Постанова № 18669807, 13.10.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"13" жовтня 2011 р. Справа № 5023/602/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Борденюк Є.М. (головуючого),

Бернацької Ж.О.,

. Вовка І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.07.2011 року у справі № 5023/602/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій-Інвест" до проектно-будівельного концерну "Прогрес" та Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про визнання недійсним договору,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2011 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідачів про визнання недійсним укладеного між ними договору від 18.05.2010 року № 1 про переведення боргу (уступку) права на отримання суми його заборгованості за цивільно-правовою угодою перед платником податків, який має податковий борг, у зв'язку з суперечністю вимогам Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.04.2011 року (суддя Тихий П.В.) в позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.07.2011 року (судді Фоміна В.О., Кравець Т.В., Крестьянінов О.О.) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано і позов задоволено та визнано недійсним спірний договір про відступлення права вимоги.

У касаційній скарзі відповідач ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Відзиви на касаційну скаргу інших сторін до суду не надходили.

У судовому засіданні оголошувалася перерва на 13.10.2011 року.

Заслухавши пояснення представника відповідача ДПІ у Червонозаводському районі Харкова, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що між відповідачами було укладено договір від 18.05.2010 року № 1 про переведення (уступку) права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків, відповідно до умов якого ПБК "Прогрес" перевів (уступив), а ДПІ Червонозаводському районі м. Харкова набула право вимоги дебіторської заборгованості, належне ПБК "Прогрес" відповідно до договорів від 16.03.2005 року № 2, від 01.06.2006 року № 4 та додаткових угод від 19.05.2006 року № 1 і від 06.07.2007 року № 8, укладених між ним та позивачем.

Договір від 18.05.2010 року № 1 було укладено відповідачами на підставі п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який був чинним на час укладання договору, з метою сплати податкових зобов'язань ПБК "Прогрес", що виникли за наслідками планової виїзної перевірки його господарської діяльності, проведеної ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова в травні-червні 2009 року (акт перевірки № 2890/233/24344247 від 17.06.2009 року), за наслідками якої ПБК "Прогрес" були донараховані податкові зобов'язання.

Відповідно до п. 2.1 спірного договору платник податків та орган стягнення зобов'язані не пізніше наступного дня після підписання договору повідомити дебітора про переведення (уступку) права вимоги.

19.05.2010 року орган стягнення листом повідомив позивача про укладання такого договору.

Предметом даного судового розгляду є вимоги дебітора до платника податків та органу стягнення про визнання недійсним укладеного між ними спірного договору про переведення (уступку) права на отримання суми заборгованості дебітора за цивільно-правовими угодами перед платником податків у зв'язку з його суперечністю вимогам закону.

Висновок суду першої інстанції про відмову в позові про визнання спірного договору недійсним особі, яка не є його стороною мотивовано недоведеністю обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними.

Апеляційний господарський суд скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову в позові про визнання спірного договору недійсним та задовольняючи позов виходив з його невідповідності п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Наказу ДПА України від 19.09.2003 року № 439, а також відсутністю у платника податків податкового боргу, оскільки на час розгляду справи в суді ним оспорюються в порядку адміністративного судочинства винесені податковим органом податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За вимогами п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли заходи з продажу активів платника податків за рішенням органу стягнення не привели до повного погашення суми податкового боргу, додатковим джерелом його погашення органом стягнення може бути визначено продаж активів платника податків, попередньо переданих ним у тимчасове користування чи розпорядження іншим особам відповідно до норм цивільно-правових договорів, або сума заборгованості інших осіб перед платником податків, право на вимогу якої переводиться на орган стягнення, включаючи право на отримання основної суми депозиту або кредиту, а також доходу за ними. Продаж або стягнення таких активів не зупиняє дію таких цивільно-правових договорів до кінця строків їх дії (крім депозитних договорів), а покупець таких активів набуває прав та обов'язків платника податків за такими договорами, у тому числі права на отримання доходу за ними. Якщо норми зазначеного цивільно-правового договору передбачають право кредитора на його дострокове припинення або збільшення розміру доходів за ним чи прийняття інших рішень, які приводять до швидшого повернення суми основного боргу та/або доходу за ним, орган стягнення зобов'язаний прийняти рішення про такі дії.

Частиною 1 ст. 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В силу ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Проте, дійшовши висновку як про наявність так і про відсутність правових підстав для задоволення позову про визнання недійсним спірного договору про відступлення права вимоги, стороною якого позивач не є, та щодо якого цим договором відступлено право вимоги за цивільно-правовими угодами, суди обох інстанцій не звернули уваги на ненаведення ним і відсутність обставин порушення його цивільних прав спірним договором на момент його укладення.

Отже, не встановивши обставин порушення суб'єктивного цивільного права позивача спірним договором про відступлення права вимоги, за яким до нового кредитора відступлено право вимоги до позивача за цивільно-правовими угодами, суди попередніх інстанцій помилково вдалися до правової оцінки такого договору та обґрунтували прийняті рішення правовими висновками про наявність чи відсутність правових підстав для визнання спірного договору недійсним.

Таким чином, висновок апеляційного господарського суду про задоволення позову про визнання недійсним спірного договору про відступлення права вимоги за відсутності порушення суб'єктивного цивільного права позивача цим договором є неправильним, оскільки за вимогами закону особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Разом з тим, помилково обґрунтувавши прийняте рішення недоведеністю позову про визнання спірного договору недійсним, у зв'язку з відсутністю порушення цивільного права позивача спірним договором на момент його укладення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в позові особі, яка не є стороною оспорюваного договору та не навела порушення свого цивільного права цим договором.

За таких обставин, оскаржену постанову апеляційного господарського суду про задоволення позову про визнання спірного договору недійсним не можна визнати законною й обґрунтованою, і тому вона підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції про відмову в позові за відсутності порушення цивільного права позивача спірним договором є законним, та підлягає залишенню без змін.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.07.2011 року скасувати, а рішення господарського суду Харківської області від 08.04.2011 року залишити без змін.

Головуючий суддя Є.Борденюк

Судді Ж.Бернацька

І.Вовк