Постанова № 18672815, 17.10.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«11»жовтня 2011 року Справа № 21/276

Колегія суддів у складі:

головуючого судді Шевель О.В., судді Бородіної Л.І., судді Лакізи В.В.,

при секретарі Сиротніковій Я.Є.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 за довіреністю №172 від 19.07.2011р.,

відповідача ОСОБА_2. за довіреністю б/н від 28.09.2011р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Агро»(вх.№760П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 24.01.2011 р. по справі №21/276,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН», м. Миколаїв,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Агро»м. Полтава,

про стягнення 13000 тонн зерна,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області (суддя Тимошенко К.В.) від 24.01.2011 р. по справі № 21/276 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «Інтер-Агро»на користь ТОВ СГП «Нібулон»13000 тонн зерна кукурудзи врожаю 2008 року, середньою вологістю 13%, середньою зерновою домішкою 10% та середньою сміттєвою домішкою 2%; 25500, 00 грн. витрат по держмиту; 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду Полтавської області від 24.01.2011 р. по справі №21/276 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства та при неповному зясуванні обстави, що мають значення для справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.02.2011 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її до розгляду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2011 року по справі №21/276 було призначено по справі судово-економічну експертизу; проведення експертизи доручено ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса; на розгляд експерта поставлено питання, зазначені в даній ухвалі; провадження по розгляду апеляційної скарги зупинено.

13.07.2011 року від ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса на адресу Харківського апеляційного господарського суду надійшов висновок судово-економічної експертизи №4229 від 29.06.2011 року, у звязку з чим ухвалою суду було поновлено провадження по розгляду скарги ТОВ «Інтер-Агро».

Як вже зазначалось, не погоджуючись з рішенням господарського суду Полтавської області від 24.01.2011 р. по справі № 21/276 відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. (а.с. 24-26, т.4)

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що місцевий господарський суд не врахував, що між сторонами укладались не договори складського зберігання, а договори на надання послуг по сушці, очистці, зберіганню та відвантаженню сільськогосподарської продукції згідно умов яких, вони набирають чинності з моменту надходження кукурудзи на зберігання.

Апелянт вказує, що на час надходження спірної партії зерна кукурудзи діяли умови договору № 1/10/2008/1 від 01.10.2008 р., а після зміни тарифів вартості послуг, сторони підписали договір № 1/03/09/2 від 01.03.2009 р. Апелянт зазначає, що саме договір № 1/03/09/2 від 01.03.2009 р. в основному і регулював правовідносини між позивачем та відповідачем щодо зерна кукурудзи урожаю 2008 року, що підтверджується фактичним виконанням договірних зобов'язань позивачем, зокрема, сплатою останнім рахунків відповідача за надані ним послуги. Розрахунок вартості цих послуг відповідач здійснював на підставі тарифів, які позивач та відповідач погодили підписанням договорів. Такі платежі позивач здійснював з 30.11.2008 р. до 10.09.2009р. включно.

Заявник апеляційної скарги вважає, що висновок суду першої інстанції про виникнення зобов'язання між позивачем та відповідачем на підставі не договорів, а на підставі складської квитанції, суперечить п. 10, 24 ст. 1, 26 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»від 04.07.2002 р. де зазначено, що складська квитанція лише підтверджує факт прийняття зерна зерновим складом та обов'язок повернути його володільцеві такого документа.

Відповідач також не погоджується із висновком місцевого господарського суду про відсутність заборгованості позивача перед відповідачем. Апелянт вказує, що не враховуючи наданий відповідачем комплект фінансово-облікових документів по розрахунках за послуги щодо зерна кукурудзи, зокрема рахунки-фактур за період з 30.112008 р. до 30.06.2009 р., суд першої інстанції врахував лише надані позивачем документи, в тому числі ті ж рахунки-фактур за період з 30.11.2008 р. до 30.06.2009 р., а також платіжні доручення позивача за цей же період, та визнав їх належними доказами щодо вартості послуг, та дійшов висновку про повну оплату вартості зберігання. При цьому, вказує апелянт, суд першої інстанції не досліджував факту останньої сплати позивачем за послуги відповідача, який мав місце 10.09.2009 р. у сумі 75938,52грн., після сплати якої і виникла заборгованість позивача перед відповідачем за отримані послуги.

На думку відповідача суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою лист відповідача №217 направлений позивачу 20.10.2010 р., в якому останній прохав розпорядитись зерном кукурудзи. Лист №217 від 20.10.2010р. був залишений позивачем без будь-якого реагування, що, на думку апелянта, свідчить про односторонню відмову позивача від виконання ним своїх договірних зобов'язань.

Крім того, апелянт вказує, що суд першої інстанції не врахував, що згідно листа позивача від 25.08.2009р. № 7700/02-24 відповідач здійснив переоформлення 1000 тн. зерна кукурудзи у власність ТОВ «Катеринопільський елеватор». У додаткових поясненнях (вх.№2721 від 14.03.2011р.) відповідач зазначив, що факт відвантаження 1000 тонн зерна кукурудзи підтверджується журналом кількісно-якісного обліку.(а.с. 45, т.4)

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх. №2548 від 10.03.2011р.) в якому зазначив, що рішення господарського суду Полтавської області від 24.01.2011 р. по справі № 21/276 вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу та у додаткових поясненнях до нього (вх.№3505 від 04.04.3011р., №8039 від 19.08.2011р.), в обґрунтування своєї позиції по справі, позивач посилається на те, що виходячи з факту прийняття на зберігання ТОВ «Інтер-Агро»від ТОВ СП «НІБУЛОН»в результаті переоформлення 13 000 тонн зерна кукурудзи, між ТОВ «Інтер-Агро»і ТОВ СП «НІБУЛОН»був укладений договір складського зберігання, що підтверджують видані зерновим складом складські квитанції. Отже, апелянт вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що між сторонами склалися відносини зобов'язального характеру із складського зберігання 13000 тон кукурудзи. Посилання відповідача в обґрунтування своєї позиції на укладені між сторонами договори на надання послуг по сушці, очистці, зберіганню та відвантаженню сільськогосподарської продукції на думку позивача є безпідставними, оскільки зазначені договори на надання послуг по сушці, очистці, зберіганню та відвантаженню сільськогосподарської продукції не стосуються предмету даного спору.

Щодо договору на надання послуг по сушці, очистці, зберіганню та відвантаженню сільськогосподарської продукції №1/10/2008/1 від 01.10.2008р., на який посилається відповідач в апеляційній скарзі, то цей договір, на думку позивача, також, не пов'язаний з 13000 тоннами кукурудзи, що витребовуються від відповідача у даній господарській справі. А договір на надання послуг по сушці, очистці, зберіганню та відвантаженню сільськогосподарської продукції №1/03/09/2 від 01.03.2009р., на думку позивача, є підробленим. Позивач зазначає, що відвантаження відповідачу спірної партії зерна кукурудзи відбулась у листопаді та грудні 2008 року, а договір №1/03/09/2 був укладений лише 01.03.2009р. та не може регулювати правовідносини сторін, що виникли у 2008 році.

На думку позивача, відповідач, як зберігач, порушив свій законодавчо визначений обов'язок з повернення майна (кукурудзи) поклажедавцеві - позивачу; з моменту отримання вимоги ТОВ СП «НІБУЛОН» про повернення кукурудзи до поточного часу утримує (зберігає) майно позивача - кукурудзу за відсутності правової підстави для цього, чим порушив і продовжує порушувати, у тому числі обмежувати, право власності останнього на кукурудзу шляхом незаконного позбавлення Позивача складових права власності на майно, а саме: права користування та права розпорядження кукурудзою; починаючи з моменту отримання вимоги про повернення кукурудзи, до поточного часу зберігає кукурудзу з власної ініціативи, ігноруючи вимоги позивача про повернення кукурудзи.

Позивач вважає безпідставними посилання відповідача на переоформлення в серпні 2009 року 1000 тонн кукурудзи власності ТОВ СП «НІБУЛОН» у власність ТОВ «Катеринопільський елеватор», оскільки зазначені 1000 тонн кукурудзи не стосуються спірної партії зерна кукурудзи.

Також, позивач вважає, що наявні в матеріалах справи документи, а саме: акти звірки взаємних розрахунків, банківські виписки по рахунках, платіжні документи та дані бухгалтерського обліку зернового складу, підтверджують відсутність заборгованості позивача перед відповідачем. Позивач вказує, що рахунки, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, стосуються договорів, які не укладались між позивачем та відповідачем щодо зберігання спірної партії зерна кукурудзи.

16.09.2011р. до Харківського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання (вх.№9054) про призначення по даній справі повторної судової експертизи. (а.с. 35-37, т.7)

В обґрунтування заявленого клопотання про призначення повторної судово-економічної експертизи відповідач посилається на те, що, на його думку, висновок судово-економічної експертизи від 29.06.2011р. № 4229 по першому питанню про встановлену заборгованість у відповідача перед позивачем станом на 29.05.2009 р. у сумі 79967.38 грн. є сумнівним та неправильним, оскільки при вирішенні першого питання експерт припустився помилки зазначивши, що вищенаведена заборгованість виникла станом на 29.05.2009 р. за зберігання 13000 тонн зерна кукурудзи, тоді як на вказану дату, згідно журналу кількісно-якісного обліку (Ф - 36), який знаходиться в матеріалах справи, на зберіганні у відповідача знаходилось більше 16.0 тис. тонн кукурудзи, яка належала позивачу. Відповідач, вважаючи, що така неточність могла вплинути і на висновки експерта, звернувся до Полтавське відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса із заявою № 303 від 16.08.2011 р. про проведення дослідження документів по взаєморозрахунках між позивачем та відповідачем за комплекс послуг по зберіганню товару та надання висновку експертного економічного дослідження. Наданий Полтавським відділенням ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса №668 від 23.08.2011р. суперечить висновку судово-економічної експертизи №4229 від 29.06.2011р. в частині заборгованості станом на 29.05.2009 р., скільки останнім висновком експертизи було встановлено наявність богу позивача перед відповідачем починаючи з 31.03.2009 р. у сумі 1620448.28 грн. і динаміка росту боргу має стійкий характер з моменту його виникнення і до 01.01.2011 р., включно. А станом на 31.05.2009 р., найближчу дату до 29.05.2009 р., борг позивача перед відповідачем складає 2144782.82 грн. У звязку з чим, відповідач вважає, що у справі слід провести повторну судово-економічну експертизу щодо взаєморозрахунків між сторонами спору.

Позивач надав пояснення по справі (вх..№9462 від 30.09.2011р.) в яких зазначив, що проти клопотання відповідача про призначення повторної судово-економічної експертизи заперечує та просить клопотання відповідача залишити без задоволення. В обґрунтування своєї позиції щодо заявленого відповідачем клопотання позивач посилається на те, що наданий відповідачем висновок Полтавським відділенням ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса №668 від 23.08.2011р. не є належним доказом по справі та не повинен бути врахований судом, оскільки експертиза була проведена виключно на підставі документів, наданих відповідачем, а сам експерт не був попереджений про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384,385 Кримінального кодексу України. Разом з тим, на думку позивача, експертним висновком № 4229 від 29.06.2011р. правомірно, повно та обґрунтовано досліджені усі поставлені на вирішення експерти питання, які потребували спеціальних знань та які мають істотне значення для справи, через що, підстави для призначення повторної судової експертизи-відсутні.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 03.10.2011р., у звязку з необхідністю надання сторонами додаткових доказів для повного всебічного та обєктивного розгляду справи, було оголошено перерву до 06.10.2011р. до 11:00.

У судовому засіданні апеляційного господарського суду 06.10.2011р., у звязку з необхідністю надання сторонами додаткових доказів для повного всебічного та обєктивного розгляду справи, було знову оголошено перерву до 11.10.2011р. до 11:30год.

11.10.2011р. до судового засідання Харківського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову №10354/27 від 10.10.2011р., в якому позивач просив вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на 13000 тонн кукурудзи середньою вологістю не більше 13% середньою зерновою домішкою не вище 10% та середньою сміттєвою домішкою не більше 2%.

В обґрунтування заявленого клопотання про забезпечення позову позивач посилається на те, що відповідач не надає позивачу можливості оглянути та відібрати проби кукурудзи, що є предметом даного позову, та не допускає представників позивача до зерносховищ. Також, позивач посилається на те, що відповідач відмовився отримувати повідомлення позивача про інспектування зерна кукурудзи, які були направлені відповідачу телеграфом. Крім того, позивач зазначає, що з 15.09.2010р. за рішенням Полтавської обласної державної хлібної інспекції №4 від 14.09.2010р. анульовано дію сертифіката відповідності послуг із зберігання зерна №3275 від 28.01.2010р., виданого Зерновому складу (ТОВ «Інтер-Агро»Полтавський елеватор за адресою: вул. Ливарна, 4, м. Полтава), а також, змінилось місцезнаходження зернового складу, як юридичної особи. Тому, ТОВ СП «НІБУЛОН»вважає, що у нього наявні підстави вважати, що майно - 13000 тонн кукурудзи, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання судового рішення, якщо це рішення за результатами перегляду Харківським апеляційним господарським судом буде залишено без змін.

У судовому засіданні апеляційного господарського суду 11.10.2011р. представник відповідача підтримав заявлене ним клопотання про призначення повторної судово-економічної експертизи, а проти заявленого позивачем клопотання про забезпечення позову заперечував, просив залишити його без задоволення. Також, представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційного господарського суду 11.10.2011р. проти заявленого відповідачем клопотання про призначення повторної судово-економічної експертизи заперечував, просив залишити його без задоволення, як безпідставне та необґрунтоване. Натомість, представник позивача просив задовольнити клопотання про забезпечення позову. Також, представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги відповідач заперечував, просив залишити її без задоволення з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях по справі.

Розглянувши наявні матеріали справи та заявлені сторонами клопотання про призначення повторної судово-економічної експертизи та про забезпечення позову, заслухавши пояснення представників сторін, які не наполягали на вирішенні клопотань до розгляду справи по суті, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені сторонами клопотання про призначення повторної судово-економічної експертизи та про забезпечення позову будуть вирішенні в ході розгляду справи по суті.

Дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегією суддів встановлено наступне.

24.11.2010р. позивач, ТОВ СГП «НІБУЛОН», звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача - ТОВ «Інтер-Агро»13000 тонн зерна кукурудзи врожаю 2008 р. середньою вологістю 13%, середньою зерновою домішкою 10% та середньою сміттєвою домішкою 2%.(а.с. 2-4,т.1)

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що у листопаді 2008 року на зерновому складі ТОВ «Інтер-Агро»(відповідач), на виконання договору поставки №1224/2008 від 28.11.2008р. та додатків №1 від 28.11.2008р. і №2 від 01.12.2008р. до цього договору, відбулося переоформлення зерна кукурудзи врожаю 2008 року загальною фізичною вагою 13000,00 тонн (загальною заліковою вагою 13000,00 тонн), середньою вологістю 13%, середньою зерновою домішкою 10% та середньою сміттєвою домішкою 2% (далі зерна) від попереднього власника ТОВ «Торговий Дім «Інтер-Агро»Товариству з обмеженою відповідальністю сільськогосподарському підприємству «НІБУЛОН»(позивач), що підтверджується: складською квитанцією №342 від 28.11.2008р. (бланк серії АС №746277) на кукурудзу фізичною вагою 5000,00 тонн, заліковою вагою 5000,00 тонн; складською квитанцією №346 від 0112.2008р. (бланк серії АС №746279) на кукурудзу фізичною вагою 8000,00 тонн, заліковою загою 8000,00 тонн. Відповідно до складських квитанцій строк зберігання кукурудзи зерновим складом визначено моментом предявлення власником вимоги про його повернення «до запиту».

29 травня 2009 року ТОВ СП «НІБУЛОН»предявило відповідачу вимогу за вих. №4600/1-3 про повернення зерна, що зберігалося останнім, яка містила також інструкції щодо оформлення та порядку відвантаження, зокрема, містила інформацію про експедитора позивача, яким виступило ТОВ «Мелагрейн». Вказана вимога була отримана відповідачем 09.06.2009р.

Позивач зазначив, що відповідач порушив право власності позивача та не повернув кукурудзу власнику за його вимогою, безпідставно утримує її до даного часу.

У позовній заяві позивач вказує, що з моменту отримання відповідачем вимоги від 29.05.2009р. про повернення кукурудзи, у відповідача відпала правова підстава для утримання (зберігання) кукурудзи, тому відповідач утримує кукурудзу безпідставно та у відповідності до ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України повинен повернути її власнику позивачу по справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні виходив з того, що правовідносини сторін, зокрема зобовязання відповідача по зберіганню 13000 тонн кукурудзи, виникли на підставі складських квитанцій, в яких строк зберігання кукурудзи зерновим складом визначено моментом предявлення власником вимоги про його повернення «до запиту»та, що відповідач свої зобовязання по поверненню позивачу зерна, переданого на зберігання, не виконав та в порушення ст.ст. 530,949 Цивільного кодексу України, на вимогу позивача зерно не повернув. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні також зазначив, що посилання відповідача на наявність у позивача перед відповідачем боргу не може бути враховане, оскільки наданими у справі доказами не підтверджена правомірність утримання відповідачем зазначеного в позові зерна (навіть при наявності боргу) після предявлення позивачем вимоги про відвантаження зерна. Обовязок позивача оплачувати вартість зберігання зерна після предявлення позивачем вимоги про повернення зерна є необґрунтованим. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно ухилився від повернення зерна позивачеві на вимогу останнього та утримує кукурудзу безпідставно, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком господарського суду Полтавської області з огляду на наступне.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачені вимоги до форми та змісту позовної заяви.

Колегія суддів зазначає, що елементами позову, які визначають його зміст, є предмет та підстава позову. Предмет позову вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Способи захисту права чи інтересу передбачені ст. 16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України. Підстава позову це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права повязують виникнення, зміну чи припинення прав та обовязків субєктів спірного матеріального правовідношення. При цьому розрізняють фактичні та юридичні (правові) підстави позову.

Як вбачається з позовної заяви, предметом позову є стягнення 13000 тонн зерна кукурудзи. Обґрунтовуючи підстави позову позивач посилається на ст.ст.1212,1213 Цивільного кодексу України та на те, що відповідач не виконав його вимоги про повернення кукурудзи, переданої відповідачу за складськими квитанціями, та безпідставно (тоді, коли підстава, на якій кукурудза була набута, відпала) утримує кукурудзу, власником якої є позивач.

Відповідно до ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілої) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобовязаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Колегія суддів зазначає, що для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхід на наявність хоча б двох умов: перше - збіль шення або збереження майна однією стороною (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого); друге - відсут ність правової підстави (юридичного факту) для збагачення або збагачення за підставою, яка згодом відпала. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаче ною законом, іншими правовими актами чи правочином.

З вимоги позивача від 29.05.2009р. №4600/1-3 (а.с. 15, т.1) вбачається, що на підставі ст.ст. 525,526,530,593,957 Цивільного кодексу України, ст. 32 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», п. 6.1.10 Технічного регламенту зернового складу, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України, від 15.06.2004р. №228, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.07.2004 р. за №835/9434, та договору №1/10/2008/1 на надання послуг по сушці, очистці, зберіганню та відвантаженню сільськогосподарської продукції від 01.10.2008 р. ТОВ СП «НІБУЛОН»вимагало від відповідача відвантажити залізничним транспортом зерно кукурудзи в кількості 16022,5 тонн власності ТОВ СП «НІБУЛОН», що прийняте ТОВ «Інтер-Агро»на зберігання згідно складських квитанцій на зерно №341 від 27.11.2008р., №346 від 01.12.2008 р. та №342 від 28.11.2008 р.

У звязку з наявністю у вимозі від 29.05.2009р. посилання на договір №1/10/2008/1 на надання послуг по сушці, очистці, зберіганню та відвантаженню сільськогосподарської продукції від 01.10.2008 р., у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційним господарським судом було витребувано у сторін договір №1/10/2008/1 на надання послуг по сушці, очистці, зберіганню та відвантаженню сільськогосподарської продукції від 01.10.2008 р., оригінали примірників якого були надані сторонами для огляду в судовому засіданні, а належним чином завірені копії долучені до матеріалів справи.

Колегія суддів зазначає, що вимога від 29.05.2009р., в якій є посилання на договір №1/10/2008/1 від 01.10.2008 р., була предметом розгляду в суді першої інстанції, разом з тим, місцевий господарський суд не дав належної правової оцінки даному факту. Тому, посилання позивача не те, що договір №1/10/2008/1 від 01.10.2008 р. не може бути прийнятий до уваги та не є належним доказом по справі, - є безпідставними.

Розглянувши у судовому засіданні надані сторонами оригінали примірників договору №1/10/2008/1 від 01.10.2008 р. колегією суддів встановлено, що згідно п. 1.1 умов договору ТОВ «Інтер-Агро»(заготівельник) зобовязався надати послуги ТОВ СП «НІБУЛОН»(підприємство) по прийманню кукурудзи, доведенню його до базових кондицій по сміттєвій домішці і вологості, збереженню та відвантаженню на залізничний або автомобільний транспорт по бажанню підприємства.

Порядок розрахунків та розцінки за надані заготівельником (відповідачем по справі) послуги по прийманню, сушці, очистці, зберіганню та відвантаженню, а також переоформленню продукції сторони погодили в п. 4 договору №1/10/2008/1 від 01.10.2008 р. У відповідності до п. 8 договору, сторони домовились, що договір набирає чинності з моменту надходження кукурудзи на зберігання та діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань, а строк зберігання кукурудзи встановлений сторонами до 01.04.2009р.

У пункті 2 умов договору №1/10/2008/1 від 01.10.2008 р. передбачені зобовязання сторін. Так, в п. 2.1 договору зазначено, що підприємство здає, а заготівельник приймає на зберігання: назва культури кукурудза.

Разом з тим, при дослідженні умов договору №1/10/2008/1 від 01.10.2008 р. колегією суддів встановлено, що в п. 2.1 оригіналу примірника договору відповідача кількість культури в фізичній вазі, тонн, - не зазначено, а в п. 2.1 оригіналу примірника договору позивача кількість культури в фізичній вазі, тонн, - написано авторучкою 5000,0.

Надаючи правову кваліфікацію наведеному, колегія суддів виходить з наступного.

У відповідності до ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України та ч.2 ст. 181 Господарського кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними є умови, визнані такими законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 3 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, при укладенні господарського договору сторони зобовязанні у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умовами договору №1/10/2008/1 від 01.10.2008 р. сторони погодили, що предметом договору є послуги з по прийманню КУКУРУДЗИ, доведенню його до базових кондицій по сміттєвій домішці і вологості, збереженню та відвантаженню на залізничний або автомобільний транспорт (п.1.1); перелік та якість послуг передбачені в п. 2.7.2 умов договору; ціна та строк дії договору визначені в п. 4 та п. 8 договору відповідно.

Колегія суддів, враховуючи, що предметом договору №1/10/2008/1 від 01.10.2008р. є саме надання відповідачем послуг різного виду, та враховуючи, що п.2.7.3 договору передбачено, що при прийманні кукурудзи відповідач зобовязався виписувати позивачу складську квитанцію в якій, з огляду на приписи норм діючого законодавства, зазначається, зокрема, кількість вага продукції (наразі кукурудзи), дійшла висновку, що не зазначення в п. 2.1 договору №1/10/2008/1 від 01.10.2008 р. кількості в фізичній вазі, тонн, кукурудзи не є підставою вважати, що договір №1/10/2008/1 від 01.10.2008 р. не укладений.

Таким чином, з огляду на розбіжності в п. 2.1 умов договору №1/10/2008/1 від 01.10.2008 р. в примірниках сторін, колегія суддів вважає, що в п. 2.1 названого договору, сторони дійшли згоди, що підприємство (позивач по справі) здає, а заготівельник (відповідач по справі) приймає на зберігання кукурудзу у невизначеній конкретно кількості в фізичній вазі, тонн.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, переоформлення спірного зерна кукурудзи врожаю 2008 року загальною фізичною вагою 13 000 тонн (загальною заліковою вагою 13 000 тонн), середньою вологістю 13%, середньою зерновою домішкою 10% та середньою сміттєвою домішкою 2% від попереднього власника - товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Інтер-Агро»Товариству з обмеженою відповідальністю сільськогосподарському підприємству «НІБУЛОН»відбулось в кінці листопада на початку грудня 2008 року на зерновому складі - Товаристві з обмеженою відповідальністю «Інтер-Агро», що підтверджується відповідними складськими документами: складською квитанцією №342 від 28.11.2008р. (бланк серії АС №746277) на кукурудзу фізичною вагою 5'000.00 тонн, заліковою вагою 5'000.00 тонн; складською квитанцією №346 від 01.12.2008р. (бланк серії АС №746279) на кукурудзу фізичною вагою 8'000.00 тонн, заліковою вагою 8'000.00 тонн

Тобто, 13000 тонн кукурудзи, згідно вказаних складських квитанцій відповідача, були передані на зерновий склад відповідача після підписання сторонами договору №1/10/2008/1 від 01.10.2008 р. та під час його дії.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що 13000 тонн кукурудзи, які позивач просить стягнути з відповідача, були передані останньому на підставі договору №1/10/2008/1 від 01.10.2008 р., про що також зазначено у вимозі позивача від 29.05.2009р. (а.с. 15-16, т.1)

За таких обставин, між сторонами мають місце договірні правовідносини, а саме за договором №1/10/2008/1 від 01.10.2008 р., умовами якого, визначенні в тому числі і умови відпуску продукції із зберігання заготівельником (відповідачем по справі) підприємству (позивачу по справі) (п.4.5, п.5 договору).

У звязку з чим, визначення в якості підстави позову ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України, якими регулюються правовідносини сторін з безпідставно набутого майна, або коли підстава, на якій було набуте майно, згодом відпала, - є неправомірним. Тобто, позивачем невірно обрано підставу позову.

Позивач, у відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, мав право змінити підстави позову. Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем були змінені підстави позову.

Нормами Господарського процесуального кодексу України господарському суду не надано повноважень змінювати підстави позову за власною ініціативою.

Таким чином, у господарського суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 13000 тонн кукурудзи на підставі ст.ст. 1212,1213 Цивільного кодексу України.

Такі висновки колегії суддів здійснені виходячи з того, що між сторонами діють договірні правовідносини через що, у разі виникнення між сторонами суперечностей у межах цих договірних правовідносин, сторона має право звернутись до суду за захистом порушеного права або інтересу з позовом з підстав невиконання або неналежного виконання іншою стороною умов договору.

Колегія суддів не вважає за необхідне надавати оцінку посиланням відповідача про наявність у позивача заборгованості перед ним за надані послуги в межах існуючих між ними договірних відносин, оскільки зазначене питання повинно бути предметом дослідження у справі про неналежне виконання договірних зобовязань. В даному випадку наявність або відсутність заборгованості у позивача за надані відповідачем послуги не впливає на висновок апеляційного господарського суду щодо вирішення справи по суті.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову в позові.

Під час розгляду справи по суті, апеляційний господарський суд, за результатами апеляційного перегляду справи, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог через що, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення повторної судово-економічної експертизи та клопотання позивача про забезпечення позову.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд неповно зясував обставини, що мають значення для справи, через що рішення господарського суду Полтавської області від 24.01.2011р. підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, то у відповідності до ст.ст. 44, 49, 99 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги понесені відповідачем підлягають відшкодуванню відповідачу за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 91, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Відмовити в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Агро»про призначення по даній справі повторної судової експертизи.

Відмовити в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «НІБУЛОН»про вжиття заходів до забезпечення позову.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Агро»задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 24.01.2011р. по справі №21/276 скасувати та прийняти нове.

В позові відмовити.

Стягнути з Товаристваз обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН»(54002, м.Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1; поштова адреса: 54030, м. Миколаїв, вул. Фалеєвська,9"б", р/р 260070162188 у МФ ПАТ «Укрексімбанк», код ЄДРПОУ 14291113, МФО 326739) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Агро»(39000, Полтавська область, м.Глобине, вул. К.Маркса, буд.65"а", р/р 26009001303936 в Райффайзенбанк Україна, код ЄДРПОУ 31059688, МФО 300528) 12750,00 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Лакіза В.В.

Повний текст постанови підписано 17.10.2011р.