Рішення № 18670852, 03.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/31303.10.11

За позовом Концерну «Військторгсервіс»

до 1. Військової частини А 1789 Повітряних сил Збройних сил України

2. Міністерства оборони України

про стягнення коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 108 від 27.12.2010р.);

від відповідачів: ОСОБА_2 (довіреність № 1/Ю від 10.01.2011р.).

В судовому засіданні 3 жовтня 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Концерн «Військторгсервіс»(позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Військової частини А 1789 Повітряних сил Збройних сил України (відповідач-1) та Міністерства оборони України (відповідач-2) заборгованості в сумі - 25506,38 грн.

Під час перебування справи на розгляді в суді позивач уточнив свої позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача-1 заборгованості в розмірі - 25506,38 грн. та зобовязати відповідача-2 виділити відповідну суму коштів та перерахувати їх на рахунок відповідача-1 для можливості погашення існуючої заборгованості перед позивачем.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1 не виконав належним чином взяті на себе зобовязання за договором № 12 від 10 січня 2010 року та за договором № 44/8 від 2 серпня 2010 року, зокрема, у визначені договорами строки не здійснив оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача-1 утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідачі відзиву на позовну заяву до суду не надали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2011р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 5.09.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 5.09.2011 року розгляд справи, у звязку з неявкою представників відповідачів було відкладено до 19.09.2011 року.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 19.09.2011 року судом, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів та розгляд справи, у звязку з неявкою представників відповідачів було відкладено до 3.10.2011 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10 січня 2010 року між позивачем (надалі Виконавець або Продавець) та відповідачем-1 (далі по тексту Замовник або Покупець) (разом - сторони), було укладено договір № 12 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, надалі Договір-1), відповідно до п. 1.1 якого за попередньою домовленістю Виконавець бере на себе зобов'язання у 2010 році виготовити Замовнику у повній відповідності з технічними умовами, а останній прийняти і оплатити продукцію згідно специфікації.

Позивач зазначає, що Виконавець виконав належним чином взяті на себе зобовязання за Договором-1 та виготовив узгоджену сторонами продукцію на загальну суму 14530,81 грн., однак, Замовник лише частково розрахувався за товар на суму 7113,82 грн., а відтак, відповідач-1, за розрахунками позивача, має заборгованість перед Виконавцем за Договором-1 в розмірі 7416,99 грн., тобто 14530,81 грн. - 7113,82 грн.

2 серпня 2010 року між сторонами було укладено договір № 44/8 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, надалі Договір-2), згідно умов п. 1.1 якого за попередньою домовленістю Виконавець бере на себе зобов'язання у 2010 році виготовити Замовнику у повній відповідності з технічними умовами, а останній прийняти і оплатити продукцію згідно специфікації.

Позивач вказує, що Продавець виконав належним чином взяті на себе зобовязання за Договором-2 та виготовив узгоджену сторонами продукцію на загальну суму 18089,39 грн., однак, Покупець за товар не розрахувався, а відтак, за розрахунками позивача, Замовник має заборгованість перед Виконавцем за Договором-2 в сумі 18089,39 грн.

З матеріалів справи вбачається, що в порядку досудового врегулювання спору позивач 16.05.2011р. направив на адресу відповідача-1 претензію про сплату боргу за Договором-1 на суму 7416,99 грн., а 31.05.2011р. позивач направив на адресу відповідача-2 лист з вимогами сприяти в прискоренні надходження коштів за надані послуги по оплаті заборгованості за Договорами на суму - 25506,38 грн. (копія листа міститься в матеріалах справи). Позивач стверджує, що суму заборгованості за Договорами Покупець на рахунок Продавця не провів.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Пунктами 1.1 Договорів встановлено, що за попередньою домовленістю Виконавець бере на себе зобов'язання у 2010 році виготовити Замовнику у повній відповідності з технічними умовами, а останній прийняти і оплатити продукцію згідно специфікації.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору-1 позивач передав відповідачу-1 товар на загальну суму 14530,81 грн., а відповідач-1 лише частково розрахувався за переданий позивачем товар на суму 7113,82 грн., що підтверджується складеним між сторонами, засвідченим підписами та печатками сторін актом звіряння розрахунків (належним чином засвідчена копія акту міститься в матеріалах справи).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору-2 позивач передав відповідачу-1 товар на загальну суму 18089,39 грн., що підтверджується двосторонньоскладеним сторонами актом виконаних робіт № 28/8 та засвідченим підписами та печатками сторін актом звіряння розрахунків (належним чином засвідчені копії документів містяться в матеріалах справи).

Частиною 2 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктами 3.3. Договорів передбачено, що формою розрахунків за договорами є сплата Замовником грошових коштів за товар після отримання виробів від Виконавця.

Як стверджує позивач, а відповідачем не спростовано, грошових коштів по оплаті вартості поставленого за Договорами товару від відповідача-1 в повному обсязі не надійшло.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, у звязку з неоплатою відповідачем-1 поставленого позивачем товару за Договорами останній направив на адресу відповідача-1 претензію про сплату заборгованості та лист-вимогу про сприяння щодо надходження коштів з оплати послуг за Договорами, що був надісланий відповідачу-2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2011р. позивача було зобовязано надати суду довідку, що підтверджує несплату суми, заявленої до стягнення за поданим позовом на час розгляду справи.

Так, на виконання вимог ухвали господарського суду позивачем було представлено довідку № 1336/5 від 2.09.2011р., зі змісту якої вбачається, що станом на 26.07.2011 року заборгованість за Договорами Покупцем на рахунок Продавця не проведена (копія довідки міститься в справі).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Зважаючи на викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контрррозрахунку відповідача-1, а також те, що доказів сплати грошових коштів за товар у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в заяві, станом на жовтень 2011 року, відповідачем-1 до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги Виконавця про стягнення з Замовника заборгованості за Договорами в сумі - 25506,38 грн. з них за договором № 12 від 10 січня 2010 року в розмірі 7416,99 грн., з розрахунку: 14530,81 грн. (загальна вартість товару) - 7113,82 грн. (часткова оплата товару) та за договором № 44/8 від 2 серпня 2010 року 18089,39 грн. (вартість поставленого і неоплаченого товару).

Щодо вимог позивача про зобовязання відповідача-2 виділити суму коштів в розмірі 25506,38 грн. та перерахувати їх на рахунок відповідача-1 для можливості погашення існуючої заборгованості перед позивачем є необґрунтованими з наступних підстав.

Положеннями ч. 1 ст. 528 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України»від 21.09.1999р. (далі - Закон) встановлено, що за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.

Таким чином, правова конструкція ч. 1 ст. 5 Закону визначає самостійну відповідальність військової частини, як суб'єкт господарської діяльності, передбачену законом та договором за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

За таких обставин, зважаючи на те, що відповідач-1 є самостійний субєктом господарювання та здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а також те, що із суті зобов'язань сторін по Договорам випливає власний обовязок відповідача-1 прийняти та оплатити поставлену позивачем продукцію (п.п. 1.1., 3.1 Договорів) та нести відповідальність, встановлену чинним законодавствам України (п. 5.1. Договорів), суд приходить до висновку, що обовязок оплатити продукцію за Договорами має виконувати саме Замовник за Договорами, який одночасно має бути і відповідальною особою за невиконання взятих на себе зобовязань за Договорами та нести передбачену законом та договором відповідальність за її неоплату.

Що ж до тверджень позивача про те, що військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України (ч. 2 ст. 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України») є необґрунтованими, оскільки недоведеним позивачем, в силу ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, є факт недостатності на рахунках відповідача-1 коштів по відповідних статтях кошторису, а наявний в матеріалах лист № 1 від 6.04.2011р., на переконання суду, носить лише інформативний характер та не дає достатніх підстав зробити висновок про недостатність (відсутність) грошових коштів саме на бюджетному рахунку відповідача-1.

При цьому, суд зазначає, що у випадку наявності позовних вимог до Міністерства оборони України позивач не обмежений в наданому Конституцією України праві на звернення до суду про стягнення необхідних сум грошових коштів в окремому судовому провадженні.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення з відповідача-1 грошових коштів в сумі - 25506,38 грн.

Судові витрати позивача в сумі 338,00 грн. (102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача-1.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини А 1789 Повітряних сил Збройних сил України (ідентифікаційний код: 07972947, адреса: 08606, Київська обл., м. Васильків, в/ч А 1789), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Концерну «Військторгсервіс»(ідентифікаційний код: 33689922, адреса: 03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу за договором № 12 від 10 січня 2010 року в розмірі 7416,99 грн. (сім тисяч чотириста шістнадцять гривень 99 копійок) та основного боргу за договором № 44/8 від 2 серпня 2010 року 18089,39 грн. (вісімнадцять тисяч вісімдесят девять гривень 39 копійок) та судові витрати в сумі 338,00 грн. (триста тридцять вісім гривень). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 7.10.2011р.