Рішення № 18670870, 03.10.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2011 р. Справа № 5016/2720/2011(13/196)

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль Ю.М.,

при секретарі Войтовській Н.С.,

з участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, дов. від 27.10.2009 р., № 2747;

від відповідача ОСОБА_2, дов. від 12.09.2011 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_3 - учасника товариства, яка вибула,

АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Довіра”,

57055, вул. Шевченка, 3, с. Новосвітлівка, Веселинівського району Миколаївської області,

про стягнення суми, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції, та 3% річних за прострочення виплати вартості майна та частини прибутку у статутному капіталі товариства, -

У С Т А Н О В И В:

Учасником товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Довіра” ОСОБА_3, яка вибула, предявлено позов, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 03.10.2011 р., про стягнення з ТОВ “Довіра” на підставі ст.625 ЦК України грошових коштів у сумі 36013 грн. 96 коп., з яких 26743 грн. 07 коп. - сума, на яку збільшилась підлягаюча до виплати вартість належного їй майна пропорційно частці у статутному капіталі товариства з урахуванням індексу інфляції; 1324 грн. 34 коп. - сума, на яку збільшилась підлягаюча до виплати частина прибутку пропорційно частці у статутному капіталі з урахуванням індексу інфляції; 7571 грн. 60 коп. 3 % від простроченої суми виплати вартості частини майна; 374 грн. 95 коп. 3 % від простроченої суми виплати частини прибутку, а також грошових коштів на погашення судових витрат у справі, посилаючись на те, що відповідачем прострочено виконання зобовязань із виплати у встановлені законодавством строки вартості частини належно їй при виході із товариства майна та належної їй частки прибутку протягом періоду з 19 серпня 2008 року (дата прийняття загальними зборами товариства рішення про виключення із членів товариства) по 5 липня 2009 року (дата перерахування товариством коштів).

У судовому засіданні такі вимоги представник позивача підтримав повністю, з підстав, викладених у позовній заяві, а відповідач у відзиві на позовну заяву від 12.09.2011 р. № 1/0912/11 та його представник у судовому засіданні позов не визнали, посилаючись на те, що затримка виплат при виході із товариства Фартушиній вартості належного їй майна та прибутку сталась з вини позивача, оскільки остання відмовлялась отримати визначену товариством компенсацію вартості майна та розмір підлягаючого їй до виплати прибутку. Крім того, відповідачем 03.10.2011 р. подано суду заяву про застосування до спору строку позовної давності, так як, на думку відповідача, строк давності сплив 14.11.2010 р., тому, що товариство повинно було розрахуватись до 13.11.2009 р. з ОСОБА_3, з дати виходу останньої із складу учасників товариства, а строк давності про застосування неустойки цивільним законодавством установлено в один рік.

Вислухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд визнає позовні вимоги обґрунтованими.

Так, згідно редакції статуту ТОВ “Довіра”, зареєстрованого 30.11.2006 р., позивач ОСОБА_3 була засновником товариства із часткою у статутному капіталі в розмірі 7500 грн., що складало 20 % вартості майна товариства.

7 серпня 2008 року позивач, скориставшись своїм право на вільний вихід з господарського товариства, подала ТОВ “Довіра” нотаріально посвідчену заяву від 07.08.2011 р. за № 11 про вихід із товариства та про виплату вартості належної їй частини майна товариства, пропорційно частці в статутному капіталі ТОВ “Довіра”.

19 серпня 2008 р. загальними зборами учасників ТОВ “Довіра” прийнято рішення, оформлене протоколом № 3, про вихід Фартушиної із складу товариства та видачу їй вартості частини майна, пропорційно частці у статутному капіталі відповідача.

30 березня 2009 року рішенням загальних зборів учасників ТОВ “Довіра”, оформленого протоколом № 4, затверджено звіт про фінансово-господарську діяльність товариства за 2008 рік.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.03.2011 р. постановлено про стягнення з ТОВ “Довіра” на користь позивача грошових коштів, зокрема, в сумі 134287 грн. 43 коп. - вартості частини майна, 6650 грн. - прибутку. (а.с. 10-11).

12 травня 2011 року відповідач звернувся до ОСОБА_3 з листом № 2/0512/11, в котрому запропонував надати письмові реквізити для перерахування належних їй до виплати грошових коштів, і лише 05.07.2011 р. ТОВ “Довіра” перераховано ОСОБА_3 належні їй грошові кошти, що підтверджується випискою з банківського особового рахунку позивача.

Відповідно до ч. 2. ст. 148 ЦК України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Частиною 1 ст. 54 Закону України “Про господарські товариства” встановлено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Із наведеного вище випливає, що ТОВ “Довіра” порушено покладені на товариство чинним законодавством зобовязання про виплату позивачеві належних їй грошових коштів, у звязку з виходом із товариства, і допущено прострочення виконання цього зобовязання за період з 19 серпня 2009 року по 5 липня 2011 року.

Господарським законодавством передбачено, що господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта (ч.1 ст.174 ГК України). Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів (ч.1 ст.193 ГК України). Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони. (ч.2 ст.193 ГК України).

Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, підлягають задоволенню повністю позовні вимоги про стягнення з відповідача загальної суми, на яку збільшився розмір належних позивачу грошових коштів з урахування індексу інфляції, а саме, 28067 грн. 41 коп., із яких 26743 грн. 07 коп. - сума, на яку збільшилась підлягаюча до виплати вартість належного їй майна, 1324 грн. 34 коп. - сума, на яку збільшилась підлягаюча до виплати частина прибутку; а також загальна сума, на яку збільшився розмір належних позивачу грошових коштів з урахуванням трьох процентів річних, а саме, 7946 грн. 55 коп., із яких 7571 грн. 60 коп. від простроченої суми виплати вартості частини майна, 374 грн. 95 коп. від простроченої суми виплати частини прибутку, розрахунок котрих, здійснений позивачем, суд визнає правильним.

Доводи відповідача про застосування строків позовної давності в один рік, з посиланням на ст. 258 ЦК України, суд відхиляє.

Відповідно до ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивачем заявлено до стягнення нарахування індексу інфляції та 3 % річних, які, згідно із ст.230 ГК України, до штрафних санкцій не відносяться.

Відхиляються доводи ТОВ “Довіра” і стосовно того, що прострочення сплати грошових коштів сталось з вини Фартушиної. Подані відповідачем повідомлення, акти, тощо не є доказами сплати належних позивачеві коштів, а подані позивачем докази підтверджують викладені в позовній заяві обставини прострочення виконання ТОВ “Довіра” своїх грошових зобовязань перед Фартушиною.

Статтею 49 ГПК України передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату державним митом позовної заяви та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні 30 вересня 2011 року згідно із ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Довіра”, 57055, вул. Шевченка, 3, с. Новосвітлівка, Веселинівського району Миколаївської області, ідентифікаційний код 30840445, на користь ОСОБА_3, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, грошові кошти в загальній сумі 36013 грн. 96 коп., з яких 28067 грн. (двадцять вісім тисяч шістдесят сім) грн. 41 коп. - сума, на яку збільшились підлягаючі до виплати грошові кошти з урахуванням індексу інфляції; 7946 (сім тисяч девятсот сорок шість) грн. 55 коп. 3 % від простроченої суми підлягаючих до виплати грошових коштів, а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви державним митом у сумі 360 (триста шістдесят) грн. 14 коп. та витрат на оплату інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня підписання повного тексту рішення.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 07.10.2011 р.

Суддя Ю.М. Коваль