Ухвала суду № 18671465, 28.09.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

"28" вересня 2011 р.№ 21/17-2011-1929 Суддя ЗЕЛЕНОВ Г.М., розглянувши матеріали зареєстровані за №5814/2011 від 26.09.2011р. за заявою Балтської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі Балтська МДПІ) Одеської області (66101, м. Балта, вул. Котовського, 195, Одеської обл., код ЄДРПОУ 13899025) до боржника: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 Ідентифікаційний код № НОМЕР_1)

про визнання відсутнього боржника банкрутом.

ВСТАНОВИВ: 26.09.2011р. Балтська МДПІ звернулася до господарського суду із заявою про визнання відсутнього боржника фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 банкрутом за спрощеною процедурою банкрутства, відповідно до ст. 52 Закону України „Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (надалі Закон №2343-ХІІ), оскільки боржник неспроможний виконати свої грошові зобов'язання щодо сплати заборгованості до бюджету по податках і зборам у сумі 6158 грн.82 коп.

Заява Балтська МДПІ про порушення провадження у справі за спрощеною процедурою банкрутства відсутнього боржника фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 підлягає поверненню з наступних підстав:

Відповідно до ст.4-1 ГПК України та п. 1 ст. 5 Закону (№2343-ХІІ) господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Статтею 9 Закону (№ 2343-ХП), передбачено, що суддя повертає заяву про порушення провадження у справі про банкрутство з підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.

Статтею 63 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставою для повернення заяви і доданих до неї документів без розгляду, є не подання доказів на яких ґрунтується заява.

Відповідно до статті 52 Закону (№ 2343-ХІІ) у разі, якщо громадянин - підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

За приписами Закону (№ 2343-ХІІ) для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.

Згідно з ст. 1 Закону України (№ 2343-ХІІ) „кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів)”.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону України (№ 2343-ХІІ), яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Статтею 1 Закону (№ 2343-ХІІ) передбачено, що вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.

Стаття 52 Закону України (№ 2343-ХІІ), яка має назву „Особливості банкрутства відсутнього боржника”, передбачає ці самі „інші випадки” та особливості порушення справи про банкрутство, про які ідеться в ч. З ст. 6 Закону (№ 2343-ХІІ), зокрема, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону (№ 2343-ХІІ) містить загальні норми, а стаття 52 Закону (№ 2343-ХІІ) передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.

Заявник, Балтська МДПІ обґрунтовує свої безспірні грошові вимоги до боржника - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на підставі встановлених порушень податкового законодавства у звязку з чим Балтською МДПІ на адресу боржника направлялись податкові вимоги та акту перевірки подання податкових декларацій та документів бухгалтерської звітності від 18.08.2011р. за №840/1702/2623719270/898. Крім цього постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02.03.2010р. по справі № 2а-10415/09/1570 задоволено адміністративний позов Балтської МДПІ до Боржника про стягнення заборгованості із сплати штрафної санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в розмірі 3966 грн. 60 коп., але до заяви вказані документи не були подані.

Разом з цим, господарський суд зазначає, що Податковим кодексом України в Україні справляються загальнодержавні податки та збори і місцеві податки і збори (обовязкові платежі), вичерпний перелік яких міститься у статтях 9,10 цього Кодексу.

Податки і збори (обовязкові платежі), справляння яких не передбачено Податковим кодексом України сплаті не підлягають. З огляду на наведене Кодекс не відносить суму неустойки (штрафів, пені) і фінансових санкцій тощо, які стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обовязкові платежі).

Положенням Закону України „Про державну податкову службу в Україні” (509-12 ) пеня, штраф, інші фінансові санкції є публічно правовими санкціями, які застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства.

Статтею 2 Закону України „Про систему оподаткування” (334/94 ВР) визначено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

З огляду на наведене, Закон (334/94 ВР) не відносить суми неустойки (штрафів, пені) і фінансових санкцій тощо, що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обов'язкових платежів).

З такою правовою позицією погоджується Вищий господарський суд України у Постановах від 09.02.2011р. по справі №1/1264-10.

Отже, заборгованість по сплаті штрафних санкцій, враховується окремо та не є основним грошовим зобовязанням боржника, в розумінні Закону (№ 2343-ХІІ) і не може бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство боржника.

Крім того, за змістом ч.3 ст.6 та ч.ч. І, 8 ст. 7 Закону (№ 2343-ХІІ) справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність.

Відповідно до Закону (№2343-ХІІ) вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджуються документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, зокрема виконавчими.

Таким чином, з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Виходячи з системного аналізу положень Закону (№2343-ХІІ ) процедура банкрутства випливає з виконавчого провадження. Отже, без виконавчого провадження факт неплатоспроможності боржника не може мати місце.

При цьому безспірність вимог кредиторів повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 17.10. 2006р. у справі № 3/157.

Пунктом 29 Постанови Пленуму №15 „Про судову практику в справах про банкрутство” від 18.12.2009року: „зазначено, у разі подання органами державної податкової служби заяв про порушення справи про банкрутство безспірними слід вважати лише вимоги про стягнення податкового боргу (недоїмки), визначення якого наведено в пункті 1.3 статті 1 Закону (№2343-ХІІ) „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Безспірність вимог щодо стягнення недоїмок зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) має підтверджуватися документами про узгодження суми податкового зобовязання”.

Положеннями ч. 10 ст. 7 Закону (№2343-ХІІ) передбачено, що до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.

Ініціюючим кредитором, не надано доказів безспірних вимог, доказів неплатоспроможності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та вжиття заходів щодо стягнення коштів, та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу у встановленому законодавством порядку, як доказів неплатоспроможності боржника, що є порушенням вимог ст. 7 Закону (№ 2343-ХІІ).

Закон (№ 2343-ХІІ) не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою за відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора та доказів неплатоспроможності боржника.

Пунктом 27 Постанови Пленуму №15 „Про судову практику в справах про банкрутство” від 18.12.2009року: „зазначено, що за змістом частини третьої статті 6 та частин першої і восьмої статті 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише в разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність. Тому судам на підставі частини другої статті 8 Закону та пункту 3 частини першої статті 63 ГПК України слід відмовляти у прийнятті заяв кредитора (кредиторів) про порушення справи про банкрутство, якщо безспірність його (їх) вимог не підтверджено відповідними документами”.

Крім того, за вимогами ст. 5 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” ( 755-15 ) державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.

Згідно ст. 1 вказаного Закону ( 755-15 ), яка кореспондується із ч. 1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово, що знаходиться за певною адресою, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем.

За змістом ст. 3 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” ( 1382-15 ) реєстрацією місця проживання вважається внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону (755-15) зміна місця проживання фізичної особи - підприємця підлягає обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі Єдиний державний реєстр) в порядку, встановленому цим Законом ( 755-15 ).

Відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України (ч. 1 ст. 17 Закону (755-15).

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 18 цього Закону (755-15), якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Таким чином, Заявником не надано доказів відсутності боржника за місцезнаходженням, доказів безспірних вимог до боржника, доказів неплатоспроможності та доказів вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку, а тому заява Балтської МДПІ Одеської області про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 підлягає поверненню без розгляду на підставі ст. 9 Закону (№ 2343-ХІІ) та п. 3 ст. 63 ГПК України.

Повернення заяви про порушення справи про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись п. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України та ст. ст. 9, 47-49,52 Закону України "Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суддя, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області (66101, м. Балта, вул. Котовського, 195, Одеської обл., код ЄДРПОУ 13899025) про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 Ідентифікаційний код № НОМЕР_1) - повернути без розгляду.

2.Заяву про порушення справи про банкрутство надіслати Заявнику.

3.Матеріали заяви про порушення провадження у справі про банкрутство на 35 аркушах та конверт.

Суддя </підпис/ >Зеленов Г.М.