Рішення № 18669331, 12.09.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2011 Справа № 18/1971/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Фурнітура", 36000, м. Полтава, вул. Клінкерна,1

до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 5 800,00 грн.,

Суддя Ківшик О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 7-юр від 12.07.2011 р.;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність ВРМ № 413350 від 07.09.2011 р..

У судовому засіданні 08.09.2011 р. в прядку ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 12.09.2011 р. до 13 год. 30 хв. для надання сторонам можливості надати суду додаткові документальні докази.

12.09.2011 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява "Альянс Фурнітура", м. Полтава про стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Полтава передоплати в розмірі 5 800,00 грн., яка була перерахована останньому за ремонті роботи автотранспорту за рахунком № 214 від 08.12.2010 р..

Позивач позов підтримує, посилаючись на обґрунтування, викладені у позовній заяві.

Відповідач позов не визнає за мотивами відзиву вх. № б/н від 08.09.2011 р. (вх. № 14147д від 08.09.2011 р.), посилаючись, зокрема, на те, що ним були виконані ремонтні роботи автотранспорту на суму 5 800,00 грн..

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані документальні докази,

встановив:

У грудні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Фурнітура" звернулось до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 з усним замовленням щодо виконання останнім підрядних робіт по ремонту пасажирського автобусу.

Обсяг ремонтних робіт та їх загальна вартість, що складала 8 300,00 грн., були встановлені у виставленому відповідачем рахунку № 214 від 08.12.2010 р..

Факт перерахування позивачем коштів на рахунок відповідача в сумі 5 800,00 грн. підтверджується наявною у справі копією платіжного доручення № 1887 від 08.12.2010 р..

За даними позивача, з огляду на невиконання відповідачем ремонтних робіт, перелічених в рахунку № 214 від 08.12.2010 р., позивач замовив вищезазначені ремонтні роботи в іншого виконавця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Соллі Плюс". Факт виконання ТОВ "Соллі Плюс" та приймання позивачем результатів підрядних робіт по ремонту пасажирського автобусу підтверджується актом виконаних робіт № АЛ-РН-0000123 від 07.02.2011 р., який підписаний позивачем та ТОВ "Соллі Плюс" та скріплений їх печатками (а.с. 12). Факт оплати позивачем отриманих ремонтних робіт, що були виконані ТОВ "Соллі Плюс", підтверджується платіжним дорученням № 187 від 07.02.2011 р. (а.с. 13).

29.03.2011 р. позивачем на адресу відповідача було направлено лист № 126-юр з повідомленням про втрату інтересу в проведенні ремонтних робіт внаслідок прострочення останніх та вимогою повернути суму попередньої оплати в розмірі 5 800,00 грн.. Вищезазначений лист був одержаний відповідачем 02.04.2011 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 3601400830643 (а.с. 10).

За даними позивача на момент подання позову до суду відповідач передплату не повернув, заборгованість останнього складає 5 800,00 грн..

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом щодо стягнення з відповідача передоплати в розмірі 5 800,00 грн., яка була перерахована останньому за ремонтні роботи автотранспорту за рахунком № 214 від 08.12.2010 р..

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

При цьому відповідно до ст. 207 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Положеннями ст. 627, ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як визначено ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З матеріалів справи вбачається, що рахунок № 214 від 08.12.2010 р. містить визначення робіт, їх кількість, категорію, ціну, підписаний представником відповідача; позивач платіжним дорученням № 1887 від 08.12.2010 р. перерахував відповідачу кошти в сумі 5 800,00 грн., з призначенням платежу "за ремонт автотранспорта, згідно рахунку "214 від 08.12.2010 р.". Враховуючи вищевикладене, сторони досягли згоди щодо істотних умов договору, а тому між сторонами відбулось укладання договору підряду у спрощений спосіб. Даний факт визнається обома сторонами.

Статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник, виконавець) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до положень ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 846 Цивільного кодексу України визначає, що якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Підтвердженням виконання цивільно-правових зобов'язань є письмове підтвердження одержання виконання кредитором. На підтвердження одержаного виконання частково або в повному обсязі кредитор має видати боржникові розписку (ст. 545 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Як вже було зазначено в описовій частині даного рішення, з огляду на те, що відповідач протягом тривалого часу (період з 08.12.2010 р. по 23.03.2011 р.) не виконував замовлених позивачем ремонтних робіт, на адресу відповідача було направлено лист № 126-юр від 29.03.2011 р. з повідомленням про втрату у позивача інтересу в проведенні ремонтних робіт внаслідок їх прострочення та вимогою в семиденний термін від дати одержання цього повідомлення (листа) повернути суму попередньої оплати в розмірі 5 800,00 грн..

Отже, як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором підряду ремонтні роботи, які визначені в рахунку № 214 від 08.12.2010 р. в розумні строки не виконав, суму передоплати в розмірі 5 800,00 грн. не повернув.

Посилання позивача на те, що ремонтні роботи автотратнспорту виконані Товариством з обмеженою відповідальністю "Соллі Плюс" згідно акту виконаних робіт №АЛ-РН-0000123 від 07.02.2011 р. та оплачені позивачем платіжним дорученням № 187 від 07.02.2011 р. є ідентичними ремонтним роботам автотранспорту, узгодженим сторонами в рахунку № 214 від 08.12.2010 р., судом не приймаються з огляду на наступне.

Згідно наявного у матеріалах справи та прийнятого судом в якості доказу висновку № 0903 від 12.09.2011 р. експерта автотоварознавця ОСОБА_4 (свідоцтво НОМЕР_2 від 30.10.2009 р. про присвоєння кваліфікації судового експерта автотоварознавця) перелічені в рахунку № 214 від 08.12.2010 р. (СПДФО ОСОБА_1) та в рахунку № АЛ-СФ-0000059 від 04.02.2011 р. (ТОВ "Соллі Плюс") ремонті роботи автотранспорту є різними.

Заперечення відповідача позовних вимог стосовно того, що ним були виконані перелічені в рахунку № 214 від 08.12.2010 р. ремонті роботи на суму 5 800,00 грн. суд не оцінює як обґрунтовані за наступного мотивування.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України № 996-ХІV від 16.07.1999 р. "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Ст. 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно пп. 2.1 та пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових та машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву підприємства, установи, від імені яких складено документ; назву документа (форми), код форми; дату і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі); посаду, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Фізичні та юридичні особи, які беруть участь у здійсненні операцій, пов'язаних з прийомом і видачею грошових коштів, цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна, забезпечуються підприємством, установою, що виконує ці операції, копіями первинних документів про таку операцію (п. 2.6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку). Первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерії у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером (п. 6.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).

Пунктом 315 Переліку типових документів, затвердженого наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.1998 р. № 41 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 вересня 1998 р. за № 576/3016 встановлено трирічний строк для зберігання первинних документів та додатків до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для записів у реєстрах бухгалтерського обліку та податкових записах.

Наданий відповідачем акт № 000072/04 здачі-приймання робіт не оцінюється судом як допустимий доказ виконання ним ремонтних робіт на суму 5 800,00 грн. оскільки не підписаний позивачем, докази направлення вищезазначеного акту позивачу відсутні, за твердженням позивача акту здачі-приймання ремонтних робіт сторони не складали (заперечення на відзив № 351 від 12.09.2011 р. (вх. № 14312д від 12.09.2011 р.)). Крім того, суду не надано будь-яких доказів передачі автотранспорту (пасажирського автобусу) від позивача відповідачеві для виконання останнім ремонтних робіт.

Інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За викладеного, позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем судові витрати зі сплати державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_2), р/р НОМЕР_3 в філії ВАТ "БМБанк", МФО 380913 код НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Фурнітура" (36000, м. Полтава, вул. Клінкерна, 1), р/р 260046073 в АБ "Полтава-банк", МФО 331489, код 32753365: 5 800,00 грн., 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

3. Рішення надіслати сторонам за адресами, зазначеними у його вступній частині.

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Повне рішення складене 16.09.2011 р.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.