Рішення № 18671311, 19.09.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2011 р.Справа № 27/17-2353-2011 Господарський суд Одеської області у складі колегії суддів: головуючий суддя - Невінгловська Ю.М.

судді Малярчук І.А., Фаєр Ю.Г.

при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. (представник діючий за довіреністю);

від відповідача: не зявились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Газ";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Південноукраїнська скляна компанія";

про стягнення 10370 013,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юг-Газ" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Південноукраїнська скляна компанія", в якій з урахуванням уточнених позовних вимог (вх. ГСОО №32510/2011 від 19.09.2011р.) просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 10370 013,13 грн., з яких 3018519,69 грн. вартість спожитого газу, 540646,10 грн. пеня, 104641,19 грн. 3% річних, 5875671,74 грн. 0,5% неустойки, 830534,41 грн. інфляційні та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на укладений 01.10.2008р. між сторонами договір №196 на поставку природного газу у 2009 році, згідно умов якого позивачем було вчасно та в повному обсязі виконано свої зобовязання, між тим, відповідач за фактично спожитий природний газ у січні та лютому 2009 року не розрахувався у повному обсязі та проводив розрахунки несвоєчасно, в звязку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.

У судовому засіданні 19.09.2011р. представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не зявився, при цьому, надав до суду клопотання (вх. ГСОО №27409/2011 від 10.08.2011р.), згідно якого повідомив суд про неможливість явки представника у судове засідання та просив розглядати справу за його відсутністю. Разом з тим, із супровідним листом відповідач надав до суду відзив на позов б/н від 09.08.2011р. (а.с. 83-84), згідно якого просив суд у задоволені позовних вимог ТОВ "Юг-Газ" відмовити. Крім того, у відзиві на позов відповідач заперечував щодо правильності нарахування позивачем пені, а саме зазначив, що позивач здійснив розрахунок пені з порушенням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

01 жовтня 2008 року між ТОВ "Південноукраїнська скляна компанія" (надалі споживач) та ТОВ "Юг-Газ" (надалі - постачальник) укладено договір №196 на поставку природного газу у 2009 році (надалі - договір), згідно умов якого постачальник зобовязався поставити природний газ для потреб споживача на рівні обємів, які оплачуються, а споживач зобовязався прийняти та оплатити природний газ, що постачається в обємі 8220,000 тис. куб. м.

Відповідно до п. 1.2 договору, постачальник здійснює поставку природного газу у період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р., відповідно реєстру розподілу планового обєму природного газу (далі реєстр), затвердженого газотранспортними організаціями, постачальником та споживачем, що є доповненням до договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено обовязок постачальника забезпечувати постачання природним газом споживача в обємах та порядку, передбачених умовами договору.

У п. 2.2 договору встановлено обовязок споживача, серед іншого, забезпечувати своєчасну та 100% сплату за газ та його транспортування.

Згідно п 2.3 договору, постачальник має право постачати споживачу як власний природній газ, так і природній газ, що знаходиться у власності третіх осіб. В останньому випадку постачальник може діяти від власного імені або від імені третіх осіб на підставі відповідних договорів (доручення, комісії і т.п.). У випадку поставки споживачу природного газу, що знаходиться у власності третіх осіб, усі розрахунки з власником такого газу здійснює постачальник, що не тягне зміну порядку розрахунків між постачальником та споживачем, зазначеного у п. 4.1.

У відповідності до п. 3.1 договору, природний газ, що постачається постачальником, вважається прийнятим за кількістю у відповідності з положеннями Порядку забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом від 27.12.2001 р. №1729, на підставі актів між споживачем та газопостачальною організацією.

Положеннями п. 3.7 договору встановлено, що представники споживача та постачальника з 1-го по 5-те число наступного за звітним місяцем складають трьохсторонній акт про кількість поставленого прийнятого газу за минулий місяць. У випадку, якщо постачальник поставив у звітному місяці газ, який належить третім особам, про це має бути зазначено у акті про кількість поставленого прийнятого газу за минулий місяць. При цьому, вищевказаний акт може бути підписаний відповідною третьою особою, газ якої був реалізований постачальником споживачу.

Відповідно до п. 4.6 договору, сплата за газ, що споживається здійснюється споживачем щомісячно в наступному порядку: 100% передплати очікуваного обєму споживання природного газу відповідно реєстру не пізніше 25 числа місяця, що передує місяцю споживання. Залишок (різниця між вартістю фактично спожитого газу відповідно акту приймання-передачі газу та передплатою) не пізніше 05 числа місяця наступного за звітним. Підставою для кінцевого розрахунку за звітний місяць є акт приймання передачі спожитого газу, складений сторонами.

Згідно з п. 4.1 договору, ціна за 1000 куб. м газу, який передається постачальником споживачу на умовах даного договору, узгоджуються шляхом підписання додаткових угод до даного договору. Укладення сторонами додаткової угоди, яка встановлює ціну на газ, є істотною умовою даного договору. Сторони обумовили, що ціна на газ повинна включати в себе усі податки та обовязкові платежі, встановлені діючим законодавством України.

Умовами п. 4.11 договору передбачено, що при погашенні споживачем заборгованості, у відповідності до ст. 534 ЦК України встановлюється наступна черговість сплати:

-в першу чергу сплачуються відсотки та неустойка;

-в другу чергу сплачується основна сума боргу.

Положеннями п. 7.4 договору визначено, що договір в ступає в силу з 01 січня 2009 та діє до 31 грудня 2009 року, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобовязань, за умови дотримання вимог п. 8.3 договору. При цьому, постачальник має переважне право на здійснення поставки природного газу в наступному періоді перед іншими газотрейдерами України.

29 січня 2009 року та 27 лютого 2009р. між сторонами укладено додаткові угоди до договору №196 від 01.10.2008р.,а саме додаткову угоду №1 (а.с. 16) та додаткову угоду №2 (а.с. 60), згідно умов яких сторони дійшли згоди та доповнили договір №196 від 01.10.2008р. п.п. 4.1.1 про порядок визначення вартості газу, який постачається за вказаним договором та встановили, що загальна вартість 1000 м3 газу у січні 2009 року становить 2759,82 грн., а у лютому 2009 року 2614,62 грн.

У відповідності до наявних у матеріалах справи актів прийому-передачі обємів спожитого природного газу протягом січнялютого 2009 року відповідачу було поставлено природний газ у обсязі 1179,244 м3, з урахуванням обсягу газу, що належав третій особі - Відкритому акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації „Одесагаз” та укладеного між останнім та позивачем договору про сумісну діяльність №32 від 19.07.2002р., що загалом відповідає положенням п. 2.3 договору №196 від 01.10.2008р.

Як встановлено матеріалами справи, згідно акту звірки взаєморозрахунків (а.с. 24), підписаного повноваженими представниками сторін, станом на 31.07.2009р. за відповідачем рахується заборгованість перед ТОВ "Юг-Газ" за спожитий природний газ протягом періоду з 01.01.2009р. по 28.02.2009р. обсягом 1063,292м3 у розмірі 2924939,83 грн.

31.07.2009р. між ТОВ "Юг-Газ" та ТОВ "Південноукраїнська скляна компанія" укладено Угоду про реструктуризацію заборгованості за договором №196 на поставку природного газу у 2009 році від 01.10.2008 року (надалі Угода №1), згідно умов якої сторони дійшли згоди та встановили, що заборгованість споживача станом на 30.07.2009 року становить 2924939,83грн. (п. 1 Угоди "№1); пеня 381998,98 грн., 0,5% вартості спожитого газу відповідно до п. 11.3 „Правила подачі та використання природного газу в народному господарстві України” на 31.07.2009р. становить 2960972,52 грн., 3% річних 48671,42 грн., інфляційних 208698,52грн.; загальна сума штрафних санкцій станом на 31.07.2009 року становить 3 600 341,44 грн. (п.2 Угоди №1) (а.с. 23).

Згідно з умовами п. 3 Угоди №1, споживач зобов'язується погасити заборгованість у відповідності до п.1 угоди до 01.08.2009 року.

Пунктом 4 Угоди №1 встановлено, що у випадку невиконання п.3 угоди, споживач сплачує до 30.08.2009р. штрафні санкції у розмірі вказаному в п. 2 угоди.

Умовами п. 7 Угоди №1 визначено, що сторони обумовили не стягувати штрафні санкції у випадку своєчасного здійснення сплати заборгованості у відповідності з п. 1 угоди. У випадку непогашення або часткового погашення суми, зазначеної в п. 1 угоди, в строк до 01.08.2009р., сума заборгованості та штрафних санкцій буде перерахована на момент сплати.

Крім того, згідно акту звірки взаєморозрахунків, підписаного уповноваженими представниками сторін встановлено, що станом на 31.07.2009р. за відповідачем рахується також заборгованість перед ТОВ "Юг-Газ" за природний газ спожитий протягом періоду з 01.01.2009р. по 28.02.2009р. обсягом 35,791м3 у розмірі 93579,86 грн., який було поставлено на підставі договору про сумісну діяльність №32 від 19.07.2002р. (а.с. 22).

Отже, 31.07.2009 року сторонами було окремо укладено Угоду про реструктуризацію заборгованості за договором №196 на поставку природного газу у 2009 році від 01.10.2008 року (надалі Угода №2), стосовно поставок газу позивачем здійснених, саме за договором про сумісну діяльність №32 від 19.07.2002р., відповідно до умов якої сторони дійшли згоди та встановили, що заборгованість споживача станом на 30.07.2009 року становить 93579,86 грн. (п. 1 угоди 2); пеня 11209,07 грн., 0,5% вартості спожитого газу відповідно до п. 11.3 „Правила подачі та використання природного газу в народному господарстві України” на 31.07.2009р. становить 87029,27 грн., 3% річних 1430,62 грн., інфляційних 5156,25 грн.; загальна сума штрафних санкцій станом на 31.07.2009 року становить 104825,21 грн. (п.2 угоди 2) (а.с. 21).

Згідно з умовами п. 3 Угоди №2, споживач зобов'язується погасити заборгованість у відповідності до п.1 угоди до 01.08.2009 року.

Пунктом 4 Угоди 2 встановлено, що у випадку невиконання п.3 угоди, споживач сплачує до 30.08.2009р. штрафні санкції у розмірі вказаному в п. 2 угоди.

Умовами п. 7 Угоди №2 визначено, що сторони обумовили не стягувати штрафні санкції у випадку своєчасного здійснення сплати заборгованості у відповідності з п. 1 угоди. У випадку непогашення або часткового погашення суми, зазначеної в п. 1 угоди, в строк до 01.08.2009р., сума заборгованості та штрафних санкцій буде перерахована на момент сплати.

Як вбачається із матеріалів справи, 19.07.2002р. між ВАТ по газопостачанню та газифікації „Одесагаз” та ТОВ „Юг-Газ” укладено договір про сумісну діяльність №32, предметом якої є діяльність по забезпеченню споживачів України природним газом.

Отже, на підставі договору про сумісну діяльність, відповідно до п.2.3 договору від 01.10.2008р. №196, ТОВ „Юг-Газ” постачало ТОВ "Південноукраїнська скляна компанія", природний газ як власний так і газ, який належав ВАТ „Одесагаз”.

Як встановлено матеріалами справи, та ніяким чином не заперечується відповідачем, протягом періоду з 17.08.2009р. по 29.12.2009р. ТОВ "Південноукраїнська скляна компанія" було перераховано грошові кошти на розрахунковий рахунок позивача у розмірі 490000,00 грн., в якості плати за поставлений газ за договором №196 від 01.10.2008р.

При цьому, враховуючи, що зазначені кошти були сплачені відповідачем з порушенням терміну встановленого угодами від 31.07.2009р. про реструктуризацію заборгованості за договором №196 на поставку природного газу у 2009 році від 01.10.2008 року, тобто після 01.08.2009 року, вказані кошти були зараховані ТОВ "Юг-Газ" в часткове погашення штрафних санкцій, відповідно та в порядку встановленому пунктом 4.11 договору №196 на поставку природного газу у 2009 році від 01.10.2008 року.

Таким чином, станом на 31.08.2011р. за відповідачем рахується перед ТОВ "Юг-Газ" заборгованість за фактично спожитий природний газ у період з січня-лютий 2009 року, згідно договору №196 на поставку природного газу у 2009 році від 01.10.2008р. у розмірі 3018519,69 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобовязань відповідачем та направлено на стягнення з відповідача наявної заборгованості за договором №196 на поставку природного газу у 2009 році від 01.10.2008р., пені, неустойки 0,5 %, інфляційних та 3% річних.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Згідно з ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 цього кодексу договір є обовязковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобовязань за договором №196 від 01.10.2008р. та відповідних угод про реструктуризацію заборгованості за даним договором, а саме прострочив строки сплати за фактично спожитий газ та розрахунки проводив не в повному обсязі. При цьому, з урахуванням здійснених відповідачем проплат (крім грошових коштів у розмірі 490000,00 грн., які правомірно було зараховано позивачем в погашення штрафних санкцій, а саме пені) станом на 31.08.2011 року за ТОВ "Південноукраїнська скляна компанія" рахується заборгованість перед ТОВ "Юг-Газ" за договором №196 на поставку природного газу у 2009 році від 01.10.2008р. за фактично спожитий природний газ у січні-лютому 2009 році у розмірі 3018519,69 грн.

Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги ТОВ "Юг-Газ" в частині стягнення суми вартості спожитого природного газу у розмірі 3018519,69 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня

Як вбачається із матеріалів справи, пунктом 5.4 договору від 01.10.2008р. №196 встановлено, що у випадку прострочення платежів понад строки, передбачені п. 4.6 договору споживач сплачує на користь постачальника пеню, нараховану на суму непогашеної заборгованості, за кожен день прострочення платежу із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період, за який сплачується пеня, а також неустойку у розмірі 0,5 % вартості поставленого природного газу за кожний день прострочки платежу, у відповідності з п. 11.3 „Правила подачі та використання природного газу в народному господарстві України”, затверджених наказом Державного комітету України по нафті та газу 01.11.1994р. №355.

Крім того, пунктами 7 Угод №1 та №2 від 31.07.2009р. про реструктуризацію заборгованості за договором №196 на поставку природного газу у 2009 році від 01.10.2008 року, зокрема встановлено, що у випадку непогашення або часткового погашення суми, зазначеної в п. 1 угоди, в строк до 01.08.2009р., сума заборгованості та штрафних санкцій буде перерахована на момент сплати. Отже, сторонами Угод встановлено інший період нарахування штрафних санкцій ніж той, що передбачено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 216 та частиною 2 ст. 217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

При цьому, штрафними санкціями, відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором, згідно з частиною 4 ст.231 ГК України.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до вимог ст. 199 Господарського кодексу України, виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Отже, із вищевикладеного вбачається, що суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань. Аналогічна думка викладена у постанові Верховного Суду України від 22.11.2010р. по справі №14/80-09-2056.

Таким чином, суд дійшов висновку, що передбачені пунктом 5.4 договору від 01.10.2008р. №196 та пунктами 7 Угод №1 та №2 від 31.07.2009р. розмір та строки нарахування штрафних санкцій не суперечать нормам чинного законодавства та правомірно застосовані позивачем.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені у розмірі 540646,10 грн. та 0,5 % неустойки у розмірі 5875671,74 грн. за період прострочення, а також те, що сторонами встановлено термін нарахування штрафних санкцій моментом оплати заборгованості відповідачем, що цілком узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України та ніяким чином не суперечить нормам діючого законодавства України, суд вважає розрахунок позивача вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем інфляційних у розмірі 830534,41грн. та 3% річних у розмірі 104641,19 грн. розрахованих за період прострочення, вважає його вірним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Юг-Газ" та стягнення з відповідача 3018519,69 грн. вартість спожитого газу, 540646,10 грн. пені, 104641,19 грн. 3% річних, 5875671,74 грн. 0,5% неустойки та 830534,41 грн. інфляційних.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Південноукраїнська скляна компанія" (68000, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. 1 Травня, 3, кім. 206 А, код ЄДРПОУ 32146488) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Газ" (юридична адреса: 68000, Одеська обл., м. Іллічівськ, вул. Леніна, буд. 33; поштова адреса: 65003, м. Одеса, вул. Одарія, буд. 1; код ЄДРПОУ 30194498, р/р 26008301117889 в ПАТ „Банк Форум”, МФО 322948) 3018 519/три мільйона вісімнадцять тисяч пятсот девятнадцять/грн. 69 коп. вартості спожитого газу, 540 646/ пятсот сорок тисяч шістсот сорок шість/грн. 10 коп. пені, 104 641/сто чотири тисячі шістсот сорок одна/грн. 19 коп. 3% річних, 5875 671/пять мільйонів вісімсот сімдесят пять тисяч шістсот сімдесят одна/грн. 74 коп. 0,5% неустойки, 830534/вісімсот тридцять тисяч пятсот тридцять чотири/грн. 41 коп. інфляційних., 25500/двадцять пять тисяч пятсот/грн. 00 коп. державного мита та 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 26.09.2011р.

Головуючий суддя Невінгловська Ю.М.

Суддя Малярчук І.А.

Суддя Фаєр Ю.Г.