Постанова № 18673011, 04.10.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2011 р. Справа № 2/214-НМ

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Савченко Г.І.

судді Грязнов В.В. , судді Мельник О.В. при секретарі судового засідання Новак Р.А.

за участю представників сторін:

Від позивача - представник ОСОБА_1 дов.№41/61 від 20.12.2010 року

Від відповідача - арбітражний керуючий Вознякевич Н.І.

Від третьої особи - не з"явився

Від органу прокуратури - Зайчук І.П., посв.№65

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційні скарги відповідача Приватного підприємства "Виробничо-комерційної фірми "Геліос" та третьої особи на стороні відповідача Приватного підприємства "Авест-А" на рішення господарського суду Житомирської області від 14.05.09 р. у справі № 2/214-НМ (суддя Тимошенко О.М.).

за позовом Адміністрація Державної прикордонної служби України

до Приватного підприємства "Виробничо-комерційної фірми "Геліос"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватного підприємства "Авест-А"

за участю прокуратури Житомирської області

про визнання права спільної часткової власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 14 травня 2009 року у справі № 2/214-НМ позов задоволено частково.

Визнано за Адміністрацією Державної прикордонної служби України (01034, м.Київ, вул.Володимирська,26; код 00034039) право спільної часткової власності на матеріали та обладнання, які були використані в процесі будівництва об'єкта незавершеного будівництвом житлового будинку по вул.Народицькій,20 у м.Житомирі на загальну суму 3938239,40грн. В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Геліос" (04071, м.Київ, вул.Межигірська,56, оф.3; код 22049099) на користь Адміністрації Державної прикордонної служби України (01034, м.Київ, вул.Володимирська,26; код 00034039) - 77,27 грн. витрат на оплату державного мита, 107,27грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду Відповідач Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Геліос" подав апеляційну скаргу. Просить його скасувати.

В апеляційній скарзі, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не повно з"ясував обставини, що мають істотне значення для справи.

Зокрема, місцевий господарський суд зазначив, що сума інвестування становить 548 400 грн. 06 коп.. Позивач прийняв квартири на суму 467066 грн. 90 коп.. Однак не враховано, що різниця становить 81333 грн. 16 коп..

Скаржник посилається на недоведеність місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

А саме:

Господарський суд встановив у своєму рішенні, що грошові кошти та матеріали, які були надані Позивачем в повному обсязі пішли на будівництво житлового будинку. Проте, таке твердження є невірним, так як:

Відповідно до відповіді міськвиконкому та доданих до них документів, яку було надано на запит ліквідатора ПП «ВКФ «Геліос», незавершене будівництво житлового будинку за період будівництва виконано будівельні роботи такі як: підземна чатина будинку, виконанні внутрішні та наружні стіни 10,5 поверхів, перегородки, площадки, огородження сход тощо. Вищезазначене підтверджується актом про перевірку стану незавершеного будівництва 16 поверхового монолітного будинку (копія додається).

Ліквідатором в процедурі банкрутство було замовлено оцінку незавершеного будівництва. Відповідно до звіту про оцінку стан незавершеного будівництва ідентичний стану в 2001 році (копія додається).

Таким чином, сума у розмірі практично в 4000000,00 гривень не пішла на будівництво вищезазначеного будинку.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 13.06.2002 року Відповідачу дозволено укладати угоди з підприємствами, які приймають дольову участь в провадженні будівництва.

Таким чином, постає питання, яким чином договір про інвестування міг укладатись між Позивачем та Відповідачем у 2001 році, коли тільки 13.06.2002 року Відповідач провів всі розрахунки із дольовиками, та прийняв обєкт незавершеного будівництва на баланс, а виконком в свою чергу дозволив продовжувати будівництво.

Відповідно до акту державного контрольно-ревізійного управління в Житомирський області було встановлено, що отримані від Позивача товарно-матеріальні цінності Відповідач не використовував для закінчення будівництва житлового будинку, так як за договором купівлі-продажу від 25.12.2002 року передав їх ТОВ «КиївПром»в сумі 2107455,00 гривень по цінам передачі інвестора.

Крім того цією ж перевіркою було встановлено, що грошові кошти у розмірі 1502383,00 гривень, які надійшли на поточний рахунок Відповідача були витрачені Відповідачем на оплату робіт по договорам підряду, а не на оплату матеріалів та обладнання.

Отже, з огляду на вищезазначене можна зробити висновок, що Відповідач не витратив жодної копійки Позивача на обладнання та матеріали, за рахунок яких повинен був збудуватись житловий будинок.

Більш того, ліквідатору від бувшого керівництва було надано копії векселя, акту прийому-передачі векселя від Відповідача до ТОВ «Київпром»на суму 2012810,00, та акт прийому-передачі від 28.12.2002 року площі незавершеного будівництва у розмірі 1578,675 м. кв. на загальну суму 2012810,63 грн.

Вважає, що державні кошти та матеріальні цінності, які надійшли для будівництва житлового будинку не пішли на таке будівництво, а були витраченні на інші цілі.

Скаржник вважає, що сплив строк позовної давності в 2006 році, оскільки договір укладався 14.08.2001 року, а матеріальні цінності та кошти були передані відповідачу у 2002 році.

Крім того, скаржник вважає, що судом не може бути визнано право власності, оскільки будівництво незавершене, тобто не створена нова річ.

В судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду відповідач підтримує доводи апеляційної скарги. Просить відкласти розгляд справи, для додаткового ознайомлення з матеріалами справи.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство "Авест-А" подав апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду. Просить його скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

Посилається на те, що справа розглянута без його участі. Також вказує, що спірний будинок належить йому на праві приватної власності.

В судове засідання Рівненського апеляційного господарського суду представник третьої особи не з"явився. В установленому порядку був повідомлений про час і місце судового засідання.

Матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без його участі.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, арбітражний керуючий (ліквідатор) підприємства "Геліос" Вознякевич Н.І., не надав доказів що попередній ліквідатор не передав йому матеріалів справи. Останній знайомився з матеріалами справи у Рівненському апеляційному господарському суді 30.09.2011 року. Будь-яких нових документів до матеріалів справи не залучалось.

Ухвали Рівненського апеляційного господарського суду надсилались відповідачеві за адресами вказаними у позовній заяві та апеляційній скарзі.

Позивач та представник прокуратури заперечують доводи апелянтів. Просять рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Дослідивши докази у справі Рівненський апеляційний господарський суд встановив.

14 серпня 2001 року між Державним комітетом у справах охорони державного кордону України (правонаступником якого згідно Указу Президента України від 04.08.03р. №797/2003 є Адміністрація Державної прикордонної служби України) (інвестор) (позивач) та Приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма Теліос" (замовник) (відповідач), був укладений інвестиційний договір №9/2001 предметом якого є інвестування коштами та матеріальними активами будівництва житла у містах Києві і Житомирі, Київській та Житомирській областях для забезпечення житлом безквартирних військовослужбовців Прикордонних військ України та членів їх сімей (а.с.9-12 т.1).

14.08.2001 сторони уклали додаткову угоду до договору №1 на інвестування будівництва 44 квартирного, монолітного, 10-ти поверхового житлового будинку по вул.Ватутіна,52 в м.Житомирі, відповідно до умов якої передбачено інвестування матеріальних активів позивача в сумі 3563295,00грн. в будівництво вказаного житлового будинку та передача відповідачем позивачу у цьому будинку 40 квартир загальною площею 3007 м2 по ціні 1185грн. за м2 на загальну суму 3563295грн. (а.с.13-15 т.1).

Додатковою угодою №2/104 від 17.12.02р. до інвестиційного договору №9/2001 сторони уточнили, що предметом додаткової угоди №1 від 14.08.01 є інвестування матеріальних активів позивача в сумі 3846993,75грн. в будівництво 44 квартирного, монолітного, 10-ти поверхового житлового будинку по вул.Ватутіна,52 в м.Житомирі, та передача позивачу відповідачем 39 квартир в цьому будинку загальною площею 3095,13грн. по ціні 1275грн. за 1 м2 загальної площі квартир на загальну суму 3846933,75 грн. (а.с.18-19 т.1).

Згідно довідки виконкому Житомирської міської ради №15/3019 від 06.05.09р. (а.с.77 т.1), адреса незакінченого будівництвом житлового будинку по вул.Ватутіна,52 змінилась на адресу вул.Народицька,20.

Крім того, 14.08.01р. була укладена додаткова угода №2 до інвестиційного договору №9/2001, на інвестування будівництва житлового будинку по вул.Щорса,153а в м.Житомирі, предметом якої є інвестування матеріальних активів позивача в сумі 548400,06 грн. (а.с.16 т.1).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов інвестиційного договору та додаткових угод позивач провів інвестування у будівництво на загальну суму 4405306,30 грн. перерахувати відповідачу кошти в сумі 1468322,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №312 від 29.11.02р. на суму 503322,00 грн., №315 від 11.12.02р. на суму 350000,00грн., №323 від 20.12.02р. на суму 500000,00 грн., №337 від 28.12.02р. на суму 115000,00 грн.(а.с.29-32 т.1) та передавши згідно актів приймання-передачі матеріальні цінності на суму 2936984,30 грн. (а.с.21-27 т.1).

На виконання умов договору позивачу передано 8 квартир, які знаходяться у м.Житомирі по вул.Щорса,153а загальною площею 391,88 м2 на суму 467066,90 грн.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків, який підписаний сторонами та скріплений печатками, станом на 1 січня 2003 рік заборгованість ПП "ВКФТеліос" за інвестиційним договором та додатковими угодами 3938239,40 грн. (а.с.37 т.1).

Давши оцінку доказам у справі, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Апелянтами не спростовані ті обставини, що на виконання умов інвестиційного договору Позивач провів інвестування у будівництво.

В процесі розгляду апеляційних скарг Житомирським апеляційним господарським судом призначалась судова будівельно-технічна експертиза.

На вирішення будівельно-технічної експертизи поставлено наступне питання:

1)Визначити частку Адміністрації Державної прикордонної служби України, м.Київ у незавершеному будівництвом житловому будинку по вул.Народицькій, 20 у м. Житомирі;

2) Визначити вартість незавершеного будівництвом житлового будинку по вул.Народицькій, 20 у м.Житомирі на дату проведення експертизи.

Відповідно до висновку експерта №383 від 17 серпня 2011 року Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (Житомирське відділення):

1.Частка Адміністрації Державної прикордонної служби України визначено п. 1.1 додаткової угоди №2/104 до інвестиційного договору №9/2001-1 від 14 серпня 2001 року, та становить 39 (тридцять дев'ять) квартир загальною площею 3017,25 кв. м., в 44-х квартирному монолітному 10 поверховому житловому будинку по вул. Народицька, 20 в м. Житомирі, в тому числі:

- дві п'ятикімнатних квартири загальною площею 304,68 кв. м, житловою площею 156,84 кв. м, на суму 388 467,0 грн.;

- тридцять шість трикімнатних квартир загальною площею 2670,3 кв.м, житловою площею 1575,64 кв. м, на суму 3 404 632,50 грн.;

- одну однокімнатну квартиру загальною площею 42,27 кв.м, житловою площею 18,64 кв. м, на суму 53 894,25 грн.

На час проведення дослідження житловий будинок по вул. Народицька, буд. №20 (двадцять) в м. Житомирі незакінчений будівництвом.

2. Дійсна (ринкова) вартість об'єкта дослідження, незакінченого будівництвом 10-ти поверхового 44-х квартирного житлового будинку, що знаходиться в місті Житомирі по вулиці Народицькій, буд. №20 (двадцять), в цінах станом на момент проведення дослідження, становить, з урахуванням даних наведених в матеріалах справи №2/214-НМ, 3093774 (три мільйона дев'яносто три тисячі сімсот сімдесят чотири) гривні без урахування ПДВ.

Вказаний висновок не суперечить висновку місцевого господарського суду.

Висновок експерта відповідає обставинам справи та чинному законодавству.

В зазначеному висновку, у тому числі, визначено, що при обрахуванні вартості будівництва витратним методом його вартість складає 4012823 грн., (стор.34 висновку експерта). З урахуванням викладеного та матеріалів справи, які підтверджують витрати Адміністрації Державної прикордонної служби України на будівництво житлового будинку по вул. Народницькій, 20 у м.Житомирі, вартість частки Держприкордонслужби підтверджується в розмірі 3 938 239,40 грн.

Предметом позову є визнання за позивачем права спільної часткової власності на матеріали та обладнання, які були використані в процесі будівництва об'єкта незавершеного будівництвом житлового будинку по вул.Народицькій,20 у м.Житомирі на загальну суму 4332063,34 грн., з яких 393823,94 грн. пені.

Тому посилання відповідача на судове рішення про неможливість визнання за позивачем права власності на незавершене будівництво, як на підставу звільнення від доказування при вирішенні цього спору не приймається до уваги, оскільки різні предмети спору.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За ст.356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ст.331 ч.3 ЦК України, до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Як встановлено судом, відповідач намагався відчужити об'єкт незавершеного будівництва вцілому, в якому є частка позивача, тобто такими діями відповідач не визнавав права власності позивача на його частку.

14.05.07 року укладено договір купівлі продажу, за яким ПП ВКФ "Геліос" (відповідач) продав, а ПП "Авест-А" (третя особа) купило об'єкт незавершеного будівництвом 10-ти поверхового житлового будинку, що розташований за адресою: м.Житомир, вул.Народицька, 20. (а.с.55)

В зв'язку з тим, що вказаний договір не був нотаріально посвідчений Корольовським районним судом м.Житомира 21.11.08р. прийнято рішення, яким визнано цей договір дійсним.

Однак ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 05.02.09р. рішення районного суду скасоване а провадження у справі закрито.

Таким чином вказаний договір від 14.05.07р. є нікчемним відповідно до ст.219 ч.1 ЦК України, а тому відповідно до ст.216 ч.1 ЦК України не створює юридичних наслідків.

Тому право Позивача порушено 14.05.2007 року коли відповідач намагався продати третій особі об"єкт незавершеного будівництва.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом 30 жовтня 2008 року. Отже строк позовної давності не пропущений.

Інвестиційний договір та додаткові угоди до нього відповідають статтям 1,4,7 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Місцевий господарський суд відмовив в позові в частині визнання за ним права власності на кошти в сумі 393823 грн. 94 коп.. Такий висновок місцевого господарського суду відповідає обставинам справи та чинному законодавству, оскільки вказана сума є пенею за невиконання зобов"язання по будівництву та введення будівлі в експлуатацію. Пеня не є інвестицією у будівництво.

Таким чином, місцевим господарським судом повно з"ясовані обставини справи, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи.

Місцевим господарським судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального.

Рівненським апеляційним господарським судом приймається до уваги та обставина, що ухвалою господарського суду Житомирської області від 06 квітня 2009 року відкладався розгляд справи на 14 травня 2009 року (прийняття рішення).

На зворотній стороні ухвали наявна відмітка про направлення сторонам та третій особі ухвали. Таким чином третя особа про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Відповідно до ст.103 ГПК України апеляційна інстанція не наділена повноваженнями направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Тому вимога апелянта третьої особи не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги відповідача Приватного підприємства "Виробничо-комерційної фірми "Геліос" та третьої особи на стороні відповідача Приватного підприємства "Авест-А" на рішення господарського суду Житомирської області від 14 травня 2009 року по справі №2/214-НМ залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 14 травня 2009 року по справі №2/214-НМ залишити без змін.

3. Матеріали справи №2/214-НМ повернути в господарський суд Житомирської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

01-12/13712/11