Рішення № 18670591, 28.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 59/14328.09.11 За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт" ДоВідкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова

компанія "ОРАНТА"

Простягнення 6 212,13 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 представник (дов. № 258 від 20.07.2010 р.)

від відповідачаОСОБА_2 представник (дов. № 08-03-28/330-11 від 14.06.2011 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Український страховий стандарт" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення з відповідача страхового відшкодування, яке було сплачено страхувальнику відповідно до договору добровільного страхування транспортного засобу, що є предметом застави № 05/К-022915 від 22.09.2007 р., в розмірі 6 212,13 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що ним за договором добровільного страхування транспортного засобу, що є предметом застави № 05/К-022915 від 22.09.2007 р., внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди було здійснено виплату страхового відшкодування за письмовою заявою власника пошкодженого автомобіля "Geely", державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 ЦК України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки транспортний засіб автомобіль "Таджикистан", державний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, водій якого визнаний винним у її скоєні ОСОБА_4., застрахований у ВАТ НАСК "Оранта", згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/6056823, позивач просить стягнути з ВАТ НАСК "Оранта" суму страхового відшкодування в розмірі 6 212,13 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.08.2011 р. порушено провадження у справі №59/143, розгляд справи призначено на 28.09.2011 р.

27.09.2011 р. відділом діловодства суду отримано від відповідача відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до цивільного законодавства шкода, завдана майну та особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика є суброгацією. При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора в зобов'язанні: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач по договору КАСКО) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик по договору КАСКО виступає замість потерпілого.

При суброгації перебіг строку позовної давності починається з моменту виникнення страхового випадку.

Відповідно до позовної заяви та доданих до неї документів страховий випадок (ДТП, внаслідок якої було пошкоджено застраховане позивачем авто) стався 30.06.2008 р. Відповідно до платіжного доручення №7945 позивач сплатив 28.10.2008 р. 6212,13 грн. та прийняв суброгаційне право вимоги відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України.

Таким чином, перебіг строку позовної давності почався з 01.07.2008 р. та закінчився трирічний строк позовної давності відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України 30.06.2011 р.

Позовна заява, з якою позивач звернувся до суду датована 01.08.2011 р.

Враховуючи те, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності, а також те, що HACK "Оранта" заявляє про застосування в даному спорі строку позовної давності, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні 28.09.2011 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.09.2007 р. між АСТ "АИС-Поліс" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Український страховий стандарт") та ОСОБА_3 був укладений договір добровільного страхування транспортного засобу, що є предметом застави № 05/К-022915.

Обєктом договору є транспортний засіб "Geely", державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до умов договору, позивач зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням, знищенням чи втратою застрахованого автомобіля.

30.06.2008 р. в м. Бердянську Запорізької обл., по вул. Макарова сталась дорожньо-транспортна пригода зіткнення за участю автомобілів "Geely", державний номер НОМЕР_1, що належить та яким керував ОСОБА_3. та "Таджикістан", державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_4 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 04.07.2008 р.

01.07.2008 р. до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт" звернувся страхувальник із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов договору страхування є страховим випадком.

Відповідно до Акту автотоварознавчого дослідження № 1322/08-06 від 10.07.2008 р., складеного Центром незалежних експертиз, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Geely", державний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП, з урахуванням зносу складає 6 454,01 грн.

Відповідно до Страхового акту № 2251-1719/08 від 21.10.2008 р., ПАТ "Страхова компанія "Український страховий стандарт" було виплачено страхове відшкодування в розмірі 6 212,13 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7945 від 28.10.2008 р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль "Таджикістан", державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю "Geely", державний номер НОМЕР_1, належить ПП "ОСОБА_5".

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія який керував автомобілем "Таджикістан", державний номер НОМЕР_2, підтверджується постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 04.07.2008 р.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4. керував автомобілем "Таджикістан", державний номер НОМЕР_2 на законних підставах, оскільки працював водієм в ПП "ОСОБА_5".

Цивільно-правова відповідальність ПП "ОСОБА_5" в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля "Таджикістан", державний номер НОМЕР_2 будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах була застрахована у ВАТ HACK "Оранта" на підставі укладеного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВА/6056823 від 05.04.2008 р.).

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Geely", державний номер НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВА/6056823), а до ПАТ "Страхова компанія "Український страховий стандарт" як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу, що є предметом застави № 05/К-022915 від 22.09.2007 р. перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_4, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до статті 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до Страхового акту № 2251-1719/08 від 21.10.2008 р., вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Geely", державний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП, складає 6 454,01 грн.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВА/6056823) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 25 500,00 грн., франшиза 510,00 грн.

З огляду на викладене відсутні законні підстави для стягнення з відповідача 510,00 грн., що становить розмір франшизи за полісом № ВА/6056823.

Враховуючи визначені полісом № ВА/6056823 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлену судом вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу, відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 5 702,13 грн. (6 212,13 грн. - 510,00 грн. франшиза за полісом № ВА/6056823), а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Виходячи з приписів статті 1194 ЦК України, зазначена норма має на меті забезпечення принципу повного відшкодування заподіяної шкоди потерпілому, якщо сума виплаченого страхового відшкодування є недостатньою.

Зважаючи на те, що до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, а сума страхового відшкодування, що повинна бути виплачена страховою компанією згідно норм діючого законодавства є недостатньо для покриття фактичних затрат, позивач не позбавлений можливості звернутись до особи, винної у ДТП з позовом про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування.

За таких обставин, заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню частково.

Заперечення відповідача не приймаються судом до уваги з наступних підстав.

Регрес (зворотна вимога) - це право кредитора (регредієнта) вимагати відшкодування шкоди, що виникла в результаті виплати ним сум для виконання обов'язку або з вини боржника (регресата), і обов'язок останнього виконати цю вимогу.

При цьому слід зазначити, що вимоги за основним зобов'язанням і регресним зобов'язанням можуть бути різними, хоча нерідко і збігаються. Регресні вимоги завжди є зворотним стягненням виплаченого, тоді як основне зобов'язання за змістом, у переважній більшості випадків, пов'язане з виплатою боргу, стягненням санкцій, шкоди тощо.

Підставою виплати страхового відшкодування є страховий випадок, тобто дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулось пошкодження майна, із володінням та користуванням якого пов'язані майнові інтереси страхувальника, що є об'єктом страхування за укладеним з ним договором.

Право ПАТ "СК "Український страховий стандарт" вимагати відшкодування шкоди, що виникла в результаті виплати ним сум для виконання обов'язку або з вини боржника (регресата), походить зі змісту статті 993 Цивільного кодексу України, відповідно до якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічна норма міститься і в частині 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, згідно з якою особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, перехід права вимоги від страхувальника до страховика передбачений і статтею 27 Закону України "Про страхування", відповідно до якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З огляду на викладене, сума страхового відшкодування підлягає стягненню з відповідача в порядку регресу на користь позивача.

При цьому, реалізація страховиком права регресної вимоги можлива тільки після виплати страховиком страхового відшкодування та одержання його страхувальником (правонаступником страхувальника або особою, визначеною умовами договору страхування).

Відповідно до статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Ураховуючи викладене, свідчити про отримання страховиком права регресної вимоги можуть документи, які підтверджують фактичну виплату страхового відшкодування, розмір відшкодування та одержання його страхувальником (правонаступником страхувальника або особою, визначеною умовами договору страхування), а саме: страховий акт, платіжні документи, рахунки та виписки з них тощо (Лист Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17.09.2003 р. № 267/07/3-2-3/1).

Таким чином, у позивача в силу даних норм виникло право регресної вимоги до відповідача.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 цього Кодексу, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Твердження відповідача, стосовно того, що право вимоги позивача виникає з моменту настання страхового випадку, тобто з часу ДТП, необґрунтоване, оскільки до моменту виплати позивачем потерпілому страхового відшкодування, право позивача не порушене, а тому у останнього відсутнє право вимоги до відповідача.

Саме з моменту сплати страхувальнику відповідно до договору страхового відшкодування страховик набуває право вимоги відшкодування понесених ним затрат. Також, саме за таких умов не порушується право позивача звернення до суду, оскільки позивач не виплативши страхове відшкодування не може звернутись до суду з вимогами про стягнення даного відшкодування.

Так, для позивача право вимоги страхового відшкодування виникає в моменту сплати потерпілому страхового відшкодування.

Відповідно до ч. 6 статті 261 ЦК України, за регресними зобовязаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобовязання.

Оскільки, строк позовної давності починає свій перебіг з 28.10.2008 р., а з позовом до суду позивач звернувся 22.08.2011 р., то трирічний строк позовної давності позивачем не пропущений.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт" (04073, м. Київ, пров. Балтійський, 20, Код ЄДРПОУ 22229921) шкоду у розмірі 5 702 (пять тисяч сімсот дві) грн. 13 коп., державне мито у розмірі 93 (девяносто три) грн. 63 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 216 (двісті шістнадцять) грн. 63 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяЮ.В. Картавцева

Дата складання

повного рішення: 05.10.2011 р.