Постанова № 18672952, 04.10.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2011 р. Справа № 5004/1133/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Грязнов В.В. , суддя Савченко Г.І. при секретарі судового засідання Новак Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на рішення господарського суду Волинської області від 14.07.11 р. у справі № 5004/1133/11

за позовом Рожищенської районної спілки споживчих товариств

до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

про стягнення 810,72 грн.

за участю представників сторін:

позивача - не зявився,

відповідача - не зявився,

ВСТАНОВИВ:

Рожищенська районна спілка споживчих товариств звернулась до місцевого господарського суду із позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 810,72 грн. заборгованості по орендній платі.

Рішенням господарського суду Волинської області від 14.07.2011 року (суддя Суряк О.Г.) вказаний позов задоволено.

Своє рішення суд першої інстанції нормативно обґрунтував ст. ст. 193, 283 ГК України, ст.ст. 207, 509, 525, 526, 611, 638, 762 ЦК України та вказав, що оскільки при укладенні договору оренди сторони досягли усіх істотних умов (строк, предмет, ціна), відповідачем сплачувалась орендна плата до березня місяця 2011 року, а тому суд прийшов до висновку, що позов підставний і підлягає задоволенню.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернуся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 14.07.2011 року та відмовити в позові. Апелянт зокрема зазначає, що при укладенні 21.12.2010 року договору оренди торгівельного місця, відповідачем були підготовлені заперечення щодо окремих умов договору та складено протокол розбіжностей, котрий був надісланий на адресу позивача разом із підписаним договором оренди. У свою чергу позивач, у встановлений ч. 5 ст. 181 ГК України не вжив заходів для врегулювання розбіжностей по договору оренди. Вважає, що договір оренди від 21.12.2010 року не відповідає вимогам ст. 638 ЦК України та ст.ст. 179, 180 ГК України, що дає підстави вважати його неукладеним.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У відзиві вказує, що 06.01.2011 року на адресу позивача надійшло звернення підприємців, підписане ОСОБА_2, однак воно не містить посилання на конкретний договір, тому не є протоколом розбіжностей за змістом ст. 181 ГПК України.

У судове засідання представники сторін не зявились, про час, день та місце перегляду справи повідомлялись належним, про поважність причин неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце перегляду справи, апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу по суті за відсутності представників сторін.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 14.07.2011 року слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 23.12.2010 року між сторонами укладено договір оренди торгового місця за № 74, згідно п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування відповідно торгове місце площею 8,1 м.кв. для розміщення обєкту торгівлі (а.с. 7).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що вступ орендаря у користування орендованим місцем настає одночасно з підписання сторонами даного договору.

Відповідно до п. 3.1 договору, розмір орендної плати встановлюється в розмірі 226,80 грн. на місяць. Крім того, орендар компенсує орендодавцю витрати по оплаті використаної електричної енергії згідно показників лічильника (по потужності електроприладів).

Пунктом 3.2 договору передбачено, що орендна плата сплачується щомісячно в касу або на поточний рахунок орендодавця не пізніше 10-го числа поточного місяця (розрахунковий місяць), а компенсація за спожиту електроенергію - до 5-го числа поточного місяця в розмірі авансових платежів на наступний місяць.

Розмір орендної плати переглядається у випадках змін тарифів на комунальні та інші види послуг, зміни податкового законодавства та інфляції понад 2 % в місяць (п. 3.3 договору).

Сторони погодили, що укладений між ними договір діє з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року (п. 7.1 договору).

Колегія суддів прийшла до висновку, що вирішуючи позов, суд першої інстанції вірно застосував до спірних правовідносин положення ст. 193 ГК України та ст. 525, 526 ЦК України щодо обовязку учасників господарських відносин виконувати зобовязання належним чином, недопустимості односторонньої відмови від виконання зобовязання, ст. 509 та ст. 759 ГК України щодо законодавчого визначення поняття зобовязання та договору найму та ст. 762 ЦК України, яка визначає обовязок наймача сплачувати плату за користування орендованим майном.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Господарським судом першої інстанції вірно встановлено і матеріалами справи підтверджено, що відповідач договірні зобовязання зі сплати орендних платежів за користування обєктом торгівлі за період з березня по травень 2011 року виконав лише частково на суму 75 грн., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 605,40 грн.

Враховуючи, що своєчасне внесення плати за оренду торгових місць є одним з основних обов'язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та договором, вказаного обовязку у строки, встановлені договором ФОП ОСОБА_1 не виконала, отже позовна вимога про стягнення заборгованості з орендної плати є обґрунтованою і правомірно задоволена місцевим господарським судом.

Проте, дослідивши розрахунок суми боргу наданий позивачем, колегія суддів встановила, що останнім було допущено арифметичну помилку при його нарахуванні, оскільки орендна плата в місяць складає 226,80 грн., отже загальний борг за три місяці 680,40 грн. (226,80 х 3) та з відрахуванням сплачених 75 грн., неоплаченим залишилось 605,40 грн., хоча позивач нарахував 604,60 грн. Однак, враховуючи вимоги п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України та те, що клопотання заінтересованої особи про вихід за межі позовних вимог подано не було, отже висновок суду першої інстанції стосовно стягнення з відповідача на користь позивача орендної плати у розмірі 604,60 грн. є вірним.

Позивач також просить стягнути з відповідача неустойку (штраф) за прострочку оплати оренди за період з квітня по травень 2011 року включно в розмірі 206,12 грн.

В силу ч. 2 ст. 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 6.3 договорів передбачено, що у випадку несплати орендарем орендної плати до закінчення розрахункового місяця, з 1 числа наступного місяця, що слідує за розрахунковим орендарю нараховується штраф в розмірі 20 % від суми боргу. З першого числа другого місяця, який слідує за розрахунковим місяцем орендарю нараховується штраф у розмірі 50 % від суми боргу.

Перевіривши розрахунок штрафу, наданий позивачем (а.с. 21), судова колегія дійшла висновку про те, що він відповідає вимогам чинного законодавства України та п. 6.3 договору, у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 206,12 грн.

Посилання апелянта на те, що договори оренди є неукладеними, оскільки не була дотримана процедура укладення договору, відхиляються апеляційним судом, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 181 ГК України, проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Частиною 4 вказаної статті визначено, що за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Всупереч вказаним вимогам ст.ст. 33, 34 ГПК України, відповідач ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів надіслання позивачу підписаних договорів оренди разом із протоколами розбіжностей не надав, а тому відповідні твердження апелянта є безпідставними та документально необґрунтованими.

Договір оренди від 23.12.2010 року є чинним, його умови фактично прийняті до виконання відповідачем, оскільки останній користувався обєктом торгівлі та частково оплачував орендні платежі.

Як вбачається із змісту заперечення щодо окремих умов укладення господарських договорів від 06.01.2011 року, підписане ОСОБА_2, воно не містить посилання на конкретний договір оренди, в ньому не зазначено в інтересах яких підприємців зверталась ОСОБА_2, а отже не береться апеляційним судом до уваги.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що у договорі від 06.01.2011 року було зроблено примітку про те, що він укладений з протоколом розбіжностей.

Згідно пояснень позивача, враховуючи фінансове становище підприємців ринку вирішено залишити розцінку в сумі 28,00 грн. на рівні 2009-2010 рр. і на 2011 рік, а із пропозицією підприємців щодо виключення п. 4.1.8 договору райспоживспілка погодилась, а тому в підписаному сторонами договорі було зроблено примітку про те, що він укладений з протоколом розбіжностей.

Таким чином, судом першої інстанції шляхом аналізу положень ст.ст. 207, 638 ЦК України та ст. 180 ГПК України вірно вказано про те, що при укладенні договору сторони досягли згоди щодо усіх його істотних умов, а отже позов позивача підставний і підлягає до задоволення.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно зясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Волинської області від 14.07.2011 року у справі № 5004/1133/11 залишити без змін, апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Савченко Г.І.

01-12/13598/11