Рішення № 18670254, 12.09.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.09.11 р. Справа № 4/237

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 довіреність від 04.08.2011р. (після перерви не явився),

від відповідача ОСОБА_2 довіреність від 11.01.2011р.,

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю „ТФ Кабель” м. Київ

до відповідача - Публічного акціонерного товариства „Донбаскабель” м. Донецьк

про стягнення 644635,72грн. заборгованості, 3%річних, пені.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 644635,72грн., з яких: 617716,41грн. заборгованість за отриману, але не сплачену продукцію, 4365,30грн. 3%річних, 22554,01грн. пеня за прострочення оплати товару, яка нарахована відповідно до п. 6.7 договору.

В підтвердження позову позивач надав підписаний сторонами договір поставки №38312/2009/022 від 26.03.2009р. з специфікаціями №27 від 14.04.2011р., №30 від 18.04.2011р., видаткові накладні №РТ-0001423 від 14.04.2011р. на суму 509944,55грн., №РТ-0001610 від 27.04.2011р. на суму 99609,12грн., №РТ-0001738 від 05.05.2011р. на суму 207297,14грн. та довіреності №295 від 14.04.2011р., №326 від 27.04.2011р., №335 від 05.05.2011р., по яких переданий товар.

В судовому засіданні, в якому прийняли участь представники обох сторін оголошена перерва з 31.08.2011р. на 06.09.2011р. на 9 годин 15 хвилин на підставі ст.77 ГПК України для надання сторонами доказів часткової оплати товару відповідачем, визначення строку нарахування неустойки, та надання можливості відповідачу підготувати письмовий відзив на позов.

Після перерви відповідач надав письмовий відзив на позов 06.09.2011р.ку, в якому пояснив суду, що дійсно між сторонами укладений договір поставки кабельно-провідникової продукції № 38312/2009/022 від 26.03.2009р. за яким утворилась заборгованість в сумі 617716,41грн. Договір не міг бути виконаний внаслідок економічної кризи в країні, неотримання в банківських установах коштів, погіршення фінансової дисципліни контрагентів і їх купівельної спроможності, що призвело до збитків на підприємстві в розмірі 5805557,29грн. Позивач при нарахуванні пені не застосував подвійну облікову ставку Національного банку України. Крім цього, з 23.03.3020р. позивачем застосована спеціальна санкція індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності за порушення ст.2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, яку було накладено наказом Міністерством економіки України № 224 від 02.03.2010р., тоді як на час звернення з позовом на кожну зовнішньоекономічну операцію відповідач повинен отримувати індивідуальну ліцензію, вартість якої складає 0.2% від суми операції, тобто підприємство змушено нести додаткові збитки.

06.09.2011р. позивачем надано суду клопотання про збільшення суми позову на витрати, які ним понесені у звязку з проїздом до господарського суду Донецької області представника на виклик суду на 857,90грн., що підтверджує копіями залізничних проїзних документів.

З ціллю перевірки сторонами всіх поставкою за договором та розрахунків, складання акту звірки, господарський суд оголосив на підставі ст.77 ГПК України перерву з 06.09.2011р. на 12.09.2011р. на 9 годин 15 хвилин, про що були попереджені представник сторін.

2

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом,

ВСТАНОВЛЕНО:

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми заборгованості за отриманий ним товар по специфікаціям №27 від 14.04.2011р. і №30 від 18.04.2011р. до договору поставки №38312/2009/022 від 26.03.2009р., а також 3%річних та пені, нарахованих за несвоєчасне виконання грошового зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір №38312/2009/022 від 26.03.2009р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

При дослідженні матеріалів справи господарським судом встановлено, що за договором поставки №38312/2009/022 від 26.03.2009р. постачальник (позивач) передає у власність (покупця) кабельно-провідникову продукцію, асортимент, кількість, ціна, строк постачання та оплати якої визначаються в специфікаціях, які є невідємною частиною договору (п. 1 договору).

На виконання умов договору сторонами підписані специфікації, відповідно до яких:

- №27 від 14.04.2011р. постачальник поставляє покупцю товар на загальну суму 717241,69грн. до 20.04.2011р. на адресу: Київська область, м. Вишневе, вулиця Чорновола, 52, а покупець оплачує отриманий товар протягом 30 календарних днів з дати поставки товару;

- №30 від 18.04.2011р. постачальник поставляє покупцю товар на загальну суму 99609,12грн. до 30.04.2011р. на адресу: Київська область, м. Вишневе, вулиця Чорновола, 52, а покупець оплачує отриманий товар протягом 30 календарних днів з дати поставки товару.

Таким чином, сторонами узгоджені найменування товару, його кількість, ціна, загальна вартість, терміни поставки та оплати. Згідно п. 9.1 договору він діє до 31.12.2010р.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Господарським судом встановлено, що позивач на виконання умов:

- специфікації №27 від 14.04.2011р. по видатковим накладним №РТ-0001423 від 14.04.2011р. на суму 509944,55грн., №РТ-0001738 від 05.05.2011р. на суму 207297,14грн. передав, а відповідач на підставі довіреностей №295 від 14.04.2011р., №335 від 05.05.2011р. отримав товар на загальну суму 717241,69грн., тобто на всю суму, обумовлену у специфікації;

- специфікації №30 від 18.04.2011р. по видатковій накладній №РТ-0001610 від 27.04.2011р. передав, а відповідач на підставі довіреності №326 від 27.04.2011р. отримав товар на загальну суму 99609,12грн., тобто на всю суму, обумовлену у специфікації.

Таким чином, загальна сума отриманого відповідачем товару склала 816850,81грн.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобовязання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Відповідно умов специфікацій до договору оплата товару здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів з дати поставки товару, тобто по видатковій накладній №РТ-0001423 від 14.04.2011р. - до 14.05.2011року включно, №РТ-0001610 від 27.04.2011р. до 27.05.2011року включно, №РТ-0001738 від 05.05.2011р. - до 04.06.2011року включно.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

3

Матеріалами справи доведено, що відповідачем, в порушення умов специфікацій до договору, отриманий товар сплачений частково, що підтверджується витягами з банківських рахунків наданих позивачем 06.09.2011р. Таким чином, на час звернення з позовом, сума заборгованості складає 617716,41грн. Цю заборгованість підтверджено підписаним головними бухгалтерами підприємств актом звірки розрахунків від 19.08.2011р.

Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі товару відповідачу та його часткової сплати у встановлені договором терміни, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості в повному обсязі.

Враховуючи не в повному обсязі та з порушенням строків оплату відповідачем товару, позивач просить стягнути з нього 4365,30грн. 3%річних.

Вирішуючи ці питання, господарський суд виходить з наступного:

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобовязання відповідачем порушені, так як до предявлення позивачем позову щодо стягнення 3%річних фактично залишилось невиконаним грошове зобовязання відповідача перед кредитором.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Ця стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей. Грошові зобов'язання можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном тощо), а можуть мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу тощо).

Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобовязання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобовязання.

Господарським судом при розгляді справи встановлено, що відповідачем товар сплачений тільки частково, тому позивачем нарахована сума річних відсотків.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, нарахування річних проведене позивачем з дотриманням загальних правил (методики) нарахування та з урахуванням строків оплати, визначених в специфікації до договору та наданий арифметично обґрунтований розрахунок 3%річних, господарський суд, задовольняє вимогу позивача щодо 4365,30грн. 3%річних в повному обсязі.

Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем 22554,01грн. пені за прострочення оплати товару, яка нарахована відповідно до п. 6.7 договору.

Господарський суд враховує, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків виконання зобовязання по оплаті товару, так як до предявлення позивачем позову щодо стягнення штрафних санкцій фактично залишилось невиконаним в повному обсязі зобовязання відповідача перед кредитором.

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватись неустойкою.

Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

У частині 1 статті 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Оскільки, відповідачем не були виконанні належним чином зобовязання щодо оплати товару, це стало підставою для застосування господарських санкцій, передбачених п. 6.7 договору.

4

Відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені може встановлюватися у договорі платниками та одержувачами коштів підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами субєктами підприємницької діяльності згідно зі статтями 1,3,4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Оскільки сторонами договором передбачені: а) встановлений строк виконання грошового зобовязання (специфікація до договору); б) вид відповідальності за прострочення грошового зобовязання; в) розмір пені (п. 6.7 договору), а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобовязання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 22554,01грн. пені в повному обсязі, оскільки вона розрахована в розмірі, що не суперечить вимогам Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобовязання”, тобто з урахуванням шестимісячного терміну та розміру облікової ставки НБУ.

Розглядаючи клопотання позивача заявлене 06.09.2011р. щодо додаткового стягнення витрат в сумі 857 грн.90 коп., які ним понесені у звязку з проїздом до господарського суду Донецької області представника на виклик суду, що підтверджує копіями залізничних проїзних документів, господарський суд відмовляє, оскільки ці витрати не повязані з виконанням договору, який є предметом розгляду справи, а також не являється судовими витратами в розумінні ст.44 Господарського кодексу України.

Господарські витрати це відповідні грошові кошти, які витрачаються у звязку з розглядом справи у господарському суді.

Стаття 44 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту ГПК) не містить повного переліку сплати господарських витрат. В обовязковому порядку вони складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи, та послуги перекладача. До інших витрат, повязаних з розглядом спору безперечно необхідно віднести кошти, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду відповідно до ст. 30 ГПК , а також витрати, які підлягають відшкодуванню за витребування у сторін підприємств і організацій матеріалів, необхідних для вирішення спору, у порядку ст. 38 ГПК, за проведення огляду і дослідження, повязаних з розглядом справи безпосередньо на підприємстві або організації, яка є стороною по справі, а також з виконанням судового рішення.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати в розмірі, передбаченому діючим законодавством.

На підставі ст.ст.526,530,546,549,610,612,625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 67,193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49,82,84,81-1,85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ТФ Кабель” м. Київ до Публічного акціонерного товариства „Донбаскабель” м. Донецьк про стягнення 644635,72грн., з яких: 617716,41грн. заборгованість, 4365,30грн. 3%річних, 22554,01грн. пеня в повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Донбаскабель” м. Донецьк-83077, вул. Заварзіна, 1, ЄДРПОУ 00214505 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТФ Кабель” м. Київ-04210, Оболонська набережна, 7, корпус 2, літера а, ЄДРПОУ 31188527 заборгованість в сумі 617716,41грн., 4365,30грн. 3%річних, 22554,01грн. пені, 6446,36грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя Гринько С.Ю.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 12.09.2011року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в десятиденний термін.

Надруковано 3 примірника:

1 суду,

1 позивачу,

1 відповідачу