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи позивачем 25.03.2009 року укладено первинний договір оренди основних засобів №2/ор з підприємством райспоживспілки Тячівський хлібокомбінат, згідно з яким позивач прийняв в строкове платне користування складське підвальне приміщення загальною площею 270 кв.м., та приміщення під офіс, загальною площею 9,8 кв.м. за адресою: вул.Торгова,2 в смт.Бурштино, Тячівський район Закарпатська область для оптової та роздрібної торгівлі лікеро-горілчаною продукцією.

В подальшому, позивачем укладено договір оренди нежитлових приміщень від 22.03.2010 року в новій редакції, згідно з яким Підприємство Тячівської райспоживспілки Тячівський хлібокомбінат передало, а позивач прийняв в строкове платне користування складське підвальне приміщення під акцизний склад корисною площею 270 кв.м.; приміщення під склад-магазин площею 50,1 кв.м., та приміщення під офіс площею 9,9 кв.м., розташовані на першому поверсі будівлі майнового комплексу за адресою: вул.Торгова,2 в смт.Бурштино, Тячівський район Закарпатська область. Загальна корисна площа орендованих приміщень складає 330 кв.м. (Том №ІІ а.с.165-169). Відповідність орендованих площ підтверджується копією технічного паспорту, виготовленого Тячівським районним підприємством БТІ 19.04.2009 р. (Том №ІІ, а.с.170-177).

На виконання вимог Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України № 614, від 01.12.2000р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 р. за № 107/5298, із змінами та доповненнями, позивачем здійснено реєстрацію реєстратора розрахункових операцій ЕРА 202.01, заводський №ЕЛ 1000 2010 та отримано реєстраційне посвідчення №0915009453 з відміткою для використання в господарській одиниці: «Структурний підрозділ «Княгинин-Тячів», магазин-склад»(Том №І, а.с.50).

Крім вищевказаного, дана обставина підтверджується Довідкою №8651/10/23-447/3907 від 29.03.2010 року, виданою позивачу заступником начальника ДПІ в м.Івано-Франківську про реєстрацію ЕККА ЕРА 202.01, заводський №ЕЛ 10002010 за адресою Закарпатська обл., Тячівський район, смт. Бурштино, вул.Торгова,2 структурний підрозділ «Княгинин-Тячів»магазин - склад, торгова площа 50,00 кв.м.( Том №ІІ, а.с.229).

В судовому засіданні встановлено, що на підставі виданої довідки позивач виготовив ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями через магазин-склад (Серія АР№218932 від 14.04.2010 року).

Відповідно до пункту 4.2. Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги) затвердженого наказом ДПА України № 614, від 01.12.2000р., РРО може застосовуватись тільки в тій господарській одиниці, назва та адреса якої зазначені в реєстраційному посвідченні, та у сфері застосування, визначеній Державним реєстром реєстраторів розрахункових операцій.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами до початку перевірки перевіряючими через магазин-склад придбано у позивача сорок пляшок горілки на загальну суму 770,40 грн., вказана розрахункова операція проведена через реєстратор розрахункових операцій з видачею касового чеку, встановленого зразка, що підтверджує факт реалізації позивачем алкогольної продукції через магазин-склад виключно з використанням РРО.

В ході допиту свідків: бухгалтера-касира ОСОБА_7, старшого державного податкового ревізора-інспектора І рангу відділу контролю за субєктами господарювання, що здійснюють розрахунки у готівковій формі ДПА у Закарпатській області Маринцівського А.В.; старшого державного податкового ревізора-інспектора ІІ рангу відділу контролю за субєктами господарювання, що здійснюють розрахунки у готівковій формі ДПА у Закарпатській області Химинця І.І., шляхом співставлення наданих показів, судом встановлено, що:

-приміщення магазин-складу та акцизного складу знаходяться в окремих приміщеннях;

-обєктом перевірки був магазин-склад, а не акцизний склад;

-приміщення магазин-складу перевіряючими під час перевірки оглянуто, проте приміщення акцизного складу не перевірялось (не оглядалось);

-відпуск продукції з магазин-складу здійснювався працівником-касиром;

-через структурний підрозділ "Княгинин-Тячів" відпускалась виключно продукція власного виробництва позивача;

-РРО та інші первинні бухгалтерські документи, в тому числі з акцизного складу, які були предметом перевірки, знаходились в офісному приміщенні (бухгалтерії), розташованому на першому поверсі орендованого приміщення, навпроти магазин-складу;

-в перший день перевірки 24.11.2010 року перевіряючими порушень не виявлено, проте 30.11.2010 року, при повторному візиті, останніми витребувано первинні документи, в тому числі прибутково-касові ордери акцизного складу, за результатами огляду яких, складено акт перевірки від 30.11.2010 року про виявлені порушення.

Згідно із пунктом 1 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються: при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Надавши підприємствам, установам і організаціям усіх форм власності, які здійснюють торгівлю продукцією власного виробництва та надають послуги з проведенням розрахунків у касах цих підприємств, установ, організацій, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, право здійснювати розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій та розрахункових книжок, Закон передбачив умову, яка б забезпечувала облік готівкових коштів, зобовязавши ці підприємства, установи, організації оформляти проведення розрахунків прибутковими і видатковими касовими ордерами та видавати відповідні квитанції, підписані і завірені печаткою у встановленому порядку.

Відповідно до розяснень ДПА України («Вісник податкової служби України», серпень 2001 р., № 31) у разі реалізації підприємством підакцизних товарів, які є продукцією власного виробництва, розрахунки за них можуть провадитися у касі підприємства з оформленням прибуткових та видаткових касових ордерів за умови, якщо реалізація цих товарів здійснюється не через торговельну мережу чи обєкти господарювання, які відносяться до підприємств торгівлі або громадського харчування.

Вищевказане тлумачення ДПА України пункту 1 статті 9 Закону та встановлені судом обставини спростовують доводи відповідача, в тому числі, про те, що позивач відноситься до підприємств торгівлі, оскільки посилання відповідача виключно на наявність серед інших видів економічної діяльності позивача (за КВЕД) «оптової та роздрібної торгівлі алкогольними та іншими напоями»не є тим доказом, який б заперечував встановлений судом факт спеціалізації позивача в галузі виробництва етилового спирту, горілчаних та лікеро-горілчаних виробів та їх подальшу оптову реалізацію через власну мережу акцизних складів.

У відповідності до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено та не підтверджено відповідними доказами факт приналежності позивача до підприємства торгівлі чи громадського харчування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства здійснювалась роздрібна реалізація алкогольних напоїв через магазин-склад з використанням РРО та оптова реалізація алкогольної продукції власного виробництва через акцизний склад на підставі прибутково-касових ордерів та товарно-транспортних накладних на переміщення алкогольних напоїв (Том №І а.с.80-250; том №ІІ а.с.1-154).

Аналогічна правова позиція викладена в рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема: Ухвала від 24.04.2008 року у справі №К-24963/06; Ухвала від 06.11.2007 року у справі №К-29946/06; Ухвала від 15.02.2007 року у справі №К-15704/06.

В судовому засіданні представник відповідача, серед доводів, що підтверджують законність оскаржуваного рішення, посилався на постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 24.12.2010 року про притягнення бухгалтера структурного підрозділу позивача - ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 85 грн. за порушення п.1, п.2 ст.3, п.1 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»як на обставину, що має преюдиційне значення при вирішенні даної адміністративної справи.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Із системного аналізу вказаної частини статті можна дійти висновку, що обставини, встановлені відповідним судовим рішенням, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи лише за умови, що в ній беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини. Тобто, в разі якщо сторона чи третя особа заперечує проти таких обставин, то суд повинен переконатися у тому, що така сторона чи третя особа брала участь у справі, рішення у якій є преюдиційним (обовязковим для врахування). Якщо ж не брала участі, то суд повинен їй надати можливість спростувати такі обставини з посиланням на докази і може не застосовувати правила вищенаведеної частини статті.

В судовому засіданні при дачі показів свідок ОСОБА_7, повідомила суду, що в судове засідання в справі про притягнення її до адміністративної відповідальності не зявлялась, так як попередньо перевіряючі пояснили їй, що штраф в будь-якому випадку їй необхідно буде сплатити, а оскільки розмір застосованого адміністративного стягнення був незначний, вирішила не йти на конфронтацію з представниками контролюючих органів та сплатити штраф в розмірі 85,00 грн., водночас не надаючи правової оцінки наслідкам своїх дій.

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З огляду на вищевказане суд зазначає, що преюдиційне значення мають не правові висновки суду, а обставини (факти), встановлені судом в іншій справі.

Оскільки справа про адміністративне правопорушення розглянута судом на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 30.11.2010 року за №731 та акту перевірки від 30.11.2010 року (№ бланку 007629) без участі бухгалтера ОСОБА_7, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з незалежних від нього причин, був позбавлений можливості встановити обставини та надати їм належну правову оцінку, а тому висновки суду про наявність в діях посадової особи позивача складу адміністративного правопорушення не ґрунтувались на обставинах, що досліджені і встановлені судом в ході розгляду та вирішення даної адміністративної справи, саме встановлення яких носить преюдиційний характер при вирішенні питання про правомірність оскаржуваного рішення №0006532304 від 20.12.2010 р.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наведених обставин та вказаних правових норм суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийняте з порушенням вимог чинного законодавства без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Івано - Франківську про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006532304 від 20.12.2010 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя:/підпис/Тимощук О.Л.

Постанова складена в повному обсязі 12.09.2011 року.