Рішення № 18671085, 19.09.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" вересня 2011 р.Справа № 20/17-3372-2011 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ град" до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 27045, 45 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Вереітін О.Б. - директор

від відповідача: не зявились.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ град" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій просить стягнути з відповідача 27045,45 грн., у тому числі 26208,58 грн. основного боргу, 701,16 грн. пені, 135,71 грн. 3% річних, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог на порушення відповідачем умов договору №6/2011 від 06.04.2011р. Позивач також просив суд стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу.

У судовому засіданні 19.09.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на юридичну адресу, яка не змінювалася, про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру (а.с.59-61), у судові засідання не зявився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Місце проживання фізичної особи визначається згідно з вимогами статті 29 Цивільного кодексу України. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місце проживання фізичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що ухвала про порушення провадження у справі була повернуті поштою із відміткою про відсутність адресата (а.с.48-50), суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази та давши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із матеріалів справи вбачається, що 06.04.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ град" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу №6/2011, відповідно до умов якого Продавець зобовязується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його на умовах Договору.

Відповідно до п. 5.2 договору датою поставки вважається дата товарної (товарно-транспортної) накладної. Згідно з п.7.1 розрахунок за товар здійснюється протягом 21 календарних днів.

Згідно з п.7.4 договору у разі прострочки платежу Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочки.

Як свідчать матеріали справи, а саме видаткові накладні № РН-003475, №РН-003472 від 13.04.2011р. (а.с.41,42), оригінали яких було оглянуто судом під час судового засідання 19.09.2011р., позивач виконав взяті на себе зобовязання належним чином, передавши по вказаним накладним товар на загальну суму 26208,58 грн., що підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 05.07.2011 року (а.с.43).

Відповідач, у порушення умов договору, свої зобов'язання відповідно до умов Договору не виконав, що і зумовило звернення позивача до суду із відповідним позовом.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Будь-яких належних доказів, які б спростовували наявність вищевказаної заборгованості, відповідач, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надав.

Статтею 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Враховуючи, що відповідач у передбачений договором строк не оплатив суму заборгованості, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Аналізуючи позовні вимоги про стягнення пені, суд зазначає, що згідно до п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені на суму 701,16 грн., суд вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши відповідні розрахунки позивача, суд вважає їх обґрунтованими, а заявлену вимогу про стягнення суми 135, 71 грн. 3% річних такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи задоволення судом позову, судові витрати, у відповідності зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 8285 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ град" задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ град" (08351, с.Рогозів Бориспільського району Київської області, вул. Леніна, 97, код 31477814) 26208,58 /двадцять шість тисяч двісті вісім/ грн. 58 коп. основної заборгованості, 701 /сімсот одну/ грн. 16 коп. пені, 135 /сто тридцять пять/ грн. 71 коп. 3% річних, 270 /двісті сімдесят/ грн. 45 коп. державного мита, 236 /двісті тридцять шість/ грн. 00 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Щавинська Ю.М.

Повне рішення складено 26.09.2011р.