Рішення № 18672445, 27.09.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2011 р.Справа №18/2177/11

За позовом відкритого акціонерного товариства "Новоград-Волинський м'ясокомбінат"

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 35584,23 грн.

Суддя Тимошенко К.В.

Представники:

від позивача: не з"явився

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення 35584,23 грн., з яких сума основного боргу за поставлену продукцію складає 34286,19 грн., інфляційні - 965,52 грн., річні - 332,52 грн.

Представники сторін в судове засідання не зявилися, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями (а.с. 46-47).

Відповідач відзиву на позов не надав, в звязку з цим справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за продукцію поставлену по договору поставки № 491 від 25.02.2011р. в сумі 34286,19 грн., інфляційні в сумі 965,52 грн. та 332,52 грн. річних.

Згідно п. 1.1. вказаного позивачем договору поставки № 491 від 25.02.2011р. (далі договір, копія договору - а.с. 10-11) постачальник (позивач) зобов'язується передати (поставити) у визначені договором строки або термін покупцеві (відповідачу), а покупець зобов'язується прийняти відповідно до умов, викладених у договорі та оплатити м'ясопродукцію, яка є власністю постачальника.

Позивач зазначає, що на виконання договору ним була поставлена відповідачу м'ясопродукція на загальну суму 47559,19 грн., на підтвердження цього позивачем надані копії товаро-транспортних накладних № 0000009202 від 01.03.2011р. на суму 13272,52 грн. (а.с. 6), № 0000011635 від 17.03.2011р. на суму 34286,67 грн. (а.с. 8) та копії довіреностей на отримання товару № 1/03 від 01.03.2011р. (а.с. 7) і № 17/1 від 17.03.2011р. (а.с. 9).

Відповідно до умов договору (п. 5.1., 5.2.) покупець зобов'язаний оплатити отриману продукцію протягом 8 календарних днів з моменту отримання товару. Моментом отримання товару вважається дата зазначена в накладній.

Як стверджує позивач, відповідач оплатив отриману продукцію частково в сумі 13273,00 грн., що підтверджується копією касового чеку від 17.03.2011р. (а.с. 38). Тобто залишається неоплаченою отримана відповідачем продукція на суму 34286,19 грн.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем умов договору позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлену продукцію в сумі 34286,19 грн. Дана сума боргу також підтверджується наданими позивачем копіями двосторонніх актів зведення взаєморозрахунків за період з 01.03.2011р. по 11.04.2011р. та з 01.01.2011р. по 21.07.2011р. (а.с. 12-13).

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Таким чином, вимога позивача про стягнення заборгованості у розмірі 34286 грн. 19 коп. обґрунтована, підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні в сумі 965,52 грн. за період з 25.03.2011р. по 30.06.2011р. та 332,52 грн. річних нарахованих за період з 25.03.2011р. по 20.07.2011р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків

Вимога позивача про стягнення інфляційних правомірна, але сума інфляційних позивачем завищена. При здійсненні розрахунку інфляційних позивачем не враховані рекомендації Верховного суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ (лист ВСУ від 03.04.1997р. № 62-97р). Позивач поставив відповідачу продукцію на суму 34286,67 грн. 17.03.2011р., згідно умов п. 5.2. договору та статті 253 ЦК України, якою визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов"язано його початок, прострочення зобов'язання по сплаті вказаної суми розпочинається з 26.03.2011р. Таким чином, у позивача відсутні підстави нараховувати інфляційні на суму боргу 34286,19 грн. за березень 2011р.

В звязку з цим стягненню підлягають інфляційні нараховані на суму боргу 34286,19 грн. за період прострочення зобов'язання з квітня по червень 2011 року в сумі 863 грн. 61 коп.

Таким чином, позов в частині стягнення інфляційних підлягає задоволенню частково в сумі 863 грн. 61 коп., в іншій частині стягнення інфляційних позов задоволенню не підлягає.

Вимога позивача про стягнення річних в сумі 332 грн. 52 коп. за період з 25.03.2011р. по 20.07.2011р. також завищена. Як зазначалося вище, прострочення зобов'язання по оплаті поставленої продукції розпочалося з 26.06.2011р., таким чином позивачем неправомірно нараховано річні за 25.03.2011р. В звязку з цим стягненню підлягають річні нараховані на суму боргу 34286,19 грн. за період прострочення грошового зобов'язання з 26.03.2011р. по 20.07.2011р. в сумі 329 грн. 71 коп.

Таким чином, позов в частині стягнення річних підлягає задоволенню частково в сумі 329 грн. 71 коп., в іншій частині стягнення річних позов задоволенню не підлягає.

Крім цього, в п. 3 позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача витрати позивача на відрядження у зв'язку з розглядом справи в суді згідно підтверджуючих документів.

Ухвалою від 03.08.2011р. суд зобов'язав позивача вказати та надати докази в обґрунтування вимог, зазначених в п. 3 позовної заяви.

На виконання ухвали суду від 03.08.2011р. позивач надав копії проїзних документів на підтвердження витрат позивача на відрядження (а.с. 42) та пояснив у заяві від 26.09.2011р. вих. № 1814, що витрати на відрядження відносяться до реальних збитків, яких зазнає позивач для того, щоб в судовому порядку стягнути заборгованість з відповідача. При цьому, в обґрунтування вказаної вимоги позивач посилається на ст. 22 Цивільного кодексу України, згідно якої збитками є витрати, яких особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, та на ст. 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Суд не погоджується з вищезазначеними доводами позивача, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатись до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Позивач не навів та не надав доказів заподіяння (наявності) збитків, (витрат на відрядження) на час подання позову, і відповідно, не обгрунтував наявність порушення його прав в цій частині на час подання позову. Вимога про стягнення збитків (витрат на відрядження) заявлена позивачем до моменту виникнення таких збитків.

Для застосування такої міри відповідності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

протиправної поведінки;

збитків;

причинного зв"язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно з ст.22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв"язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вимога).

Отже кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов"язання, розмір збитків, причинний зв"язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором (ст.614 ЦК України).

Виходячи з системного аналізу правових норм Цивільного кодексу України, збитки як категорія цивільно-правової відповідальності являють собою ті негативні наслідки, які виникають у кредитора як невідворотний результат порушення боржником свого зобов"язання. Таким чином, необхідною умовою стягнення збитків є наявність причинного зв"язку між збитками, що виникли у кредитора, та порушенням зобов"язання, де збитки є наслідком, а невиконання зобов"язання - причиною.

Як вбачається з матеріалів справи, витрати позивача на відрядження до суду не є збитками, оскільки причиною їх виникнення є направлення позивачем свого представника в засідання суду з метою захисту своїх прав та інтересів в судовому порядку, а не власне порушення відповідачем договірного зобов"язання. Отже, вказані витрати не мають обов"язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходиться у необхідному зв"язку з причиненою шкодою. Зазначені витрати понесені позивачем у зв"язку з реалізацією ним своїх процесуальних прав у розгляді справи і не можуть бути стягнуті за позовною вимогою про відшкодування збитків. Слід зазначити, що жодною з ухвал суду по справі № 18/2177/11 суд не визнавав явку представника позивача в судове засідання обов'язковою.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача витрат позивача на відрядження не обґрунтована, а тому задоволенню не підлягає.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної-особи-підприємця ОСОБА_1 (39600, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь відкритого акціонерного товариства "Новоград-Волинський м'ясокомбінат" (11708, Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Борисова, 4, п/р 260033012792 в ПАТ "Старокиївський банк", м. Київ, МФО 321477, ідентифікаційний код 00443424) 34286 грн. 19 коп. основного боргу, 863 грн. 61 коп. інфляційних, 329 грн. 71 коп. річних, 354 грн. 80 коп. витрат по держмиту, 235 грн. 31 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

СуддяК.В. Тимошенко

Повне рішення складено 03.10.2011р.