Рішення № 18670924, 10.10.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2011 р. Справа № 5016/2511/2011(12/136)

м. Миколаїв

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Миколаївобленерго” в особі філії м.Миколаїва, (юридична адреса: 54017, м.Миколаїв, вул. Громадянська, 40,

фактична адреса: 54055, м.Миколаїв, вул. Чигрина, 94).

до відповідача: Будинкоуправління №1 Квартирноексплуатаційного відділу м.Миколаїва

(54025, м.Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 95)

Про стягнення 44624 грн. 27 коп.

Суддя Семенов А.К.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1., довіреність № 01/33-191 від 10.05.2011 р.,

Від відповідача:не зявився;

СУТЬ СПОРУ : Позов поданий про стягнення з відповідача на користь ПАТ “Миколаїв-обленерго” боргу у сумі 44624 грн. 27 коп.

04.10.2011 року до господарського суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому він просить суд стягнути з відповідача 4387 грн. 99 коп. пені за період з 16.10.10 року по 16.06.2011 року, 2920 грн. 76 коп. - сума, на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів за період з 16.10.10 року по 16.06.2011 року, 849 грн. 27 коп. - 3 % річних за період з 16.10.2010 року по 16.06.2011 року. В цьому ж клопотання позивач повідомив суд, що відповідач оплатив заборгованість за спожиту активну електричну енергію в повному обсязі.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем зобовязань за договором № 44/3357 від 03.12.2007 року, в частині своєчасного розрахунку за спожиту електричну енергію.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, відзив на позовну заяву та витребувані господарським судом документи надав, проти позову заперечує повністю.

Згідно з вимогами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 10.10.2011 року оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Обставини справи.

Між ВАТ ЕК «Миколаївобленерго»в особі філії м. Миколаєва (правонаступник ПАТ “Миколаївобленерго”) та Будинкоуправлінням №1 Квартирноексплуатаційного відділу м.Миколаїва (відповідач) було укладено Договір № 44/3357 від 03.12.2007 року про постачання електричної енергії (а.с. 11-15).

У п. 2.1 Договору, зазначено, що під час виконання умов цього Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі ПКЕЕ).

Згідно п.2.2.2 договору позивач постачав відповідачу електроенергію як різновид товарної продукції.

Відповідно до п. 2.3.3 Договору, а також Додатку № 10 до Договору від 03.12.07 року відповідач зобов'язався своєчасно знімати та надавати за встановленою формою до Енергопостачальної організації показання розрахункових лічильників 16 числа щомісячно та у 5-денний строк згідно п. 3.2 Договору та п. 6.11 ПКЕЕ проводити остаточний розрахунок за використану електроенергію згідно рахунків енергопостачальної організації.

Згідно з п.п. 2.3.3, 2.3.4 Договору споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електроенергії, а також здійснювати інші платежі згідно з умовами Договору та додатку № 10 до нього.

Відповідно до п. 2 Додатку № 10 до Договору рахунок на оплату за фактично використану за розрахунковий період електроенергію має бути оплачений споживачем протягом 5 операційних днів з дня отримання.

На виконання умов договору позивач за період з жовтня 2010 року по травень 2011 року відпустив відповідачу активної електричної енергії на суму 389736 грн. 30 коп.

Відповідач за отримані послуги розрахувався частково, в сумі 353270 грн. 11 коп.

Позивач просить стягнути з відповідача 4387 грн. 99 коп. пені за період з 16.10.10 року по 16.06.2011 року, 2920 грн. 76 коп. - сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за період з 16.10.10 року по 16.06.2011 року, 849 грн. 27 коп. - 3 % річних за період з 16.10.2010 року по 16.06.2011 року. За спожиту активну електричну енергію позивач повідомив суд про сплату відповідачем боргу.

Відповідач, як вже вище вказано, свого представника в судове засідання не направив, письмовій відзив на позовну заяву надав, проти позову заперечує повністю, оскільки основна заборгованість в сумі 36466 грн. 19 коп. сплачена, а збитки від інфляції (2920 грн. 76 коп.) повністю покриті пенею, тому стягнута бути не може. Суму стягуваемої пені просить зменшити посилаючись на ст. 233 ГК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України, зобовязання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням зобовязань по договору в частині оплати за отримані послуги.

Відповідачем подані докази, якими доведено, що за поставлену активну електричну енергію він розрахувався повністю до подачі позову позивачем.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив факт оплати відповідачем спожитої активної електричної енергії до подачі позову.

Отже, в задоволені позовних вимог в цій частині (щодо стягнення 36466 грн. 19 коп.) слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, стягненню з відповідача підлягає 2920 грн. 76 коп. - сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 849 грн. 27 коп. - З % річних.

Посилання відповідача на те, що збитки від інфляції повністю покриті пенею необґрунтовано з наступного.

Згідно з п. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобовязання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Стаття 230 ГК України передбачає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Сума, яка перевищує борг внаслідок інфляційних процесів та три проценти річних не відносяться до штрафних санкцій, а тому підлягають стягненню.

Щодо зменшення розміру пені.

Частина. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідачем доведено, що розмір штрафних санкцій (пені) надмірно великий порівняно із розміром збитків позивача.

За таких обставин, господарський суд вважає можливим зменшити розмір стягуваємої суми пені на 50%.

Таким чином, стягненню з відповідачів підлягає пеня в розмірі 2193 грн. 95 коп. за період 16.10.10 року по 16.06.2011 року.

Згідно ст. 49 ГПК судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Будинкоуправління № 1 Квартирноексплуатаційного відділу м.Миколаїва (54025, м.Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 95, код ЄДРПОУ 22993289) на користь публічного акціонерного товариства “Миколаївобленерго” в особі філії м. Миколаєва (54055, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 94, код ЄДРПОУ 23399393) 2920 грн. 76 коп. - сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 849 грн. 27 коп. - З % річних, 2193 грн. 95 коп. пені, всього 5963 грн. 98 коп., а також 59 грн. 63 коп. держмита та 31 грн. 54 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на поточний рахунок № 26002392418001 у МФ КБ “Приватбанк”, МФО 326610, код 24789699).

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Оформлене відповідно до статті 84 ГПК України, рішення підписано 12.10.2011 року

Суддя А.К.Семенов