Постанова № 18672924, 10.10.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2011 р. Справа № 14/198

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Огороднік К.М. суддів Тимошенко О.М. при секретарі судового засідання Кульчин Л.В.

розглянувши апеляційну скаргу позивача підприємець ОСОБА_2 на рішення господарського суду Рівненської області від 16.08.11 р.

у справі № 14/198 (суддя Марач В.В. )

позивач підприємець ОСОБА_2

відповідач Рівненська міська рада відповідач Комунальний заклад "Рівненський міський палац культури" Рівненської міської ради про стягнення інвестиційних коштів та збитків в сумі 2746226 грн. 94 коп.

за участю представників сторін: <Текст >

позивача - ОСОБА_4 (довіреність №481 від 23.03.2010р.);

відповідача 1 - ОСОБА_5 (довіреність №08-1083 від 30.07.2010р.;

відповідача 2 - не з'явився.

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 03.10.2011р. по 10.10.2011р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 16.08.2011 року у справі № 14/198 позов підприємця ОСОБА_2 до Рівненської міської ради, Комунального закладу "Рівненський міський палац культури" Рівненської міської ради задоволено частково. Присуджено до стягнення з Комунального закладу "Рівненський міський палац культури" Рівненської міської ради на користь підприємця ОСОБА_2 1500000 грн. 00 коп. внесених інвестицій, 81000 грн. 00 коп. інфляційних втрат за період з грудня 2010 року по липень 2011 року, 15810 грн. 00 коп. витрат по держмиту та 157 грн. 95 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті - в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач - ПП ОСОБА_2 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні вимог до Рівненської міської ради та в частині стягнення з КЗ "Рівненський міський палац культури" лише 1500000,00 грн. інвестицій, 81000,00 грн. інфляційних втрат скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути солідарно з Рівненської міської ради та Комунального закладу "Рівненський міський палац культури" Рівненської міської ради на користь підприємця ОСОБА_2 1912401,22 грн. внесених інвестицій, інфляційних втрат за період з грудня 2010 року по липень 2011 року в сумі 128130,87 грн. та судові витрати за подачу позовної заяви і апеляційної скарги.

Обгрунтовучи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Рівненської області норм матеріального права, на неповне зясування всіх обставин справи, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що місцевим господарським судом зроблено помилковий висновок про необхідність повернення позивачу лише 1 500 000,00 грн. внесених інвестицій, тоді як вартість робіт по проведенню реконструкції Рівненського міського палацу культури, визначена у зведеному кошторисному розрахунку вартості будівництва, затвердженому Рівненським міським палацом культури 16.07.2007р. становить 1 938 313,00 грн. Отже, на думку скаржника, позивач не вийшов за межі вартості будівництва, що затверджена кошторисною документацією, оскільки розмір внесених інвестицій становить 1912401,22 грн.

Крім того заначає, що Рівненська міська рада, як власник майна (будівлі Міського палацу культури по вул. Гагаріна,6 в м.Рівне), за умовами угоди від 01.06.2008р. є вигодонабувачем, який отримав у власність всі результати поліпшень об'єкта інвестування. Підтвердженням цього є також факт, що угода від 01.06.2008р. була затверджена рішенням від 02.10.2008р. № 1914.

Отже, на думку апелянта, Рівненська міська рада, як власник нерухомого майна, яке вона отримала внаслідок здійснених ПП ОСОБА_2 невідємних поліпшень майна, яке повинно було передаватися в оренду, також є відповідальною перед позивачем за збитки, спричинені розірванням інвестиційного договору від 26.06.2007р.

Апелянт також зазначає, що господарський суд Рівненської області приймаючи оскаржуване рішення порушив вимоги: ст.ст. 22, 1166, 1190, 1212 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України, оскільки не стягнув солідарно з винних в розірванні інвестиційного договору від 26.06.2007р. Рівненської міської ради та КЗ "Рівненський міський палац культури" збитків, завданих розірванням відповідного договору; та ст.ст. 319, 761, 778 ЦК України, ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки не стягнув з власника нерухомого майна (Рівненської міської ради), який отримав всі вигоди від здійснених ПП ОСОБА_2 інвестицій в будівлю Міського палацу культури, внаслідок яких вартість відповідного нерухомого майна була збільшена на суму 1 912 401,22 грн., збитків на користь позивача, що були завдані розірванням інвестиційного договору від 26.06.2007р. через спільну бездіяльність обох відповідачів (даний факт підтверджено рішенням господарського суду Рівненської області від 18.05.2010р. у справі № 17/45).

Відповідач-1 у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що Рівненська міська рада відповідно до ст.176 ЦК України, не відповідає за зобов'язаннями, створеного нею комунального закладу. Крім того, вказує, що вона не була стороною інвестиційного договору від 01.06.2008р., де в п.4.2.5 передбачено, що у випадку розірвання цього договору замовник (КЗ "Рівненський міський палац культури") зобов'язаний повернути суму внесених інвестицій на рахунок інвестора. Враховуючи викладене, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач-2 - КЗ "Рівненський міський палац культури" у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Як вбачається з апеляційної скарги, позивач оспорює рішення суду першої інстанції частково в частині відмови в задоволенні вимог до Рівненської міської ради та в частині стягнення з КЗ "Рівненський міський палац культури" 1500000,00 грн. інвестицій, 81000,00 грн. інфляційних втрат. Однак, відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, рішення місцевого господарського суду - скасувати частково.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26 червня 2007 року між Рівненським міським палацом культури (відповідач), як замовником, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (позивач), як інвестором, був укладений договір про інвестування в будівництво (реконструкцію), який в свою чергу був затверджений начальником управління культури і туризму Рівненського міськвиконкому 26.06.2007р. (далі -договір, т.1, а.с.7-10).

Предметом даного договору, як вбачається, була участь Інвестора у фінансуванні будівництва (реконструкції) північної частини Рівненського міського палацу культури загальною площею 702 кв.м та ремонт прилеглої до добудови частини даху загальною площею 400 кв.м на вул. Гагаріна, 6 в м. Рівне (далі обєкт) з метою розширення та поліпшення матеріально-технічного стану міського палацу культури, покращення зовнішнього архітектурно-художнього вигляду обєкта та отримання Інвестором в майбутньому права на безоплатне користування частиною добудованих приміщень площею 351 кв.м строком на 15 років (п. 1.1. договору).

16 липня 2007 року Рівненським міським палацом культури (далі - РМПК) затверджено зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва "Реконструкція Рівненського міського палацу культури з добудовою нежитлових приміщень навчального, господарського та розважального призначення по вул. Гагаріна, 6 в м. Рівне" в сумі 1938313,00 грн. (т.3, а.с.14-20).

29 травня 2008 року державним реєстратором виконавчого комітету Рівненської міської ради проведено державну реєстрацію нової редакції статуту Міського палацу культури, внаслідок чого останній змінив найменування на комунальний заклад "Рівненський міський палац культури" Рівненської міської ради (т.1, а.с.88-90).

Відповідно до п. 1.2. зазначеного вище статуту, комунальний заклад "Рівненський міський палац культури" Рівненської міської ради є правонаступником всіх прав та обовязків Міського палацу культури, створеного (переданого) у комунальну власність відповідно до розпоряджень Рівненської міської Управи від 31.12.1993р. № 1415-р. та від 28.01.1994р. № 98-р.

В подальшому, 01 червня 2008 року між КЗ "Рівненський міський палац культури" та ФОП ОСОБА_2 було укладено угоду про внесення змін та доповнень до договору про інвестування в будівництво (реконструкцію) укладеного 26 червня 2007 року, шляхом викладення його у новій редакції (далі угода, т.1, а.с.11-12)). Зазначена угода була затверджена рішенням Рівненської міської ради № 1914 від 02.10.2008р.(т.1, а.с.11).

Відповідно до п.3.1. угоди, орієнтовна вартість будівництва (реконструкції) станом на 01.06.2008р. становить 1500000 (один мільйон пятсот тисяч) гривень.

При цьому, сторони домовилися, що обєкт інвестування являє собою будівництво нежитлових приміщень шляхом їх добудови до північної частини будівлі Рівненського міського палацу культури (м. Рівне, вул. Гагаріна, 6) та ремонту прилеглої до добудови частини даху Рівненського міського палацу культури (м. Рівне, вул. Гагаріна, 6) згідно з проектно-кошторисною документацією (п. 2.1. угоди).

Відповідно до п.1.4, після введення Обєкта в експлуатацію або його частки і проведення Інвестором всіх передбачених цим договором розрахунків Інвестор набуває права на користування добудованими приміщеннями згідно розділу 5 цього договору, що оформляється відповідним актом приймання-передачі та договором оренди із зарахуванням суми внесених інвестицій в рахунок орендної плати, відповідно до умов цього договору.

Як встановлено місцевим господарським судом, позивачем, як інвестором, було вчинено всі дії на виконання зазначеного вище інвестиційного договору та проведення фінансування будівництва обєкта. Зазначене підтверджується також і в листі заступника міського голови С.Васильчука за №06-Ж-347/21/14-201 від 01.03.2010р. (т.1, а.с.25-28).

Відповідно до п.5.1 угоди, право власності на об'єкт інвестування належатиме територіальній громаді м.Рівне в особі Рівненської міської ради, а згідно п.5.3 цієї ж угоди право власності територіальної громади м.Рівне виникає з моменту його державної реєстрації.

На підставі Свідоцтва про право власності від 21.01.2009 року було зареєстровано право власності територіальної громади м.Рівне в особі Рівненської міської ради на нежитлову будівлю міського палацу культури по вулиці Гагаріна, 6 в м.Рівне в цілому, загальною площею 6685,6 кв.м. Дана площа включає також площу добудованих інвестором приміщень до північної частини Рівненськогго міського палацу культури, згідно договору про інвестування (т.1, а.с.22-23).

Відповідно до ст.526 ЦК України встановлено, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, виконавши свої зобов'язання за інвестиційним договором позивач, в свою чергу, розраховував на своєчасне та належне виконання умов даного договору відповідачем-2. Проте, після введення обєкта інвестування в експлуатацію договір оренди на умовах, визначених договором інвестування в редакції від 01.06.2008р., укладений не був. Зазначене і стало підставою для звернення підприємця ОСОБА_2 з позовом до Рівненської міської ради та РМПК про розірвання договору інвестування від 26.06.2007р. та угоди від 01.06.2008р.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 18.05.2010 року у справі №17/45 (т.1, а.с.13-17), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.11.2010 року (т.1, а.с.103-108), позов ФОП ОСОБА_2 до Рівненської міської ради, КЗ "Рівненський міський палац культури" про розірвання договору інвестування в будівництво задоволено. Розірвано договір про інвестування в будівництво (реконструкцію) укладений 26.06.2007р. між РМПК та ФОП ОСОБА_2 Розірвано угоду про внесення змін і доповнень до договору про інвестування в будівництво (реконструкцію) укладеного 26.06.2007р., укладену 01.06.2008р. між РМПК та ФОП ОСОБА_2, затверджену рішенням Рівненської міської ради № 1914 від 02.10.2008р.

Пунктом 6.1 договору в редакції від 01.06.2008 року передбачено, що сторони відповідають за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, відповідно до цього договору та згідно з законодавством.

Відповідно до п.4.2.5 угоди, у випадку розірвання договору інвестування суми внесених інвестором інвестицій підлягають поверненню на рахунок інвестора в 30-денний термін з урахуванням індексу інфляції.

З огляду на зазначене, судом першої інстанції вірно встановлено, що сума внесених інвестором інвестицій підлягає поверненню на рахунок інвестора в строк до 02.12.2010 року , тобто по спливу 30 днів з часу набуття чинності постанови Львівського апеляційного господарського суду від 02.11.2010 року у справі №17/45.

Зважаючи на те, що сума внесених інвестором інвестицій позивачу в строк не повернута, місцевий господарський суд стягнув з відповідача-2 на користь позивача 1500000,00 грн. При цьому, господарський суд Рівненської області в задоволенні внесених позивачем інвестиції в будівництво (реконструкцію) Рівненського міського палацу культури в розмірі 412401,22 грн. відмовив, посилаючись на те, що дана сума перевищує суму вартості інвестиції, передбаченої п.1.3 угоди і не погоджена між сторонами додатковими угодами, як того вимагає п.3.2 вказаної угоди.

Натомість, з такими доводами і власне висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись на може з огляду на таке.

Як вбачається, сума внесених позивачем інвестицій, згідно висновку незалежної аудиторської фірми про підтвердження вартості будівництва (реконструкції) РМПК від 10.11.2009 року станом на 01.09.2009 року (т.1, а.с.43-49) та наданих позивачем первинних бухгалтерських документів (т.2, а.с. 28-209) склала 1912401,22 грн. Вказана сума інвестицій встановлена і в рішенні господарського суду Рівненської області від 18 травня 2010 року у справі №17/45 (т.1 а.с.13-17), в якій брали участь ті ж самі сторони що і в даній справі, а відтак, відповідно до ст.35 ГПК України, даний факт не потребує повторного доведення.

Крім того, судом першої інстанції не враховано те, що сторонами погоджувався більший розмір вартості інвестицій, ніж зазначений в договорі від 26.06.2007р. з урахуванням змін внесених угодою від 01.06.2008р., адже вартість робіт по проведенню реконструкції РМПК, визначена у зведеному кошторисному розрахунку вартості будівництва, затвердженому РМПК 16.07.2007р. становила 1938313,00 грн. (т.3, а.с.14-20). При цьому, доказів внесення змін у даний розрахунок суду не надано, відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Таким чином, на думку апеляційного суду, позивач не вийшов за межі вартості будівництва затвердженого вищезазначеною кошторисною документацією, оскільки розмір внесених інвестицій становив 1912401,22 грн.

Враховуючи викладене, апеляційний суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підприємця ОСОБА_2 в частині стягнення з відповідача-2 внесених інвестицій в будівництво РМПК в сумі 1912401,22 грн. обгрунтовані, законні, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідно підлягають до задоволення в повному обсязі.

Так як, пунктом 4.2.5 угоди передбачено, що у випадку розірвання договору інвестування суми внесених інвестором інвестицій підлягають поверненню на рахунок інвестора в 30-денний термін з урахуванням індексу інфляції, суд першої інстанції правомірно нарахував інфляційні втрати на суму 1500000,00 грн., яка в свою чергу передбачена вказаною угодою.

При цьому, апеляційний суд не може не погодитись з твердженнями скаржника, що місцевий господарський суд при розрахунку інфляційних втрат допустив арифметичну помилку.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, здійснений місцевим господарським судом, колегія суддів встановила, що останнім невірно був визначений період за який необхідно здіснювати їх нарахування.

Як вбачається, подаючи уточнену позовну заяву (т.2, а.с.7-11) позивач просив серед інших вимог стягнути з відповідачів інфляційні втрати за період з часу розірвання договору на підставі судового рішення по 01.07.2011р.

Судом першої інстанції вірно встановлено час, з якого підлягали поверненню позивачу інвестиційні кошти - 02.12.2010р., тобто по спливу 30 днів з моменту набуття чинності постанови Львівського апеляційного господарського суду від 02.11.2010 року у справі №17/45.

Відтак, інфляційні втрати слід було нараховувати з грудня 2010 року по червень 2011 року, оскільки інфляція за один день липня не нараховується.

Апеляційний суд провівши даний розрахунок за період з 02.12.2010р. по 01.07.2011р., встановив, що розмір інфляційних втрат від суми, яка визначена в угоді, а саме, 1500000,00грн., становить не 81000,00грн., а 102000,00грн.

Зважаючи на це, вимога апелянта про стягнення інфляційних втрат в сумі 128130,87 грн. підлягає частковому задоволенню, в розмірі 102000,00 грн. В задоволенні 26130,87 грн. інфляційних слід відмовити.

При цьому, колегія суддів зазначає, що інфляційні втрати апеляційним судом розраховуються, відповідно до п.4.2.5 угоди, на суму 1500000,00 грн. зазначену в п.3.1 угоди, а не на суму внесених інвестицій в сумі 1912401,22 грн.

Крім того, пунктом 6.2. угоди передбачено, що сплата пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення неповернення коштів інвестору після розірвання договору сплачується замовником тільки у разі коли розірвання договору про інвестування відбувається з ініціативи замовника.

Як вірно зазначено місцевим господарським судом, саме позивач звернувся до суду з позовною вимогою про розірвання вищезгаданого договору, відповідно, ініціатором розірвання договору був саме він.

З огляду на це, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що покладення відповідальності на замовника у вигляді сплати пені не грунтується на договорі, є безпідставним та необгрунтованим.

Вимогу апелянта про солідарне стягнення суми позову з Рівненської міської ради колегія суддів вважає незаконною та небгрунтованою з огляду на таке.

Як вбачається, доводи скаржника ґрунтуються на невиконанні стороною умов інвестиційного договору, укладеного 01.06.2008 року між КЗ "Рівненський міський палац культури" Рівненської міської ради та ФОП ОСОБА_2, про участь інвестора у фінансуванні будівництва (реконструкції) північної частини Рівненського міського палацу культури.

Контрагентами (сторонами) за цим договором виступали: фізична особа - підприємець ОСОБА_2 та Комунальний заклад "Рівненський міський палац культури" Рівненської міської ради. Рівненська міська рада не була стороною вказаного договору.

Відповідно до ст.176 ЦК України, держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб.

Це ж положення відображено в п.4.2.5 угоди від 01 червня 2008 року, де зазначено, що у випадку розірвання цього договору саме замовник (Комунальний заклад "Рівненський міський палац культури") зобов'язаний повернути суму внесених інвестицій на рахунок інвестора.

Посилання апелянта на ст.ст. 1175, 1190 ЦК України також є необгрунтованим так, як вказані норми регулюють правовідносини по відшкодуванню шкоди, завданої неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкоди, завданої майну фізичної або юридичної особи.

Натомість, скаржник не довів того, що Рівненська міська рада завдала його особистим немайновим правам чи його майну будь-якої шкоди.

Посилання апелянта на те, що право власності на об'єкт інвестування належить територіальній громаді м.Рівне в особі Рівненської міської ради не може бути підставою за наявності якої на Рівненську міську раду може бути покладена відповідальність за зобов'язаннями створених нею юридичних осіб.

Крім того, відповідно до ст.1175 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

Однак, скаржник ні апеляційному суду, ні суду першої інстанції не надав доказів того, що Рівненська міська рада приймала нормативно-правовий акт, що був визнаний незаконним і скасований, а відтак відсутня наявність завдання шкоди апелянту зі сторони Рівненської міської ради.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що скаржником частково доведена невідповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на це, апеляційну скаргу позивача слід задоволити частково, а рішення господарського суду Рівненської області скасувати частково в частині відмови в стягненні 412401,22 грн. внесених інвестицій та 21000,00 грн. інфляційних втрат. В цій частині слід прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

З огляду на це, присуджене до стягнення з відповідача державне мито у відповідності до ст. 49 ГПК України підлягає зміні з врахуванням розміру задоволених позовних вимог.

В решті рішення місцевого господарського суду, як законне та обгрунтоване, слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,104,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_2 задоволити частково.

Рішення господарського суд Рівненської області від 16.08.2011 року скасувати частково в частині відмови в стягненні 412401,22 грн. внесених інвестицій та 21000,00 грн. інфляційних втрат. В цій частині прийняти нове рішення про задоволення позову.

"Стягнути з Комунального закладу "Рівненський міський палац культури" Рівненської міської ради (33006, м. Рівне, вул. Гагаріна, 6, код ЄДРПОУ 22569031, р/р 35424002001017 в ГУ ДКУ в Рівненській області, МФО 833017) на користь підприємця ОСОБА_2 (33028, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 у Філії "Північно-Західне РУ" АТ Банк "Фінанси та кредит") 1912401,22 грн. внесених інвестицій, 102000,00 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2010 року по липень 2011 року, 20144,01 грн. витрат по держмиту та 201,26 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ."

2. В решті - рішення залишити без змін.

3. Стягнути з Комунального закладу "Рівненський міський палац культури" Рівненської міської ради (33006, м. Рівне, вул. Гагаріна, 6, код ЄДРПОУ 22569031, р/р 35424002001017 в ГУ ДКУ в Рівненській області, МФО 833017) на користь підприємця ОСОБА_2 (33028, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 у Філії "Північно-Західне РУ" АТ Банк "Фінанси та кредит") 10072,00 грн. за розгляд апеляційної скарги.

4. Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

<Текст >

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.

01-12/13489/11