Рішення № 18669573, 11.10.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2011 року                                                  Справа № 18/5026/1968/2011

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання –Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача –представник не з’явився,

від відповідача –представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

сільськогосподарське підприємство “Нібулон”, м. Миколаїв

до сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства

“Христинівський завод комбікормів і круп”, м. Христинівка,

Черкаська область

про стягнення 233 206 грн. 41 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство “Нібулон” до сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства “Христинівський завод комбікормів і круп” про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 233 206 грн. 41 коп., в тому числі: 53 343 грн. 48 коп. 3% річних та 179 862 грн. 93 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 13 вересня 2011 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 11 жовтня 2011 року.

Представники сторін в судове засідання не з’явилися, відповідач про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 13 вересня 2011 року було зобов’язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву з посиланням на мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовних вимог.

Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обов’язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 29 листопада 2005 року між сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством “Христинівський завод комбікормів і круп” (зерновий склад) та товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство “Нібулон” (поклажодавець) було укладено договір складського зберігання зерна за №29/11.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 31 січня 2008 року зі справи №06/5190 позов задоволено частково та стягнуто з сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства “Христинівський завод комбікормів і круп” на користь товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство “Нібулон” 735,837 тонн зерна кукурудзи фуражної, 7726 грн. 28 - витрат по сплаті держмита, 78 грн. 93 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог в кількості 364,163 тонни зерна відмовлено.

На виконання вищевказаного рішення господарським судом Черкаської області видано наказ від 11 лютого 2008 року про примусове виконання вищевказаного рішення.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 15 квітня 2008 року по справі 06/5190 змінено спосіб виконання вказаного вище рішення суду від 31 січня 2008 року по вказаній справі в частині стягнення кукурудзи фуражної, шляхом звернення стягнення на грошові кошти і стягнуто з сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства “Христинівський завод комбікормів і круп” на користь товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство “Нібулон” 772628 грн. 85 коп.

На виконання вищевказаної ухвали господарським судом Черкаської області було видано наказ від 05 травня 2008 року.

Оскільки дане грошове зобов’язання виконано не було, товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство “Нібулон” у 2009 році звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з відповідача 123 321 грн. 16 коп. інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 22 травня 2009 року зі справи №01/1100 позов задоволено повністю та стягнуто з сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства “Хритинівський завод комбікормів та круп” на користь товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства “Нібулон” 101975 грн. 43 коп. –інфляційних, 21345 грн. 73 коп. –3% річних, 1233 грн. 21 коп. –витрат по сплаті державного мита, 118 грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З позовної заяви вбачається, що інфляційні втрати та 3% річних нараховані позивачем та стягнуті рішенням суду від 22 травня 2009 року зі справи №01/1100 за період з 11 лютого 2008 року по 02 квітня 2009 року.

Проте, відповідач суму основного боргу (з урахуванням судових витрат ) в розмірі 780 434 грн. 06 коп. сплатив лише частково в розмірі 25919 грн. 33 коп., що підтверджується реєстром кредитових платіжних доручень від 08 квітня 2009 року (а.с. 27).

Таким чином сума основного боргу з урахуванням судових витрат складає 754514 грн. 73 коп.

В зв’язку з чим позивач на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України просив суд стягнути з відповідача суму інфляційних втрат в розмірі 179 862 грн. 93 коп. нарахованих за період з 03 квітня 2009 року по 10 серпня 2011 року на суму боргу з урахуванням індексу інфляції (754514 грн. 73 коп. + 101975 грн. 43 коп.) та 53 343 грн. 48 коп. 3% річних нарахованих за період з 03 квітня 2009 року по 07 квітня 2009 року на суму боргу 780434 грн. 06 коп. та за період з 08 квітня 2009 року по 10 серпня 2011 року на суму боргу 754514 грн. 73 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтями 598 - 609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов’язання.

Водночас, приписи статті 625 ЦК України не забороняють звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов’язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов’язання.

При цьому судом першої інстанції враховано висновки викладені в постанові Верховного Суду України зі справи №1/384-07 від 30 вересня 2008 року.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України (постнова Вищого господарського суду України від 17 лютого 2011 року зі справи № 10/25).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного погашення заборгованості стягнутої рішенням суду від 31 січня 2008 року та ухвалою суду від 15 квітня 2008 року.

Оскільки рішення господарського суду Черкаської області 31 січня 2008 року та ухвала суду від 15 квітня 2008 року у справі №06/5190 на день пред’явлення даного позову є невиконаним, а основна заборгованість (з урахуванням судових витрат) в сумі 754514 грн. 73 коп. - непогашеною, то суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних є правомірними.

Слід зазначити, що розрахунок 3% річних здійснений позивачем вірно, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Що стосується нарахування інфляційних втрат, то слід зазначити наступне:

Інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання. Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, умов договору.

Згідно з Законом України “Про індексацію грошових доходів населення” індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державним комітетом статистики і щомісячно публікується, зокрема, в газеті “Урядовий кур’єр”.

На суму інфляційних нарахувань можуть бути нараховані проценти.

Порядок здійснення розрахунку заборгованості з урахуванням індексу інфляції наведено в листі Верховного Суду України від 03 квітня 1997 року за №62-97р.

Тобто, слід дійти висновку, що повторне нарахування позивачем інфляційних на суму 101975 грн. 43 коп. - інфляційних втрат за минулий період є неправомірним, оскільки зазначену суму втрат було стягнуто рішенням суду від 22 травня 2009 року зі справи №01/1100 за період прострочення основного боргу з 11 лютого 2008 року по 02 квітня 2009 року.

Таким чином розмір інфляційних втрат, який підлягає стягненню з відповідача нарахований за період з 03 квітня 2009 року по 10 серпня 2011 року на суму боргу 754514 грн. 73 коп. складає 158448 грн. 09 коп., в решті стягнення інфляційних втрат в розмірі 21414 грн. 84 коп. слід відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України суд,-

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства “Христинівський завод комбікормів і круп”, вул. Гоголя, 19, м. Христинівка, Черкаської області, ідентифікаційний код 05430461 на користь товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство “Нібулон”, Каботажний спуск, 1, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 14291113 –53 343 грн. 48 коп. 3% річних, 158448 грн. 09 коп. інфляційних втрат, 2117 грн. 98 коп. витрат на сплату державного мита та 214 грн. 34 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

3.          В решті вимог –в позові відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя                     А.В.Васянович