Постанова № 18673008, 03.10.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"03" жовтня 2011 р. Справа № 5019/1334/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Маціщук А.В. , суддя Гулова А.Г. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Діжурко І.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Державного підприємства "Одеська залізниця"

на рішення господарського суду Рівненської області від 03.08.2011 р.

у справі № 5019/1134/11 (суддя Мамченко Ю.А.)

за позовом Державного підприємства "Одеська залізниця"

до Державного підприємства "Березнівське лісове господарство"

про стягнення в сумі 29605 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 03.08.2011 р. у справі №5019/1134/11 відмовлено в задоволенні позову Державного підприємства "Одеська залізниця" до Державного підприємства "Березнівське лісове господарство" про стягнення в сумі 29605 грн. 00 коп.

Приймаючи вищезазначене рішення, місцевий суд виходив з того, що 01.02.2011 року ДП «Березнівське лісове господарство»згідно накладної №35140532 зі станції Малинськ Львівської залізниці був відправлений вагон №68804244 з вантажем «пиловник сосновий»масою 57000 кг., станція призначення Одеса-Пересип Одеської залізниці. Маса вантажу визначалась умовно згідно обміру по кубатурі у відповідності пункту 9 Правил приймання вантажів затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року за №644.

Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №457 від 06.04.1998 року, залізниця має право періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у залізничній накладній.

03.02.2011 року станцією Здолбунів Львівської залізниці було складено акт загальної форми №288, яким засвідчено, що по прибуттю поїзда і одночасному зважуванні на електронних тензометричних динамічних вагах виявлено, вага у вагоні № 68804244 брутто 80600 кг., нетто по документу 57000 кг. тара вагона з документа 20900 кг., що більше зазначеної в накладній маси на 2700 кг., але не більше вантажопідємності вагона.

Пунктом 8 Правил видачі вантажів передбачено, що оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної й дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Судом першої інстанції також було враховано й те, що 10.02.2011 року також був складений Акт загальної форми № 010А/С про переважування вагона № 68804244 в складі іншої комісії «ДСМ Марченко М.И., ЗТК Коврова Н.Ф. ПР - сд Шер Е.Н.».10.02 2011 року був складений комерційний акт серії АА № 055232/3 в розділі Д якого вказано, «згідно акту загальної форми №288 та телеграми №80 ст.Здолбунів, здійснена комісійна перевірка маси вантажу. В документі зазначено: вантаж розміщено в 2 штабеля, вага нетто 57000 кг. (згідно з накладної маса визначена за обміром). При перевірці виявлено: вагон №68804244 навантаження 23 штабеля, без маркування, тара з бруса 20900 кг. Під час зважування на 100 тензометричних вагонних вагах ТОВ «Продовольча компанія АМ»повірка - 03.08.10 року, контроль придатності 03.02.11 року виявлено: маса брутто - 80600 кг.. Після зважування тари порожнього вагону встановлено тара-20900кг., маса вантажу нетто - 59700кг., що на 2700 кг більше ніж в документі. Надлишок вантажу - 2700 кг. вивантажено на відкриту площадку вантажоодержувача ТОВ «Продовольча компанія АМ». Зважування завантаженого вагону №68804244, вивантаження, зважування порожнього вагону здійснено в присутності ДСЗК ОСОБА_3, директора ТОВ «Продовольча компанія АМ»Вакс М.3., прийомоздавальник ОСОБА_2». Склад комісії вказаний в розділі Д комерційного акта серії АА № 055232/3 не відповідає складу комісій акту загальної форми № 010А/С про переважування вагона №68804244.

В обгрунтування своїх висновків, судом також було враховано й той факт, що 10.02.2011 року було проведено тільки зважування і не проведено перевірку кількості вантажу так як це передбачено пунктом 22 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року, №644, відповідно до вимог якого, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення, маса вантажу відправником визначена за обміром умовно у відповідності до пункту 9 Правил приймання вантажів, маса лісоматеріалів і дров визначається відправником умовно, згідно обміру по кубатурі.

Місцевий суд зазначає, що видача вантажу зроблена з порушенням пункту 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної й дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування., складання комерційного акту проведено з порушенням термінів зазначених в пункті 4 Правил складання комерційних актів, «Комерційні акти складаються: на місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу», та Пункту 5 Правил складання комерційних актів «У разі перевірки маси тари вагона не тим приймальником-здавачем (прийомоздавальником), який брав участь у зважуванні вагона з вантажем, в розділі «Д»комерційного акта зазначається прізвища прийомоздавальника, який брав участь у зважуванні вагона з вантажем і прийомоздавальника, який брав участь у зважуванні порожнього вагона. Акт підписується прийомоздавальником, який перевіряв тару вагона».

Комерційний акт серії АА № 055230/1 підписаний прийомоздавачем ОСОБА_1, який не брав участі в комісії відображеній в розділі Д даного комерційного акта.

Відповідно до останнього абзацу пункту 3.3 Роз'яснення президії Вищого господарського суду від 29.05.2002 року за №04-5/601, (із змінами і доповненнями, внесеними рекомендацією президії Вищого господарського суду від 29.09.2008 року №04-5/225) відповідно до статті 43 ГПК України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку, що комерційний акт є тільки одним з доказів, який господарський суд оцінює у сукупності з усіма іншими доказами зі справи.

Зокрема, комерційний акт може оцінюватися як такий, що не має сили доказу, якщо він не відповідає фактичним обставинам: наприклад, комерційний акт констатує, що недостачу вантажу встановлено на попутній станції, однак, на зворотному боці накладної відсутня відмітка про складений на попутній станції комерційний акт та не перевірено стан вантажу на станції призначення, як це передбачено Правилами складання актів.

Відповідно до вказівки Укрзалізниці від 13.05.02 року за №ЦЗМ-8-1158, останній абзац п.3 щодо порядку оформлення та стягнення штрафів за ст. 122 Статуту залізниць України, слідує, що штраф стягується у порядку зазначеному в п.2, тільки у разі завантаження вагону (контейнера) понад його вантажопідйомність, чого немає в даному випадку.

З огляду на вказане, місцевий господарський суд зауважує, що відомості, наведені позивачем в комерційному акті, не можуть бути визнані такими, що беззаперечно підтверджують факт порушення вантажовідправником вимог чинного законодавства стосовно оформлення перевізних документів, оскільки вони не відповідають обставинам справи.

Місцевим господарським судом зроблено висновок, що позивачем не надано документів, які підтверджують результати комісійного зважування та видачу вантажу з зазначенням результатів зважування на статичній вазі, не надано залізничну накладну з відмітками про складання актів, видачу вантажу та видачу надлишку вантажу та як підтвердження укладання двохсторонньої письмової угоди на перевезення вантажу. Відповідно нарахування штрафних санкцій позивачем є безпідставним, з огляду на що в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, позивач - Державне підприємство "Одеська залізниця" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 03.08.2011 р. у справі №5019/1134/11 та прийняти нове, яким задоволити позов в повному обсязі.

Апелянт вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також висновки суду викладені у рішенні не відповідають фактичним обставинам справи.

На підтвердження своїх доводів скаржник вказує наступне.

З приводу висновку суду, що акт загальної форми № 010А/С від 10.02.11р. свідчить про переваження вагону № 68804244 та склад комісії, зазначений в акті не відповідає складу комісії, зазначеній у розділі «Д»комерційного акту серія АА № 055232/3., то скаржник звертає увагу на те, що акт загальної форми № 010А/С від 10.02.11 був складений на підставі підпункту 11 п. З Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.02 № 334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.02 за № 567/6855, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності: в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акту.

Окрім того, норми чинних Правил складання актів, не містять вимоги про те, що посадові особи, якими було складено комерційний акт, повинні приймати участь у складанні будь-яких інших документів, які будуть складені на підставі комерційного акту.

Разом з тим, відповідно до п. 22 Правил видачі вантажів, передбачено, що “Перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення”.

Відповідно до дорожньої відомості №35140532 маса вантажу була визначена вантажовідправником умовно.

При складанні комерційного акту серія АА № 055232/3 маса вантажу була визначена за допомогою 100-тонних тензометричних вагонних ваг ТОВ «Провольча компанія АМ».

Апелянт вказує, що поняття “як правило” не виключає можливості визначення маси вантажу на станції призначення інших способом ніж той, що було застосовано на станції відправлення.

У зв'язку з тим, що вантаж - “пиловник совновий”є нетиповим вантажем для станції Одеса-Пересип, яка спеціалізується на видачі наливних вантажів, а тому на станції відсутні працівники та ваговимірювальна техніка для визначення маси вантажу умовним способом.

Також п. 3.18 Роз'яснення Президії Вищого Господарського Суду України від 29.09.08 № 04-5/225 “Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею”роз'яснюється, що пункт 22 Правил видачі вантажів передбачає, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. При цьому, зважування вагону з вантажем на станції відправлення на 200-тонних електронних вагах, а при видачі на станції призначення на 100-150-тонних вагонних вагах або навпаки не є порушенням способу визначення маси вантажу.

Таким чином, визначення маси вантажу у вагоні № 68804244 зважуванням на 100-тонних тензометричних вагонних ваг ТОВ «Провольча компанія АМ»не є порушенням п. 22 Правил видачі вантажів.

Окрім того, господарським судом Рівненської області не було застосовано п. 10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.02 № 334 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.07.02 за № 567/6855, через, що судом зроблений висновок, що суперечить зазначеним нормам, а саме, що комерційний акт серії АА № 055232/3 підписаний прийомоздавачем ОСОБА_2, яка не брала участі в комісії відображеній у розділі «Д»комерційного акту.

Скаржник звертає увагу на те, що комерційний акт підписаний начальником станції Одеса-Пересип, прийомоздавальником ОСОБА_2, начальником вантажного району Марченко М.І., станцією Одеса-Пересип були суворо виконані вимоги п. 10 Правил складання актів.

Судом також не було застосовано норми матеріального права ст. 122 Статуту залізниць України через застосування вказівки Укрзалізниці від 13.05.02р. за № ЦЗМ-8-1158. Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. N457, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Таким чином, ст. 122 Статуту залізниць України не пов'язує застосування штрафу з навантаженням вагону лише понад його вантажопідйомність, штраф підлягає застосуванню за факт зазначення вантажовідправником у накладній неправильної маси вантажу.

У зв'язку з тим, що Статут залізниць України не передбачає право Укрзалізниці надавати роз'яснення щодо застосування Статуту, суд безпідставно посилається на вказівку Укрзалізниці від 13.05.02р. за № ЦЗМ-8-1158.

Апелянт стверджує, що судом були порушені норми процесуального права - ст. 43 ГПК України, що виразилося у тому, що комерційний акт АА № 055232/3 та дорожня відомість №35140532 були відхилені судом без наведення правового обґрунтування, що призвело до порушення вимог ст. 4-2 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відносно ненадання суду накладної з відмітками про складання актів та видачу надлишку вантажу, скаржник зазначає, що відповідно до п. 1.1, 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 863/5084: “1.1. На кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.98 N 460 "Про затвердження бланків перевізних документів". Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом.

Відповідно до п. 7 Правил видачі вантажів, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00р. № 644 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.00р. за № 862/5083, вантаж разом з накладною видається на станції призначення одержувачу, зазначеному в накладній, після внесення ним усіх належних залізниці платежів. Видача імпортних вантажів провадиться після митного оформлення.

Таким чином, ДП «Одеська залізниця»не мала об'єктивної можливості надати накладні на огляд суду через те, що вони разом із вантажем були видані одержувачу - ТОВ «Продовольча компанія АМ», проте на доведення своєї правової позиції ДП «Одеська залізниця» до позовної заяви додала завірені копії дорожньої відомості № 35140532 з відмітками про видачу вантажу одержувачу, а у судове засідання 13.07.11 представником Одеської залізниці на виконання ухвали суду безпосередньо були надані для огляду оригінали документів.

Відносно відмітки про видачу надлишку вантажу, апелянт вказує, що відповідно до абз. 3 п. 4.3 Розділу “Маса вантажу” Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26 березня 2009 року N317 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 квітня 2009р. за N340/16356, якщо під час перевезення виявлено завантаження вагона понад його вантажопідйомність, то надлишок вантажу вивантажується і досилається за призначенням зі стягненням з одержувача (за експортний вантаж з відправника) плати за всю відстань перевезення залізницями України як за самостійну відправку на загальних підставах.

Враховуючи, що вантажопідйомність вагону № 68804244 відповідно до дорожньої відомості № 35140532 становить 71 тонн та маса вантажу з урахуванням надлишку становить 59700 тобто, маса вантажу з урахуванням надлишку не перевищувала його вантажопідйомності.

З огляду на вказане, скаржник наголошує, що надлишок вантажу з вагону вивантажений не був, тому відмітки у накладній про результати вивантаження надлишків вантажу відсутні.

Враховуючи викладені вище аргументи на підтвердження своєї позиції, апелянт вважає, що рішення суду першої інтанції суперечить нормам закону, тому останнє слід скасувати.

В свою чергу, від відповідача - Державного підприємства "Березнівське лісове господарство" надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить залишити рішення місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підтвердження своєї позиції відповідач вказує наступне.

Позивачем не надано документів, що підтверджують результати комісійного зважування та видачу вантажу з зазначенням результатів зважування на статичній вазі, не надано залізничну накладну з відмітками про складання актів, видачу вантажу та видачу надлишку вантажу та як підтвердження укладання двохсторонньої письмової угоди на перевезення вантажу.

Також, як зазначає відповідач, позивачем не зазначено порушень, передбачених ст. 118 Статуту залізниць України.

Разом з тим, відповідач звертає увагу на те, що після переважування вагону № 68804244 на станції Здолбунів Державним територіальним об'єднанням «Львівська залізниця»в особі відокремленого підрозділу «Рівненської дирекції залізничних перевезень»по накопичувальній картці № 05040058 від 05.04.2011р. через ЄТехПД з рахунку лісгоспу були зняті кошти за недобір тарифу в сумі 284.00 грн. Докази суду надавались і до матеріалів справи долучені. Однак ДП «Одеська залізниця»своїм позовом та скаргою вимагає від ДП «Березнівське лісове господарство»подвійної оплати, що не допускається.

Відповідач стверджує, що рішення місцевого суду винесено із додержанням процесуальних та матеріальних норм права, на основі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. З підстав зазначених у відзиві просить залишити оскаржуване рішення без змін.

3 жовтня 2011 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник Державного підприємства "Березнівське лісове господарство" заявив, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Представник Державного підприємства "Одеська залізниця" в судовое засідання не з'явився.

Враховуючи приписи ст.ст.101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштове повідомлення, направлене Державному підприємству "Одеська залізниця", та реєстр Рівненського апеляційного господарського суду на відправку рекомендованої кореспонденції від 22.09.2011р. (а.с. 85-86), колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника однієї із сторін.

Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення місцевого суду слід скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити з наступних підстав.

Судом встановлено, 01.02.2011 року ДП «Березнівське лісове господарство»згідно накладної №35140532 зі станції Малинськ Львівської залізниці був відправлений вагон №68804244 з вантажем «пиловник сосновий»масою 57000 кг., станція призначення Одеса-Пересип Одеської залізниці. Маса вантажу визначалась умовно згідно обміру по кубатурі у відповідності пункту 9 Правил приймання вантажів затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року за №644.

Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 року вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

03.02.2011 року станцією Здолбунів Львівської залізниці було складено акт загальної форми №288, яким засвідчено, що по прибуттю поїзда і одночасному зважуванні на електронних тензометричних динамічних вагах виявлено, вага у вагоні № 68804244 брутто 80600 кг., нетто по документу 57000 кг. тара вагона з документа 20900 кг., що більше зазначеної в накладній маси на 2700 кг., але не більше вантажопідємності вагона.

Відповідно до календарного штампу станції Одеса - Пересип в графі 5 накладної №35140532 вагон № 68804244 прибув на станцію 06.02.11р. поїздом 3630 13 годин.

Відповідно до пункту 8 Правил видачі вантажу, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем у відповідній графі накладної й дорожньої відомості. Датою фактичної видачі ватажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування. В залізничній накладній відсутня відмітка про видачу вантажу. В той же час ні вантажоотримувач ні відповідач не заперечують про його доставку та оримання.

10.02.2011 року також був складений Акт загальної форми № 010А/С про переважування вагона № 68804244 в складі іншої комісії «ДСМ Марченко М.И., ЗТК Коврова Н.Ф. ПР - сд Шер Е.Н.». Копії актів додаються.

10.02.2011 року був складений комерційний акт серії АА № 055232/3 в розділі Д якого вказано, «згідно акту загальної форми №288 та телеграми №80 ст.Здолбунів, здійснена комісійна перевірка маси вантажу. В документі зазначено: вантаж розміщенов 2 штабеля, вага нетто 57000 кг. (згідно з накладної маса визначена за обміром). При перевірці виявлено: вагон №68804244 навантаження 23 штабеля, без маркування, тара з бруса 20900 кг. Під час зважування на 100 тензометричних вагонних вагах ТОВ «Продовольча компанія АМ»повірка - 03.08.10 року, контроль придатності 03.02.11 року виявлено: маса брутто - 80600 кг.. Після зважування тари порожнього вагону встановлено тара-20900кг., маса вантажу нетто - 59700кг., що на 2700 кг більше ніж в документі. Надлишок вантажу - 2700 кг. вивантажено на відкриту площадку вантажоодержувача ТОВ «Продовольча компанія АМ». Зважування завантаженого вагону №68804244, вивантаження, зважування порожнього вагону здійснено в присутності ДСЗК ОСОБА_3, директора ТОВ «Продовольча компанія АМ»Вакс М.3., прийомоздавальник ОСОБА_2». Склад комісії вказаний в розділі Д комерційного акта серії АА № 055232/3 не відповідає складу комісій акту загальної форми № 010А/С про переважування вагона №68804244.

Вказаними актами підтверджено, що вага у вагоні №68804244 маса брутто - 80600 кг., тара вагону з документу - 20900 кг., маса вантажу нетто - 59700кг., що на 2700 кг більше ніж в документі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відмови у позові, з огляду на таке.

Згідно ч.5 ст.307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Як передбачено п.2.3 Правил оформлення перевізних документів (далі - Правила), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000р. №644, правильність внесених в накладну відомостей своїм підписом засвідчує представник відправника.

Відповідно до п. 1.1, 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 № 644 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.00 за № 863/5084: “1.1. На кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Мінтрансу від 19.111998р. N 460 "Про затвердження бланків перевізних документів". Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом.

Пунктом 1.2 Правил передбачено, що накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправнику. Усі ці документи (надалі - перевізний документ) заповнюються на друкарській машинці або іншим друкованим способом.”

Відповідно до п. 7 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.00 за № 862/5083, вантаж разом з накладною видається на станції призначення одержувачу, зазначеному в накладній, після внесення ним усіх належних залізниці платежів. Видача імпортних вантажів провадиться після митного оформлення.

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що позивачем було надано до суду першої інстанції накладну № 35140532 на перевезення (а.с. 17), що підтверджує факт здачі вантажу з зазначеною масою перевізнику, а саме перевезення та його здачу вантажоотримувачу,

Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними в накладний.

Відповідно до ст.129 Статуту залізниць, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Статтею 122 Статуту залізниць України, передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць, вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із ст.118 Статуту залізниць України.

Статтею 118 Статуту залізниць України, передбачено штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезення або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Відповідно до п.3.15 Роз'яснення президії Вищого господарського суду від 29.05.2002 року за №04-5/601 (із змінами і доповненнями, внесеними рекомендацією президії Вищого господарського суду від 18.11.2003 року №04-5/1429) при застосуванні ст.118 Статуту залізниць України слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення так і на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитків.

Як було зазначено вище результати комісійного зважування вантажу у відповідності до ст. 129 Статуту залізниць України, п. 2 Правил складання актів підтверджуються актом загальної форми №010А/С про переважування вагону №68804244, комерційним актом серії АА № 055232/3 від 10.02.2011 року.

Отже місцевим господарським судом безпідставно зроблено висновок, що позивачем не надано документів, які підтверджують результати комісійного зважування та видачу вантажу з зазначенням результатів зважування на статичній вазі.

Колегія суддів визнає обгрунтованими посилання апелянта на те, що господарським судом Рівненської області не було застосовано п. 10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.02 № 334, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.02 за № 567/6855, через, що судом зроблений висновок, що суперечить зазначеним нормам, а саме, що комерційний акт серія АА № 055232/3 підписаний прийомоздавачем ОСОБА_2, яка не брала участі в комісії згідно акту не слід брати до уваги.

Відповідно до п. 10 Правил складання актів, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акту можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Таким чином, зазначені судом першої інстанції обставини, не можуть бути підставою для того, щоб не брати до уваги комерційний акт, складений працівниками позивача .

Необгрунтованим є висновок місцевого господарського суду, відносно того, що позивачем не зазначено порушень, передбачених ст.118 Статуту залізниць України.

Статтею 118 Статуту залізниць України, передбачено штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення та зазначено порушення за які накладається дане стягнення. При цьому статтею 122 Статуту залізниць України, яка за своєю правовою природою є відсилочною нормою права, передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць, вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із ст.118 Статуту залізниць України.

Отже, в даному випадку суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо порушення позивачем п. 22 Правил видачі вантажів, а саме здійснено перевірку маси вантажу на станції призначення іншим способом ніж на станції відправлення.

Разом з тим, скаржник звертає увагу, що відповідно до п. 22 Правил видачі вантажів, передбачено, що “Перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення”.

Відповідно до накладної №35094599 маса вантажу була визначена вантажовідправником умовно.

При складанні комерційного акту серія АА № 055232/3 маса вантажу була визначена за допомогою 100-тонних тензометричних вагонних ваг ТОВ “Продовольча компанія АМ”.

Слід звернути увагу, що поняття “як правило” не виключає можливості визначення маси вантажу на станції призначення інших способом ніж той, що було застосовано на станції відправлення.

Також необхідно звернути увагу, що п. 3.18 Роз'яснення Президії Вищого Господарського Суду України від 29.09.08 № 04-5/225 “Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею”роз'яснюється, що пункт 22 Правил видачі вантажів передбачає, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. При цьому, зважування вагону з вантажем на станції відправлення на 200-тонних електронних вагах, а при видачі на станції призначення на 100-150-тонних вагонних вагах або навпаки не є порушенням способу визначення маси вантажу.

Таким чином, визначення маси вантажу у вагоні № 68804244 зважуванням на 100-тонних тензометричних вагонних ваг ТОВ “Продовольча компанія АМ” не є порушенням п. 22 Правил видачі вантажів.

Необгрунтованим є посилання суду першої інстанції на використання для перевірки маси вантажу електронної тензометричної динамічної ваги, встановленої на станції Здолбунів типу ВТВ-25Д, оскільки відповідно до технічних характеристик дана вага має похибку зважування більше 2%.

Як зазначено в рішенні, у відповідності до пункту 5.11 Положення про організацію робіт з обслуговування засобів ваговимірювальної техніки на залізницях України, затверджених наказом Укрзалізниці №123-ЦЗ від 13.04.2005 року, тензометричні електронні ваги для зважування під час руху з похибкою більше 0,5% можуть бути використані для власних потреб з метою визначення лише загальної маси вагону. Для вирішення суперечливих питань, які виникають за результатами зважування на тензометричних (електронних) вагонних вагах під час руху, вагони повинні бути повторно зважені на вагах для статичного зважування з граничною похибкою, яка встановлена для окремих видів вантажів чинними нормативними документами.

Проте з матеріалів справи вбачається, що вагон повинен бути повторно зважений на вагах для статичного зважування на станції призначення, де підтвердилося відхилення в масі вантажу, а в матеріалах справи відсутні матеріали, що підтверджують технічні характеристики ваги типу ВТВ-25Д, встановленої на станції Здолбунів.

Таким чином, господарський суд Рівненнської області в оскаржуваному рішенні прийшов до неправильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутностіна підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Матеріали справи свідчать про те, що рішення місцевого господарського суду вказаним вимогам не відповідає, оскільки прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи, що відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК Україн, є підставами для скасування рішення місцевого господарського суду.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія вважає, що доводи апелянта є цілком обгрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, відповідають нормам закону, в зв'язку з чим рішення господарського суду Рівненської області від 03.08.2011 р. у справі №5019/1134/11 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позов ДП "Одеська залізниця" задоволити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги слід покласти на ДП "Березнівське лісове господарство".

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Одеська залізниця" задоволити.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 03.08.2011р. у справі №5019/1134/11 скасувати .

3. Прийняти нове рішення. Позов задоволити.

Стягнути з Державного підприємства "Березнівське лісове господарство" (34600 Рівненська область, м. Березне, вул. Київська 1, код ЄДРПОУ 00992792) на користь Державного підприємства "Одеська залізниця" (65012 м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код 01071315) - 29605,00 грн. штрафу, 296 грн. 05 коп. витрат по сплаті державного мита за подачу позову до суду першої інстанції, 148 грн. витрат по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Господарському суду Рівненської області видати наказ.

5. Справу №5019/1134/11 направити до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Гулова А.Г.

01-12/13706/11