Рішення № 18672579, 03.10.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2011 року

справа № 5020-1191/2011

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи №5020-1191/2011

за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго»

до Севастопольської квартирно - експлуатаційної частини морської

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача військової частини А-1845

про стягнення заборгованості у розмірі 84 629,46 грн,

за участю представників:

позивача - не з’явився;

відповідача –не з’явився;

третьої особи - не з’явився;

Суть спору:

01.08.2011 Публічне акціонерне товариство «Енергетична компанія «Севастопольенерго»звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської про стягнення заборгованості у розмірі 169 471,61 грн, у тому числі за активну електроенергію –140 563,79 грн, пені –14 822,83 грн, 3% річних - 2 925,31 грн, інфляційного відшкодування –11 159,68 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 02.08.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Позивач у процесі розгляду справи в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України неодноразове зменшував розмір позовних вимог, у зв’язку з погашенням відповідачем суми основного боргу у повному обсязі, просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 14 822,83 грн, 3% річних - 2 925,31 грн, інфляційне відшкодування –11 159,68 грн (арк.с.99).

У судовому засіданні 22.09.2011 оголошувалась перерва до 03.10.2011.

03.10.2011 у судове засідання учасники процесу явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлено своєчасно та належним чином, позивач та третя особа про причини неявки суд не повідомили.

Від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутність (арк.с.98).

Відповідач в порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України подав суду відзив на позовну заяву, вимоги не визнав та пояснив, що розрахунок штрафних санкцій є необґрунтованим оскільки період нарахування перевищує шість місяців (арк.с.85-86).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази,

в с т а н о в и в :

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України, частини першої статті 26 Закону України “Про електроенергетику” споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

22.09.2006 між Відкритим акціонерним товариством “Енергетична компанія “Севастопольенерго”, що було перейменоване на Публічне акціонерне товариство “Енергетична компанія “Севастопольенерго” відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства», (Постачальник), військовою частиною А-1845 (Споживач) та Севастопольською квартирно-експлуатаційною частиною морською (Платник) був укладений договір №3533а на поставку електричної енергії (далі Договір), відповідно до умов якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 360 кВт, а Платник сплачує Постачальнику вартість спожитої електричної енергії та здійснює інші платежі відповідно до умов даного договору (арк.с.9-15) Договір відповідно до умов пункту 9.4 діє до 31.12.2006 та вважається продовженим на наступний рік, якщо жодна із сторін не заявить про його розірвання або зміну не менше ніж за 30 днів до закінчення його дії.

Враховуючи відсутність будь-яких заяв про зміну або розірвання цього Договору, він є чинним до теперішнього часу.

Відповідно до пункту 2.2.2 Договору Постачальник зобов’язався, зокрема, поставляти Споживачу електричну енергію, як різновид товару в об’ємах, які зазначені у розділі 5 та з урахуванням умов розділу 6 Договору (Додаток до договору “Об’єми поставки електричної енергії споживачу та субспоживачам”).

Згідно з пунктом 2.3.2 Договору споживач зобов’язався, зокрема, дотримуватися режимів споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 Договору та режиму роботи електроустановок, згідно з пунктом 6 Додатку “Порядок розрахунків”.

Платник зобов’язався оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії, згідно з умовами додатків “Порядок розрахунків” та “Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії” (пункт 2.3.5).

Згідно з пунктом 1 додатку 6 до Договору, розрахунки за спожиту активну електроенергію здійснюються виключно грошовими коштами на поточний рахунок Постачальника зі спеціальним режимом використання в уповноваженому банку у разі безготівкової оплати або готівкою на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання. За дату оплати приймається дата надходження коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника або дата внесення Споживачем готівкових коштів у касу Постачальника. Всі рахунки на оплату електроенергії повинні оплачуватися Платником протягом 5 операційних днів з дня виписки рахунку, але не пізніше дати остаточного розрахунку. Дата остаточного розрахунку 02 число поточного місяця.

Розрахунковим вважається період з 27 календарного числа попереднього розрахункового місяця до такого ж календарного числа поточного місяця (арк.с.17).

Щомісячно 27 числа представник споживача надає позивачу звіт щодо спожитої електроенергії за розрахунковий період (пункт 2 Додатку 6 до Договору).

Оплата спожитої електричної енергії здійснюється Платником в строк до 5 операційних днів з дня виписки рахунку, але не пізніше дати остаточного розрахунку, оплата інших платежів здійснюється в строк до 5 операційних днів з дати виписки рахунку (пункти 3.1, 3.3 Додатку 6 до Договору).

Додатком 3 до Договору сторонами узгоджений перелік міст установки розрахункових приборів обліку та тарифів, за якими здійснюються розрахунки (арк.с. 16).

На виконання умов Договору Споживачу Постачальником були виставлені рахунки-акти виконаних робіт за надану активну електроенергію №40823 від 26.07.2010, №52960 від 24.09.2010, №58806 від 25.10.2010, №64590 від 24.11.2010, №69588 від 20.12.2010, №5599 від 24.01.2011, №12024 від 25.02.2011, №18055 від 24.03.2011, №23904 від 22.04.2011, №29838 від 24.05.2011, №35674 від 24.06.2011 (арк.с. 33-44).

Проте, споживач належним чином суму заборгованості за активну електроенергію за період з 26.07.2010 по 20.07.2011 за виставленими постачальником рахунками не погасив, на дату звернення позивача до суду с позовними вимогами заборгованість споживача по оплаті активної електроенергії складала 140 563,79 грн.

Наявність несплаченої суми заборгованості за активну електричну енергію стало підставою для звернення позивача до суду з позовом до відповідача про стягнення суми заборгованості, а також пені, 3% річних, пені та інфляційного відшкодування.

Позивач у процесі розгляду справи в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України неодноразове зменшував розмір позовних вимог, у зв’язку з погашенням відповідачем суми основного боргу у повному обсязі, просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 14 822,83 грн, 3% річних - 2 925,31 грн, інфляційне відшкодування –11 159,68 грн (арк.с.99).

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провівши оцінку поданим доказам та беручи до уваги зменшення позивачем розміру позовних вимог, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю виходячи з наступного.

За своєю правовою природою і ознаками Договір є договором постачання енергетичної енергії.

Статтею 712 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (ст. 714 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язань та одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 26 Закону України „Про електроенергетику” споживач енергії зобов’язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У встановлені строки відповідач взяті на себе за Договором зобов’язання щодо оплати електроенергії не виконав.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.2.1 Договору передбачена відповідальність Платника за недотримання строків платежів, передбачених пунктами 2.3.5-2.3.6 Договору, вказаних в додатку «Порядок розрахунків», а саме, Платник сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної сплати, та включається до платіжної вимоги окремим рядком.

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" (з наступними змінами і доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За результатами перевірки наданого позивачем розрахунку пені (арк.с. 57), суд дійшов висновку про те, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 14 822,83 грн підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача інфляційне відшкодування у сумі 11159,68 грн та 3% річних сумі 2925,31 грн відповідно до наданих розрахунків (арк.с. 57-58).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив розрахунки 3% річних та інфляційного відшкодування, зроблені позивачем, вважає їх вірними, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 2925,31 грн. та інфляційного відшкодування в розмірі 11159,68 грн також підлягають задоволенню.

При перевірки розрахунку суми інфляційного відшкодування судом враховані рекомендації, що викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97Р, та офіційні індекси інфляції, встановлені Державним комітетом статистики України.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 28907,82 грн, у тому числі пеня – 14822,83 грн, 3% річних –2925,31 грн, інфляційне відшкодування –11159,68 грн.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України у повному обсязі покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 22, 49, 82, 82-1, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Севастопольської квартирно - експлуатаційної частини морської (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 60, ідентифікаційний код 22992545) на користь Публічного акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго” (99040, місто Севастополь, вулиця Хрустальова, 44, ідентифікаційний код 05471081) суму 28 907,82 грн (у тому числі пеню –14 822,83 грн, 3% річних –2 925,31 грн, інфляційне відшкодування –11 159,68 грн), державне мито у розмірі 1 694,72 грн, суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.А. Харченко

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 05.10.2011.