Рішення № 18671193, 20.09.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2011 р.

Справа № 15/17-2870-2011

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

При секретарі А.Д. Діасамідзе

За участю представників:

від позивача – не з’явився,

від відповідача – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства „Всесвіт Ко” до Комунального підприємства „Харчування” про стягнення 150 504,72 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Всесвіт Ко” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства „Харчування” про стягнення заборгованості за договором № 2387_к від 17.11.2010 р. в розмірі 150 504,72 грн., посилаючись на наступне.

Між Приватним підприємством „Всесвіт Ко” (постачальник) та Комунальним підприємством „Харчування” (покупець) був укладений договір постачання продовольчих товарів № 2387_к від 17.11.2010 р., відповідно до якого постачальник зобов'язується своєчасно поставити та передати у власність покупцю товар, згідно заявки в усній або письмовій формі, а покупець зобов'язується належним чином прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість на умовах цього договору (п. 1.1). Загальна сума договору визначається як сума всіх партій продукції, поставленої протягом строку дії даного договору (п. 1.2 договору).

Порядок, ціна, умови постачання та приймання - передачі товару визначений розділом 2 та 3 договору.

Як зазначає позивач, на виконання вказаного договору ним як постачальником було поставлено, а відповідачем як покупцем прийнято товар (продукти харчування) на загальну суму 179 502,32 грн., що підтверджується видатковими накладними: № К000019875 від 22.11.2010 р. на суму 100 184,22 грн., № К000020351 від 25.11.2010 р. на суму 13 799,99 грн., № К000021374 від 15.12.2010 р. на суму 42 979,94 грн., № К000021504 від 15.12.2010 р. на суму 22538,17 грн.

Так, за умовами вказаного договору відповідач як покупець був зобов'язаний оплатити товар протягом 15 банківських днів з моменту отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача (п. 4.1 договору).

Однак, як вказує позивач, зобов'язання з оплати товару в обсягу та строки, встановлені договором, відповідач не виконав, у зв’язку з чим станом на 11.07.2011 року заборгованість відповідача склала 150 504,72 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом звірки розрахунків від 10.05.2011 р.

При цьому позивач вказує, що 26.05.2011 р. ним було направлено на адресу відповідача претензію щодо погашення заборгованості на суму 150 504,72грн., проте відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не погасив.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.07.2011 р. порушено провадження по справі № 15/17-2870-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача в засідання суду не з’явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

17 листопада 2010 р. між Приватним підприємством „Всесвіт Ко” (постачальник) та Комунальним підприємством „Харчування” (покупець) був укладений договір № 2387_к на поставку продовольчих товарів (а.с. 9-10), відповідно до п. 1.1. якого позивач як постачальник зобов’язується своєчасно поставити і передати у власність відповідачу як покупцю товар, кількість і вартість якого вказані в специфікації, що є невід’ємною частиною цього договору, а відповідач як покупець зобов’язується належним чином прийняти товар і своєчасно оплатити його вартість на умовах цього договору.

Загальна сума договору визначається як сума всіх партій продукції, поставлених впродовж строку дії договору (п. 1.2 договору). Строк, обсяги поставки, порядок доставки узгоджується покупцем при замовленні товару (п. 1.3 договору).

Згідно п. 2.1 договору постачальник повинен своєчасно поставити товар за місцем знаходження складу покупця. Доставка товару здійснюється транспортом постачальника за узгодженою заявкою покупця із зазначенням ціни товару (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 2.4 договору якість і кількість товару перевіряється в момент його приймання і оформляється накладною.

У відповідності з п. 2.7 договору передача товару покупцю здійснюється на підставі накладних і довіреностей. Покупець може письмово повідомити постачальника про зразки печатки (штампу), якими матеріально-відповідальна особа, що приймає товар буде завіряти свій підпис на супровідних документах.

П. 2.8 договору передбачено, що право власності на товар, що поставляється, переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі йому товару. Датою поставки товару вважається дата підписання накладної.

У відповідності з умовами вказаного договору постачальник вважається таким, що виконав свої обов’язки з передачі товару, коли товар і відповідна документація повністю передані покупцю (п. 2.10 договору).

Згідно п. 3.1 договору ціна на товар встановлюється постачальником та не може бути змінена, про що за 7 днів до початку майбутньої поставки повинен бути письмово повідомлений покупець. Покупець сплачує поставлений постачальником товар по ціні, що вказана в накладній (п. 3.2 договору). Ціна одиниці товару (з урахуванням ПДВ –20%) узгоджується сторонами та вказується в накладних (п. 3.3 договору).

В п. 4.1 договору зазначено, що покупець зобов’язаний оплатити товар на протязі 15 банківських днів з моменту отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

П. 4.2 договору передбачено, що сторони проводять звірку взаєморозрахунків, результати якої оформлюють відповідним актом. Дані, підтверджені сторонами в акті звірки, являються підставою для остаточних взаєморозрахунків.

Розрахунки проводяться згідно виписаних товарно-транспортних накладних, видаткових накладних (накладних) або рахунків.

Вказаний договір набув чинності з дня його підписання сторонами. Строк дії договору встановлений в п. 6.1 договору та визначений до 31.12.2011 р., а в частині невиконаних зобов’язань –до їх повного погашення.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, укладений між сторонами по справі договір поставки є підставою для виникнення у сторін договору господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вказує позивач та з’ясовано судом, на виконання вищевказаного договору поставки позивачем було поставлено відповідачу товар (продукти харчування) на загальну суму 179 502,32 грн., а саме:

- згідно видаткової накладної № К000019875 від 22.11.2010 р. (а.с. 11) було поставлено товару (сир „Російський”) на суму 100 184,22 грн.;

- згідно видаткової накладної № К000020351 від 25.11.2010 р. (а.с. 12) було поставлено товару (продукт сирний твердий „Руський”) на суму 13799,99 грн.;

- згідно видаткової накладної № К000021374 від 15.12.2010 р. (а.с. 13) було поставлено товару (сир „Російський”) на суму 42 979,94 грн.;

- згідно видаткової накладної № К000021504 від 15.12.2010 р. (а.с. 14) було поставлено товару (сир „Російський”) на суму 22538,17 грн.

При цьому слід зазначити, що поставлений позивачем товар було отримано відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на вищевказаних видаткових накладних та штамп відповідача.

У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку про виконання позивачем своїх зобов’язань за укладеним з відповідачем договором поставки.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем товару від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказаний товар відповідно до оформленої накладної.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

До того ж ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, вартість поставленого позивачем товару було сплачено відповідачем частково в сумі 14 000,00 грн., що вбачається з картки рахунку позивача: 361 за 17.11.2010 р. –11.07.2011 р. (а.с. 15). Крім того, як випливає з матеріалів справи, відповідачем було частково повернуто позивачу товар на суму 14 997,60 грн. згідно видаткової накладної № К000001603 від 25.11.2010 р. Таким чином, сума неоплаченого відповідачем отриманого товару складає 150 504,72 грн. (179 502,32 грн. –14 000,00 грн. –14 997,60 грн.).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Як випливає з п. 4.1 договору, строк оплати товару відповідачем становив 15 банківських днів з моменту отримання товару. Отже, з огляду на дату здійснення позивачем поставки товару з вищевказаними видатковими накладними, строк для оплати товару сплинув у грудні 2010 р. - січні 2011 р.

При цьому невиконання зобов’язання або виконання зобов’язання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

Так, відмовою сплатити позивачу суму заборгованості за вище вказаним договором поставки в розмірі 150 194,28 грн. відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості, розмір якої також підтверджується складеним і підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків станом на 10.05.2011 р., копія якого міститься в матеріалах справи.

При цьому слід зазначити, що заявлену позивачем до стягнення суму боргу відповідач не оспорив, докази її погашення в матеріалах справи відсутні. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ПП „Всесвіт Ко” обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Приватного підприємства „Всесвіт Ко” до Комунального підприємства „Харчування” про стягнення 150 504,72 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Комунального підприємства „Харчування” (65026, м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, 66; код ЄДРПОУ 05480364; р/р 26006311529501 в АБ „Південний”, МФО 328209) на користь Приватного підприємства „Всесвіт Ко” (03049, м. Київ, вул. Курська, 10; код ЄДРПОУ 34453618; р/р 260043014347 в АТ „Банк „Національні інвестиції”, МФО 300498) заборгованість за договором № 2387_к від 17.11.2010 р. в розмірі 150504/сто п’ятдесят тисяч п’ятсот чотири/грн. 72 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1505/одна тисяча п’ятсот п’ять/грн. 05 коп.; витрати по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 26.09.2011 р.